Рішення

від 14.12.2018 по справі 826/8900/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2018 року №826/8900/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хьорст Шкульов Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорст Шкульов Україна" (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002111402 від 20.04.2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2017 року справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши про правомірність вчинених дій та прийнятого податкового повідомлення-рішення.

24.11.2017 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про долучення до матеріалів справи завірених копій документів, з відповідними додатками, які прийняті судом.

20.02.2018 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про долучення до матеріалів справи документів, які прийняті судом.

22.02.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на адміністративний позов, який прийнятий судом.

04.07.2018 року представником позивача через канцелярію суду подано пояснення на відзив на адміністративний позов Головного управління ДФС у м. Києві, які прийняті судом.

21.08.2018 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи, документів з відповідними додатками, які прийняті судом.

16.08.2018 року представником позивача через канцелярію суду подано письмові пояснення, які прийняті судом.

При цьому, від представника позивача та представника відповідача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, яке прийнято судом.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення частини 4 статті 122 КАС України, беручи до уваги, що позивачем та відповідачем подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Хьорст Шкульов Україна (код ЄДРПОУ 31088698), на підставі якого складено акт №26-15-14-02-04/31088698 від 27.03.2017 року, відповідно якого було донараховано податку на прибуток 113029,00 грн. та податку на додану вартість 300700,00 грн.

04.04.2017 року позивачем були подані заперечення №586, за результатами розгляду яких Головне управління ДФС у м. Києві скасувало частково висновки Акту і залишило донарахування у сумі 126082,00 грн. зобов'язань з податку на додану вартість за одним контрагентом - ТОВ Анлімітед (код ЄДРПОУ 38807143).

20.04.2017 року ГУ ДФС у м. Києві було видано податкове повідомлення-рішення №0002111402 про донарахування позивачу 126082,00 грн. зобов'язань з податку на додану вартість та 63041, 00 грн. штрафних санкцій.

В подальшому позивачем було подано скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення, однак у задоволенні скарги було відмовлено і позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Відповідно до ст. 75 ПК України, Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Стаття 56 ПК України зазначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 77.8 статті 77 Податкового кодексу України, встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пунктами 85.4 та 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, під час проведення документальної перевірки дослідженню підлягає досить широке коло документів, до яких зокрема, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, експертні висновки.

Актом перевірки №26-15-14-02-04/31088698 від 27.03.2017 року встановлено порушення ТОВ Хьорст Шкульов Україна п. 191.1 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 191.1 ст. 191 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до 198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування

оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності формування платником податків податкового кредиту належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, факт використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності та наявність їх економічної доцільності.

ТОВ Хьорст Шкульов Україна з ТОВ Анлімітед укладено наступні договори:

1) договір про надання послуг від 26.02.2015 року №26/02-15 року, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов'язується власними силами та засобами за завданням ТОВ Хьорст Шкульов Україна , як замовника, протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги зі створення рекламного відео (аудіовізуальних творів) в строк до 04.03.2015 року:

- рекламний відеоролик з рекламою Harper`s Bazaar, 4, 2015 сюжет (Fashion) - хронометраж 4 с;

- рекламний відеоролик з рекламою Harper`s Bazaar, 5, 2015 сюжет (Fashion) - хронометраж 4,5 с,

а замовник зобов'язується оплачувати якісно надані послуги виконавцем у відповідності до умов, що викладені в цьому договорі на підставі виставлених виконавцем рахунків.

Вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується 15.04.2015 року;

2) договір від 27.02.2015 року №70, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, з метою просування послуг клієнта - замовника ТОВ Хьорст Шкульов Україна з вибором стратегії формування основної ідеї рекламної кампанії і застосування традиційних та інноваційних методик для можливості створення ефективної подачі послуг зобов'язується надати в порядку та на умовах, передбачених цим договором послуги з технічної підтримки заходу Harper`s Bazaar та спеціального виставкового заходу Frey Wille, світло, звук, забезпечення трансляції відео контенту, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору;

3) договір про надання послуг від 25.05.2015 року №25/05/15, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов'язується власними силами та засобами за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги з забезпечення професійного освітлення та звуку під час заходу замовника: ТМ Freywille , та інших рекламодавців, що проводитиметься за адресою: вул. Івана Франка, 4-Б, 27 травня 2015 року, а ТОВ Хьорст Шкульов Україна , як замовник, зобов'язується оплачувати якісно надані послуги виконавцем у відповідності до умов, що викладені в цьому договорі на підставі виставлених виконавцем рахунків.

Сторони домовилися, що виконавець самостійно здійснює монтаж, демонтаж, експлуатацію та налагодження власного обладнання, для надання послуг за даним договором, несе повну відповідальність за дотримання під час надання послуг правил охорони праці, санітарно-гігієнічної безпеки.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується 30.06.2015 року.

4) договір №б/н кампанії про розміщення реклами від 01.07.2015 року, з додатками, відповідно якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов'язується надати послуги з розміщення реклами замовника ТОВ Хьорст Шкульов Україна на спеціальних конструкціях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми в період рекламної кампанії, а замовник зобов1язується прийняти послуги й оплатити їх.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року.

5) договір про надання послуг від 01.07.2015 року №01/07/2015 року, з додатками, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов'язується власними силами та засобами за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги з забезпечення професійного освітлення та звуку під час заходів замовника, націлених на просування продукції замовника та розміщення реклами рекламодавців, а замовник зобов'язується оплачувати якісно надані послуги виконавцем у відповідності до умов, що викладені в цьому договорі та додатках на підстави виставлених виконавцем рахунків.

