ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
08 травня 2019 року № 826/7915/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 09.06.2017, - В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 25, код ЄДРПОУ 38716769) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.06.2017.
23 червня 2017 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було відкрито провадження по даній адміністративній справі з урахуванням вимог ст.104-107 КАС України (а.а.с.1).
На підставі п. 4 ст. 122 КАС України (в редакції, чинній станом на момент переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження), суд з урахуванням думки представників сторін ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
При цьому, суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі в редакції в редакції Закону України №2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач викладає обставини справи з урахуванням наступного.
В період з 12.05.2016 року по 17.05.2017 року співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (відповідачем) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга (позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з постачальником ПП Ахілес Груп (код ЄДРПОУ - 35735333) за період з 01.08.2015 по 30.09.2015 року, за результатами якої складений Акт № 243/26-15-14-04-05/38716769 від 29.05.2017 року (а.а.с.15).
На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 09.06.2017 року, які отримані позивачем 12.06.2017 року, а саме:
- № 0027221404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 539 829,00 грн. (359 886,00 грн. за основним платежем; 179 943,00 грн. за штрафною санкцією);
- № 0027211404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4 530,00 грн. за вересень 2015 року.
Тому, на думку позивача, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлених Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та іншими законами України та прийняв рішення, які суперечать законодавству.
Згідно з актом перевірки та Наказом Головного управління ДФС у м. Києві № 3253 від 04.05.2017 (а.а.с.14) підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. У той же час в Акті перевірки (п.2.12., а.а.с.18) зазначені відомості про те, що у 2016 році по відношенню до позивача вже проводилась податкова перевірка у період з 01.06.2013 по 30.06.2016, результати якої (прийняті податкові повідомлення-рішення) оскаржуються в суді.
На думку позивача, враховуючи те, що питання податкової перевірки, за результатом якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вже були охоплені під час попередньої перевірки, відповідачем порушено ч. 2 ст. 19 Конституції України, абз.2 п.78.2 ст. 78 Податкового кодексу України - проведено документальну перевірку та винесені податкові повідомлення-рішення.
Відповідачем в Акті перевірки зроблені висновки про відсутність фактичного здійснення операцій з реалізації послуг з ПП Ахілес Груп у період з 01.08.2015 по 30.09.2015 і як наслідок, вказано на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ПК України.
Підставою для таких відомостей, як зазначено в Акті перевірки, стала інформація з ІС Податковий блок про заведення ПП Ахілес Груп до картки суб`єктів фіктивного підприємництва у зв`язку з відкриттям кримінального провадження за ст. 205 Кримінального кодексу України, відомості про пояснення громадянки ОСОБА_1 , відсутність у підприємництва основних засобів та незначна кількість працівників.
При цьому, відповідачем досліджено надані під час перевірки позивача первинні документи (окрім тих, що були вилучені на підставі протоколу обшуку - замість них надані копії) : договори № 1907-1 від 19.07.2015 та № 159-15 від 15.09.2015 (договір вилучено під час обшуку), акти виконаних робіт, виписки банку, податкові накладні, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, які містять всі необхідні реквізити та підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.
Жодних порушень в частині оформлення таких документів або невідповідності вимогам ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , інших нормативних актів в Акті перевірки не наведено, як і не зазначено жодних доказів нікчемності правочинів з ПП Ахілес Груп .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача як суб`єкта владних повноважень, які полягають у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо, і як наслідок, винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають вимогам закону та суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків (позивач) у податкових правовідносинах. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем досліджено надані під час перевірки ТОВ Видавничо-книготоргівельна компанія Самміт-Книга копії первинних документів: договори та додаткові угоди, акти виконаних робіт/послуг, платіжні доручення на перерахування коштів, податкові накладні тощо, які містять усі необхідні реквізити та підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що неможливо встановити хто і як від імені контрагентів міг здійснювати фінансово-господарську діяльність з реалізації продукції та надання послуг. На думку представника податкового органу, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вимог, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до норм пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у ст. 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
В свою чергу за визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
У своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).
За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704).
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).
В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).
При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок, що позивачем не надано документів, підтверджуючих реальність здійснення, отримання та подальше використання в господарській діяльності наведених у видаткових накладних товарно-матеріальних цінностей та в актах виконаних робіт та послуг.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З акта перевірки вбачається, що податковий орган обґрунтовує висновки акта перевірки тим, що взаємовідносини позивача та його контрагентів мають ознаки відсутності реального здійснення господарських операцій, оскільки встановлено факт формування витрат, податкового кредиту з підміни товарів, що свідчить про відсутність фактичного здійснення постачання товару.
З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2015 року між ТОВ ВВК Самміт-Книга (замовник) та ПП Ахілес Групп (виконавець) укладено договір №159-15 про надання послуг, згідно умов якого виконавець за дорученням замовника зобов`язується виконати послуги по виготовленню оригінал-макету книги История Искусства (Эротика), що включає підбір ілюстраційного матеріалу, придбання авторських прав та рішення ліцензійних питань по ілюстраціям, розробка дизайну книги, верстка, друкарська підготовка (а.а.с.40).
Відповідно до п. 1.2 даного договору замовник зобов`язується приймати й оплачувати такі послуги виконавця в порядку і на умовах, передбачених даним договором.
Матеріали адміністративної справи підтверджують позицію Відповідача щодо відсутності у підприємства контрагента основних засобів та незначну кількість працівників, які б могли виконати таку кількість роботи (об`єм господарської діяльності за виявлених обставин), яка передбачена договором про надання послуг № 159-15 від 15.09.2015 року, що включає підбір ілюстраційного матеріалу, придбання авторських прав та рішення ліцензійних питань по ілюстраціям, розробка дизайну книги, верстка, до друкарська підготовка (а.а.с.25).
Також, позивачем надано до суду докази виготовлення контрагентами позивача друкованої продукції.
Суд бере до уваги, що вище перелічені первинні та інші документи хоча й оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, але вони не в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, що не заперечується відповідачем.
На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності (їх подальшої реалізації) позивач надав до суду копії первинних документів, що відповідачем не заперечується ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду даної справи.
При цьому, наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності дають підставу для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підставу для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
З акта перевірки вбачається, що відповідачем сформовано висновки щодо нереальності операцій позивача із його контрагентами на підставі ненадання позивачем на вимогу податкового органу, який проводить перевірку документів, щодо документального підтвердження стосовно проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із контрагентом-постачальником ПП Ахілес груп (код 35735333), стосовно чого суд зазначає наступне.
У ході перевірки посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві вручено директору ТОВ ВКК Самміт-Книга запит від 15.05.2017 № б/н, щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із контрагентом-постачальником ПП Ахілес Груп за період з 01.08.2015 по 30.09.2015.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України: У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (а.а.с.19).
Головним управлінням ДФС у м. Києві на адресу ТОВ ВКК Самміт-Книга було направлено запит від 20.02.2017 № 3650/10/26-15-14-04-05-14 про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з постачальником ПП Ахілес Груп (код 38716769) за період з 01.08.2015 по 30.09.2015.
На запит ГУ ДФС у м. Києві ТОВ ВКК Самміт-Книга надано лист-пояснення від 14.04.2017 №4/14042017 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 18.04.2017 № 14587/10) про відмову у наданні інформації та первинних документів по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.
В ході перевірки директору ТОВ ВКК Самміт-Книга Степуріну Івану Миколайовичу вручено запит від 15.05.2017, у відповідь на зазначений запит до перевірки надано пояснення директора від 16.05.2017 № 5/2017 щодо неможливості надання Договору від 19.07.2015 № 1907-1 з додатками на 10 аркушах, укладений між ТОВ ВКК Самміт-Книга та ПП Ахілес Груп (а.а.с.38).
Відповідно до актів виконаних робіт надані послуги між ТОВ ВКК Самміт-Книга та ПП Ахілес Груп включають в себе виготовлення друкованих матеріалів (каталоги продукції, футболки, брошури, рекламні книги, пакети, плакати, мисочки для фарбування, мірний стакан торгової марки L'OREAL PROFESSIONNEL) та їх розповсюдження в різних містах України, а саме - м. Київ, м. Харків, м. Одеса, м. Бровари, м. Запоріжжя, м. Дніпро, м. Кривий Ріг та інші.
Враховуючи віддаленість точок розповсюдження, відсутність трудових ресурсів та основних засобів для виготовлення та транспортування вищезазначеного товару не дає можливості здійснити такого об`єму господарської діяльності за перевіряємий період.
Суд також бере до уваги інформацію про постачальника ПП Ахілес Груп (35735333), зазначену в акті податкової перевірки (а.а.с.22):
- взято на податковий облік у ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві;
- стан платника 0 - платник податків за основним місцем обліку
- основний вид діяльності - 73.11-рекламні агентства;
- свідоцтво платника ПДВ № 200147369 анульовано 31.03.2017 за рішенням контролюючого органу, у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року;
- звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д 4) за період серпень 2015-вересень 2015 не подано;
- відповідно до фінансового звіту суб`єкта господарювання за 9 місяців 2015 рік від 26.10.2015 № 919493021 вартість основних засобів на кінець періоду становить 0 гривень;
- остання податкова декларація з податку на додану вартість подана в лютому 2016 року, з цього часу суб`єкт господарювання не звітує.
Згідно ІС Податковий блок встановлено, що ПП Ахілес Груп (код 35735333) заведено до картки суб`єктів фіктивного підприємництва, в результаті порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.
Вищезазначене вказує на відсутність фактичного здійснення операцій з реалізації з контрагентом - ПП Ахілес Груп (код - 35735333) за період з 01.08.2015 по 30.09.2015 послуг на адресу ТОВ ВКК Самміт-Книга .
Отже, ПП Ахілес Груп здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Суд приходить до висновку, що враховуючи обсяг та характер, наданих для ТОВ ВКК Самміт-Книга послуг та його контрагентів за перевіряємий період, що передбачають наявність відповідної кількості працівників та основних засобів контрагента - ПП Ахілес Груп не мали можливості здійснити такого об`єму господарської діяльності за викладених обставин.
Обов`язок підтвердити правомірність податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника - покупця, саме він є суб`єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому документи, які обґрунтовують витрати та податковий кредит, повинні відображати достовірну інформацію. В даному випадку, подані Позивачем документи не засвідчують реальності господарських операцій та не містять достовірних відомостей.
Отже, відповідачем під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасника поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентом. Спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично позивачем було проведено господарські операції з контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.
Судом також досліджено пояснення директора Приватного підприємства Ахілес Груп ОСОБА_1 , надані під час проведення допиту її як свідка, де вона повідомляє, що підприємницьку діяльність не здійснювала і жодних первинних документів про співпрацю з контрагентами не підписувала та зареєструвала дане приватне підприємство з метою отримання грошової винагороди.
Відповідно до листа ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Суд бере до уваги висновки Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.
У свою чергу відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду недостатність кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та відсутності обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій.
Також, судом встановлено, що у відповідності до належних та достовірних доказів, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи простежується, що Позивач мав можливість здійснювати сам послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламно-інформаційних печатних матеріалів (виробництво та тиражування) без участі контрагента, який згідно договору про надання послуг № 1907-1 від 19.07.205 року виступає як Виконавець послуг.
В акті перевірки наведені обставини та докази, які свідчать про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, а також інші обставини, які в сукупності свідчать про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Відповідно до приписів статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Враховуючи викладене, на думку суду, позивач неправомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентами та до складу податкових зобов`язань відповідні суми податку, тому висновки акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України є правомірними.
Суд звертає увагу, що замовлені послуги - друк високоякісної книги (палітурки) є спеціальним замовленням і потребує наявності спеціального устаткування і професійних навиків. Доказів наявності їх у контрагента до суду не надано, як і доказів перезамовлення у третіх осіб.
Також суд звертає увагу, що сам позивач як раз і є видавником, має всі технічні можливості виконати зазначену в договорах роботу, чого неможливо сказати про контрагента.
Контролюючим органом фактично підтверджується нереальність (фіктивність) здійснення господарських операцій з огляду на дослідження під час перевірки всіх первинних документів і відображення такої інформації в акті перевірки, (договори, видаткові, прибуткові накладні, податкові накладні та інше)
Зазначені обставини вказують на відсутність у позивача ділової мети відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Тому суд приходить до висновку, що Відповідачем виконано вимоги ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказування правомірності винесеного ним рішення як суб`єкта владних повноважень.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись п.10 ч.1 ст.4, статтями 77-78, 139,143, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-книготорговельна компанія Самміт-Книга (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд.25, код ЄДРПОУ 38716769) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо через суд першої інстанції.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.05.2019 |
Оприлюднено | 11.05.2019 |
Номер документу | 81637950 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ганечко Олена Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ганечко Олена Миколаївна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Вєкуа Н.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні