Ухвала

від 08.05.2019 по справі 280/4485/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

08 травня 2019 рокуСправа № 280/4485/18 (10 год. 45 хв.)м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю: секретаря судового засідання Стовбур А.Ю.,

представника позивачів - Дубкова А.В., представника відповідача - Русакова С.О.,

розглянув у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовною заявою Первинної профспілкової організації Комунального підприємства Ритуал-Енергодар (вул. Молодіжна, буд. 105, кім. 142-Б, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 40934115), Директора комунального підприємства Ритуал Соколик Олексія Олеговича (вул. Лісова, буд. 19, кв. 1А, м. Енергодар, Запорізька область, 71503) до Енергодарської міської ради Запорізької області (вул. Курчатова, буд. 11, м.Енергодар, Запорізька область, 71502, код ЄДРПОУ 20514818), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: голова комісії з припинення комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради - директор Комунального підприємства Комунальні системи Гринько Андрій Вікторович (вул. Молодіжна, буд. 105, кім. 143, м. Енергодар, Запорізька область, 71504) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Первинної профспілкової організації Комунального підприємства Ритуал-Енергодар (далі - позивач-1), Директора комунального підприємства Ритуал Соколик Олексія Олеговича (далі - позивач-2) до Енергодарської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: голова комісії з припинення комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради - директор Комунального підприємства Комунальні системи Гринько Андрій Вікторович, відповідно до якого просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення від 21 вересня 2018 року №13.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. від 29.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.11.2018.

20.11.2018 проведення підготовчого засідання відкладено до 04.12.2018.

Ухвалою судді від 04.12.2018 зупинено провадження у справі до перегляду Третім апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Гринько А.В. на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №280/4485/18.

Ухвалою суді від 12.02.2019 провадження у справі поновлено.

12.02.2019 у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву до 06.03.2019.

Ухвалою суду від 06.03.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

16.04.2019 від представника позивача 1 надійшла заява про усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату суду №28 від 15.04.2019 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відпусткою з вагітністю та пологами судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. з 12.04.2019 по 15.08.2019.

Після повторного перерозподілу справи, проведеного в порядку КАС України, справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Калашник Ю.В.

Ухвалою суду від 16.04.2019 прийнято до провадження адміністративну справу №280/4485/18 та призначено підготовче засідання на 08.05.2019.

08.05.2019 представником відповідача надано суду клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовує тим, що спір не відноситься до сфери публічно-правових відносин, а тому справа не підсудна адміністративному суду, а має вирішуватись за правилами ГПК України.

У клопотанні вказує, що предметом позову у вказаній справі є визнання протиправним та скасування рішення Енергодарської міської ради Запорізької області Про реорганізацію комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради № 13 від 21.09.2018, яким вирішено припинити КП Ритуал Енергодарської міської ради шляхом приєднання його до комунального підприємства Комунальні системи Енергодарської міської ради.

Таким чином, у відносинах, які виникли між Енергодарською міською радою Запорізької області та Комунальним підприємством Ритуал Енергодарської міської ради після прийняття Енергодарською міською радою Запорізької області рішення № 13 від 21.09.2018 відсутнє здійснення будь-яких владних або публічно-правових повноважень, а лише має місце використання права власника щодо належного територіальній громаді комунального майна.

У підготовчому засіданні представник позивачів проти клопотання про закриття провадження у справі заперечив, та вказав, що позивач не ставить під сумнів повноваження Енергодарської міської ради приймати такі рішення як власник, проте у цьому випадку мало місце порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення, як, наприклад, не оприлюднення проекту рішення, порушення принципів гласності та прозорості процедури ухвалення рішення. Вважає, що спір підсудний Запорізькому окружного адміністративному суду.

