Рішення

від 07.05.2019 по справі 910/16292/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019Справа № 910/16292/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр"

до Акціонерного товариства "Завод "Маяк"

про стягнення 169 323, 10 грн.

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Завод "Маяк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус"

про визнання недійсним договору

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Косінов С.А., Суплік М.В.;

від відповідача (за первісним позовом): Ковальчук Ю.В.;

від відповідача-2 (за зустрічним позовом): Косінов С.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк Інтер`єр звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Завод Маяк про стягнення заборгованості у розмірі 169 323, 10 грн., з якої: 100 000, 00 грн. - основного боргу, 4 027, 40 грн. - 3 % річних, 12 868, 30 грн. - інфляційних втрат, 42 427, 40 грн. - пені, 10 000, 00 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.01.2018 набув право вимоги до відповідача щодо виконання останнім своїх зобов`язань за договором № 20/06-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 20.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк Інтер`єр залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Маяк Інтер`єр строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

26.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк Інтер`єр надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 за ініціативою суду внесено виправлення в ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 про відкриття провадження у справі № 910/16292/18.

25.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що договором № 20/06-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 20.06.2017 було визначено, що жодна із сторін не має права передавати свої права за цим договором третій стороні без письмової згоди другої сторони, у зв`язку з чим відповідач вважає, що стягнення заборгованості за договором здійснює неналежний кредитор.

25.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" та Товариства з обмеженою відповідальністю Колумбус про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 22.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" залишено без руху. Встановлено Публічному акціонерному товариству "Завод "Маяк" строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, а саме надати суду: докази сплати судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. - оригіналу платіжного доручення про перерахування судового збору; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У судовому засіданні 07.02.2019 оголошено перерву до 28.02.2019.

08.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" та Товариства з обмеженою відповідальністю Колумбус про визнання недійсним договору об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" до Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення 169 323, 10 грн. у справі №910/16292/18, зокрема ухвалив перейти до розгляду справи №910/16292/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.02.2019.

27.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" надійшло клопотання, в якому відповідач (за первіснм позовом) просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Колумбус та Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" надати до суду оригінальні примірники договору про відступлення права вимоги від 22.01.2018 для огляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.02.2019 представники позивача (первісним позовом) надали для огляду договір про відступлення права вимоги від 22.01.2018.

Також, у судовому засіданні 28.02.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 28.03.2019.

15.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач-2 (за зустрічним позовом) зазначає, що порядок надання письмової згоди на передачу прав вимоги за договором № 20/06-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) був визначений сторонами у формі погодження (підписання) боржником самого договору про відступлення права вимоги, про що свідчить підпис генерального директора Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" на договорі, який скріплений печаткою.

15.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" через відділ автоматизованого документообігу суду подало відзив на зустріну позовну заяву, в якому відповідач-1 (за зустрічним позовом) також зазначає, що порядок надання письмової згоди на передачу прав вимоги за договором № 20/06-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) був визначений сторонами у формі погодження (підписання) боржником самого договору про відступлення права вимоги, про що свідчить підпис генерального директора Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" на договорі, який скріплений печаткою.

27.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача (за первісним позовом) подав клопотання, в якому у зв`язку з зайнятістю представника Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" в інших судових засіданнях просить суд розгляд даної справи перенести на іншу дату.

У судовому засіданні 28.03.2019 розглянувши подане відповідачем (за первісним позовом) клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одного представника відповідач (за первісним позовом) може вжити інших заходів щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме направити у судове засідання директора товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/16292/18 призначено на 07.05.2019.

У даному судовому засіданні представники позивача (за первісним позовом) підтримали заявлені первісні позовні вимоги та заперечили проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні визнав первісні позовні вимоги у повному обсязі та надав заяву про відмову від зустрічних позовних вимог та просив розподіл судових витрат здійснити з урахуванням ст. 130 ГПК України. Наслідки відмови від зустрічного позову відомі.

Представники позивача (за первісним позовом) не заперечили проти задоволення поданої заяви.

Крім того, як вбачається з наданих відповідачем (за первісним позовом) документів, а саме статуту Акціонерного товариства "Завод "Маяк", затвердженого наказом Державного концерну Укроборонпром від 21.03.2019 № 55 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день вирішення даної справи, відповідно до норм статті 108 Цивільного кодексу України відбулось перетворення юридичної особи відповідача (за первісним позовом) шляхом зміни найменування з Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" на Акціонерне товариство "Завод "Маяк".

