Постанова

від 17.02.2021 по справі 120/4377/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа №120/4377/18-а

провадження №К/9901/15812/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.01.2019 (головуючий суддя Альчук М.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Сушка О.О., суддів Смілянця Є.С., Залімського І.Г.)

у справі №120/4377/18

за позовом ОСОБА_1

до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:

визнати протиправними дії Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлені рішенням №025050000841 від 30.10.2018 щодо відмови зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с Михалівка;

визнати протиправною відмову Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлену рішенням № 025050000841 від 30.10.2018 у призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я та скасувати вказане рішення;

зобов`язати Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с Михалівка та призначити, нараховувати та виплачувати пенсію за вислугу років з 23.10.2018, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. "є" ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

2. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

3. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2021 замінено відповідача у справі Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що:

з 15.08.1987 по 17.05.1989 позивач працювала на посаді медсестри Гайсинської райлікарні:

з 17.05.1989 по 01.07.1992 позивач займала посаду медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с. Михайлівка Гайсинського району;

з 01.07.1992 по 26.08.2005 позивач працювала на посаді медсестри Гайсинської райлікарні;

з 26.08.2005 по 31.12.2010 ОСОБА_1 працювала медсестрою ФАП Михайлівської сільської ради;

з 01.01.2011 по 10.10.2018 - медсестра КУ "Гайсинський РМЦ ПМСД".

5. Маючи загальний стаж роботи в закладах охорони здоров`я понад 30 років, 23.10.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

6. Рішенням Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025050000841 від 30.10.2018 позивачу відмовлено у призначення пенсії на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку із відсутністю спеціального стажу. Період роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с. Михайлівка не зараховано до спеціального стажу, що дає право за вислугу років з мотивів, що колгосп не є закладом охорони здоров`я.

7. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, зокрема копій статутів медпрофілакторію колгоспу "Перемога", які б підтверджували, що вказане підприємство було і є належною медичною установою і відповідає вимогам, зазначеним у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. У своїй касаційній скарзі позивач стверджує, що судами не у повній мірі досліджено матеріали справи, що призвело до прийняття незаконних рішень. Наголошує, що суди безпідставно застосували до спірних правовідносин законодавство, яке на момент виникнення спірних правовідносин ще не існувало. Наполягає, що матеріалами справи підтверджується наявність у неї права на призначення пенсії відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

11. Відповідно до п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років.

12. До досягнення 55-річного віку, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців.

13. Зі змісту даної норми Закону України Про пенсійне забезпечення убачається, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

14. Відповідачем не заперечується, що у разі зарахування до пільгового стажу позивача стажу її роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 позивач займала посаду медсестри медпрофілакторію колгоспу Перемога с. Михайлівка Гайсинського району вона матиме право на призначення пенсії відповідно до п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

15. За змістом розділу 2 Переліку № 909 до закладів і установ охорони здоров`я відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії, медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи, медичні відділи протезних підприємств.

16. Суди зазначили, що позивачем не надано належних доказів, зокрема копій статутів медпрофілакторію колгоспу Перемога , які б підтверджували, що вказане підприємство було і є належною медичною установою і відповідає вимогам, зазначеним у Переліку №909.

17. Верховний Суд вважає такий висновок судів помилковим, з огляду на таке.

18. Колегія суддів зазначає, що відсутність у Переліку № 909 чіткого зазначення медичний профілакторій в колгоспі не нівелює характер виконуваної позивачкою роботи на посаді медичної сестри, тобто, виконання таких робіт, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років.

19. Право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а й з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал. У випадку, що розглядається - медична сестра профілакторію.

20. Крім того, згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я СРСР від 01.06.1984 № 621 Про затвердження положення про медичний профілакторій (був чинним на момент роботи позивача з 17.05.1989 по 01.07.1992) медичний профілакторій це спеціально облаштоване приміщення, яке надається колгоспами з метою максимального наближення фізіотерапевтичної медичної допомоги дояркам, тваринникам і механізаторам сільського господарства. Медичні профілакторії організовується в складі центральних районних лікарень, районних лікарень, дільничних лікарень, амбулаторій або фельдшерсько-акушерських пунктів, залежно від особливостей місцевості. Відповідальність за діяльність медичних профілакторіїв несуть головні лікарі установ (завідуючі фельдшерсько-акушерськими пунктами), в складі яких вони організовуються. Заклади охорони здоров`я призначають на посади медичних сестер медичного профілакторію осіб, які мають середню медичну освіту (фельдшера, акушера, медичної сестри) , які пройшли спеціальну підготовку.

21. Таке визначення медпрофілакторію свідчить про те, що працівники таких профілакторіїв - медсестри, очевидно, є працівниками охорони здоров`я.

22. Відповідно до п. 52, 56 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

23. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в цьому випадку існує множинне та неоднозначне тлумачення норм чинного законодавства, а тому зазначені норми слід трактувати найбільш сприятливим для особи способом. Таким чином, стаж роботи позивача з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу Перемога с. Михайлівка Гайсинського району слід віднести до її пільгового стажу в розумінні статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

24. Подібний підхід до трактування норм п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення та Переліку №909 міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №442/456/17.

25. Так, у зазначеній справі спір торкався наявності/відсутності у особи права на призначення пенсії відповідно до п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

26. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що: …викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909 . Формуючи зазначений висновок, Суд послався на наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, визначених у Конвенції, а також зазначив про необхідність практичної реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

27. Застосовуючи зазначений підхід до цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах посада позивача теж не передбачена Переліком №909, проте характер та суть виконуваної позивачем роботи свідчить про те, що на займаній посаді медичної сестри медпрофілакторію позивач була працівником охорони здоров`я.

28. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень.

29. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

30. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

31. За змістом статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 у справі №120/4377/18 - скасувати.

3. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії -задовольнити.

Визнати протиправними дії Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлені рішенням № 025050000841 від 30.10.2018 щодо відмови зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с. Михалівка.

Визнати протиправним рішення Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.10.2018 №025050000841 щодо відмови зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент. код: НОМЕР_1 ) період роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с. Михалівка та призначити пенсію за вислугу років з 23.10.2018, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 17.05.1989 по 01.07.1992 на посаді медсестри медпрофілакторію колгоспу "Перемога" с. Михалівка та призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент. код: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років з 23.10.2018, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент. код: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3394 (три тисячі триста дев`яносто чотири) гривні 20 копійок, сплачений відповідно до квитанцій від 20.11.2018 №12, від 14.01.2019 №21 та від 31.05.2019 №33.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб