Рішення

від 03.05.2019 по справі 120/282/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 травня 2019 р. Справа № 120/282/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака Володимира Валентиновича,

представника позивача: Ткачука Богдана Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" (код ЄДРПОУ: 38394623, адреса: вул. Вишнева, 5, м. Вінниця, Вінницька область, 21037)

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" (код ЄДРПОУ: 38394623, адреса: вул. Вишнева, 5, м. Вінниця, Вінницька область, 21037) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, на думку позивача, винесено податкове повідомлення - рішення № 0013591415 від 28.12.2018 року, згідно якого позивачу донараховано податок на прибуток у зв`язку з не відображенням доходу від списання кредиторської заборгованості перед ТОВ "Будмайстер ЛТД" в сумі 1904374,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням - рішенням, з метою його скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

11.03.2019 року на адресу суду від представника Головного управління ДФС у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що перевіркою встановлено, що станом на 31.12.2015 року за даними бухгалтерського обліку ТОВ ФАВОР І КО по рах. 631 Вітчизняні постачальники рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ Будмайстер ЛТД (код ЄДРПОУ: 38445108) в сумі 1904374,00 грн. в т.ч. з ПДВ 317396 грн., яка виникла згідно договорів підряду № 188.14 від 18.08.2014 року, № 202.14 від 02.04.2014 року, № 303-14 від 03.03.2014 року, № 404 від 02.04.2013 року, № 304 від 02.04.2013 року, № 204.13 від 02.04.2013 року, № 306.13 від 03.06.2013 року, № 408.13 від 03.06.2013 року, № 504.13 від 02.04.2013 року, № 104.13 від 01.04.2013 року на проведення будівельно-монтажних робіт. За період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року ТОВ ФАВОР І КО отримав будівельно-монтажних послуг на суму 4708574,00 грн. за які, згідно наданих до перевірки, розрахунки проведені у сумі 2804200,00 грн., тобто заборгованість станом на 31.12.2015 року складає 1904374,00 грн.

Крім того зазначено, що згідно ухвали господарського суду Чернігівської області від 05.06.2015 року по справі № 927/785/15 порушено провадження у справі про банкрутство за заявою голови ліквідаційної комісії боржника ОСОБА_1 та встановлено кредиторів: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області. Згідно баз даних АС Податковий блок : з 26.02.2015 року ТОВ Будмайстер ЛТД присвоєно стан - 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру); з 05.05.2015 року ТОВ Будмайстер ЛТД присвоєно стан 28 - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДФС); з 26.06.2015 року ТОВ Будмайстер ЛТД присвоєно стан - 4 - порушено провадження у справі про банкрутство; з 04.11.2015р. ТОВ Будмайстер ЛТД присвоєно стан - 11 - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті).

Відтак, договір цесії № 3/07/2015 від 03.07.2015 року не вважається документом, який має юридичну силу та не враховується в ході проведення перевірки, так як він підписаний ОСОБА_3 , особою, яка станом на 03.07.2015 року не мала право підпису, оскільки з 03.07.2015 року ліквідатором ТОВ Будмайстер ЛТД є ОСОБА_1 .

11.03.2019 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" подано заяву про відкладення розгляду справи з метою підготовки відповіді на відзив. Проте, відповідь на відзив від представника позивача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходила.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.04.2019 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" надійшла заява про збільшення позовних вимог. В обґрунтування поданої заяви вказано, що 11.04.2019 року позивачу вручено податкове повідомлення-рішення № 0013811415 від 19.12.2018 року про донарахування податку на додану вартість на підставі акту перевірки Головного управління ДФС у Вінницькій області. З огляду на це, представник позивача просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 28.12.2018 року № 0013591415.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 19.12.2018 року № 0013811415.

15.04.2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті для надання можливості надати письмові заперечення стосовно заяви про збільшення позовних вимог.

26.04.2019 року представник позивача в судовому засіданні заяву про збільшення позовних вимог підтримав та просив суд прийняти її до розгляду.

Судом поставлено на розгляд заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Представники відповідача щодо вирішення заяви про збільшення позовних вимог заперечили, вказуючи, що 27.03.2019 року було закрито підготовче провадження.

Вирішуючи питання щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 204 КАС України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Зі змісту листа Головного управління ДФС у Вінницькій області вбачається, що податкове повідомлення-рішення № 0013811415 від 19.12.2018 року було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" 04.03.2019 року. Відтак, про існування вказаного податкового повідомлення-рішення позивач дізнався лише 11.04.2019 року.

Враховуючи право позивача визначене наведеною нормою, а також обґрунтування поважності причин пропуску строку подання відповідної заяви, суд протокольною ухвалою на місці ухвалив прийняти заяву представника позивача про збільшення позовних вимог до розгляду, та було відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача, для надання можливості надати відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

В силу приписів частини 1 статті 205 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення № 2226 від 03.09.2018 року виданого Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, відповідно до ст.. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 5278 від 29.08.2018 року, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР І КО з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, своєчасність, достовірність, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Агро-Форте за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області складено акт № 4566/1415/38394623 від 18.09.2018 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФАВОР І КО , в якому зафіксовані наступні порушення:

1) п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 419166,00 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 419166 грн.;

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 398608,00 грн. в т.ч. по періодах:

- за січень 2015 року - на 18266,00 грн.;

- за липень 2015 року - на 250,00 грн.;

- за жовтень 2015 року - на 25000,00 грн.;

- за листопад 2015 року - на 355092 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0013591415 від 28.12.2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток, на загальну суму 523958,00 грн. в тому числі, збільшення податкових зобов`язань на суму 419166,00 грн. та штрафних санкцій на суму 104792,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0013811415 від 19.12.2018 року про збільшення суми грошових зобов`язань за платежем: податок на додану вартість, на загальну суду 443865,00 грн. в тому числі, збільшення податкових зобов`язань на суму 355092,00 грн. та штрафних санкцій на суму 88773,00 грн.

Вважаючи вказані податкові рішення-повідомлення протиправними, з метою їх скасування позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПКУ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.201.1., 201.4., 201.6. ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п.198.1 ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої - другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд встановив, що згідно акту № 4566/1415/38394623 від 18.09.2018 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФАВОР І КО , проведеною перевіркою відображених показників у рядку 12 (16) Декларацій коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року в загальній сумі (-)16175,00 грн. на підставі таких документів: Декларацій з податку на додану вартість з додатками, розрахунків коригувань, оборотно-сальдових відомостей та налізу по рахунках бухгалтерського обліку: 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками , 311 (Рахунки в національній валюті , 28 Товари , 644 Податковий кредит , які перевірено в суцільному порядку, аналізу рахунків по окремим постачальниках, податкових накладних на придбання, первинних документів по банку та інших документів, які перевірено в суцільному порядку, встановлено завищення задекларованих ТОВ ФАВОР І КО показників у рядку 12 (16) Декларацій Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди на загальну суму 335662,00 грн., в тому числі: за січень 2015 року - на 18266,00 грн.; за листопад 2015 року - на 317396,00 грн.

Зазначена кредиторська заборгованість згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ ФАВОР І КО по взаєморозрахункам з ТОВ Будмайстер ЛТД виникла в періоді з 2013-2014 роки, та є непогашеною станом на 03.11.2015 року.

По бухгалтерському обліку заборгованість, по якій минув строк позовної давності визнається безнадійною та повинна бути відображена проведенням: Дт 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості та Кт 79.1 Результат основної діяльності .

Згідно автоматизованої системи співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ТОВ ФАВОР І КО при придбанні товарів (послуг) у ТОВ Будмайстер ЛТД був сформований податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності та не скориговані в періоді, в якому вказана заборгованість повинна бути списана.

Однак, суд зазначає, що твердження відповідача викладені в акті перевірки спростовуються наступним.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Будмайстер ЛТД , суд встановив наступне, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Актом перевірки встановлено завищення суми податкового кредиту від ТОВ Будмайстер ЛТД за січень 2015 року - на 18266,00 грн.; за листопад 2015 року - на 317396,00 грн.

Суд встановив, що позивач уклав з ТОВ Будмайстер ЛТД договір підряду № 188.14 від 18.08.2014 року, № 202.14 від 02.04.2014 року, № 303-14 від 03.03.2014 року, № 404 від 02.04.2013 року, № 304 від 02.04.2013 року, № 204.13 від 02.04.2013 року, № 306.13 від 03.06.2013 року, № 408.13 від 03.06.2013 року, № 504.13 від 02.04.2013 року, № 104.13 від 01.04.2013 року на проведення будівельно-монтажних робіт. За період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року ТОВ ФАВОР І КО отримав послуг на загальну суму 4708574,00 грн., за які розрахунки проведені у сумі 2804200,00 грн. Тобто заборгованість позивача на користь ТОВ Будмайстер ЛТД складає 1904374,00 грн.

03.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будмайстер ЛТД на підставі договору цесії № 03/07/2015 від 03.07.2015 року відступило право вимоги фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 , яка стала кредитором за договорами № 504.13 від 02.04.2013 року, № 404 від 02.04.2013 року, № 304 від 02.04.2013 року, № 204.13 від 02.04.2013 року, № 104.13 від 01.04.2013 року, № 306.13 від 03.06.2013 року, № 188.14 від 18.08.2014 року, № 303-14 від 03.03.2014 року, № 202.14 від 02.04.2014 року на загальну суму 1904374,00 грн.

Підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

В силу ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведених норм слідує, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення права вимоги - правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов`язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов`язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту укладення договору відступлення права вимоги.

При цьому, враховуючи, що відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов`язань, тому, укладаючи договір цесії, сторони повинні чітко визначити його предмет, а саме право, що відступається.

Разом з тим, норми діючого законодавства не встановлюють заборони для зміни кредитора в зобов`язаннях, а відтак, будь-яка особа може передати свої права за правочином іншій особі шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги (цесії). При цьому, первинний кредитор може відступити не всі права за правочином, а тільки ті права, що існували (тобто ще не були виконані боржником) на момент їх відступлення.

