Постанова

від 19.07.2007 по справі 11/18-07-1553

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/18-07-1553

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" липня 2007 р. Справа № 11/18-07-1553

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Величко Т.А.

суддів: Бандури Л.І., Бойко Л.І.,

при секретарі судового засідання Соломахіній О.О.

за участю представників сторін:

від позивача – Скоробогатов А.В.

від відповідача –Бобрик О.А.

розглянувши апеляційну скаргу Державної судноплавної компанії „Український комерційний флот”

на рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2007р.

зі справи № 11/18-07-1553

за позовом Компанії „Sea River Shipping Co” (представник в Україні Скоробогатов Артем Вадимович)

до Державної судноплавної компанії „Український комерційний флот”

про стягнення 146 811,53грн.

(в судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.07.2007р.)

                                                          встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.07р. (суддя Власова С.Г.) позовні вимоги компанії „Sea River Shipping Co.” задоволено частково, стягнуто з державного підприємства „Український комерційний флот” 240841,41 грн. –збитків, 7250 грн. –витрат на оплату послуг адвоката, 2419,83 грн. –держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову - відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги в сумі 240841,41 грн. є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ДП „Український комерційний флот” просить частково скасувати рішення господарського суду в частині стягнення 202997,01 грн., оскільки відповідач визнає позовні вимоги в розмірі 7943,94 дол. США (37884,40 грн.), посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим, незаконним, винесеним з порушенням як матеріального, так і процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено господарським судом, 24.11.06р. о 22 год. 18 хв. м.ч. т/х „Таїрово” (який належить ДП „Український комерційний флот”), здійснюючи розворот на внутрішньому рейді порту Ейськ для виходу з порту, зіткнувся своєю кормовою частиною з правим бортом т/х  „Отрада” (судновласником якої є компанія „Sea River Shipping Co.”) в районі міделя судна.

Вказана подія зафіксована в судовому журналі № 9 т/х  „Отрада”, за фактом події складена  „Схема навалу”.

В результаті зіткнення т/х  „Отрада” були нанесені пошкодження, на усунення яких були проведені ремонтні роботи, мав місце простій т/х „Отрада” в зв'язку із усуненням пошкоджень від зіткнення, оформлення відходу судна з порту зайняло значно більше часу, ніж зазвичай, оскільки було ускладнено додатковими процедурами; були порушені строки подачі судна до завантаження в порту Поті, Грузія за договором чартерного перевезення вантажу від 23.12.06р. між компаніями „Sea River Shipping Co.” та „KURS HOLDINGS INC”, що стало підставою для розірвання цього договору і сплати штрафних санкцій в розмірі 20000 дол. США.

За розрахунком позивача, загальна сума збитків складає 241983,17 грн., а розмір відсотків на суму збитків складає 4164,03 грн., в т.ч.

-          вартість ремонтних робіт –8095 дол. США;

-          витрати на огляд т/х  „Отрада” інспектором Регістру судноплавців України –103,67 дол. США;

-          додаткові портові збори –494,35 дол. США;

-          витрати на консультаційні послуги –3000 дол. США;

-          компенсація орендної плати по бербоут –чартерному договору компанії „PACIFIC Trading LTD” –4350 дол. США;

-          збитки по експлуатаційним витратам судна в період вимушеного простою –5803,04 дол. США;

-          неотриманий судновласником нетто –доход по судну за період вимушеного простою –4706,04 дол. США;

-          збитки, пов'язані з порушенням зобов'язань за договором чартерного перевезення вантажів від 23.11.06р. між компаніями „Sea River Shipping Co” та „ Starboard / / /” –20000 дол. США;

-          витрати по оформленню Акту про морський протест - 1139,27 дол. США;

       Відповідач ДП „Український комерційний флот” позовні вимоги визнав частково, в сумі 7493,94 дол. США, а саме :

-          оплата ремонтних робіт за висновком незалежної експертної організації –Компанії „Eurogal Surveys LTD”  не перевищує 2801 євро (3780,4 дол. США);

-          оплата нотаріальних дій по оформленню Акта про морський протест згідно довідки нотаріуса Моргачової В.І. складає 30020 руб.(1139,27 дол. США);

