Рішення

від 27.11.2018 по справі 910/8798/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/8798/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр"

до Київської міської ради

третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткової угоди,

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Шворак О.М. за дов., Олексіюк М.В. за дов.

від відповідача - Безносик А.О. за дов.;

від третьої особи - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. 3., реєстровий №378) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" (ідентифікаційний код: 30861989, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вулиця Притисько-Микільська, будинок 5) та Київською міською радою (ідентифікаційний код: 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36), у відповідній редакції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач дотримуючись порядку, визначеного ст. 33 Закону України Про оренду землі вчинив передбачені дії та подав Орендодавцеві необхідні документи для поновлення Договору оренди. Проте, Орендодавець не повідомив Орендаря про наявність заперечень та про прийняте рішення з цього питання. Враховуючи викладене, а також те, що Орендар і після закінчення строку дії Договору оренди надалі належно виконує свої обов'язки за Договором оренди та продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, позивач на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 31.03.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 відкрито провадження у справі №910/8798/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено на 31.07.2018.

26.07.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що Київська міська рада не приймала рішення про продовження договору оренди земельної ділянки, а відтак відсутні підстави для укладення додаткової угоди до договору оренди запропонованої позивачем. На клопотання (лист-повідомлення) про поновлення Договору Позивача від 28.02.2018 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.03.2018 № ПДО-0052 повідомлено про необхідність надання певних документів. Проте, Доказів виконання вимог викладених у листах Головного управління містобудування та архітектури від 24.12.2002 № 18-3829, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 29.12.2002 № 08-8-20/8057, комунального підприємства спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт від 07.11.2001 № 8/1-927 позивачем не надано до позовної заяви, що може свідчити про неналежне виконання умов договору. За висновком відповідача позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі пролонгація договору оренди відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7- 9 статті 33 вказаного Закону, у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору. Будь-яких доказів щодо укладення угоди про поновлення Договору у місячний строк після закінчення строку дії Договору Позивачем до суду не надано. Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування. Будь яких доказів щодо звернення до керівника Київської міської ради з пропозицією щодо укладення угоди про поновлення Договорів Позивачем не надано. До того ж, керівник Київської міської ради, як посадова особа, не є стороною у даній справі.

Також, у відзиві на позовну заяву Київська міська рада звернула увагу на те, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу (з урахуванням внесених до нього змін) та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. Додатком 10 до рішення Київської міської ради від 21.12.2017 №1043/4050 Про бюджет міста Києва на 2018 рік , яке набрало чинності з 01.01.2018, передбачено, що за основним видом економічної діяльності орендаря орендна ставка становить 3%.

26.07.2018 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України до розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №920/739/17.

Ухвалою суду від 31.07.2018 задоволено клопотання Київської міської ради про залучення до участі у справі третьої особи. Залучено до участі у справі № 910/8798/18 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Розгляд справи відкладено на 20.09.2018.

03.08.2018 через відділ діловодства суду позивачем подана відповідь на відзив.

10.08.2018 через відділ діловодства суду позивачем подані заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, з тих підстав, що обставини справи та факти у даній справі № 910/8798/18 та справі №920/739/17, до якої відповідач просить зупинити розгляд, є іншими, а відтак позивач вказує на відсутність подібності спірних правовідносин у справі №910/8798/18 із правовідносинами у справі №920/739/17, судове рішення в якій переглядається у касаційному порядку.

В подальшому у наступному судовому засіданні відповідач не підтримав подане 26.07.2018 (через відділ діловодства суду) клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.7 ст. 228 ГПК України.

У зв'язку з тим, що відповідач не підтримав подане через відділ діловодства суду 26.07.2018 клопотання про зупинення провадження у справі, на підставі п.7 ст. 228 ГПК України, суд не розглядав вказане клопотання по суті.

20.09.2018 третьою особою подані письмові пояснення, в яких третя особа зазначила, що преважне право орендаря на поновлення договору оренди припинилося у зв'язку з недотриманням умов, визначених статтею 33 Закону України Про оренду землі та відсутності волевиявлення сторін договору, а тому посилання позивача на ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі як підставу для задоволення позову про визнання поновленим договору оренди є необґрунтованим.

У судовому засіданні від 20.09.2018 оголошено перерву до 02.10.2018.

01.10.2018 позивачем подана відповідь на пояснення третьої особи

У судовому засіданні 02.10.2018 судом оголошено перерву до 18.10.2018.

В підготовчому судовому засіданні остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З'ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники сторін зазначили про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18.10.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/8798/18. Призначено розгляд справи №910/8798/18 по суті на 20.11.2018.

У судовому засіданні 20.11.2018 оголошено перерву до 27.11.2018.

При розгляді справи по суті, судом було заслухано вступне слово позивача, відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засідання 27.11.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр", в якості орендаря та Київською міською радою, в якості орендодавця було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий № 378 та який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 18.04.2009 за № 91-6-00109 у книзі записів державної адміністрації договорів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору оренди Позивач прийняв, а Відповідач передав, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000 000:91:162:0015, розташовану за адресою: пров. Киянівський, 9-11 у Шевченківському районі міста Києва, розміром 0,2445 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями, кафе-баром та дитячим кафе.

Відповідно до пункту 14 Договору оренди, а також ч. 1 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на момент укладення Договору оренди) договір набуває чинності з дня його державної реєстрації. Договір оренди був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18.04.2003 за № 91-6-00109. Враховуючи вищевикладені умови Договору оренди, строк оренди за Договором оренди розпочався 18 квітня 2003 року та закінчився 18 квітня 2018 року.

Як встановлено судом, 28 лютого 2018 року (тобто більш ніж за місяць до спливу строку Договору оренди) Позивач подав до Відповідача Лист-повідомлення за № КОП-1196 про поновлення Договору оренди в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", до якого додав проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди (копія першої сторінки листа-повідомлення з доказами отримання додана позивачем до матеріалів справи).

Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення відповідачем щодо заперечення у поновленні договору оренди. Відповідач не спростовує того факту, що рішення Київрадою відносно заперечень (не згоди чи відмови) у поновленні Договору оренди не приймалося.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.03.2018 №ПДО-0052 повідомив про необхідність надання: документального підтвердження виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди; документального підтвердження збереження геодезичних (межових) знаків; документального підтвердження виконання вимог висновків погоджувальних служб.

Разом з тим, суд вказує, що матеріали справи не містять доказів відправлення позивачу листа від 03.03.2018 №ПДО-0052.

Позивач, 6 червня 2018 року направив Відповідачу лист вих. № 12/7 від 24.05.2018 з повідомленням про автоматичне поновлення Договору оренди та запропонував укласти додаткову угоду про поновлення Договору оренди, долучивши до листа проект такої угоди (докази відправлення наявні в матеріалах справи: фіскальний чек від 06.06.2018 та опис).

Відповідач отримав цей лист 08.06.2018 року, що підтверджується даними ПАТ "Укрпошта", які публічно доступні через сервіс відстеження поштових відправлень на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" - http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati- forma-poshuku. (Роздруківка з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта про вручення листа відповідачу наявна в матеріалах справи).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 10.07.2018 №0570291-14496 повторно повідомив Позивача про необхідність надання документального підтвердження виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди; документального підтвердження збереження геодезичних (межових) знаків; документального підтвердження виконання вимог висновків погоджувальних служб.

Разом з тим, суд вказує, що матеріали справи не містять доказів відправлення позивачу листа від 10.07.2018 №0570291-14496.

У зв'язку з цим, відповідачем суду не доведено, що вказані листи від 03.03.2018 №ПДО-0052, від 10.07.2018 №0570291-14496 були надіслані позивачу.

Позивач у свою чергу зазначає, що на даний час ним не отримано відповіді відповідача на його лист щодо поновлення строку договору оренди землі, він продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендні платежі та не отримав заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі від 31.03.2003.

У зв'язку з виникненням вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати укладеною, в силу ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк на тих самих умовах у редакції, наведеній в позовній заяві.

Суд, дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України Про оренду землі , яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Отже, за змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч.ч. 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Також, правові висновки щодо застосування ст. 33 Закону України Про оренду землі висвітлені касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 10.09.2018 №920/739/17.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Як вбачається із даної справи, позивач 28 лютого 2018 року (тобто більш ніж за місяць до спливу строку Договору оренди) подав до Відповідача Лист-повідомлення за № КОП-1196 про поновлення Договору оренди в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", до якого додав проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди.

Також Позивач довів і судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий центр після закінчення строку дії договору, продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувало орендну плату, що підтверджується Довідкою органів Державної фіскальної служби про відсутність заборгованості з орендної плати.

