Постанова

від 16.07.2007 по справі 14/177-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/177-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2007 р.                                                           Справа № 14/177-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., судді Барбашова С.В. , Бухан А.І.

при секретарі Парасочці Н.В.

        за участю представників сторін:

позивача –Тарасюка О.Л. -дов.,

відповідача –Садикова В.В. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2009С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 14 травня 2007 року по справі № 14/177-07

за позовом Закритого акціонерного товариства «ЮНІКОН»(правонаступник ТОВ фірми «Юнікон Лтд.») м. Дніпропетровськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТТОРГ», м. Суми

про  стягнення 41628,32 грн.

встановила:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «ЮНІКОН», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТТОРГ», на свою користь суму заборгованості в розмірі 41628,32 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, щодо оплати товару.

   Рішенням господарського суду Сумської області від 14 травня 2007 року по справі №14/177-07 (суддя Миропольський С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТТОРГ» на користь Закритого акціонерного товариства «ЮНІКОН» 38628,34 грн. заборгованості, 386,27 грн. державного мита та 109,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог провадження по справі припинено.

       Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТТОРГ»,  з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить винести постанову, якою повністю скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14 травня 2007 року у справі № 14/177-07. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що сума, яка зазначена в оскаржуваному рішенні, на думку відповідача не є заборгованістю, оскільки поставка товару відбувалася без укладання письмового договору, свої обов'язки по оплаті товару відповідач виконує належним чином, у відповідності з чинним законодавством, оскільки, як вважає відповідач між сторлнами була домовленість про погашення заборгованості з розтроченням платежу. В уточненнях до апеляційної скарги, які подані до суду 11 липня 2007 року відповідач змінив вимоги апеляційної скарги та просить суд змінити рішення господарського суду Сумської області в частині стягнення заборгованості, та припинити провадження по справі в частині стягнення 7000 грн. та стягнути з ТОВ «Артторг» на користь ЗАТ «Юнікон» 31628,34 грн. заборгованості, 386,27 грн. держмита, 109,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач, ЗАТ «Юнікон», заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає рішення господарського суду Харківської області по даній справі законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи, та всі необхідні докази. Позивач зазначає, що товар відповідачем був оплачений частково, на момент винесення оскаржуваного рішення заборгованість у сумі 38628,34 грн. відповідачем не погашена, що останнім не заперечується.  Позивач вказує, що жодних домовленостей (ні усних, ні письмових) щодо розстрочення платежів між сторонами не існує.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду  з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості позивач посилався на те, що між сторонами на протязі 2005-2006 років існували договірні стосунки. Оскільки письмового договору між сторонами не укладалося, позивачем на адресу відповідача направлена вимога про оплату, однак відповідач неповністю здійснив розрахунки за отриману продукцію, у зв‘язку з чим у нього виник борг у розмірі 41628,32 грн., який складається із вартості отриманої та неоплаченої продукції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд посилався на підтвердженість позовних вимог матеріалами справи та відповідність їх нормам чинного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, у період з липня 2005 року по червень 2006 року між позивачем та відповідачем існували договірні стосунки на поставку товару, що підтверджується залученими до матеріалів справи довіреностями на отримання товару, накладними на відпуск товару, товарно-транспортними накладними. За вказаними документами позивачем на адресу відповідача поставлений товар на загальну суму 311432,66 грн. Станом на дату звернення позивачем з позовом до суду відповідачем здійснені часткові розрахунки за отриманий товар у сумі 269804,34 грн. Таким чином, на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача складала 41628,32 грн. Колегія суддів зазначає, що відповідачем вказана сума заборгованості, факт поставки та факт оплати у вищевказаних сумах не заперечується.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України позивачем на адресу відповідача напрвлена вимога про оплату № 326ЮрО від 07.02.2006 року. Даний факт також не заперечується відповідачем.

Разом з тим, відповідач у апеляційній скарзі посилається на розстрочку платежу, що надана йому позивачем. Останній надання такої розстрочки заперечує, а відповідач жодних доказів надання розстрочки не надав, у зв‘язку з чим такі твердження відповідача не підтверджуються відповідними доказами та не приймаються апеляційним господарським судом.

Матеріали справи свідчать, що у відповідності до акту звірки взаєморозрахунків від 30 квітня 2007 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 38628,34 грн., оскільки відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом частково погасив заборгованість (у сумі 2999,98 грн.). Таким чином, місцевим господарським судом правомірно у цій частині позовних вимог провадження у справі було припинено за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позовних вимог відповідач не надав місцевому господарському суду доказів оплати вартості поставленої продукції, у зв‘язку з чим місцевим господарським судом правомірно у відповідності з положеннями ст. ст. 526 та 530 ЦК України задоволені позовні вимоги в сумі основного боргу в розмірі 38 628,34 грн.

Колегія суддів зазначає, що в уточненях до апеляційної скарги відповідач фактично визнав відсутність між сторонами домовленостей щодо розстрочки, оскільки просить  залишити без змін рішення суду щодо стягнення з нього 31628,34 грн. В частині 7000 грн. відповідач просить провадження по справі припинити у зв‘язку з оплатою боргу в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що 7000 грн. дійсно були сплачені відповідачем на користь позивача, однак, такі платежі здійснені після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення (згідно з наданими платіжними дорученнями оплата здійснена в період з 25.05.2007 р. по 29.05.2007 р.), а відтак, виходячи з приписів статті 104 ГПК України підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні. Відповідні докази оплати можуть бути підставою для врахування вказаних сум в рахунок погашення заборгованості під час виконання рішення суду виконавчою службою.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі та уточненнях до неї, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, України,

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2007 року у справі № 14/177-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.    

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Бухан А.І.