-          в частині оплати юридичних послуг  ТОВ „ Міжнародна Юридична Служба” по захисту інтересів судновласника т/х „ Отрада” в сумі 3000 дол. США відсутній причинно –слідчий зв'язок між зіткненням суден і цими витратами, а також їх обов'язковості;

-          в частині оплати компенсації орендної плати по бербоут –чартерному договору в розмірі 4350 дол. США відсутній причинний зв'язок між діями відповідача і знаходженням т/х „ Отрада” в п. Єйськ на протязі 32 год. 50 хв.;

-          компенсація орендної плати по договору бербоут –чартеру з компанією „PACIFIC Trading Ltd ” повинно дорівнювати 2056,25 дол. США, яка визнається відповідачем;

-          витрати т/х „Отрада” в частині оплати експлуатаційних витрат на відстою в розмірі 5928,12 дол. США –недоведені;

-          неодержаний позивачем нетто –доход за 4 доби 20 год. в розмірі 4807,47 дол. США та 10% річних від суми збитків з посиланням на Правила ІІ - 1,  ІІ –2 ,    ІІ –3 Лісабонських правил є необґрунтованим, відсутня згода відповідача на застосування таких правил;

-          витрати на послуги адвоката є нерозумними і повинні бути зменшеними на розсуд суду;

-          затримка подачі т/х „ Отрада” в п. Поті  і оплата за це 28000 дол. США –штрафних санкцій не пов'язано із зіткненням, оскільки у позивача було достатньо часу для прибуття у п. Поті 03.12.06р., причинний зв'язок між діями відповідача і цими збитками відсутній.

Відповідно до ст. 296 Кодексу торговельного мореплавства України, відносини пов'язані з відшкодуванням збитків від зіткнення суден у внутрішніх водах або територіальному морі, регулюються законодавством держави, де трапилося зіткнення.

Згідно ст. 4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Оскільки зіткнення відбулося в п. Ейськ, Росія, а позивачем є іноземна Компанія „Sea River Shipping Co.”, господарський суд правильно застосував матеріальне право Російської Федерації та норми Міжнародної конвенції для об'єднання деяких правил зіткнення судів (Брюссель, 1910р.).

Ст. 312 Кодексу торговельного мореплавства Російської Федерації встановлено, якщо зіткнення судів відбулося з вини одного з суден, збитки несе той, по чиїй провині відбулося зіткнення.

Відповідно до ЦК РФ особа, право якої порушено, може вимагати повного відшкодування заподіяних збитків, якщо законом або договором не передбачено відшкодування збитків у меншому розмірі. Під збитками розуміються витрати, які особа, чиє право порушене, здійснила або повинна була здійснити для відновлення порушеного права, втрата або пошкодження її майна (реальний збиток), а також неотримані доходи, які ця особа отримала б за звичайних  умов цивільного обороту, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування.

Господарський суд, задовольнивши позовні вимоги частково, в сумі 240841,41 грн., погодившись з доводами позивача, послався на те, що понесені ним збитки на вказану суму належним чином обґрунтовані, підтверджені документально.

Такі висновки суду відповідають матеріалам справи і чинному законодавствую.

Господарським судом підставно не взято до уваги тільки Сюрвейерський звіт про пошкодження № EUR 103/060384 від 28.11.06 р. компанії „Eurogal Surveyes LTD”, незалежної експертної організації, оскільки він не підписаний сюрвейером, а отже, не має юридичної і доказової сили, і дані цього звіту не можуть застосовуватися при розрахунку вартості ремонтних робіт, часу його проведення тощо, а, крім того, спростовується іншими матеріалами справи.

Посилання скаржника на те, що час вимушеного простою т/х „Отрада” дорівнює 2 доби 6 год. 50 хв.(54 год. 50 хв.), а не 4 доби 20 год. як вказує позивач, оскільки ремонтна компанія „Новік –Сервіс” працює цілодобово, не приймається до уваги, оскільки документально не підтверджені. Позивачем правильно визначено час простою з урахуванням очікування ремонту, самого ремонту і оформлення документів на відход судна.

