Постанова

від 17.07.2007 по справі 53/446-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/446-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2007 року                                                         Справа № 53/446-06 (н.р. 40/278-04)

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді   Карбань І.С.,

                        судді    Істоміної О.А.,

                       судді   Шутенко І.А. -доповідач,,

при секретарі – Крупі О.В.  

за участю представників сторін:

позивача –Старжинської О.С. за довіреністю №69-318 від 15.01.2007р.

відповідача –Куценко О.В. за довіреністю б/н від 07.09.2006р.,

третіх осіб:

ЗАТ ФК „М-Брок” –не прибув,

ТОВ СП „Богодухівський комбікормовий завод” –не прибув,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1919 Х/2) ВАТ „Мегабанк”  на рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2007р. по справі № 53/446-06 (н.р. 40/278-04)

за позовом  ВАТ „Мегабанк”, м. Харків,

до ТОВ „Фірма „Восток”, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог –ЗАТ ФК „М-Брок”,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог –ТОВ СП „Богодухівський комбікормовий завод”, Харківська область,

про стягнення 1 000 000 грн. 00коп. збитків, -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив достроково розірвати кредитний договір №130/2003 від 30.12.2003р. та стягнути з відповідача на свою користь 1040000,00 грн.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2005р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

          Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2006р. рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2005р. залишено без змін.

          Постановою Верховного суду України від 07.11.2006р. частково задоволено касаційну скаргу ТОВ „Фірма „Восток”, скасовано постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2006р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. та рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2005р. в частині стягнення 1 000 000,00 грн., справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2007р. по справі №53/446-06 (н.р. 40/278-04) (колегія суддів: головуючий суддя Прохоров С.А., судді Шарко Л.В., Доленчук Д.О.) в задоволенні позову відмовлено.

          Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2007р. по даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно зі ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги. Апелянт вважає, що у даному випадку мова йде про недійсність зобов'язання, за яким відступаються права, тобто невідповідність правочину вимогам ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочину недійсним. Апелянт зазначає, що відступлення права вимоги здійснювалось за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, який на час відступлення прав не був визнаний судом недійсним. Умовами договору про відступлення права вимоги було визначено обсяг прав, які перейшли до нового кредитора, що повністю відповідає вимогам ст. 514 ЦК України. Таким чином, на думку апелянта, позивач відступив новому кредитору права за дійсною вимогою, в обсязі, встановленому договором про відступлення права вимоги.

Апелянт також зазначає, що Пунктом 10.3 кредитного договору встановлено, що жодна з сторін не має права передавати свої права та обов'язки за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони, однак предметом договору про відступлення права вимоги між позивачем та ЗАТ "Фінансова компанія "М-Брок" є не права та обов'язки, а лише право вимоги за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, в обсязі, що виникнуть по кредитному договору після підписання цього договору, при цьому, вказує апелянт, право вимоги позивача за кредитним договором, що існує на момент підписання цього договору, а саме: 40 000 грн. поточної заборгованості не передається і залишається у позивача, що відповідає вимогам ст. 514 ЦК України, яка дає право встановлювати обсяг прав, що переходять, умовами договору про відступлення права вимоги.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2007р. по справі №53/446-06 (н.р. 40/278-04) вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 130/2003 від 30.12.2003р. (надалі кредитний договір). Згідно із зазначеним договором позивач надав відповідачу кредит - відновлювану кредитну лінію - на виробничі потреби в сумі 1 500 000,00грн. строком з 29.12.2003р. по 28.12.2006р. та 500 000,00грн. строком з 20.01.2004р. по 28.12.2006р.  включно зі сплатою 24% річних. У забезпечення своєчасного виконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором, згідно Договору №130/2003-3 застави майна від 30.12.2003р., третя особа ТОВ СП „Богодухівський комбікормовий завод” - заставодавець передала у заставу позивачу нерухоме майно.

13.12.2004р. позивач - ВАТ „Мегабанк” та третя особа - ЗАТ ФК „М-Брок” уклали договір про уступку права вимоги. Згідно з вказаним договором первісний кредитор - ВАТ „Мегабанк” передає новому кредитору - ЗАТ ФК „М-Брок” свої права вимоги за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, в обсязі, що виникнуть по кредитному договору після підписання цього договору. Право вимоги позивача за кредитним договором, що існує на момент підписання цього договору, а саме: 40 000,00грн. поточної заборгованості не передається і залишається у позивача. Згідно з п. 1.2. договору про уступку права вимоги, до нового кредитора переходять також усі права, що забезпечують виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, згідно з договором застави майна № 130/2003-3 від 30.12.2003р., укладеним між позивачем та третьою особою - ТОВ СП „Богодухівський комбікормовий завод”.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 519 ЦК України вказано, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Колегія суддів не приймає тверджень апелянта, що у даному випадку мова йде про недійсність зобов'язання, за яким відступаються права, тобто невідповідність правочину вимогам ст.203 ЦК України, оскільки поняття „недійсності вимоги” не є тотожнім поняттю „недійсності правочину”.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відповідно до вимог чинного законодавства України відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, в той час як предметом договору про відступлення і вимоги від 13.12.2004р. між ВАТ „Мегабанк” та ТОВ „Фірма „Восток” є передані первісним кредитором новому кредитору, права вимоги за кредитним договором № 130/2003 від 30.12.2003р. в обсязі, що виникнуть по кредитному договору після підписання цього договору. Разом, із тим .зазначеним договором про уступку права вимоги передбачено, що право, вимоги первісного кредитора за кредитним договором, що існує на момент підписання цього договору, а саме : 40 000,00грн. поточної заборгованості, не передається.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.3 кредитного договору встановлено, що жодна сторона не має права передавати свої права та обов'язки за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта, що лише право вимоги за кредитним договором не є передачею прав та обов'язків за кредитним договором, оскільки з пункту 10.3 кредитного договору вбачається, що сторони домовились про заборону передачі своїх прав та/ або обов'язків за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ „Фірма „Восток” не надавало згоди на укладення

договору уступки права вимоги між ВАТ „Мегабанк” та ЗАТ ФК „М-Брок”.

Таким чином колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції, що укладення договору уступки права вимоги заборонено договором і законом.          

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про банки та банківську діяльність” документи, що надаються до банку згідно до умов кредитного договору, становлять комерційну та банківську таємницю.

Згідно ст. 62 Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить

банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового

дозволу власника такої інформації, та державним контролюючим органам у випадках,

передбачених законом.          

Отже, розкриття цієї інформації новому кредитору за договором відступлення права вимоги можливо лише з письмового дозволу власника такої інформації.          

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що Договір уступки права вимоги між ВАТ „Мегабанк” та ЗАТ ФК         „М-Брок” від 13.12.2004р., на який позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже позовні вимоги ВАТ „Мегабанк” щодо стягнення з ТОВ „Фірма „Восток” збитків в сумі 1 000 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, при винесенні рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статтей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області  від  17.05.2007р. по справі №53/446-06 (н.р. 40/278-04) залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Карбань І.С.  

                                 Судді                                                                    Істоміна О.А.  

                                                                                                               Шутенко І.А.