Рішення

від 09.04.2019 по справі 907/563/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

09.04.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/563/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс Плюс", м. Мукачево

до відповідача Приватного підприємства "Горизонт", м. Мукачево

про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору укладеним з 01.05.2015 року та стягнення 22 064 грн. 57 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

представники:

Позивача - Сливка Є.В., довіреність № 23/11/18/001 від 23.11.2018 року

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс Плюс", м. Мукачево заявлено позов до відповідача Приватного підприємства "Горизонт", м. Мукачево про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору укладеним з 01.05.2015 року та стягнення 31 089 грн. 71 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Заявою № 70/01-19 від 31.01.2019 року про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору укладеним з 01.05.2015 року та стягнути з відповідача суму 22 064 грн. 57 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору укладеним з відповідачем - Приватним підприємством "Горизонт" з 01.05.2015 року та стягнути з нього суму 31 089 грн. 71 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, покликаючись на ст. ст. 6, 322, 382, 627, 630 Цивільного кодексу України, положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Пояснив, що згідно з рішеннями виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 261 від 23 жовтня 2012 року та № 19 від 29.01.2013 року позивач є уповноваженим здійснювати утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі багатоквартирного житлового будинку в„– 4А по вул. Підгорянська у м. Мукачево , де відповідачеві на праві власності належить нежитлове приміщення № 25. Наголосив, що у відповідності до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад" № 390 від 30.07.2012 року здійснив всі вичерпні і залежні від нього (виконавця послуг) заходи, які спрямовані на укладення договору "Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", а саме: ним здійснено публікацію повідомлення (пропозиції) в засобах масової інформації (газетах "Мукачівська ратуша" - випуск № 45 (138) від 22.11.2012 року; газета "Мукачево" - випуск № 48 (948) від 29.11.2012 року). Крім того, зауважив, що неодноразово пропонував відповідачу по справі укласти письмовий договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору, однак, останній від підписання запропонованого договору відмовився. Саме з огляду на таку відмову, покликаючись на ст. ст. 20, 630, 640, 642, 643 Цивільного кодексу України він, як виконавець послуг, звернувся до суду за захистом свого права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 Цивільного кодексу України з вимогою визнати договір укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії. Окрім того, зважаючи на те, що Товариством було здійснене належне утримання будинку в„– 4А по вул. Підгорянській у м. Мукачево, на підтвердження чого подає суду докази, вважає, що боржник, з моменту взяття Товариством будинку в управління та утримання, отримав від нього послуги з утримання цього будинку та прибудинкової території, а тому як споживач зобов`язаний за них сплатити кошти. На підтвердження своїх доводів наводить правову позицію Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, відповідно до якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Саме тому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка з огляду на часткову домовленість з відповідачем (заява про зменшення позовних вимог) станом на 01.09.2018 року складає суму 22 064 грн. 57 коп. Борг за надані виконавцем відповідачу, як власнику нежитлового приміщення послуги був предметом виставленої, однак, не задоволеної останнім претензії від 26.09.2017 року № 489/01-10.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає такі необґрунтованими та безпідставними. Зауважив, що нежиле приміщення продовольчого магазину за адресою: приміщення 25, будинок 4А по вулиці Підгорянська у м. Мукачево , яке, за твердженням позивача, є технічним та передане йому по Акту приймання-передачі в управління та утримання, насправді є магазином, який ніколи не був на утриманні ММКП ЖРЕП. Вказане приміщення перебувало в комунальній власності Мукачівського міськторгу. Пояснив, що магазин спроектовано таким чином, що він має окремі входи та виходи, які зовсім не пересікаються із тими, які перебувають в користуванні мешканців житлових квартир; підвальних або інших технічних приміщень, які спільно використовуються із мешканцями будинку, у нього немає. Вважає, що приміщення магазину у наведеному Акті помилково визнано як інші технічні приміщення, оскільки таке визначення не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005. Житлові будинки. Устаткування, ДБН В .2.2-Х-20ХХ. Стверджує, що самостійно та за власний кошт здійснює всі ті послуги, які Позивач намагається неправомірно та безпідставно надати, надаючи суду Акт № 360 від 17.10.2018 року Мукачівського водоканалу, яким підтверджено незалежне від будинку підключення до водопровідної мережі, а також Акт Мукачівського МРЕМ від 11.06.2018 року, яким підтверджено незалежне від будинку підключення до електромережі. Звертає увагу суду на той факт, що підприємство за власні кошти проводить прибирання прибудинкової території, проводить благоустрій, дератизацію, дезинсекцію та освітлює її п`ятьма ліхтарями. Разом з тим, ставить під сумнів долучені позивачем до позовної заяви письмові документи із розшифровками незрозуміло яких витрат по всьому місту Мукачеву, які проводились ним, оскільки вважає, що немає жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував витрати Позивача на будинок № 4А.