Відповідачем факт продовження належного користування Позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд не надано.

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Законом не встановлений початок перебігу строку для надсилання повідомлення орендодавця. В даному випадку має значення лише те, чи закінчився встановлений законом місячний строк для повідомлення орендодавцем про відмову в поновленні договору оренди, оскільки саме з його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце обґрунтовані заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

В свою чергу, відповідач після отримання листа позивача зобов'язаний був відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі протягом місяця розглянути дану заяву, узгодити з орендарем істотні умови договору, прийняти рішення та укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, або повідомити орендаря про відмову в продовженні договору в разі недосягнення згоди щодо істотних умов договору.

Натомість, як вже зазначалось вище, Київрадою заперечення щодо поновлення договору не висловлені, будь-яке рішення з цього приводу не приймалося.

Отже, має місце факт порушення Відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало Позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо посилання відповідача на листи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.03.2018 № ПДО-0052 та від 10.07.2018 № 0570291-14496, суд вказує наступне.

Як було зазначено раніше, матеірали справи не містять доказів надсилання листа від 03.03.2018 № ПДО-0052 та листа від 10.07.2018 № 0570291-14496. Відповідачем не доведено суду, яким чином позивач був повідомлений про вказані листи від 03.03.2018 № ПДО-0052, від 10.07.2018 № 0570291-14496.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Тобто, посилання в листах від 03.03.2018 № ПДО-0052 та від 10.07.2018 №0570291-14496 на той факт, що для подальшого розгляду кадастрової справи та прийняття рішення щодо поновлення договору оренди є необхідність документарного підтвердження: виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди, збереження геодезичних (межових) знаків, виконання вимог висновків погоджувальних служб є безпідставним, адже Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на умови зміни розміру орендної плати, суд вказує наступне.

Відповідно до п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Згідно з п. 288.2. зазначеної статті платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3.); розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4.); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки (п. 288.5).

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд зазначає, що зміна розміру орендної плати є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем всіх істотних умов договору, а не є підставою для відмови в поновленні договору оренди.

Суд констатує, що право відмовити орендареві у поновленні договору оренди землі через те, що ним не додано до листа-повідомлення інших документів окрім проекту додаткової угоди, у орендодавця відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі відсутнє.

Суд вказує, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, за обставин дотримання орендарем-Позивачем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця-Відповідача не можна визнати добросовісною.

Також суд приймає до уваги висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини: за обставинами справи Стретч проти Сполученого Королівства вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити терміни його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат; у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором.

У ході розгляду справи судом був встановлений факт вчинення орендарем конклюдентних дій, які полягають у продовженні користування спірною земельною ділянкою, внесення відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, що свідчить про намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За обставин належного виконання орендарем-Позивачем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди, а також за умови доведення суду, що ТОВ Торговий центр після закінчення строку дії договору, продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату, орендодавець-Відповідач порушив право Позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Відтак, позовні вимоги у справі є обґрунтованими та доведеними, що є підставою для їх задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237-238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" задовольнити повністю.

Визнати укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили Додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З, реєстровий № 378) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" (ідентифікаційний код: 30861989, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вулиця Притисько-Микільська, будинок 5) та Київською міською радою (ідентифікаційний код: 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36), у наступній редакції:

Додаткова угода про поновлення Договору оренди земельної ділянки

Київська міська рада (ідентифікаційний код: 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36) - далі у тексті - "Орендодавець" - з однієї сторони, та

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ЦЕНТР" (ідентифікаційний код: 30861989, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вулиця Притисько-Микільська, будинок 5) - далі у тексті - "Орендар", з іншої сторони,

керуючись статтею 792 Цивільного кодексу України, на підставі статей 30, 33 Закону України "Про оренду землі", уклали цю додаткову угоду про таке:

1. Поновити договір оренди земельної ділянки, укладений між Орендодавцем та Орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 31.03.2003 року за реєстровим № 378 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18.04.2003 року за № 91-6-00109 на той самий строк (на п'ятнадцять років) і на тих самих умовах.

2. Умови Договору оренди залишаються без змін .

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" (04070, м. Київ, вулиця Притисько-Микільська, будинок 5, ідентифікаційний код 30861989) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.12.2018

Суддя І.І. Борисенко