Постанова

від 08.05.2019 по справі 826/8533/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8533/18 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алзо на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алзо до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Алзо (далі - Позивач, ТОВ Алзо ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказу від 31.05.2018 року №9274 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Алзо .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що пропри те, що адресований Позивачу запит про надання інформації був складений Відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, платник податків безпідставно не забезпечив надання відповіді на нього. Крім того, суд підкреслив, що ненадання необхідної інформації на запити свідчить про обґрунтованість прийняття ГУ ДФС у м. Києві наказу про проведення перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що підставою для прийняття наказу про проведення перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України може бути лише ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на законний запит контролюючого органу. Натомість, суд залишив поза увагою те, що запит про надання інформації не містив підстави його направлення, відомостей щодо розбіжності у деклараціях та сумнівів щодо реальності господарських операцій. Викладене, на переконання Апелянта, свідчить про відсутність в останнього обов`язку надавати Відповідачу відповідь на запит, складений без дотримання вимог Податкового кодексу України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.05.2019 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ГУ ДФС у м. Києві направило до ТОВ Алзо запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 03.10.2017 року №31265/10/26-15-14-02-01 (а.с. 36-38) У вказаному запиті зазначено про виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення Позивачем даних податкового кредиту у сумі 394 100,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Ліліон Вест (код ЄДРПОУ 40808078), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за квітень, травень 2017 року. Про зазначене, як наведено у запиті, вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме: даних з Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, відповідно до зазначеної податкової інформації Відповідачем з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки не підтверджується отримання позивачем товару (гайка, круг), послуг (послуги з антикорозійної обробки, послуги з полірування шайби) від Ліліон Вест (код ЄДРПОУ 40808078).

У зв`язку із чим Відповідач дійшов висновку про недотримання Позивачем норм підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 року № 276), частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, у зв`язку з чим запропонував Позивачу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

У відповідь на вказаний запит Позивач листом від 11.10.2017 року №1110_17 (а.с. 40-43), який отримано Відповідачем 13.10.2017 року (а.с. 44), повідомив, що запит про надання інформації не містить підстави його направлення, відомостей щодо розбіжності у деклараціях та сумнівів щодо реальності господарських операцій, що, у свою чергу в силу положень п. 73.3 ст. 73 ПК України свідчить про відсутність у Позивача обов`язку надавати Відповідачу відповідь на запит, складений без дотримання вимог Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2018 року ГУ ДФС у м. Києві було видано наказ № 9274 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Алзо відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на запит контролюючого органу від 03.10.2017 року №31265/10/26-15-14-02-01 (а.с. 33). Даним індивідуальним актом приписано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Алзо з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Ліліон Вест за квітень, травень 2017 року, тривалістю 3 робочих дні, з 01.06.2018 року.

На виконання даного наказу ГУ ДФС у м. Києві виписано направлення на перевірку від 01.06.2018 року №896/26-15-14-02-01.

При цьому матеріали справи свідчать, що 01.06.2018 року уповноваженими особами ТОВ Алзо було отримано копію оскаржуваного наказу, що підтверджується відповідними поясненнями Позивача, які містяться у позовній заяві.

Крім того, при виїзді працівників ГУ ДФС у м. Києві для проведення перевірки ТОВ Алзо останнє відмовилося від допуску посадових осіб до її проведення, про що складено акт недопуску посадових осіб до проведення позапланової виїзної перевірки від 01.06.2018 року №813/26-15-14-02-01 (а.с. 34-35), копію якого отримав представник ТОВ Алзо ОСОБА_1 .В. 01.06.2018 року (а.с. 35).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 16, 20, 73, 78 Податкового кодексу України, п. п. 9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки ненадання інформації на складений у відповідності до вимог чинного законодавства запит контролюючого органу є підставою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. пп. 20.1.3, 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписи пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тобто, для виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України необхідна обов`язкова наявність таких умов у сукупності:

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, на думку колегії суддів, лише виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, не може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки за умови, якщо платник податків надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит податкового органу.

Відповідно до п. п. 73.1, 73.2 ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині обов`язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу.

Приписи п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України визначать, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за своїм змістом вимоги до запиту, його оформлення та підстав для його складання і направлення закріплені у п. п. 9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було складено та направлено Позивачу запит про надання інформації, в якому ГУ ДФС у м. Києві просило ТОВ Алзо надати засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ Ліліон Вест за квітень, травень 2017 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності ТОВ Алзо вище переліченого товару та послуг, отримання якого документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків. При цьому, серед підтверджуючих документів контролюючим органом було визначено, зокрема, але не виключно, договори, первинні документи щодо надання/отримання товарів, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, розрахункові документи, регістри бухгалтерського обліку, сертифікати, інші документи, які не увійшли до переліку, але безпосередньо пов`язані із здійсненням фінансово-господарських операцій з ТОВ Ліліон Вест . Підставами для направлення такого запиту контролюючим органом було зазначено п. п. 1, 3 абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України та недостовірне визначення ТОВ Алзо даних податкового кредиту у сумі 394 100,00 грн. у податкових деклараціях за квітень і травень 2017 року з підстав документального оформлення операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

Отже, зі змісту вказаного запиту вбачається, що він складений у зв`язку з недостовірним визначенням ТОВ Алзо податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях за квітень - травень 2017 року за наслідками взаємовідносин з ТОВ Ліліон Вест , що узгоджується з приписами пп. пп. 1, 3 абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України. Викладеним, на переконання судової колегії, спростовується посилання Апелянта на те, що у запитах не зазначено посилання на факти виявлених порушень, для з`ясування яких необхідно подати документи.

Водночас, як було встановлено раніше, пояснень та їх документальних підтверджень на складений у відповідності до вимог чинного законодавства запит контролюючого органу платником податків надано не було, що і стало підставою для призначення документальної позапланової перевіркиТОВ Алзо на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Щодо доводів Апелянта про те, що у контролюючого органу була відсутня інформація щодо порушення платником податку законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Запит контролюючого органу про надання платниками податків податкової інформації надсилається у випадку обґрунтованого сумніву (підтвердженого отриманою у встановленому законом порядку інформацією) податкового органу щодо дотримання платником податку вимог законодавства та з метою надання можливості платникам податків усунути такі сумніви поясненнями та документами, які підтверджують такі пояснення, для спростування висновків податкового органу про ймовірні порушення. У випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений у відповідності до норм Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платниками податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Таким чином, наявність у контролюючого органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення Позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля можливості спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу.

Посилання платника податків на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на його обов`язок надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування даних норм права викладена, зокрема, у постановах Верхового Суду від 28.02.2019 року у справі № 820/4437/18 та № 820/437/18.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до абз. 1 п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на встановлення існування правових підстав для призначення документальної позапланової перевірки ТОВ Алзо згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а також враховуючи, що єдиною підставою вважати оскаржуваний наказ протиправним є посилання на невідповідність закону інформаційного запиту, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування наказу, оскільки останній, як було встановлено раніше, був прийнятий у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алзо - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 08 травня 2019 року.