Отже, розглянувши заяву Акціонерного товариства "Завод "Маяк" про відмову від зустрічного позову у повному обсязі, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з поданої заяви, яка підписана членом правління Акціонерного товариства "Завод "Маяк" ОСОБА_1 , позивач (за зустрічним позовом) відмовився від зустрічних позовних вимог у повному обсязі, відмова позивача (за зустрічним позовом) від зустрічного позову викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, позивачу (за зустрічним позовом) відомі наслідки відмови від позову.

Отже, за висновком суду, відмова від зустрічних позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідно суд приймає відмову Акціонерного товариства "Завод "Маяк" від зустрічного позову, у зв`язку з чим закриває провадження у справі № 910/16292/18 за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Завод "Маяк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус" про визнання недійсним договору.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача (за первісним позовом) та відповідача (за первісним позовом), Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумбус" (далі - позикодавець) та Публічним акціонерним товариством "Завод "Маяк" (далі - позичальник) укладено договір № 20/06-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики), умовами якого передбачено, що позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, поворотна фінансова допомога - сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до цього договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (відповідно до Податкового кодексу України).

Поворотна фінансова допомога має бути повернена позичальником позикодавцю в повному обсязі та не є доходом позичальника (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1. договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 300 000, 00 грн. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальник зазначений в розділі 9 цього договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається на строк - 40 (сорок) календарних днів з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

За умовами п. 4.2. договору, у разі не повернення позичальником позикодавцю суми фінансової допомоги (позики) в строк передбачений п. 2.3. договору, позичальник сплачує на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання до дня повернення грошових коштів.

Відповідно до п. 4.3. договору, у разі якщо позичальник прострочив повернення фінансової допомоги (позики) більш ніж на два місяця від встановленого строку повернення, то він додатково сплачує на користь позикодавця штраф у розмірі 10 % від простроченої суми.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги (позики) - п. 8.1 договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов`язань за договором 20/06-17 від 20.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумбус" була надана Публічному акціонерному товариству "Завод "Маяк" поворотна фінансова допомога у розмірі 300 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 20.06.2017.

Проте, відповідач (за первісним позовом) надані кошти повернув частково у розмірі 200 000, 00 грн., у зв`язку з чим неповернутими залишилися кошти у сумі 100 000, 00 грн.

Так, 22.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумбус" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" (далі - набувач) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого кредитор відступає набувачу всі наявні у нього права вимоги до ПАТ "Завод "Маяк", що маються у кредитора з договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 20/06-17 від 20.06.2017.

Внаслідок отримання цих прав набувач набуває право вимоги від кредитора - сплати суми заборгованості за договором, а також всі інші права кредитора, що маються у останнього з договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 20/06-17 від 20.06.2017 (п. 2 договору).

Відповідно до п. 3 договору, за отримані права набувач сплачує кредитору ціну отриманих прав - грошову суму в розмірі 120 000, 00 грн., яка підлягає сплаті у строк до 31.12.2018 року.

Згідно п. 6 договору, права кредитора переходять до набувача в момент підписання цього договору.

Таким чином позивач (за первісним позовом), як новий кредитор, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 22.01.2018 та згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від відповідача (за первісним позовом) повернення грошових коштів у розмірі 100 000, 00 грн., за договором № 20/06-17 від 20.06.2017.

Отже, обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" зазначає, що відповідач (за первісним позовом) неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо повернення коштів у розмірі 100000, 00 грн. у визначений договором № 20/06-17 від 20.06.2017 строк, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) борг у сумі 100 000, 00 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) 42 427, 40 грн. - пені за період з 01.08.2017 по 03.12.2018, 4 027, 40 грн. - 3 % річних за період з 01.08.2017 по 03.12.2018, 12 868, 30 грн. - інфляційних втрат за період з 01.08.2017 по 31.10.2018 та 10 000, 00 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Суд зазначає, що укладений між між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумбус" та Публічним акціонерним товариством "Завод "Маяк" договір № 20/06-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 20.06.2017 за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань за договором 20/06-17 від 20.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумбус" була надана Публічному акціонерному товариству "Завод "Маяк" поворотна фінансова допомога у розмірі 300 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 20.06.2017.

В той же час, як встановлено судом вище, 22.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумбус" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" (набувач) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого кредитор відступає набувачу всі наявні у нього права вимоги до ПАТ "Завод "Маяк", що маються у кредитора з договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 20/06-17 від 20.06.2017.

Внаслідок отримання цих прав набувач набуває право вимоги від кредитора - сплати суми заборгованості за договором, а також всі інші права кредитора, що маються у останнього з договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 20/06-17 від 20.06.2017 (п. 2 договору).

Відповідно до п. 3 договору, за отримані права набувач сплачує кредитору ціну отриманих прав - грошову суму в розмірі 120 000, 00 грн., яка підлягає сплаті у строк до 31.12.2018 року.

Згідно п. 6 договору, права кредитора переходять до набувача в момент підписання цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином позивач (за первісним позовом), як новий кредитор, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 22.01.2018 та згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від відповідача (за первісним позовом) повернення грошових коштів у розмірі 100 000, 00 грн., за договором № 20/06-17 від 20.06.2017, проте станом на дату винесення рішення у даній справі грошові кошти відповідач (за первісним позовом) не повернув, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Завод "Маяк" утворилась заборгованість у розмірі 100 000, 00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 договору № 20/06-17 від 20.06.2017, поворотна фінансова допомога надається на строк - 40 (сорок) календарних днів з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Таким чином, враховуючи п. 2. договору, відповідач (за первісним позовом) зобов`язаний був повернути грошові кошти у розмірі 100 000, 00 грн. в строк до 31.07.2017 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), тобто починаючи з 01.08.2017 відбулося прострочення виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач (за первісним позовом) не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем (за первісним позовом) було порушено умови договору № 20/06-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 20.06.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню первісні вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості у розмірі 100 000, 00 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) 42 427, 40 грн. - пені за період з 01.08.2017 по 03.12.2018, 4 027, 40 грн. - 3 % річних за період з 01.08.2017 по 03.12.2018, 12 868, 30 грн. - інфляційних втрат за період з 01.08.2017 по 31.10.2018 та 10 000, 00 грн. - штрафу.

За умовами п. 4.2. договору № 20/06-17 від 20.06.2017, у разі не повернення позичальником позикодавцю суми фінансової допомоги (позики) в строк передбачений п. 2.3. договору, позичальник сплачує на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання до дня повернення грошових коштів.

Відповідно до п. 4.3. договору № 20/06-17 від 20.06.2017, у разі якщо позичальник прострочив повернення фінансової допомоги (позики) більш ніж на два місяця від встановленого строку повернення, то він додатково сплачує на користь позикодавця штраф у розмірі 10 % від простроченої суми.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору містять вказівку на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Суд перевірив наданий позивачем (за первісним позовом) розрахунок пені та штрафу і встановив, що суми відповідають вимогам законодавства, зокрема розраховані з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 42 427, 40 грн. - пені за період з 01.08.2017 по 03.12.2018 та 10 000, 00 грн. - штрафу у розмірі 10 % від простроченої суми (100 000, 00 грн.).

Щодо вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 4 027, 40 грн. - 3 % річних за період з 01.08.2017 по 03.12.2018 та 12 868, 30 грн. - інфляційних втрат за період з 01.08.2017 по 31.10.2018, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки повернення наданих грошових коштів за договором позики та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 4 027, 40 грн. - 3 % річних за період з 01.08.2017 по 03.12.2018 та 12 868, 30 грн. - інфляційних втрат за період з 01.08.2017 по 31.10.2018.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача (за первісним позовом).

Суд зазначає, що зустрічні позовні вимоги не підлягають розгляду у зв`язку з відмовою Акціонерного товариства "Завод "Маяк" від зустрічного позову до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус" про визнання недійсним договору і така відмова прийнята судом.

Разом з тим, у заяві про відмову від позову Акціонерне товариство "Завод "Маяк" просило суд розподіл судових витрат здійснити з урахуванням ст. 130 ГПК України. Наслідки відмови від зустрічного позову відомі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Проте, суд зазначає, що заява про відмову від зустрічного позову подана Акціонерним товариством "Завод "Маяк" під час розгляду справи по суті, а тому 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні зустрічного позову не підлягають поверненню.

При цьому, судом враховано положення статті 7 Закону України Про судовий збір , якою врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою Акціонерного товариства "Завод "Маяк" від зустрічного позову не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору за подання зустрічного позову.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8, ідентифікаційний код - 14307423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, ідентифікаційний код - 32454096) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 42 427 (сорок дві тисячі чотириста двадцять сім) грн. 40 коп. - пені, 4 027 (чотири тисячі двадцять сім) грн. 40 коп. - 3 % річних, 12 868 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 30 коп. - інфляційних втрат, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу та 2 539 (дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 85 коп. - судового збору.

3. Провадження у справі № 910/16292/18 за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Завод "Маяк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Інтер`єр", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус" про визнання недійсним договору- закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 10.05.2019.

Суддя С.О. Щербаков