Постанова

від 10.05.2019 по справі 185/3803/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1448/19 Справа № 185/3803/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Врона А.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лаб" на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лаб", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі - ПАТ "ВБР") звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лаб" (далі - ТОВ "Бізнес Лаб"), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що 11 березня 2014 року року між ПАТ "ВБР" та ТОВ "Бізнес-Лаб" було укладено кредитний договір №KKIPG.442.008, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 3.800.000 грн. на строк до 13 травня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами у розмірі 22,5% на рік.

Зазначали, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 11 березня 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки №PX029031.894.005, за умовами якого останній зобов`язалась відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору.

З тією ж самою метою 11 березня 2014 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №PX029031.438.009, за умовами якого останній зобов`язалась відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору.

Вказували, що банк умови договору виконав, надавши обумовлені ним грошові кошти, а позичальник допустив порушення умов договору припинивши сплату платежів за ним.

Посилаючись на те, що станом на 26 січня 2015 року за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 4.246.815 грн.39 коп., що свідчить про грубе порушення позичальником умов кредитного договору, що порушує їх права, а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ "Бизнес-Лаб", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в солідарному порядку, заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 4.246.815 грн. 39 коп., яка складається з 3.590.244 грн. - поточної заборгованість по тілу кредиту; 89.756 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 56.546 грн.34 коп. - поточної заборгованість за процентами; 493.602 грн. 51 коп. - простроченої заборгованість по процентам; 16.666 грн.54 коп. - пені.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року позовні вимоги банку задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційні скарзі відповідач ПАТ "Бізнес-Лаб", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, не з`ясував обставин по справі, не взяв до уваги, що вимог про дострокове погашення заборгованості банк не направляв, крім того залишив без уваги роз`яснення Національного Банку України та порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про можливість часткового її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 11 березня 2014 року між сторонами по справі ПАТ "ВБР" та ТОВ "Бізнес-Лаб" укладено кредитний договір №KKIPG.1442.008, за умовами якого позичальнику ТОВ "Бізнес-Лаб" було надано кредит у розмірі 3.800.000 грн., з виплатою процентної ставки 22,5% річних строком до 13 травня 2018 року.

07 липня 2014 року між сторонами була укладена додаткова угода, якою врегульовувались порядок надання і повернення кредиту та сплати процентів (а.с.4-17). Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 11 березня 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки №PX029031.894.005, за умовами якого останній зобов`язалась відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору (а.с.19-22).

З тією ж самою метою 11 березня 2014 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №PX029031.438.009, за умовами якого останній зобов`язалась відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору (а.с.25-27).

07 липня 2014 року між банком та поручителями укладено додаткову угоду до договору поруки (а.с.23-24,29-30).

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором №KKIPG.1442.008 станом на 26 січня 2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 4.246.815 грн.39 коп., яка складається з 3.590.244 грн. - поточної заборгованість по тілу кредиту; 89.756 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 56.546 грн.34 коп. - поточної заборгованість за процентами; 493.602 грн.51 коп. - простроченої заборгованість по процентам; 16.666 грн.54 коп. - пені (а.с.42-43).

Задовольняючи позовні вимоги банку та стягуючи солідарно з усіх відповідачів заборгованість суд першої інстанції вважав їх доведеними та обґрунтованими у повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції у повній мірі у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.ст.610,612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Виходячи з положень частини четвертої статті 559 ЦК України логічним є висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини шляхом укладання кредитного договору, за яким позичальник, крім інших обов`язків, визначених розділом 4 кредитного договору, зобов`язався здійснювати своєчасне погашення кредиту, процентів, комісії, неустойки (штрафів, пені) та ін., та договорів поруки, за яким поручителі забезпечили виконання зобов`язань боржника перед кредитором з повернення кредиту, наданого у вигляді строкового кредиту в розмірі 3.800.000 грн. на строк з 11 березня 2014 року по 13 травня 2018 року (п.2.1.,211 договорів поруки).

Також колегією суддів установлено, що за спірним кредитним договором позичальником допущена заборгованість станом на 26 січня 2015 року у загальному розмірі 4.246.815 грн.39 коп.

Кредитний договір та договори поруки підписані сторонами, які досягли домовленості з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Таким чином позовні вимоги банку про стягнення поточної заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3.590.244 грн.; стягнення простроченої заборгованість по тілу кредиту у розмірі 89.756 грн.; поточної заборгованість за процентами у розмірі 56.546 грн.34 коп. та простроченої заборгованість по процентам 493.602 грн. 51 коп. підлягають до задоволення.

Вимоги банку про стягнення заборгованості з пені у розмірі 16.666 грн.54 коп. до задоволення не підлягають, а доводи апеляційної скарги в цій частині приймаються до уваги, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 за №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

У п.4.2 ст.1 вказаного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Відповідно до ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, до проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Про неухильне дотримання вимог Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року неодноразово наголошував банкам України і Національний банк України в своїх листах від 13 жовтня 2014року №47-411/58939 та 05 листопада 2014 року №18-112/64483.

Як визначено у прикінцевих та перехідних положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (стаття 11) дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Місто обласного значення - м.Донецьк (Донецька міська рада) входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року.

Враховуючи, що відповідач позичальник ТОВ "Бізнес-Лаб" зареєстрований у м.Донецьку вул.Воїнська,36, поручитель ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 , а поручитель ОСОБА_2 також зареєстрований у АДРЕСА_2, нарахування неустойки (пені та штрафів) за кредитним договором від 11 березня 2014 року, яка утворилась станом на 26 січня 20015 року, є неправомірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Бізнес-Лаб" стосовно того, що банк не мав права звертатися до суду з позовом, оскільки не пред`являв до них жодних письмових вимог про стягнення заборгованості, не ґрунтуються на законі та не можуть слугувати підставою для скасування рішення з подальшою відмовою у задоволенні позовних вимог, так як позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

Посилання апеляційної скарги на порушення позивачем предметної та суб`єктної юрисдикції є хибними.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до ст.19 ЦПК України (у редакції закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Дані вимоги узгоджуються також і з вимогами статті 15 ЦПК України у редакції закону чинні на момент винесення оскаржуваного рішення.

Разом з тим ст.20 ГПК України, у редакції Закону N2147-VIII, визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Дані вимоги узгоджуються також і з вимогами статті 12 ГПК України у редакції закону чинні на момент винесення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів наголошує на тому, що у спорах, що виникають із договірних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, то з урахуванням вищезазначених вимог ЦПК України, при визначенні судової юрисдикції суди повинні керуватися тим, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства в разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємоповязані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення заборгованості за кредитом яка складається з заборгованості за тілом кредиту та відсотками згідно наданого банком розрахунку який не спростований відповідачем ТОВ "Бізнес-Лаб".

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу частково, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов частково.

Відповідно до статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що на час звернення з позовом позивач був звільнений від його сплати на підставі закону (п.22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку) до стягнення з відповідачів на користь держави підлягає сума судового збору по 1.218 грн. з кожного (на час подання позову Закону України "Про судовий збір" визначена ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати).

В апеляційній скарзі ТОВ "Бізнес-Лаб" просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за подачу апеляційної скарги платило 5.481 грн.

Апеляційний суд вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та частково задовольнити позовні вимоги банку в розмірі 4.230.148 грн.85 коп., тобто на 16.666 грн.54 коп. менше від первісної ціни позову, тобто менше від ціни позову близько 0,39%.

Тому з позивача на користь ТОВ "Бізнес-Лаб" підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 21 грн.38 коп.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лаб" задовольнити частково.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лаб", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лаб" (код ЕДРПОУ 37295175) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 4.230.148 грн.85 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3.590.244 грн.; простроченої заборгованість по тілу кредиту у розмірі - 89.756 грн.; поточної заборгованість за процентами у розмірі 56.546 грн.34 коп. та простроченої заборгованість по процентам 493.602 грн.51 коп.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лаб" (код ЕДРПОУ 37295175) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 4.230.148 грн.85 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3.590.244 грн.; простроченої заборгованість по тілу кредиту у розмірі - 89.756 грн.; поточної заборгованість за процентами у розмірі 56.546 грн.34 коп. та простроченої заборгованість по процентам 493.602 грн.51 коп.

В іншій частині позову публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лаб", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лаб", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі по 1.218 грн. з кожного.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лаб" судовий збір у розмірі 21 грн.38 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.