Третя особа у підготовче засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання, відповідно до приписів частини 11 статті 126 КАС України вважається таким, що повідомлений належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до частини 3 статті 205 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає клопотання про закриття провадження у справі таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін судом, встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, публічно-правовий спір є видом правового спору, для якого характерні наступні ознаки: спір виникає з публічно-правових відносин; сторонами спору є суб'єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації; сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу; предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб'єктів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України термін суб'єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Положення ч. 1 ст. 4, ст. 19 КАС України, визначаючи поняття публічно-правового спору та предметну юрисдикцію адміністративних судів, жодним чином не пов'язують правову природу таких понять із суб'єктним складом правовідносин, тобто зазначення у позові у якості позивача та відповідача суб'єктів владних повноважень, на думку суду, не робить такий спір публічно-правовим.

Відповідно до ч. 1.2 ст. 17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч. 4 ст. Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. З Господарського кодексу України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання (частина друга статті 173 Господарського кодексу України). Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень,в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії. а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 176 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 176 Господарського кодексу України, організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати: між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта; між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств; між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством; в інших випадках, передбачених цим Кодексом , іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження, тощо.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно роз'яснень викладених в п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам , господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації.

Відповідно до ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Так, судом встановлено, що оскаржуваним рішенням Енергодарської міської ради від 21.09.2018 № 13, з метою проведення оптимізації і поліпшення обслуговування в сфері надання ритуальних послуг та належної роботи діючого комунального підприємства відповідно до ст. ст. 104-107 ЦК України, керуючись п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Енергодарська міська рада вирішила припинити КП Ритуал Енергодарської міської ради шляхом приєднання його до комунального підприємства Комунальні системи Енергодарської міської ради. Призначено комісію з припинення КП Ритуал Енергодарської міської ради, у складі: Гринько А.В., Леп'явко В.С., Поліщука Д.В., Чорної С.В.

Разом з цим, відповідно до п. 8 рішення Енергодарської міської ради від 21.09.2018 за № 13 вирішено визначити, що з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради до комунального підприємства Комунальні системи Енергодарської міської ради переходять права, обов'язки та майно, що знаходилось на балансі комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради на праві господарського відання.

Таким чином, при здійсненні повноважень щодо реорганізації комунального підприємства, орган місцевого самоврядування виконує повноваження від імені власника - територіальної громади щодо розпорядження належним йому комунальним майном, тобто у такому випадку відсутнє здійснення будь-яких владних або публічно-правових повноважень, а лише має місце використання права власника щодо належного територіальній громаді комунального майна.

Таким чином, у відносинах, які виникли між Енергодарською міською радою Запорізької області та КП Ритуал Енергодарської міської ради після прийняття Енергодарською міською радою Запорізької області рішення № 13 від 21.09.2018 відсутнє здійснення будь-яких владних або публічно-правових повноважень, а лише має місце використання права власника щодо належного територіальній громаді комунального майна.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, що спрямоване на регулювання публічних відносин, а є рішеннями власника (засновника), якими такий власник (засновник) реалізував своє право на реорганізацію комунальної установи та розпорядження її майном, а відтак, даний спір має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі № 688/518/16-а.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст.239 КАС України).

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд згідно з ч.1 ст.239 КАС України повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На виконання вказаного припису, суд роз'яснює позивачу, що поданий ним позов має розглядатися господарським судом Запорізької області.

Згідно із п.2 ч.2 ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі 280/4485/18 за позовною заявою Первинної профспілкової організації Комунального підприємства Ритуал-Енергодар (вул. Молодіжна, буд. 105, кім. 142-Б, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 40934115), Директора комунального підприємства Ритуал Соколик Олексія Олеговича (вул. Лісова, буд. 19, кв. 1А, м. Енергодар, Запорізька область, 71503) до Енергодарської міської ради Запорізької області (вул. Курчатова, буд. 11, м.Енергодар, Запорізька область, 71502, код ЄДРПОУ 20514818), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: голова комісії з припинення комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради - директор Комунального підприємства Комунальні системи Гринько Андрій Вікторович (вул. Молодіжна, буд. 105, кім. 143, м. Енергодар, Запорізька область, 71504) про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз'яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текс ухвали складений 10.05.2019.

Суддя Ю.В.Калашник