При цьому, положення чинного законодавства, зокрема ЦК України та ПК України, не містять будь-яких обмежень щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення прав вимоги боргу.

У свою чергу, договори про відступлення прав вимог є оплатними та передбачають сплату особі, яка відступає свої права (первісному кредитору) певної вартості за відступлення її прав вимоги, тобто такі договори за своєю правовою природою відносяться до договорів купівлі-продажу, предметом яких є права вимоги боргу відповідно до ст. 656 ЦК України.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 4 договору цесії № 03/07/2015 від 03.07.2015 року за відступлення права вимоги за основним договором фізична особа - підприємець ОСОБА_4 сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю Будмайстер ЛТД компенсацію у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, право сторін вказаного договору на зазначення вартості вказаної ціни договору від 03.07.2015 року, відповідає положенням статті 632 Цивільного кодексу України, яке надає сторонам право встановлювати ціну в договорі за своєю домовленістю та не позбавляє сторін договору цесії права визначити плату за відступлене право у розмірі меншому, ніж сама вимога.

Щодо тверджень Головного управління ДФС у Вінницькій області в пункті 3.1.2.2 акту № 4566/1415/38394623 від 18.09.2018 року по те, що по бухгалтерському обліку заборгованість, по якій минув строк позовної давності визначається безнадійною та повинна бути відображена проведенням: Дт 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості та КТ 79.1 Результат основної діяльності , суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 03.07.2018 року до договору цесії № 03/07/2015 від 03.07.2015 року у зв`язку з відсутністю коштів на ТОВ ФАВОР І КО станом на 03.07.2018 року, продовжено термін дії договору цесії № 03/07/2015 від 03.07.2015 року до 03.07.2020 року.

Згідно видаткового касового ордеру від 02.07.2018 року та платіжного доручення № 308 від 23.10.2018 року ТОВ ФАВОР І КО здійснено виплату на користь нового кредитора на суму 5600,00 грн. та 20000,00 грн. на підставі погашення кредиторської заборгованості згідно договору цесії № 03/07/2015 від 03.07.2015 року.

Отже, ТОВ ФАВОР І КО , здійснюючи сплати на користь нового кредитора вчинив дію, яка свідчить про визнання ним боргу, чим перервав сплив строку позовної давності. Враховуючи викладене строк позовної давності по цій заборгованості не минув, і немає правових підстав вважати ці суми безнадійною заборгованістю. А отже і відсутні правові підстави для включення цих сум до складу доходів відповідного звітного періоду, а також для коригування податкового кредиту з ПДВ.

Стосовно доводів відповідача про те, що договір цесії № 03/0702015 від 03.07.2015 року не може бути врахований в ході проведення перевірки, оскільки підписаний ОСОБА_3 , особою яка станом на 03.07.2015 року не мала право підпису, суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 22.06.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БУДМАЙСТЕР ЛТД , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 03.07.2015 року по справі № 927/785/15 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю БУДМАЙСТЕР ЛТД , (вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 38445108), з наслідками, передбаченими ст.. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Стук Ірину Михайлівну ( АДРЕСА_1 , реєст. № НОМЕР_1 ) (а.с. 169).

Відповідно до реєстраційних даних, долучених до матеріалів справи 27.03.2019 року, станом на 26.06.2015 року визначений стан ТОВ Будмайстер ЛТД : 4 - порушено провадження у справі про банкрутство, станом на 13.07.2015 року визначений стан ТОВ Будмайстер ЛТД : 14 - визнано банкрутом (а.с. 174, 175).

Крім того, згідно відомостей про посадових осіб ТОВ Будмайстер ЛТД , станом на 13.07.2015 року особою, що має право підпису визначена ОСОБА_3 (а.с. 179).

Відтак, судом встановлено, що на момент укладення договору цесії № 03/07/2015 від 03.07.2015, ОСОБА_3 мала право підпису зазначеного договору.

Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження нікчемності договору цесії № 03/07/2015 від 03.07.2015 року укладеного між ТОВ Будмайстер ЛТД , ФОП ОСОБА_4 та ТОВ ФАВОР І КО , крім посилань на факт укладання його з порушенням вимог чинного законодавства, відповідачем до суду надано не було.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 року у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 року у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим при вирішенні даної справи.

З огляду на те, що висновки в акті № 4566/1415/38394623 від 18.09.2018 року стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Будмайстер ЛТД не відвідають дійсним обставинам та зроблені на підставі припущень, а не перевірених даних та належних доказів, то підстави для донарахування зобов`язань відсутні, а тому винесені податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 28.12.2018 року № 0013591415.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 19.12.2018 року № 0013811415.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР І КО 14520,37 грн. витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" (код ЄДРПОУ: 38394623, адреса: вул. Вишнева, 5, м. Вінниця, Вінницька область, 21037);

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 10.05.2019 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна