Постанова

від 10.05.2019 по справі 120/4377/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4377/18-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

10 травня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлені рішенням № 025050000841 від 30.10.2018 щодо відмови зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с Михалівка; визнати протиправною відмову Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлену рішенням № 025050000841 від 30.10.2018 у призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я та скасувати вказане рішення; зобов`язати Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с Михалівка та призначити, нараховувати та виплачувати пенсію за вислугу років з 23.10.2018, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. "є" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що у зв`язку із наявністю відповідного стажу на посаді медичної сестри в закладах охорони здоров`я, вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, рішенням органу пенсійного фонду № 025050000841 від 30.10.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії. Не погоджуючись з такими діями органу пенсійного фонду, позивач звернулась до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що з 15.08.1987 по 17.05.1989 позивач працювала на посаді медсестри Гайсинської райлікарні:

з 17.05.1989 по 01.07.1992 позивач займала посаду медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с. Михайлівка Гайсинського району;

з 01.07.1992 по 26.08.2005 позивач працювала на посаді медсестри Гайсинської райлікарні, яка в подальшому реорганізована в Гайсинське РТМО. реорганізоване в ТМО;

з 26.08.2005 по 31.12.2010 ОСОБА_1 працювала медсестрою ФАП Михайлівської сільської ради;

з 01.01.2011 по 10.10.2018 - медсестра КУ "Гайсинський РМЦ ПМСД", реорганізований в КНП ЦПМСД Гайсинської райради.

Таким чином, маючи загальний стаж роботи в закладах охорони здоров`я понад 30 років, 23.10.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025050000841 від 30.10.2018 позивачу відмовлено у призначення пенсії на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку із відсутністю вислуги років. Згідно вказаного рішення періоди роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с. Михайлівка не зараховано до спеціального стажу, що дає право за вислугу років, оскільки колгосп не є закладом охорони здоров`я. Дане рішення одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років.

До досягнення 55-річного віку, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 року за N 909 (далі - Перелік № 909).

За змістом розділу 2 Переліку № 909 до закладів і установ охорони здоров`я відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії, медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи, медичні відділи протезних підприємств.

Водночас, як зазначено у ч. 1 ст. 3 Закону України від 19 листопада 1992 року N 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закону N 2801-XII), до закладів охорони здоров`я відносяться юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров`я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України.

Акредитація закладу охорони здоров`я (далі - акредитація) - це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров`я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров`я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам. (Пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року N 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Виходячи з положень зазначених нормативних актів, заклад офіційно набуває статусу закладу охорони здоров`я на підставі державної акредитації.

Зобов`язання проходження акредитації для усіх закладів охорони здоров`я підтвердив також Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в листі від 25.06.2004 року N 4343.

Як свідчать матеріали справи, з 17.05.1989 р. по 01.07.1992 р. позивач займала посаду медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с. Михайлівка Гайсинського району. Саме цей період роботи позивач просить зарахувати до спеціального стажу для призначення пенсії на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, позивачем не надано належних доказів, зокрема копій статутів медпрофілакторію колгоспу "Перемога", які б підтверджували, що вказане підприємство було і є належною медичною установою і відповідає вимогам, зазначеним у Переліку №909.

Разом з тим, посилання позивача на те, що медичний профілакторій відноситься до лікувально-трудових профілакторіїв є безпідставним, оскільки лікувально-трудові профілакторії - це заклади для примусового лікування і трудового перевиховання хронічних алкоголіків і наркоманів.

В свою чергу, позивачем не надано доказів того, що медичний профілакторій колгоспу "Перемога" с. Михайлівка спеціалізувався на примусовому лікуванні і трудовому перевихованні хронічних алкоголіків і наркоманів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.