Сторони домовилися, що виконавець самостійно здійснює монтаж, демонтаж, експлуатацію та налагодження власного обладнання, для надання послуг за даним договором, несе повну відповідальність за дотримання під час надання послуг правил охорони праці, санітарно-гігієнічної безпеки.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31.12.2016 року;

6) договір про надання послуг б/н від 13.07.2015 року, відповідно до якого виконавець ТОВ Анлімітед зобов'язується власними силами та засобами за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги з забезпечення професійного освітлення та звуку під час заходів замовника: TM Crystal Park та інших рекламодавців, що проводитиметься за адресою бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкинська, 5-7/29, 15.07.2015 року., а замовник зобов'язується оплачувати якісно надані послуги виконавцем у відповідності до умов, що викладені в цьому договорі та додатках на підстави виставлених виконавцем рахунків.

Сторони домовилися, що виконавець самостійно здійснює монтаж, демонтаж, експлуатацію та налагодження власного обладнання, для надання послуг за даним договором, несе повну відповідальність за дотримання під час надання послуг правил охорони праці, санітарно-гігієнічної безпеки.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

7) договір від 04.11.2015 року №04/11/2015_DEC, з додатками, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, бере на себе зобов'язання надати послуги із оформлення та декорування заходів замовника ТОВ Хьорст Шкульов Україна , а замовник зобов'язується прийняти надані належним чином послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

8) договір про надання послуг №б/н від 13.07.2015 року, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов'язується власними силами та засобами за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги з забезпечення професійного освітлення та звуку під час заходу замовника: ТМ Crystal Park, та інших рекламодавців, що проводитиметься за адресою бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкинська, 5-7/29, 15.07.2015 року, а замовник зобов'язується оплачувати якісно надані послуги виконавцем у відповідності до умов, що викладені в цьому договорі на підставі виставлених виконавцем рахунків.

Перевіряючи факт здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність таких операцій в сукупності чинників, що впливають на їх реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами перевірок, які б факти в цих актах не були відображені. Вказані ж в Актах висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ Анлімітед був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, на час вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договорів з метою використання отриманих послуг за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ Хьорст Шкульов Україна є - Рекламні агентства.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів, позивачем було надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, розпорядження про проведення рекламно-маркетингового заходу, звіти про отримання доходів.

У той же час, з акта перевірки вбачається, що посадовими особами відповідача по суті не аналізувались умови договорів та характер операцій.

Таким чином, з аналізу наданих позивачем доказів вбачається, що отримання послуг від ТОВ Анлімітед відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження своїх тверджень позивачем надано платіжні доручення, в яких міститься інформація про перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ Андлімітед . Суми коштів відповідають зазначеним в актах здачі-прийняття робіт та перерахунок коштів здійснювався у встановлені договорами строки.

Надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Анлімітед первинні документи відповідають вимогам Положення №88 та не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення господарський операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Крім того, позивачем надано суду податкова звітність товариства за 215 рік та 2016 рік, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків, а також суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Підставами для висновків у акті перевірки №26-15-14-02-04/31088698 від 27.03.2017 року стало те, що ТОВ Анлімітед придбавало послуги у ТОВ Лорд Компані , ТОВ Елітстар Компані , ТОВ Форуст Таун-2015 , ТОВ Саніт Компані , ТОВ Харлоу , у яких відсутні умови для здійснення господарських операцій, надані послуги не відповідають зареєстрованим видам діяльності, крім того, стосовно діяльності даних товариств порушені кримінальні провадження №12014000000000574 від 06.12.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України, №32015100010000077 від 19.05.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 212 КК України, №12015000000000630 від 08.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст.28, ч. 2 ст. 205 КК України, №32016230000000100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Таким чином підставами для висновку щодо допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства стали не документи надані позивачем на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Анлімітед , а інформація наявна в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, посилання відповідача на інформацію наведену в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не може належним чином засвідчувати наявність певних обставин, така інформація матиме силу доказу тільки після набрання законної сили рішеннями суду за результатами розгляду відповідних кримінальних проваджень.

Також суд звертає увагу, що відповідачем не надано інформації, з якої б вбачалась наявність взаємовідносин позивача з ТОВ Лорд Компані , ТОВ Елітстар Компані , ТОВ Форуст Таун-2015 , ТОВ Саніт Компані , ТОВ Харлоу .

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінальних проваджень, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Анлімітед , було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 205, 209, 212 КК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірних господарських операціях, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами контрагента позивача (третіми особами в ланцюгу постачання), з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що факт відсутності певної інформації в податковій звітності ТОВ Анлімітед , сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ТОВ Анлімітед господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Відповідачем не надано належних доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Крім того, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій, оскільки ним надано докази на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, а також доведено зв'язок між фактом придбання у ТОВ Анлімітед послуг та господарською діяльністю позивача.

Твердження відповідача про відсутність мети у позивача при вчиненні відповідних господарських операцій є необґрунтованими, оскільки спростовуються наданими позивачем доказами.

В той же час, у акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочину між позивачем та контрагентом недійсним та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, за наслідками яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю Хьорст Шкульов Україна надано належні копії первинних документів, які підтверджують зв'язок між господарськими операціями з ТОВ Анлімітед , а тому прийняте ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 20.04.2017 року №002111402 є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень №1671 від 11.07.2017 року та №1670 від 11.07.2017 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4436,85 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 4436,85 грн.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Хьорст Шкульов Україна (код ЄДРПОУ 31088698, адреса: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корп. 6) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002111402 від 20.04.2017 року

3. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Хьорст Шкульов Україна документально підтверджені судові витрати у розмірі 4436,85 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять шість гривень вісімдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко