Рішення

від 25.04.2019 по справі 160/1136/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 160/1136/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Стрижака Є.В.

представника відповідача Гармаш І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 03.01.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000131402, яким ТОВ Азимут-Трейд збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 470259 гривень 25 коп. (за податковими зобов`язаннями - 447 752,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 507,25 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000141402, яким застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 900 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року № 0000281306, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи з фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000271306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 5144 грн. 81 коп. (за податковим зобов`язанням- 3139,84 грн., за штрафними санкціями- 2004,97 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000291306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені на суму 351,59 грн (за податковим зобов`язанням- 214,56 грн. за штрафними санкціями-137,03 грн.);

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 року №Ю-0000311306 на суму 3146,82 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 03.01.2019 року №0000301306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1573,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу та рішенням про застосування штрафних санкцій від 03.01.2019 року та вважає їх протиправними, та такими, що підлягають скасуванню. Зокрема, вказано, що позивачем були здійснені в перевіряємому періоді господарські операції з контрагентами, які належним чином були відображені в первинних документах позивача, наявні в повному обсязі, будь-яких недоліків не містять. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" мало можливість реалізовувати товар на адресу контрагентів, господарські операції реально відбулись. Проте, в акті перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковий орган зазначає про нереальність господарських відносин між ТОВ АЗИМУТ-ТРЕЙД з контрагентом - ТОВ ТК ГАМА (код ЄДРПОУ 39521493), ТОВ ЕТАЛОН ПАРТНЕР (код ЄДРПОУ 36482626), ТОВ СМАРТ-КОРТ 08 (код ЄДРПОУ 39754889) та в якості обґрунтування фактів нереальності здійснення господарських операцій, посилається на інформацію, наявну в реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області та наявність відкритого кримінального провадження стосовно службових осіб суб`єктів господарювання. Проте, позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами, а відтак, на думку позивача, у ТОВ Азимут-Трейд відсутні ознаки порушень, про які зазначено в акті перевірки.

Також, позивачем зосереджено увагу на тому, що відповідно до листа від 03.01.2019 року №574/10/04-36-14-02-19 Про результати розгляду заперечень до акту ТОВ Азимут-Трейд від 21.11.2018 № 66838/04-36-14-02/34986223 за результатами розгляду заперечень позивача, відповідач прийшов до висновку про необхідність викладення висновків акту перевірки в наступній редакції :

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Азимут-Трейд :

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 447 752 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 357 723 грн., за 2016 рік на суму 90 029 грн.

- п.201.10 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством порушено граничі терміни реєстрації податкових накладних.

Отже, позивачем, зокрема, зауважено, що порушення, які нібито були встановлені актом перевірки, не знайшли свого підтвердження та відповідач відмовився від них, у зв`язку з чим, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року № 0000281306, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи з фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п, податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000271306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 5144 грн. 81 коп. (за податковим зобов`язанням- 3139.84 грн., за штрафними санкціями- 2004,97 грн.), податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000291306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені на суму 351,59 грн (за податковим зобов`язанням - 214,56 грн. за штрафними санкціями-137,03 грн.), вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 року №Ю-0000311306 на суму 3146,82 грн., рішення від 03.01.2019 року №0000301306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1573,46 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав відзив на адміністративний позов, в якому свою позицію обґрунтував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 03.01.2019 року винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 25.10.2018 року по 14.11.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Азимут-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт №66838/04-36-14-02/34986223 від 21.11.2018 року.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755- VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 447 752 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 357 723 грн., за 2016 рік на суму 90 029 грн.;

- абз. е п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України № 2755- VI, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 139,84 грн.;

- абз. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755- VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) та розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 в частині подання за І кв., ІІІ кв., ІV кв. 2016 року, І кв . , ІІІ кв . , ІV кв. 2017 року, І кв. та II кв. 2018 року Податкового розрахунку за ф. №1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку не в повному обсязі, без відображення сум наданого додаткового блага;

- п.1 ч.1 ст.4, п.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI в частині заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 3146,82 грн.;

- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз. а п.176.2 ст.176, п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу №2755-VІ від 02.12.10р. (зі змінами та доповненнями) в результаті чого не перераховано до бюджету військового збору у сумі 214,56 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними у акті перевірки, позивач 21.12.2018 року подав до ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки.