Відповідач не довів того, що з боку позивача не було вжито розумних заходів по зменшенню збитків, а саме –що ТОВ „Новік –Сервіс” мала можливість виконати ремонтні роботи за менший строк, і що процедури по оформленню судна з п. Єйськ не зараховуються у час вимушеного простою судна.

Згідно „Стандартного викладення фактів” з 26.22.06 р. позивач очікував ремонт, початок ремонтних робіт –27.11.06 р. (8 год.), а закінчення оформлення відходу судна з п. Єйськ –01.12.06 р. в 6 –20, що підтверджено Таймшитом, і це спростовує твердження скаржника про те, що очікування т/х „Отрада” початку проходження митних процедур не пов'язано з необхідністю огляду судна інспектором регістру судноплавства і порто-наглядом для підтвердження приведення судна у морехідний стан після ремонту.

Викладене спростовує твердження скаржника і про необґрунтований позивачем розрахунок неодержаного нетто – доходу за період вимушеного простою т/х „Отрада” (за 4 доби 20 год.), компенсації орендної плати по бербоут –чартерному договору ( за 4 доби 20 год.).

Як підставно вказав господарський суд, вимоги позивача про відшкодування експлуатаційних витрат т/х  „ Отрада ” на відстої підтверджені фінансовими звітами, рахунками, накладними, банківською випискою.

Скаржником дані докази не спростовані, і це встановлено господарським судом, зіткнення суден і усунення його наслідків призвело до збитків судновласника т/х  „Отрада” компанії „Sea River Shipping Co.”, які підтверджені належним чином.

Фактично всі доводи відповідача стосовно неправильного розрахунку часу вимушеного простою, часу перерв в ремонтних роботах, часу проходження портових формальностей й митних процедур, компенсації орендної плати по бербоут-чартерному договору, експлуатаційним витратам, вартості ремонтних робіт, штрафних санкцій сплачених у зв'язку із затримкою подачі т/х ”Отрада” згідно чартеру від 23.ХІ.06р. ґрунтуються тільки на даних Сюрвейєрського звіту про пошкодження № EUR/03/060384 компанії „Eurogal Surveyes LTD” і на припущеннях відповідача про можливість їх зменшення, і при цьому не враховано конкретні документальні підтвердження по кожній із операцій, які підтверджують не передбачувані, а реальні затрати і збитки.

У відповідності з ч. І ст. 296 КТМУ, ч. І ст. 420 КТМ РФ і ст. 3 Міжнародної конвенції для об'єднання деяких правил стосовно зіткнення суден (Брюссель, 1910) відповідальність по відшкодуванню збитків покладається на відповідача. При визначенні збитків, які підлягають компенсації, були застосовані Правила відносно компенсації збитків від зіткнення суден (Лісабонські правила 1987 р.). Зі змісту ст. 299 КТМ України вбачається, якщо зіткнення спричинено неправильними діями або упущеннями одного із суден, збитки відшкодовуються тією стороною, з вини якої сталося зіткнення.

За таких обставин, висновок господарського суду щодо правомірності вимог позивача про стягнення збитків – відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовані дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальне право, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено позов.

Апеляційна інстанція не вважає наданий відповідачем в процесі розгляду скарги оригінал Сюрвейєрського звіту належним доказом, оскільки в матеріалах справи і у позивача знаходяться копії цього звіту, в яких відсутні підписи відповідальних осіб, скріплені відповідними печатками.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження.

При цьому колегія суддів погоджується з тим, що витрати по сплаті державного мита, по оплаті послуг адвоката, витрати на ІТЗ судового процесу були розраховані судом без врахування часткового задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим в цій частині рішення суду підлягає зміні.  

Керуючись ст. 99, 101, 103 –105 ГПК України, колегія суддів постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.05.07 у справі № 11/18-07-1553 змінити в частині визначення сум судових витрат, вказавши про стягнення 2408,41 грн. –державного мита, 7215,79 грн. –витрат на оплату адвоката, 117,44 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті залишити без змін.

   Постанова в порядку ст.105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у  касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                   Т.А. Величко

Судді:                                                                                        Л.І. Бандура

                                                                                                     Л.І. Бойко