З приводу ймовірних, але нічим не доведених витрат Позивача на періодичну перевірку і прочистку димових і вентиляційних каналів, зауважив, що в приміщені № 25 (магазину) такі димові та вентканали відсутні, оскільки не передбачені, так як приміщення магазину опалюється автономно газовими конвекторами. Стосовно ж витрат на дератизацію та дезинсекцію будинку (підвалів та прибудинкової території), то вжиття таких заходів через постійне затоплення підвальних приміщень вважає неможливим та неефективним; при цьому, зазначає, що за власні кошти особисто проводить дератизацію та дезинсекцію прилеглої будинкової території (в тому числі і тієї, якою користуються мешканці квартир, і яка мала б оброблятися за рахунок Позивача).

Позивач у відповіді на відзив наголосив, що поданими відповідачем доказами підтверджується факт існування між сторонами спору про право; відповідач весь час відмовлявся та й наразі відмовляється від укладення типового договору, не визнає його умов та структури послуг, що затверджена виконавчим комітетом Мукачівської міської ради конкретно для будинку № 4 А по вулиці Підгорянській у м. Мукачево, при цьому законних підстав відступати від змісту договору та структури тарифу, встановленого рішенням органу місцевого самоврядування у нього немає. Стосовно ж факту доведення обсягу фактично наданих ним послуг та виконаних робіт, пов`язаних з їх наданням, зазначає, що пунктом 6 постанови КМУ № 970 від 11.12.2013 року визначено, що такий обсяг підтверджується відповідною первинною документацією, що зберігається у виконавця, зокрема: наказами підприємства, табелем обліку робочого часу, розрахунковими листками нарахування заробітної плати робітникам, нарядами-завданнями, актами списання матеріалів, матеріальними звітами майстрів, актами виконаних робіт постачальних та підрядних організацій, документами, що підтверджують технічні показники будинку, тощо. Тому вважає, що акти виконаних робіт складаються виключно у випадках здійснення робіт, надання послуг чи поставки товарів підрядними або постачальними організаціями. У випадках здійснення виконавцем житлово-комунальних послуг чи робіт власними силами, обсяг фактично наданих послуг та виконаних робіт підтверджується нарядами-завданнями, які й були надані суду та стороні по справі під час пред`явлення позову.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому стверджує про недотримання позивачем порядку укладення типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Вважає, що позивачем не доведено поданими суду доказами факту надання послуг відповідачу на вказану суму. При цьому, посилається на порушення права споживача послуг, з огляду на позбавлення його можливості заперечувати щодо ненадання позивачем послуг за попередні роки та вимагати їх належного виконання.

При зверненні з позовом позивачем подано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 2 114 грн. 40 коп. В свою чергу, відповідач також подав розрахунок понесених ним судових витрат на правову допомогу, які склали 3 100 грн., для вирішення питання їх розподілу при винесені рішення у справі.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувалась перерва з 19.03.2019 року до 09.04.2019 року до 10:30 год.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

Відповідно до рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23.10.2012 року № 261 та рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 29.01.2013 року № 19 Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс Плюс" (Позивач) є уповноваженим здійснювати утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

На підставі акту прийняття-передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) будинок в„– 4А по вул. Підгорянська в м. Мукачево переданий в управління та утримання ТОВ "І.Т.В. Сервіс Плюс".

Приватне підприємство "Горизонт" є власником приміщення № 25 (магазину) у будинку в„– 4А по вул. Підгорянська в м. Мукачево .

Покликаючись на Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/ тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад" № 390 від 30.07.2012 року Товариством було здійснено в засобах масової інформації (газетах "Мукачівська ратуша" - випуск № 45 (138) від 22.11.2012 року, газета "Мукачево" - випуск № 48 (948) від 29.11.2012 року) публікації - публікації з пропозиціями для мешканців багатоквартирних будинків, в тому числі і будинку в„– 4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево , з метою належного, своєчасного та якісного надання послуг звернутися в найкоротший термін для укладання договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Посилаючись на те, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язковим, і обов`язок укладення покладений законодавством на споживача, стверджуючи, що на неодноразові пропозиції відповідачу по справі укласти відповідний договір, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору, останній відмовився від підписання запропонованого договору, позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним на основі типового договору з 01.05.2015 року.

Окрім того, як стверджує позивач, на виконання вимог "Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 та в межах структури та вартості тарифу, затвердженого рішеннями виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.03.2015 року № 68 (дія тарифу - з травня 2015 року по вересень 2017 року включно); від 22.08.2017 року № 251 (дія тарифу - з жовтня 2017 року по теперішній час) ним здійснювалось належне утримання будинку в„– 4А по вул. Підгорянській в м . Мукачево, докази чого долучено до матеріалів позовної заяви. Оскільки власник приміщення в„– 25 у будинку в„– 4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево є споживачем послуг з утримання та управління будинком, він зобов`язаний отримані послуги оплачувати. Однак, починаючи з травня 2015 року відповідач житлово-комунальні послуги не сплачував, внаслідок чого станом на 01.09.2018 року у нього рахується заборгованість в розмір 22 064 грн. 57 коп.

Оскільки в добровільному порядку відповідач сплачувати борг не бажає, направлену підприємству претензію від 26.09.2017 року ним було залишено без задоволення, позивач просить суд стягнути вказані кошти в примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Спір виник у зв`язку з необхідністю врегулювання питання укладення між сторонами у спорі договору, обов`язковість укладення якого обумовлена законодавчо, а також стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Частинами 1, 2 ст. 12 цього Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Поряд з цим, частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Загальний порядок укладення договорів встановлений ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.

Особливості укладання господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 Господарського кодексу України.

Так, форма та зміст (умови) типового договору, який повинен врегульовувати спірні правовідносини, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", яке діяло на дату, якою позивач просить визнати спірний договір укладеним.

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

З аналізу вищевказаних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Аналогічні положення містить і Господарський кодекс України, відповідно до ч. 3 ст. 184 якого внормовано, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Так, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 3 ст. 12 згаданого Закону істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: перелік послуг; вимоги до якості послуг; права і обов`язки сторін; відповідальність сторін за порушення договору; ціна послуги; порядок оплати послуги; порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

З аналізу наведених норм встановлено, що укладення договору надання житлово-комунальної послуги у спірних правовідносинах є обов`язковим; такий договір повинен бути укладений на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, при чому сторони не можуть відступати від його змісту, але мають право конкретизувати його умови.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, жодною із сторін не було направлено проекту договору, складеного на основі типового договору з конкретизацією тих умов, які є бажаними для сторони, яка направила оферту. Таким чином, суд констатує, що сторони не дотрималися встановленого порядку укладення договору, відтак, звернення до суду з позовом про врегулювання переддоговірного спору, є передчасним.

Суд також зауважує, що при зверненні з позовом позивач керувався попередньою редакцією Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 якої споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. При цьому, посилався на здійснення ним всіх вичерпних і залежних від виконавця послуг заходів, спрямованих на укладення договору "Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", тобто направлення пропозиції споживачам шляхом публікації в місцевих газетах оголошення відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад" № 390 від 30.07.2012 року.

Але навіть стверджуючи про наявний спір станом на 1 травня 2015 року (запропонованою позивачем датою договору), який би врегульовувався нормами Закону у наведеній редакції, позивачем не доведено належними та допустимими доказами як звернення до відповідача з пропозицією, так і факту відмови останнього в укладені спірного договору, тобто позивачем не доведено порушення його права, яке б підлягало захисту судом. Позиція позивача про відсутність у нього обов`язку направити споживачу проект договору є хибною, оскільки лише у випадку відмови від підписання запропонованого договору у нього, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12-15, 16, 20, 630, 640, 642, 643 Цивільного кодексу України, може виникати підстава для звернення до суду з позовом про захист порушеного права, в іншому ж випадку, такий позов є передчасним.

Посилання на публікації в газетах, розміщенні на виконання Наказу № 390 від 30.07.2012 року, не можуть слугувати доказом звернення з пропозицією укласти договір, оскільки не спроможні довести факт звернення з конкретною пропозицією до конкретного споживача з проектом договору, як і не дає можливості оцінити, чи відповідає запропонований до підписання проект типовому договору. Наказом № 390 затверджено Порядок, який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги (далі - суб`єкти господарювання), до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні органами місцевого самоврядування, і такий порядок не стосується та не регламентує механізм укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Долучений же до матеріалів позовної заяви типовий договір не розцінюється судом як оферта в розумінні наведених норм; до того ж, такий проект договору, складений на строк з 01.05.2015 року до 31.08.2018 року, з огляду на неможливість своєчасного волевиявлення сторін на його пролонгацію (оскільки позов заявлено після вказаної дати закінчення його строку дії), не може бути договором, укладеним на врегулювання відносин між сторонами, в тому числі на майбутнє. Саме тому, суд не піддає оцінці такий договір з точки зору відповідності його типовому договору та не приймає його до уваги.

Розглядаючи спір в цій частині судом також враховано наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладенні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору.

Позов, який розглядається в межах цієї справи (зокрема його прохальна частина) не містить проекту договору, умови якого суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, натомість, позивачем заявлена вимога про затвердження його на основі типового договору.

Враховуючи положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, що є також самостійною підставою для відмовити в позові в цій частині.

Стосовно ж майнової вимоги про стягнення коштів за надані житлово-комунальні послуги, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з твердженням відповідача про помилкове визначення у Акті прийняття-передачі об`єкта з управління в управління приміщення магазину, тобто приміщення № 25, як "інше технічне приміщення". Таке приміщення підпадає під визначення, наведене у Законі України "Про особливості здійснення права власності багатоквартирному будинку": нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно із ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Поряд з цим, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлене договором або законом (ст. 322 Цивільного Кодексу України).

Водночас, положеннями статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що власники квартир (нежитлових приміщень) багатоквартирному будинку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Часткою співвласника являється частка, яку становить площа квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній у період надання послуг, які є предметом спору) й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17.

Крім того, частиною 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинної редакції) унормовано, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Як стверджує позивач, Товариством в межах структури та вартості тарифу, затвердженого рішеннями виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.03.2015 року № 68 (дія тарифу - з травня 2015 року по вересень 2017 року включно); від 22.08.2017 року № 251 (дія тарифу - з жовтня 2017 року по теперішній час) надано послуги на утримання будинку в„– 4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево .

Відповідно до поданих разом з заявою про зменшення позовних вимог щомісячної структури та вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4 А/25 , ПП "Горизонт", розрахованої згідно з рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 68 від 24.03.2015 року в період 01.05.2015 року - 30.09.2017 року та аналогічного розрахунку за період 01.10.2017 року - 31.08.2018 року, проведеного згідно з рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 251 від 30.08.2017 року, вартість послуг для споживача-відповідача складала 488 грн. 29 коп. та 718 грн. 56 коп. відповідно.

Такий перерахунок місячної вартості послуг, наданих відповідачу, був проведений виконавцем з врахуванням зменшення витрат на обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання, витрат на освітлення місць загального користування та виключення зі структури витрат плати на поточний ремонт під`їздів.

Станом на 01.09.2018 року за відповідачем (споживачем) рахується заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 22 064 грн. 57 коп.

Пунктом 6 постанови КМУ № 970 від 11.12.2013 року "Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі" визначено, що обсяг фактично наданих послуг та виконаних робіт, пов`язаних з їх наданням, підтверджується відповідною первинною документацією, що зберігається у виконавця, зокрема, наказами підприємства, табелем обліку робочого часу, розрахунковими листками нарахування заробітної плати робітникам, нарядами-завданнями, актами списання матеріалів, матеріальними звітами майстрів, актами виконаних робіт постачальних та підрядних організацій, документами, що підтверджують технічні показники будинку, тощо.

Надання послуг з утримання будинку № 4А вул. Підгорянська в м. Мукачево підтверджено Нарядами-завданнями від 08.04.2015 року; від 22.04.2015 року; від 18.06.2015 року; від 23.06.2015 року; від 25.06.2015 року; від 30.05.2015 року; від 05.08.2015 року; від 05.08.2015 року; від 12.09.2015 року; від 03.10.2015 року; від 13.10.2015 року; від 16.10.2015 року; від 21.10.2015 року; від 21.10.2015 року; від 24.10.2015 року; від 04.11.2015 року; від 01.12.2015 року; від 12.12.2015 року; від 15.12.2015 року; від 05.02.2016 року; від 05.05.2016 року; від 19.05.2016 року; від 21.05.2016 року; від 31.05.2016 року; від 10.06.2016 року; від 20.07.2016 року; від 16.07.2016 року; від 08.09.2016 року; від 10.09.2016 року; від 05.10.2016 року; від 11.10.2016 року; від 24.11.2016 року; від 14.09.2017 року; від 26.09.2017 року; від 03.03.2018 року; від 30.03.2018 року; від 15.06.2018 року; від 22.06.2018 року; Нарядами на дератизацію, проведену Мукачівською міськрайонною філією Державної установи "Закарпатський обласний Лабораторний центр Держсанепідслужби України": за травень 2015 року; за жовтень 2015 року; за квітень 2016 року; за жовтень-листопад 2017 року; Актами на періодичну перевірку і прочистку димових і вентканалів: № 162 за квітень 2015 року; № 564 за жовтень 2015 року; № 183 за квітень 2016 року; № 716 за жовтень 2016 року; № 202 за квітень 2017 року; № 529 за жовтень 2017 року; № 192 за квітень 2018 року; Довідкою про витрати на заробітну плату робітників, що обслуговують житловий фонд: електромонтажника - 168 363 грн. 57 коп.; слюсаря-сантехніка - 165 339 грн.; прибиральника території - 134 990 грн. 36 коп., а також рахунки - розшифровки спожитої електричної енергії на освітлення місць загального користування, тобто документи, що підтверджують технічні показники будинку, суми яких були позивачем зменшені.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за наслідками оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про доведеність факту надання позивачем послуг мешканцям будинку в„– 4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево , в тому числі і власнику нежитлового приміщення № 25 ПП "Горизонт". Тому, з огляду на наявність у відповідача боргу за надані позивачем послуги у розмірі 22 064 грн. 57 коп., який на день розгляду справи не сплачений, такий підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

За таких обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Твердження відповідача про те, що належне йому приміщення магазину не було передано позивачу в управління спростовується Актом приймання-передачі з управління в управління, в якому вказане приміщення хоч і помилково віднесено в інше технічне приміщення, однак, така помилка не впливає на сам факт його передачі.

Наявність у магазину окремих виходів та входів, відсутність вентканалів чи підвальних приміщень, які б спільно використовуються з мешканцями будинку не впливає на той факт, що таке приміщення є однією із складових багатоквартирного будинку і він-його власник, як співвласник багатоквартирного будинку, повинен на рівні з власниками квартир забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Судом не взято до уваги подані відповідачем докази про понесені ним самостійно витрати на обслуговування та утримання приміщення та прибудинкової території (освітлення, прибирання території, дератизацію), оскільки такі докази не спростовують надання позивачем послуг, які є предметом спору.

Вирішення питання зарахування чи відшкодування таких витрат, виключення певних послуг з переліку та, відповідно, зменшення комунального платежу на вартість такої послуги, може вирішуватися індивідуально між виконавцем та споживачем шляхом погодження окремими пунктами укладеного між ними договору, або ж в судовому порядку при вирішенні переддоговірного спору. Навіть законодавчо визначено, що правом звернення з пропозицією укласти договір наділений як споживач, так і відповідач, що додатково підтверджує необхідність та зацікавленість обох сторін врегулювати свої відносини відповідним договором.

Твердження відповідача про наявність порушення прав споживача з огляду на відсутність у нього можливості заперечувати щодо ненадання позивачем послуг за попередні три роки і вимагати їх належного виконання судом відхиляються, оскільки матеріалами справи встановлено, що обов`язок надати всю необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання послуг тощо виконавцем виконано, тому споживач міг скористатись наданим правом одержати вказану інформацію та відреагувати на неї.

Судові витрати належить покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, сторонами заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат.

Так, заявлені позивачем витрати на правову допомогу адвоката склали суму 2 114 грн. 40 коп., які підтверджуються Договором № 12/05/01-18 про надання правничої допомоги від 12.05.2018 року, Актом виконаних робіт по наданій правничій допомозі від 18.09.2018 року на зазначену суму, платіжним дорученням № 2032 від 18.09.2018 року на суму 2 114 грн. 40 коп.

Відповідач, в свою чергу, разом з відзивом подав розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 100 грн., сплачених йому відповідно до квитанції на розрахунок готівкою № 21/11 від 22.11.2018 року на підставі Договору по надання правової допомоги від 12.11.2018 року, ордеру серії ЗР № 48471, Акту № 1 прийомки-передачі виконаних робіт від 22.11.2018 року.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, суд констатує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката як позивача, так і відповідача, співмірний зі складністю справи та виконаною ними роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи, а тому вони підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Горизонт", 89600, м. Мукачево, вул. Окружна, будинок 39 (код ЄДРПОУ 32221161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс Плюс", 89600, м. Мукачево, вул. Ужгородська, будинок 17 (код ЄДРПОУ 38456224) суму 22 064 (Двадцять дві тисячі шістдесят чотири гривні) грн. 57 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також суму 1 762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1 057 (Одна тисяча п`ятдесят сім гривень) грн. 20 коп. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс Плюс", 89600, м. Мукачево, вул. Ужгородська, будинок 17 (код ЄДРПОУ 38456224) на користь Приватного підприємства "Горизонт", 89600, м. Мукачево, вул. Окружна, будинок 39 (код ЄДРПОУ 32221161) суму 1 550 (Одна тисяча п`ятсот п`ятдесят гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку з відпусткою, відрядженням та тимчасовою втратою працездатності судді Пригари Л.І. повний текст ухвали складено та підписано 10.05.2019 року.

Суддя Пригара Л.І.