Листом від 03.01.2019 року №574/10/04-36-14-02-19 Про результати розгляду заперечень до акту ТОВ Азимут-Трейд від 21.11.2018 № 66838/04-36-14-02/34986223 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду заперечень ТОВ "Азимут-Трейд" відповідач вважає за необхідне висновки акту перевірки читати в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Азимут-Трейд :

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 447 752 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 357 723 грн., за 2016 рік на суму 90 029 грн.;

- п.201.10 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних.

28.01.2019 року ТОВ "Азимут-Трейд" було отримано:

- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000131402, яким ТОВ Азимут-Трейд збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 470259 гривень 25 коп. (за податковими зобов`язаннями - 447 752,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 507,25 гривень),

- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000141402, яким застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 900 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року № 0000281306, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи з фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п,

- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000271306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 5144 грн. 81 коп. (за податковим зобов`язанням- 3139.84 грн., за штрафними санкціями- 2004.97 грн.),

- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000291306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені на суму 351,59 грн (за податковим зобов`язанням- 214.56 грн. за штрафними санкціями-137.03 грн.),

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 року №Ю-0000311306 на суму 3146,82 грн.,

- рішення від 03.01.2019 року №0000301306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1573,46 грн.

З акту перевірки, зокрема, вбачається, що в ході перевірки перевіряючими було встановлено, що ТОВ "Азимут-Трейд" протягом перевіряємого періоду здійснювало відвантаження товарів контрагентам, по яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, а саме: ТОВ "ТК ГАМА" (код 39521493), ТОВ "ЕТАЛОН ПАРТНЕР" (код 36482626), ТОВ "СМАРТ-КОРТ 08" (код 39754889).

Відповідно до умов укладених договорів та наданих до перевірки первинних документів ТОВ "Азимут-Трейд" реалізувало вищезазначеним контрагентам рис, рисову крупу.

На підставі інформаційних баз даних ДФС України та в ході аналізу податкової звітності ТОВ "ТК ГАМА " було встановлено наступне:

- свідоцтво платника ПДВ від 01.01.2015 №200198221 - анульовано 13.12.2017 за причиною анульовання 22 - ненадання декларацій протягом року;

- основні засоби відсутні (звіт за 2016 рік підприємством не подавався);

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за II кв. 2016 року працювало 1 чол.;

- декларація з податку на прибуток за 2016 рік не надавалась за місцем реєстрації ТОВ "ТК ГАМА" та податки до бюджету відповідно не сплачувались.

Остання декларація з ГІДВ за червень 2016р. ПЗ - 2 236,5 тис.грн., ПК - 2 334,1 тис.грн., ряд.21 - 97,5 тис.грн.

З липня 2016 року підприємство не звітує взагалі.

В акті первірки зазначено, що згідно інформації, наявної в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва,Запорізька ОДПІ ГУДФС у Запорізькій області по підприємству ТОВ "ТК ГАМА" внесено ознаку фіктивності зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження . До ГУ ДФС у Запорізькій області направлено запит від 15.11.2018 №13610/7/04-36-14-02 про надання інформації про стан кримінального провадження та наявної доказової бази щодо фіктивності ТОВ "ТК ГАМА".

Крім того, до ГУ ДФС у Дніпропетровській області надійшов вирок Орджонікідзевського районного суд м. Запоріжжя від 26.11.2016 року по справі № 355/12032/16-к кримінальному провадженню №32016080000000110 від 31.10.2016, передбачених ст.ст.27, 28, 205, 212 КК України.

Перевіряючими на підставі інформаційних баз даних ДФС України та в ході аналізу податкової звітності ТОВ "ЕТАЛОН ПАРТНЕР" було встановлено наступне:

- свідоцтво платника ПДВ від 27.02.2015 №200209499 - анульовано 04.09.2015 за причиною анульовання 36 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за І кв. 2015 року працювало 3 чол.;

Остання декларація з ПДВ за червень 2015р. ПЗ - 0,0 тис.грн., ПК - 4,3 тис.грн., ряд.24 - 150,7 тис.грн.

З липня 2015 року підприємство не звітує взагалі.

З акту перевірки вбачається, що згідно інформації, наявної в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області по підприємству ТОВ "ЕТАЛОН ПАРТНЕР" внесено ознаку фіктивності зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження . До ГУ ДФС у Запорізькій області направлено запит від 15.11.2018 №13610/7/04-36-14-02 про надання інформації про стан кримінального провадження та наявної доказової бази щодо фіктивності ТОВ "ЕТАЛОН ПАРТНЕР".

В акті перевіряючими також вказано, що по відношенню службової особи (службових осіб) суб`єкта господарювання порушено кримінальну справу за статтею 205 Кримінального кодексу України кримінальне провадження за №32016080000000021 від 26.02.2016 року, з підстав того, що у січні 2013 року невстановлені особи здійснили перереєстрацію СГ для прикриття незаконної діяльності з проведення безтоварних операцій.

Стосовно контрагента позивача ТОВ "СМАРТ-КОРТ 08", з акту перевірки вбачається, що перевіряючими було встановлено наступне:

- свідоцтво платника ПДВ від 30.04.2015 №200217578 - анульовано 04.09.2015 за причиною анульовання 37 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за період діяльності взагалі не подавався до ДПІ за місцем реєстрації;

- основні засоби відсутні (звіт за період діяльності не надано);

Остання декларація з ПДВ за вересень 2015р. ПЗ - 0,0 тис.грн., ПК - 0,0 тис.грн., ряд.24 - 762,8 тис.грн.

З жовтня 2015 року ТОВ "СМАРТ-КОРТ 08" не звітує взагалі.

Також, в акті зазначено, що згідно інформації, наявної в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області по підприємству ТОВ "СМАРТ-КОРТ 08" внесено ознаку фіктивності зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження . До ГУ ДФС у Запорізькій області направлено запит від 15.11.2018 №13610/7/04-36-14-02 про надання інформації про стан кримінального провадження та наявної доказової бсізи щодо фіктивності ТОВ "СМАРТ-КОРТ 08".

З урахування вищезазначеного, перевіряючі дійшли висновків, що підприємство ТОВ "Азимут-Трейд" не мало можливості реалізувати товар на адресу ТОВ "ТК ГАМА", ТОВ "ЕТАЛОН ПАРТНЕР", ТОВ "СМАРТ-КОРТ 08" у зв`язку з тим, що дані підприємства були створені та використовувались з метою лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям та не провадили господарську діяльність. Дані операції не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані не у відповідності з їх дійсною економічною метою.

На думку перевіряючих, первинні документи позивача свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції між ТОВ "Азимут-Трейд" та ТОВ "ТК ГАМА", ТОВ "ЕТАЛОН ПАРТНЕР", ТОВ "СМАРТ-КОРТ 08". Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Отже, операції з постачання товарів ТОВ "Азимут-Трейд" на адресу ТОВ "ТК ГАМА", ТОВ "ЕТАЛОН ПАРТНЕР", ТОВ "СМАРТ-КОРТ 08" реально не відбувались і мало місце лише документальне оформлення зазначених операцій всупереч діючому законодавству, тобто товари були реалізовані ТОВ "Азимут-Трейд" іншим невстановленим особам.

Щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, в акті перевірки перевіряючими зазначено, що при проведенні перевірки встановлено, що ТОВ "Азимут-Трейд" порушило встановлені п.201.10 ст.210 ПКУ граничні строки для реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму ПДВ 3 000,00 грн. За порушення строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних згідно п. 120 1 .1 ПКУ передбачені штрафні санкції у розмірі 900,00 грн.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України ) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

Предметом дослідження під час судового розгляду справи стали взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" в період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року із наступними контрагентами-постачальниками: ТОВ ТК ГАМА (код ЄДРПОУ 39521493), ТОВ ЕТАЛОН ПАРТНЕР (код ЄДРПОУ 36482626), ТОВ СМАРТ-КОРТ 08 (код ЄДРПОУ 39754889).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" зареєстроване 19.03.2007р. Дніпропетровським міським управлінням юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію №12241020000035307. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.03.2007 року за №8741, станом на день підписання акту перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Дніпра.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" має в своєму користуванні складські приміщення, де зберігає товар, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 560 м2 за адресою м. Дніпро, вул. Верстова 35а , та складське приміщення площею 150 м2 за адресою Дніпропетровська обл., с. Партизанське, вул. Заводська 20 , що підтверджується договорами оренди приміщень, копії яких долучені до матеріалів справи.

Для перевезення своїх товарів товариство використовує послуги перевізників за договорами про надання транспортно-експедиційних послуг, зокрема, з ТОВ Ява-Трейд за договором №2409-1 від 24.09.2015 року, та з ТОВ Авіва-Транс за договором від 01.10.2013 №13100151, та за іншими договорами, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Стосовно взаємовідносин ТОВ Азимут-Трейд з ТОВ ТК ГАМА , суд зазначає наступне.

Так, 06.06.2016 року між ТОВ Азимут-Трейд та ТОВ ТК ГАМА (код 39521493) був укладений договір поставки №06/06-1.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив на адресу ТОВ ТК ГАМА поставку товару-рисової крупи у кількості 40 000,00 кг на загальну суму 500 160,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 83 360,00 грн.. На підтвердження факту реальності господарської операції з поставки товарів, позивачем до матеріалів справи додано видаткову накладну №РН-0000173 від 06.06.2016 року.

Фізичне переміщення товару було здійснено із залученням перевізника ТОВ Ява-Трейд (договір №2409-1 від 24.09.2015 року) та підтверджується товарно-транспортними накладними №060616/2 від 06.06.2016 року та №060616/3 від 06.06.2016 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Під час судового розгляду з`ясовано та підтверджується матеріалами справи, що автомобілем ДАФ НОМЕР_5 з використанням причепа/напівпричепа НОМЕР_1 з водієм ОСОБА_2 було здійснено перевезення рисової крупи у 880 мішках загальною масою 22 000 кг. Відправка вантажу відбулась за участю відповідальної особи відправника-позивача-комерційного директора ОСОБА_5 Приймання товару відбулось відповідальною особою покупця- директором ОСОБА_6

Автомобілем РЕНО НОМЕР_2 з використанням причепа/напівпричепа НОМЕР_3 з водієм ОСОБА_3 було здійснено перевезення рисової крупи у 720 мішках загальною масою 18 000 кг. Відправка вантажу відбулась за участю відповідальної особи відправника- позивача-комерційного директора ОСОБА_5. Приймання товару відбулось відповідальною особою покупця- директором ОСОБА_6

Зобов`язання ТОВ ТК Гама по оплаті вартості придбаного у позивача товару, здійснені шляхом перерахування на користь позивача безготівкових коштів, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Суд зазначає, що наявність зазначених документів, вказує на те, що товар був отриманий ТОВ ТК Гама , тобто вибув з власності позивача, а безготівкові кошти списані з рахунку ТОВ ТК Гама , тобто вибули з його власності.

За вказаним правочином позивачем виписано податкову накладну №3 від 06.06.2016 року, копія якої міститься у матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача на вирок Орджонікідзевського районного суд м. Запоріжжя від 26.11.2016 року по справі № 355/12032/16-к кримінальному провадженню №32016080000000110 від 31.10.2016, передбачених ст.ст.27, 28 , 205 , 212 КК України, суд зазначає наступне.

За змістом частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Верховний Суд у постановах від 08.08.2018р. (справа №820/4428/17, адміністративне провадження №К/9901/51373/18), від 22 травня 2018 року (справа №826/14638/14, адміністративне провадження №К/9901/11318/18), від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14, адміністративне провадження №К/9901/8100/18), від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) висловлює наступну правову позицію стосовно використання вироків суду під час розгляду адміністративних справ, яка полягає в тому, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

З урахуванням такої правової позиції, суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено представником позивача, та не спростовано представником відповідача, у межах кримінального провадження № 32016080000000110 не досліджувався зміст господарських операцій позивача з його контрагентом у площині податкового законодавства, а також не встановлено фіктивність первинних документів, що надані позивачем до перевірки та/або недостовірність відомостей, що у них зазначені.

Господарська операція позивача з контрагентом ТОВ ТК Гама відбулась 06.06.2016 року. При цьому, у вироці, наданому до суду встановлено, що, зокрема, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 у період з 04.02.2015 по 30.09.2016 забезпечив прикриття незаконної діяльності щодо ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемних угод та документального оформлення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ ТК Гама первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності та міститься перелік підприємств, з якими укладено угоди, та надано перелік підприємств, з якими були встановлені відносини у визначені періоди.

Суд наголошує на тому, що серед цього переліку не має підприємства ТОВ Азимут-Трейд , фактів фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ ТК Гама не встановлено, жодних інших доказів нереальності операцій відповідачем під час судового розгляду суду не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено податкового правопорушення при здійсненні господарської операції позивача та його контрагента ТОВ ТК Гама , а відтак, суд вважає, що у податкового органу не має підстав для висновку про нереальність господарських операцій.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Враховуючи наведене вище, а також те, що, як було встановлено, дана обставина не досліджувалась у кримінальному провадженні з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок, як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення ї у цій справі, суд вважає необгрунтованим.

20.10.2014 року між ТОВ Азимут-Трейд та ТОВ Еталон Партнер (код ЄДРПОУ 36482626) був укладений договір поставки №20/10-1.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив на адресу ТОВ Еталон Партнер поставку товару-рису білого довгозернового шліфованого у кількості 22600 кг, на загальну суму 245712 грн., в тому числі ПДВ на суму 40952 грн., мішки 25 кг у кількості 4630 шт. на загальну суму 245712 грн., в тому числі ПДВ на суму 40952 грн., рису битого (дробленого) шліфованого без теплової обробки у кількості 18500 кг., на загальну суму 202020 грн., в тому числі ПДВ на суму 33670 грн., що підтверджується видатковою накладною РН-0000020 від 28.02.2015 року, копія якої долучена до матеріалів справи .

Фізичне переміщення товару було здійснено із залученням перевізника ТОВ Авіва-Транс (договір №13100151 від 01.10.2013 року) та підтверджується товарно-транспортною накладною №130215/1 від 13.02.2015 року, копія якої наявна у матеріалах справи.

Так, автомобілем ДАФ НОМЕР_6 з використанням причепа/напівпричепа НОМЕР_4 з водієм ОСОБА_4 було здійснено перевезення рису білого довгозерного шліфованого у 954 мішках загальною масою 23848 кг. Відправка вантажу відбулась за участю відповідальної особи відправника-позивача-комерційного директора ОСОБА_5 Приймання товару відбулось відповідальною особою покупця-директором ОСОБА_7

Зобов`язання ТОВ Еталон Партнер по оплаті вартості придбаного у позивача товару, здійснені шляхом перерахування на користь позивача безготівкових коштів, що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 13.01.2015 року по 17.03.2015 року.

На думку суду, наявність зазначених документів, вказує на те, що товар отриманий ТОВ Еталон Партнер , тобто вибув з власності позивача, а безготівкові кошти списані з рахунку ТОВ Еталон Партнер , тобто вибули з його власності.

За вказаним правочином позивачем виписані податкові накладні №10 від 13.02.2015 року, №18 від 23.02.2015 року, копії яких містяться у матеріалах справи.

22.06.2015 року між ТОВ Азимут-Трейд та ТОВ Смарт-Корт 08 (код 39754889) був укладений договір поставки №22/06-1.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив на адресу ТОВ Смарт-Корт 08 поставку товару-рисової крупи у кількості 19000 кг на загальну суму 285000 грн., в тому числі ПДВ 47500 грн., що підтверджується видатковою накладною РН-0000349 від 22.06.2015 року.

