Постанова

від 04.11.2019 по справі 826/7915/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа №826/7915/17

адміністративне провадження №К/9901/23645/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 (суддя Н.Г. Вєкуа) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 (головуючий суддя О.М. Ганечко, В.В.Кузьменко, О.І. Шурко) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" (далі - ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга", Товариство, позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2017 №0027221404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 539`829,00 грн (в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 179' 943,00 грн) та податкове повідомлення-рішення від 09.06.2017 №0027211404 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2015 року 4530,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реальність господарських операцій між Товариством та його контрагентом ПП "Ахілес Груп" підтверджена належно оформленими первинними документами. Заперечуючи проти висновку контролюючого органу, викладеному в акті перевірки, що ПП "Ахілес Груп" є підприємством з ознаками фіктивності, позивач зазначає, що такі обставини можуть бути встановлені лише у кримінальному судочинстві, а платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента. Крім того, вказує, що орган ДФС, провів перевірку Товариства з порушенням пункт 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки питання, що були предметом цієї перевірки, за результатами якої були прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.06.2017 №0027221404, №0027211404, були охоплені під час попередньої перевірки Товариства.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 08.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019, в позові відмовив з тих підстав, що обставини, встановлені у справі та перевірка їх доказами, підтверджують висновки контролюючого органу про недостовірність даних податкового обліку позивача, що не спростовано ним належними та допустимими доказами під час розгляду справи.

ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" подало касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги позивача обґрунтовані посиланням на те, що господарські операції між ним та ПП "Ахілес Груп" підтверджуються наявними у справі доказами - належно оформленими первинними документами. Позивач також вказує, що вирок у кримінальному провадженні №32015270000000027, на яке посилалося ГУ ДФС, не постановлений, а відомості, що містяться в показаннях свідків, допитаних у кримінальному провадженні, так само, як в документах, що не були безпосереднім предметом дослідження судом під час розгляду адміністративної справи, не є належними доказами в розумінні адміністративного судочинства. У зв`язку з цим позивач зазначає, що протокол допиту свідка ОСОБА_1 , директора ПП "Ахілес Груп" та податкова інформація щодо діяльності цього підприємства, на яких ґрунтується висновок суду про відмову в позові, не відповідають критеріям належності та допустимості доказів в адміністративному судочинстві. Позивач вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги індивідуальних характер відповідальності за порушення податкового законодавства.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги Товариство на підтвердження вище викладених доводів посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 19.03.2019 у справі №826/3740/17, від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 08.08.2018 у справі №820/4428/17, від 26.06.2018 №808/2360/17, від 26.06.2018 у справі №826/5522/14, від 21.06.2019 №803/817/14, від 14.05.2019 у справі №826/13918/17, від 19.03.2019 у справі №813/1814/17, від 12.03.2019 у справі 804/9057/13-а, вказує, що доказів проведення перевірки ПП "Ахілес Груп", як підстави для позапланової перевірки ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга", контролюючий орган не надав, на що суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу.

Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.

Межі касаційного перегляду справи встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті ГУ ДФС на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 29.05.2017 №243/26-15-14-04-05/38716769. Згідно з висновками контролюючого органу, викладеними в цьому акті, Товариство порушило норми пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), завищивши податковий кредит за серпень, вересень 2015 року на загальну суму 364' 416,00 грн, що призвело до заниження ПДВ за вказані звітні (податкові) періоди на 359' 886,00 грн та до завищення від`ємного значення ПДВ за вересень 2015 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду, на 4530,00 грн.

Висновок ГУ ДФС про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що на формування податкового кредиту за вказані податкові (звітні) періоди вплинули фінансові показники господарських операцій із контрагентом ПП "Ахілес Груп", які не мали реального характеру, а були лише оформленні з виписуванням облікових документів з метою отримання незаконної податкової вигоди. Обґрунтовуючи довід про безтоварність господарських операцій, контролюючий орган послався на податкову інформацію щодо діяльності ПП "Ахілес Груп", як-то: відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення послуг; директор ПП "Ахілес Груп" ОСОБА_1 . під час здійснення оперативно-слідчих дій у кримінальному провадженні №32015270000000027, порушеному 07.05.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, заперечила свою причетність до реєстрації та діяльності ПП "Ахілес Груп"; свідоцтво платника ПДВ №200147369, видане цьому підприємству, анульовано 31.03.2017 у зв`язку з ненаданням податкових декларацій більше року (остання податкова декларація з податку на додану вартість подана в лютому 2016 року).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги, яким повинні відповідати первинні документи, визначені частиною другою зазначеної статті.

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК встановлено, що право платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 193.6 статті 193 ПК).

Отже, право платника ПДВ на формування податкового кредиту знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Надання таких документів є обов`язком платника податків, що визначений пунктом 85.2 статті 85 ПК України.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними обліковими та звітними документами, передбаченими правовими нормами, законодавець презумує, що ці документи відображають реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування, зокрема, якщо йдеться про податковий облік з ПДВ, щодо операцій з постачання товарів (послуг) як об`єкту оподаткування та операцій з придбання товарів (послуг) як підстави для формування податкового кредиту.

Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пронизує і податковий облік, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокуратури м. Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення відшкодування податку на додану вартість. Цей висновок в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підлягає врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені нормами статті 90 КАС. Так, згідно з частиною першою цієї статті суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини третя, четверта зазначеної статті).

Предметом доказування у цій адміністративній справі, відповідно до положень частини другої статті 73 КАС, є обставини щодо придбання ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга"" послуг у ПП "Ахілес Груп".

Доводячи обставини щодо придбання послуг у ПП "Ахілес Груп", позивач надав суду договір від 15.09.2015 №159-15 про надання послуг, за умовами якого ПП "Ахілес Груп" (виконавець) за дорученням ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" (замовник) зобов`язується виконати послуги по виготовленню оригінал-макету книги "ІНФОРМАЦІЯ_1 " (підбір ілюстраційного матеріалу, придбання авторських прав та вирішення ліцензійних питань по ілюстраціях, розробка дизайну книги, верстка, друкарська підготовка), а також договір про надання послуг від 19.07.2015 №1907-1, за умовами якого ПП "Ахілес Груп" (виконавець) за дорученням позивача (замовника) зобов`язується виконати послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламно-інформаційних друкованих матеріалів (виробництво, тиражування та розповсюдження друкованих матеріалів), додаткові угоди до цих договорів з переліком друкованих матеріалів та локацій їх розповсюдження. Відповідно до актів виконаних робіт від 25, 28, 31 серпня, 15 та 29 вересня 2015 року, підписаних ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" та ПП "Ахілес Груп", надані послуги складаються з виготовлення друкованих матеріалів (каталоги продукції, футболки, брошури, рекламні книги, пакети, плакати, мисочки для фарбування, мірний стакан (і таке інше) з логотипом торгівельної марки "L'OREAL PROFESSIONNEL") та їх розповсюдження в 339 пунктах за різними адресами в містах України (міста Алчевськ, Біла Церква, Бровари, Бориспіль, Запоріжжя, Дніпро, Енергодар, Кривий Ріг, Кременчук, Київ Конотоп, Одеса, Полтава, Маріуполь, Краматорськ, Коростень, Миколаїв, Мелітополь, Львів, Луганськ, Луцьк, Суми, Хмельницький, Харків, Херсон, Чернігів, Черкаси) (а.с. 44-6-, т.1-й). На підтвердження задекларованої суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ПП "Ахілес Груп", позивач також надав податкові накладні (а.с. 45, 61-65 т. 1); платіжні доручення (а.с. 46, 66-70 т. 1), оригінал-макет книги ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 190-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-197 т. 3), каталог продукції торгівельної марки "L'OREAL PROFESSIONNEL" (т. 4-й).

Оцінюючи надані позивачем документи та речові докази як такі, що не спростовують довід контролюючого органу щодо оформлення зазначеними документами операцій, які фактично не відбулися, з метою отримання необґрунтованої податкової вимоги, суди попередніх інстанцій у відповідності з нормами статті 90 КАС правильно взяли до уваги кількісні та темпоральні характеристики послуг, щодо яких ці документи виписані: велика кількість екземплярів друкованої продукції (загальна кількість рекламних матеріалів згідно з актами виконаних робіт склала 57' 520 одиниць), віддаленість та значна кількість локацій розповсюдження друкованої продукції; строки, впродовж яких, як свідчать дати підписання актів виконаних робіт, мало відбутися розповсюдження друкованої продукції. Ці характеристики вочевидь вимагали від виконавця послуг використання певних матеріальних та трудових ресурсів: виробничих приміщень, устаткування для виготовлення друкованої продукції, макету книги, транспорту для транспортування, працівників, які мають фахову підготовку у видавничій чи спорідненій з нею галузі діяльності. При цьому суд апеляційної інстанції цілком слушно взяв до уваги, що ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга"" є видавником, має всі технічні можливості виконати зазначену в договорах з ПП "Ахілес Груп" роботу і що позивач не навів аргументованих доводів щодо економічної доцільності придбання послуг, які охоплюються його статутною діяльністю, в ПП "Ахілес-Груп", яке об`єктивно не мало можливості виконати цю роботу взагалі через відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів. Згідно з висновком суду апеляційної інстанції, за таких умов немає підстав вважати можливим виконання робіт ПП "Ахілес-Груп" з більшою продуктивністю чи з кращою якістю, ніж це міг би зробити позивач. З врахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність у позивача ділової мети при укладені договорів з ПП "Ахілес-Груп". Це відповідає нормі підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК, згідно з якою розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Не може не звернути на себе увагу і та обставина, що згідно з актом виконаних робіт від 31.08.2015 серед локацій розповсюдження виготовлених друкованих матеріалів є такі, що знаходяться в м. Луганську (салон "Ditatrsm" (вул. Радянська, 73) та салон "La Rose" (вул. Радянська, 48) та в м. Алчевську (салон "Royal Beauty" (вул. Горького, 49) (а.с. 55-56, т. 1-й).

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджено перелік населених пунктів, де здійснювалась антитерористична операція, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та які розташовані на лінії зіткнення.

До цього переліку, зокрема, належать міста Луганськ і Алчевськ.

Проведення антитерористичної операції на території цих міст в серпні 2015 року є загальновідомою подією, а відтак відтворення в акті виконаних робіт надання послуг в цих містах свідчить на користь обставини про безтоварність операцій.

Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Враховуючи, що обставини, на які посилався відповідач, обґрунтовуючи правомірність рішення про виключення із податкового обліку суми податкового кредиту, сформованого позивачем за наслідками операцій із ПП "Ахілес Групп", були доведені в судовому процесі, а позивач не надав доказів на їх спростування, як це вимагається частиною першою статті 77 КАС, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 09.06.2017 №0027221404, №0027211404.

Наведеним спростовуються доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, щодо невідповідності судових рішень першої та апеляційної інстанцій вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини на підставі оцінки доказів, які відповідають вимогам статті 72 КАС щодо доказів в адміністративному судочинстві та вимогам статей 73-76 КАС щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Довід позивача в касаційній скарзі, що висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові ґрунтується на неналежних доказах (на доказах, отриманих в кримінальному провадженні), безпідставний. Що ж до доводу в касаційній скарзі, що сума податкового кредиту за податковими накладними ПП "Ахілес-Груп" підтверджена первинними документами, то цей довід спростовується вище наведеним.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду