Постанова

від 25.07.2007 по справі 16/32

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/32

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

р.                                                                            справа №

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:,

від відповідача:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

на рішення  господарського суду

від року

по справі№

за позовом

до

про

В С Т А Н О В И В:

У 2007  році  позивач, Приватне науково-виробничого об'єднання „Мікрон”, м.Дніпропетровськ Донецької обл., звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача - Акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія „АЗОВ”, м.Маріуполь Донецької обл. про стягнення страхового відшкодування в сумі 161 758грн. 04коп., інфляційних в сумі 1 661грн. 26 коп. та 3% річних в сумі 1 319грн. 95коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2007р. позовні вимоги Приватного науково-виробничого об'єднання „Мікрон”, м.Дніпропетровськ Донецької обл. були задоволені частково. З відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення 161 758 грн. 04 коп. –страхового відшкодування. В іншій частині позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що страховий випадок настав та зі сторони позивача не було порушене страхове законодавство, була своєчасно надана заява про настання страхового випадку, внаслідок чого виникло зобов'язання страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Тобто, позовні вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 161 758 грн. 04 коп. є обґрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 319 грн. 95 коп. та індексу інфляції в сумі 1 661 грн. 26 коп. відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідач, Акціонерне товариство закритого типу „Страхова компанія „АЗОВ”, м.Маріуполь Донецької обл., з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права України, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2007р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову Приватному науково-виробничого об'єднанню „Мікрон”, м.Дніпропетровськ Донецької обл. у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив Приватного науково-виробничого об'єднання „Мікрон” на апеляційну скаргу, яким він вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 21.05.07р. є обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права України, на підставі всебічного вивчення обставин справи. Позивач просить залишити рішення від 21.05.07р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  №16/32, та наданих  представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вищевказаним вимогам і підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.06.05р. між позивачем, ПНВО „Мікрон”, та відповідачем, АТЗТ „СК „Азов”, було укладено договір № 5946-2005 –Поліс по страхуванню (далі –Договір) вантажу, належного позивачу.

Предметом Договору є страхування вантажу, мототехніки та запасних частин до неї у контейнерах: ITNUU5902109, TTNU5331695, FSCU9097919, INKU6319960, TCNU9221728, TCNU9703587, TCNU9762511 за коносаментом NCLNGB712874 від 27.06.05р., згідно до п.п. 4.1, 4.4 Правил страхування вантажу та багажу Акціонерним товариством закритого типу „Страхова компанія „Азов” від 14.04.03р. від усіх ризиків в разі його пошкодження або знищення.

Відповідно до Договору страхування вказаний вантаж був застрахований на суму 911 603,54 грн. з моменту завантаження його в порту Нингбо (Китай), на протязі всього шляху проходження, включаючи перевантаження і транзитне  зберігання в порту Одеса (Україна). Франшиза складає 1.0% від заявленої вартості страхової суми вантажу.

Згідно платіжного доручення № 1730 від 18.07.05р.  позивач на виконання умов Договору перерахував на адресу відповідача страхову премію в розмірі 4 102,00грн.

За умовами Договору страхування період дії Поліса по страхуванню починається з моменту завантаження  застрахованого вантажу у порту Нингбо (Китай) і закінчується після доставки вантажу на склад  вантажоодержувача, ПНВО „Мікрон”.

Всі питання, неврегульовані Полісом, регулюються „Правилами страхування вантажів та багажу” АТЗТ „СК „АЗОВ” від 14.04.03р.

Вказаними Правилами встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться відповідачем згідно з договором на підставі заяви позивача і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається позивачем або уповноваженою ним особою (аварійним  комісаром) у формі, визначеній відповідачем (пункт 14.1).

Пунктами 10.2.6, 10.2.7 передбачено обов'язок позивача письмово повідомити відповідача про факт настання страхового випадку протягом 3-х днів з моменту його настання; надати йому документи, які засвідчують факт настання страхового випадку, а також інші документи, визначені відповідачем, які необхідні для складання акту про страховий випадок.

Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання акту про страховий випадок (пункт 14.4), при чому рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається відповідачем протягом 30-ти днів з дня надання позивачем документів зазначених в розділі 13 Правил.

Пунктом 15.2 Правил встановлено, що у разі прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідачеві надається  обґрунтування причин відмови у письмовій формі.

Перевезення застрахованого вантажу виконувалось теплоходом „Norasia Taurus” на підставі договору № 17/1 від 17.05.05р. на транспортно-експедиторське обслуговування між позивачем, ПНВО „Мікрон”, м.Дніпропетровськ,  та перевізником (експедитором), ТОВ „Формаг”, м.Одеса.

29.07.05р. позивач отримав повідомлення від представника перевізника –Economou Shipping ltd, про те, що 16.07.05р. на теплоході „Norasia Taurus” виникла пожежа, внаслідок чого виникла повна втрата контейнера TTNU5331695 з вантажем, який находився в ньому, а саме: 70 ящиків з моторолерами моделі QJ50QT-2.

Як вказує позивач, листом від 29.07.05р. він повідомив відповідача, що на теплоході „Norasia Taurus” виникла пожежа та контейнера, які знаходились на ньому що були застраховані Акціонерним товариством закритого типу „Страхова компанія „АЗОВ” згідно Полісів по страхуванню вантажу 27.06.05р. № 5946-2005 та 5945-2005,  були пошкоджені.

В матеріалах справи є Сертифікат повної втрати контейнера TTNU5331695, складений 28.12.05р. представниками теплоходу „Norasia Taurus”, яким зазначено, що товар пошкоджений вогнем та не має комерційної цінності, і має розглядатися як повністю непридатний для використання.

Загальна вартість партії застрахованого товару складала 126 308 доларів США згідно рахунку-фактури від 24.06.05р. № QJDSS05-030, що згідно курсу НБУ на момент виникнення пожежі складає 638 486 грн. 94 коп.

Як стверджує позивач, з цього ж рахунку-фактури від 24.06.05р. №QJDSS05-030 вбачається вартість товару, який знаходився у пошкодженому контейнері TTNU5331695 та складає 18760 доларів США (в еквіваленті 94 831,80 грн.).

В матеріалах справи є документи, з яких вбачається, що 05.10.05р. вантаж, за виключенням контейнеру TTNU5331695, був вивантажений у порту Одеса (Україна).

08.10.05р. на території складу тимчасового зберігання мототехніки у м.Дніпропетровську в присутності директора Дніпропетровського представництва АТЗТ „СК „Азов” Доценко В.О., експертом Дніпропетровської Торгово-промислової палати України Дем'яненко О.І. складений висновок № В-6453, згідно якого був оглянутий контейнер TCNU9703587, пошкоджений в результаті пожежі. На момент проведення експертизи встановлено, що при відвантаженні та підрахунку місць у контейнері фактично було 56 моторолерів моделі В08(50СС). Але одна з упаковок, де знаходився моторолер зазначеної моделі, була пошкоджена внаслідок обгорання. Висновком експерта зазначено, що всі складові пошкодженого моторолера не можуть бути використаними та моторолер належить до заміни.

Як зазначило Приватне науково-виробниче об'єднання „Мікрон”, всього внаслідок Загальної Аварії, підприємство втратило вантаж на суму 96 484 грн. 79 коп. Але відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Позивач вважає, що відповідач порушив свої зобов'язання, передбачені Договором страхування, Законом України „Про страхування”, Кодексом торговельного мореплавства України і повинен сплатити ПНВО „Мікрон” страхове відшкодування у вигляді боргу в розмірі 161 758 грн. 04коп., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 1 661 грн. 26 коп. та 3% річних  в розмірі 1 319 грн. 95 коп. Всього 164 739 грн. 25 коп.

За цих підстав позивач, Приватне науково-виробничого об'єднання „Мікрон”, м.Дніпропетровськ Донецької обл., звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача - Акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія „АЗОВ”, м.Маріуполь Донецької обл. про стягнення цієї суми.

В процесі розгляду справи позивачем ніяких клопотань та заяв, відповідно до вимог ст.22 ГПК України, про зміну предмету позову суду не надавалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані ГК України.

Згідно частини 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України –юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, договором.

Відповідно до ст.ст. 54, 57 ГПК України, позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи. Здійснюючи правосуддя в господарських відносинах, суд повинен у визначеному законом порядку встановлювати по кожній справі об'єктивну істину. Обґрунтованість поданого позову, а також винесеного потім судового рішення визначається наявністю або відсутністю доказів.

Господарським судом Донецької області неправомірно прийнято рішення про  стягнення з відповідача на користь позивача саме збитків, а не суми страхового відшкодування як договірного зобов'язання відповідача за Полісом (як зазначено позивачем в його позовних вимогах, ніяких змін предмету позову в процесі розгляду справи суду не надавалось), судова колегія не вбачає в матеріалах справи підстав для такого задоволення.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування (ч.1 ст. 22, ст. 611, ч.1 ст. 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: противоправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків; вина правопорушника. Згідно з ч.2 ст.623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

На кредитора покладається обов'язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, як правило, підтвердити їх документально.

Позивач в обґрунтування своїх вимог надав документи, які, на його думку, підтверджують вину саме відповідача у спричиненні збитків.

Враховуючи те, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення страхового відшкодування (а не збитків, які неправомірно стягнув суд з відповідача), судова колегія розглянула і позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування за Договором страхування.

При дослідженні доказів судовою колегією встановлено, що первинні документи, надані позивачем, не є належним доказом невиконання відповідачем його договірного зобов'язання в частині невиплати ним позивачеві страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, ст. 25 Закону України „Про страхування”, умов Договору страхування (Полісу) та п. 14.1 Правил страхування,  Страховик здійснює страхову виплату на підставі заяви Страхувальника і страхового акту.

На момент звернення позивача до господарського суду Донецької області у позивача були відсутні вищенаведені документи, які б свідчили про порушення його прав, що підлягали б захисту в суді, а саме:  страховий акт, складений відповідачем в зв'язку з настанням страхової події або письмова відмова відповідача від складення такого акту, заява Страхувальника.

Лист № 05/09-1 від 05.09.06р. не може бути розцінений судовою колегією  як заява на виплату страхового відшкодування. Така заява на виплату страхового відшкодування  так і не була направлена позивачем як в цьому Листі, так і в будь-якому іншому листі, направленому на адресу відповідача до подання позовної заяви.

Відсутність в матеріалах справи такого листа-заяви на виплату страхового відшкодування, який мав бути направлений Страховику в 3-х денний строк від дня настання страхового випадку, свідчить про те, що відповідач не мав можливості виконати свої зобов'язання, покладені на нього Договором страхування, в матеріалах справи відсутні належні докази відмови відповідача від виконання ним його договірного зобов'язання, передбачені вищезазначеними нормами права та угодою сторін, що давало б підстави позивачеві для його звернення до суду з позовними вимогами про стягнення страхового відшкодування.

Крім того, Приватним науково-виробничим об'єднанням „Мікрон” не були передані Акціонерному товариству закритого типу „Страхова компанія „АЗОВ”, всупереч вимогам Листа № СКА-858-06 від 29.09.06р., всі необхідні документи для здійснення  страхового розслідування, що передбачені п. 13.1 Правил страхування, а саме: звіт про вивантажування судна від 04.10.05р., звіт про прийняття та вивантажування 322 контейнерів з судна, акт-повідомлення про пошкодження контейнерів.

Також позивачем не надане підтвердження звернення до компанії – перевізника або агента з регресним позовом (вимогою) про відшкодування понесених позивачем збитків, що підтверджується листом  № СКА-1097-06 від 29.11.06р. з вимогою такого звернення. Також в матеріалах справи є наявним електронна переписка позивача та відповідача, яка містить вимогу останнього звернутися до компанії –перевізника.

Відповідно до ст. 932 ЦК України та ч.3 ст.14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку та в повному обсязі, як і за власні дії.

Судом першої інстанції помилково зазначено в своєму рішенні, що позивач, не заявивши позов до компанії перевізника до закінчення однорічного строку, який передбачений ст.3 Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924р., не лишив відповідача його права на витребування відшкодування своїх збитків в регресному порядку, оскільки, якщо позов не був пред'явлений на протязі року після здачі вантажу або дати, коли він повинен був бути зданий, перевізник та судно звільняються від будь-якої відповідальності у відношенні вантажу. Тоді як, коли позивач  дізнався про те що 16.07.05р. на теплоході „Norasia Taurus” виникла пожежа, внаслідок чого виникла повна втрата контейнера TTNU5331695 з вантажем, він листом від 04.10.05р. та листом №1824 від 06.10.05р. повідомив NORASIA CONTEINER LINES LIMITED та ТОВ „Формаг”, що компанія перевізник та судно несе повну відповідальність за загублення та пошкодження вантажу в результаті пожежі контейнеру TTNU5331695 та моторолеру моделі В08(50СС) з контейнера TCNU9703587.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по страховому відшкодуванню із застосуванням коефіцієнту збільшення страхової суми по відношенню до вартості товару є необґрунтованими і задоволені судом першої інстанції помилково, оскільки згідно з ч. 3 ст. 250 Кодексу торгівельного  мореплавства України, якщо страхова сума, що зазначена в договорі морського страхування, перевищує страхову вартість, договір є недійсним щодо тієї частки страхової суми, яка перевищує страхову вартість.  Також , відповідно до ч. 17 ст. 9 Закону України „Про страхування” страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

В пункті 10 Розрахунку суми заборгованості по страховому відшкодуванню (арк. спр. 62) зазначені Видатки по страхуванню знищеного товару у гривні, які визначаються як частка від суми страхового платежу та страхової суми в розмірі 620,85грн. Але позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував факт того, що сума вказаних видатків була ним понесена.