22.06.2015 року позивач здійснив на адресу ТОВ Смарт-Корт 08 поставку товару- рису подрібненого вагового у кількості 10000 кг на загальну суму 100000 грн., в тому числі ПДВ 16666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною РН-0000348 від 22.06.2015 року.

24.06.2015 року позивач здійснив на адресу ТОВ Смарт-Корт 08 поставку товару- рису білого шліфованого непропареного довгозерного у кількості 13750 кг на загальну суму 200750 грн., в тому числі ПДВ 33458,33 грн., що підтверджується видатковою накладною РН-0000350 від 24.06.2015 року.

Фізичне переміщення товару було здійснено із залученням перевізника ТОВ Авіва-Транс (договір №13100151 від 01.10.2013 року) та підтверджується товарно-транспортною накладною №220615/2 від 22.06.2015 року, товарно-транспортною накладною №220615/1 від 22.06.2015 року, товарно-транспортною накладною №240615/2 від 24.06.2015 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зобов`язання ТОВ Смарт-Корт 08 по оплаті вартості придбаного у позивача товару, здійснені шляхом перерахування на користь позивача безготівкових коштів, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Наявність зазначених документів, також вказує на те, що товар був отриманий ТОВ Еталон Партнер , вибув з власності позивача, безготівкові кошти списані з рахунку ТОВ Смарт-Корт 08 , а саме вибули з його власності.

За вказаним правочином ТОВ Авіва-Транс були виписані податкові накладні №21 від 22.06.2015 року, №20 від 22.06.2015 року №15 від 24.06.2015 року, копії яких містяться у матеріалах справи.

Також, представником ТОВ Азимут-Трейд на підтвердження наявності товару у позивача, який він поставив за договором поставки контрагентам, до матеріалів справи були додані видаткові накладні № 393 від 18.12.2014 року, № 572 від 12.05.2015 року, №641 від 19.06.2015 року, №642 від 19.06.2015 року, №50 від 09.02.2015 року, №566 від 03.06.2016 року, №567 від 03.06.2016 року, №574 від 04.06.2016 року.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування порушень податкового законодавства позивачем на те, що, згідно інформації, наявної в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, Запорізька ОДПI ГУ ДФС у Запорізькій області по підприємству ТОВ "ЕТАЛОН ПАРТНЕР" та ТОВ Смарт-Корт 08 внесено ознаку фіктивності зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження крім того порушені кримінальні справи у відношенні службової особи (службових осіб) суб`єкта господарювання за статтею 205 Кримінального кодексу України, суд зазначає, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22 травня 2018 року (справа №826/14638/14, адміністративне провадження №К/9901/11318/18).

Також, під час судового розгляду справи з`ясовано, що 24.01.2019 року та 30.01.2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська (суддя Васіна Л.А.), розглянув матеріали, що надійшли від ГУ ДФС у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності директора та бухгалтера ТОВ Азимут-Трейд (Справа № 203/4445/18, 203/4441/18).

Протоколами щодо вказаних осіб визначені адміністративні правопорушення за порушення: абз е п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.2 п. 168.1 ст.168, п. 171.1 ст.171, абз а п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 139,84 грн; абз б п.176.2 ст. 176 ПК України та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 в частині подання за 1 кв ., 3 кв, 4кв 2016 року , 1 кв . , 3кв . , 4кв. 2017 року, 1кв. та 2 кв. 2018 року Податкового розрахунку за ф.1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку не в повному обсязі, без відображення сум наданого додаткового блага.

Постановами по вказаним справам провадження відносно вказаних осіб, за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 лютого 2018 року по справі №802/1853/16-а, навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Суд зауважує, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно зазначених контрагентів позивача, які б набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а, отже, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для нашого підприємства.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вищенаведена правова позиція Верховного Суду підтверджується, в тому числі, аналогічною правовою позицією Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) в рішенні від 22 січня 2009 року ЄСПЛ зазначив, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Також, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України (п.37) вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд , вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови .

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Також, суд зазначає, що, визнаючи в акті перевірки від 21.11.2018 року господарські операції між позивачем та його контрагентами нереальними, відповідач не вчинив жодних дій щодо повноцінного визнання вказаних правочинів недійсними в судовому порядку, з метою використання вказаних судових рішень в якості належних доказів при оформленні висновків акту податкової перевірки та донарахуванні грошових зобов`язань позивачеві.

Таким чином, як вбачається з наведених вище обставин, первинною документацією, що була складена позивачем та його контрагентами за результатами спільних господарських операцій за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, підтверджується реальність господарських операцій ТОВ Азимут-Трейд із його контрагентами, зазначеними в акті перевірки від 21.11.2018 року.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були надані належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції з поставки товарів мали реальний характер.

Позивач має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з його контрагентами є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладених правочинів.

Наявними у справі доказами підтверджуються зазначені обставини, а також фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Судом встановлено, що на момент здійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були та є зареєстрованими в установленому законом порядку, платниками ПДВ, відповідні відомості щодо них містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ; у Реєстрі платників податку на додану вартість на сайті Державної фіскальної служби України.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України .

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що ТОВ Азимут-Трейд порушило встановлені п.201.10 ст. 210 ПКУ граничні строки для реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму ПДВ 3 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.60. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

У відповідності до положень пункту 201.7 статті 201 цього Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 цієї статті при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 120-1.1 встановлена відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкових накладних.

Зокрема, у відповідності із вказаною нормою порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

При цьому, у разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Так, вищевказаними нормами статті 120-1.1 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Податкова накладна, яка складена позивачем у відповідності до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, не підлягала наданню отримувачу (покупцю).

Суд звертає увагу на те, що, передбачаючи для платника ПДВ відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, законодавець переслідував мету захисту прав та законних інтересів покупців товару, які є платниками ПДВ, адже згідно абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Кодексу виключно податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Натомість, у тих випадках, коли податкові накладні не надаються отримувачу (покупцю), тобто не слугують підставою для нарахування сум податку, які включаються до податкового кредиту, відповідна мета відсутня.

Крім того, згідно абзацу 21 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

В той же час, контролюючим органом не встановлена неповнота декларування позивачем своїх податкових зобов`язань та порушення прав контрагентів позивача.

На підставі наведеного вище, а також враховуюче те, що відповідно до листа відповідача від 03.01.2019 року №574/10/04-36-14-02-19 Про результати розгляду заперечень до акту ТОВ Азимут-Трейд від 21.11.2018 № 66838/04-36-14-02/34986223 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області дійшло висновків, що перевіркою встановлено порушення ТОВ Азимут-Трейд саме:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 447 752 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 357 723 грн., за 2016 рік на суму 90 029 грн.;

- п.201.10 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних, тобто за результатами розгляду заперечень до акту перевірки, податковий орган відмовився від чотирьох з п`яти порушень, викладених в акті перевірки від 21.11.2018 року, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000131402, податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000141402, податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року № 0000281306, податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000271306, податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000291306, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 року №Ю-0000311306 та рішення про застосування штрафних санкцій від 03.01.2019 року №0000301306 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України , ст.ст. 242-246 , 25 0Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 03.01.2019 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000131402, яким ТОВ Азимут-Трейд збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 470259 гривень 25 коп. (за податковими зобов`язаннями - 447 752,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 507,25 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000141402, яким застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 900 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року № 0000281306, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи з фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000271306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 5144 грн. 81 коп. (за податковим зобов`язанням- 3139,84 грн., за штрафними санкціями- 2004,97 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000291306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені на суму 351,59 грн (за податковим зобов`язанням- 214,56 грн. за штрафними санкціями-137,03 грн.).

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 року №Ю-0000311306 на суму 3146,82 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 03.01.2019 року №0000301306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1573,46 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" (код ЄДРПОУ 34986222) судові витрати у розмірі 7228,24 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 06.05.2019 року.

Суддя В.В. Кальник