Позивачем необґрунтовано заявлені вимоги щодо стягнення витрат на перевезення вантажу, вони не були заявлені на страхування окремо від страхової суми, тобто до складу страхової суми, яка вказана в Полісі страхування, вони не входили.

Судова колегія вважає також недоведеною вимогу позивача про сплату вартості послуг по забезпеченню гарантії з Загальної аварії, тому що це не було передбачено Правилами страхування та Полісом.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія встановила, що надані позивачем документи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів  саме вини відповідача у понесених позивачем витратах в зв'язку з пожежею 16.07.05р. на теплоході „Norasia Taurus”, що може бути підставою для покладення на відповідача обов'язку виконати договірне зобов'язання –виплатити страхове відшкодування, оскільки страховий акт з відмовою про виплату страхового відшкодування складений лише 15.03.07р., тобто після звернення позивача до суду, що свідчить про відсутність порушеного права позивача на момент його звернення до суду.

Крім того, в зв'язку з пропуском позивачем річного строку позовної давності до перевізника за договором №17/1 від 17.05.05р. на транспортне експедиторське обслуговування з ТОВ „Формаг” (п.6 ч.2 ст.258 ЦК України), згідно п.3 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 274 Кодексу торгівельного мореплавства України, якщо страхувальник відмовився від свого права вимоги до особи, відповідальної заподіяну шкоду, або здійснення такого права стало неможливим з його вини, відповідач звільняється від сплати страхового відшкодування повністю або у відповідній частині.

Крім того, судом першої інстанції в порушення вимог ст.36 ГПК України та Інструкції з діловодства у господарських судах України, прийняті від позивача та залучені до матеріалів справи в якості доказів документи, не засвідчені та не оформлені належним чином. Так, Поліс № 5946-2005 наданий в ксерокопії, не підписаний директором позивача, незасвідчений печаткою підприємства позивача, ксерокопія не засвідчена синьою „мокрою” печаткою ПНВО „Мікрон”; Правила страхування, надані позивачем не засвідчені належним чином та мають дату затвердження 05.09.02р. (а не 14.04.03р., як зазначено в Полісі).

В матеріалах справи є наявними документи, на які посилається позивач, що викладені іноземною мовою без додання до них належним чином засвідченого перекладу відповідно до вимог законодавства України.

Також, судова колегія звертає увагу, що в документах справи є посилання на Поліс №5946-2005 від 27.06.05р. та на ще й на другий Поліс №5945-2005р. від 27.06.05р., згідно яких були застраховані  контейнера ПНВО „Мікрон”, які знаходились на теплоході „Norasia Taurus”, тоді як в матеріалах справи є наявним тільки один Поліс із номером №5946-2005.

Господарським судом в порушення вимог ст.85 ГПК України, в протоколі судового засідання від 21.05.07р. не зазначено про оголошення у судовому засіданні тільки вступної і резолютивної частини рішення; в матеріалах справи відсутній документ –вступна та резолютивна частини рішення, підписаний суддею, про що зроблено відмітка в рішенні суду, яке підписано 22.05.07р.

В частині відмови в позовних вимогах позивача про стягнення з відповідача за порушення зобов'язання по страховому відшкодуванню 3% річних в сумі 1319грн. та індексу інфляції в сумі  1661,26грн., судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції в цій частині.

Дані вимоги  не відповідають нормам ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої такі вимоги можуть бути задоволені тільки у разі прострочення боржником виконання ним його грошового зобов'язання.  В даному випадку позивачем не доведено суду наявність у відповідача як самого грошового зобов'язання, так і  прострочки виконання ним його договірного зобов'язання перед позивачем на дату звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового скасування рішення.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2007 року у справі № 16/32 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга –задоволенню, а у позовних вимогах позивача про стягнення страхового відшкодування в сумі 163 419грн. 30коп. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 1 319грн. 95коп. слід відмовити в зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодовуються з позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 116, 117  Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія „АЗОВ”, м.Маріуполь Донецької обл. на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2007 року у справі № 16/32 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2007 року у справі № 16/32 – скасувати частково.

Відмовити Приватному науково-виробничому об'єднанню „Мікрон”, м.Дніпропетровськ Донецької обл. у позовних вимогах до Акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія „АЗОВ”, м.Маріуполь Донецької обл. про стягнення страхового відшкодування в сумі 161 758грн. 04коп.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2007 року у справі № 16/32 залишити без змін.

Стягнути з Приватного науково-виробничого об'єднання „Мікрон”, 49102, м.Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., ЗКПО 21859005, на користь  Акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія „АЗОВ”, 87510, м.Маріуполь, Донецька обл., ЗКПО 24646706, державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 823 грн. 70 коп.

Зобов'язати  господарський суд Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС