Рішення

від 05.12.2019 по справі 910/8798/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2019Справа № 910/8798/18

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І. , за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/8798/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр"

до Київської міської ради

третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткової угоди

за участю представників сторін:

від позивача: Олексіюк М.В., довіреність б/н від 25.06.2019;

від відповідача: Гандзюк Т.О., довіреність № 225-КМГ-6280 від 28.10.2019;

від третьої особи: Аблішев В.А., довіреність № 057032-16424 від 03.09.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий №378) між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" (ідентифікаційний код: 30861989, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вулиця Притисько-Микільська, будинок 5) та Київською міською радою (ідентифікаційний код: 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36), у відповідній редакції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач дотримуючись порядку, визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вчинив передбачені дії та подав Орендодавцеві необхідні документи для поновлення Договору оренди. Проте, Орендодавець не повідомив Орендаря про наявність заперечень та про прийняте рішення з цього питання. Враховуючи викладене, а також те, що Орендар і після закінчення строку дії Договору оренди надалі належно виконує свої обов`язки за Договором оренди та продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, позивач на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 31.03.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 відкрито провадження у справі №910/8798/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2018р., яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р., позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2019р. касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р. скасовано, а справу № 910/8798/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/8798/18 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 справу № 910/8798/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.09.2019.

09.08.2019 через канцелярію суду від третьої особи надійшли документи на виконання ухвали суду.

30.08.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення.

В судовому засіданні 05.09.2019 оголошено перерву до 03.10.2019.

23.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення.

Ухвалою від 03.10.2019 учасників справи, що не були присутні у судовому засіданні 03.10.2019, повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання - 24.10.2019.

21.10.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення.

24.10.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача.

Присутній в судовому засіданні 24.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили.

Представник третьої особи подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 910/8798/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2019.

В судовому засіданні 21.11.2019 оголошено перерву на 05.12.2019.

Присутній в судовому засіданні 05.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 05.12.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр", в якості орендаря та Київською міською радою, в якості орендодавця було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий № 378 та який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 18.04.2009 за № 91-6-00109 у книзі записів державної адміністрації договорів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору оренди Позивач прийняв, а Відповідач передав, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000 000:91:162:0015, розташовану за адресою: пров. Киянівський, 9-11 у Шевченківському районі міста Києва, розміром 0,2445 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями, кафе-баром та дитячим кафе.

Відповідно до пункту 14 Договору оренди, а також ч. 1 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на момент укладення Договору оренди) договір набуває чинності з дня його державної реєстрації. Договір оренди був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18.04.2003 за № 91-6-00109. Враховуючи вищевикладені умови Договору оренди, строк оренди за Договором оренди розпочався 18 квітня 2003 року та закінчився 18 квітня 2018 року.

Як встановлено судом, 28 лютого 2018 року (тобто більш ніж за місяць до спливу строку дії договору оренди) Позивач подав до Відповідача Лист-повідомлення за № КОП-1196 про поновлення Договору оренди в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", до якого додав проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди (копія першої сторінки листа-повідомлення з доказами отримання додана позивачем до матеріалів справи).

Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення відповідачем щодо заперечення у поновленні договору оренди.

Відповідач не спростовує того факту, що рішення Київрадою відносно заперечень (не згоди чи відмови) у поновленні Договору оренди не приймалося.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.03.2018 №ПДО-0052 повідомив про необхідність надання: документального підтвердження виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди; документального підтвердження збереження геодезичних (межових) знаків; документального підтвердження виконання вимог висновків погоджувальних служб.

Разом з тим, суд вказує, що матеріали справи не містять доказів відправлення позивачу листа від 03.03.2018 №ПДО-0052.

Позивач, 6 червня 2018 року направив Відповідачу лист вих. № 12/7 від 24.05.2018 з повідомленням про автоматичне поновлення Договору оренди та запропонував укласти додаткову угоду про поновлення Договору оренди, долучивши до листа проект такої угоди (докази відправлення наявні в матеріалах справи: фіскальний чек від 06.06.2018 та опис).

Відповідач отримав цей лист 08.06.2018 року, що підтверджується даними ПАТ "Укрпошта", які публічно доступні через сервіс відстеження поштових відправлень на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" - http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati- forma-poshuku. (Роздруківка з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта про вручення листа відповідачу наявна в матеріалах справи).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 10.07.2018 №0570291-14496 повторно повідомив Позивача про необхідність надання документального підтвердження виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди; документального підтвердження збереження геодезичних (межових) знаків; документального підтвердження виконання вимог висновків погоджувальних служб.

Разом з тим, суд вказує, що матеріали справи не містять доказів відправлення позивачу листа від 10.07.2018 №0570291-14496.

У зв`язку з цим, відповідачем суду не доведено, що вказані листи від 03.03.2018 №ПДО-0052, від 10.07.2018 №0570291-14496 були надіслані позивачу.

Позивач у свою чергу зазначає, що ним не отримано відповіді відповідача на його лист щодо поновлення строку договору оренди землі, він продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендні платежі та не отримав заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі від 31.03.2003.

У зв`язку з виникненням вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати укладеною, в силу ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк на тих самих умовах у редакції, наведеній в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для застосування положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

У свою чергу орендодавець зобов`язаний у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано порядок поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано порядок пролонгації договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням останнім договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 30.01.2019 у справі №905/1877/17.

Щодо поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд зазначає, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Також, правові висновки щодо застосування ст. 33 Закону України Про оренду землі висвітлені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 10.09.2018 №920/739/17.

Як встановлено судом, позивач 28.02.2018 (тобто більш ніж за місяць до спливу строку Договору оренди) подав до відповідача Лист-повідомлення за № КОП-1196 про поновлення Договору оренди в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", до якого додав проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди.

Також позивачем доведено і судом встановлено, що останній після закінчення строку дії договору, продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату, що підтверджується довідкою органів Державної фіскальної служби про відсутність заборгованості з орендної плати.

При цьому, відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано та доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", суду не надано.

Щодо посилання відповідача на листи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.03.2018 № ПДО-0052 та від 10.07.2018 № 0570291-14496, суд зазначає, що Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Посилання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради в листах від 03.03.2018 № ПДО-0052 та від 10.07.2018 №0570291-14496 на той факт, що для подальшого розгляду кадастрової справи та прийняття рішення щодо поновлення договору оренди є необхідність документарного підтвердження: виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди, збереження геодезичних (межових) знаків, виконання вимог висновків погоджувальних служб є безпідставним, так як Закон України "Про оренду землі" не передбачає обов`язку орендаря надавати інші додаткові документи до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Також суд відхиляє посилання відповідача на вказані листи, оскільки матеріали справи не містять доказів їх відправлення позивачу.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7- 10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно з пунктом 288.4, підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 наведеної норми розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд зазначає, що зміна розміру орендної плати є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з Орендарем всіх істотних умов договору та не є підставою для відмови в поновленні Договору оренди.

Також, відповідач стверджує про неналежне виконання позивачем умов договору, зокрема, ненадання доказів виконання вимог, викладених у листах Головного управління містобудування та архітектури від 24.12.2002 № 18-3829, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 29.12.2002 № 08-8-20/8057, комунального підприємства спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт від 07.11.2001 № 8/1-927, виконання яких є однією із умов договору оренди землі.

А також, що згідно із рішенням №242/405 та умов договору, видом використання земельної ділянки є будівництво, експлуатація та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями, кафе - баром та дитячим кафе, проте, матеріали справи не містять доказів використання вказаної земельної ділянки у відповідності до умов договору. Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці розташовано гаражний бокс в літ. "Б" загальною площею 24 кв.м. Наведені обставини, на думку відповідача, можуть свідчити про недобросовісність орендаря та неналежне користування орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1,2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Земельна ділянка, яка є предметом договору, знаходиться в місті Києві та надана в оренду для "будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями, кафе-баром та дитячим кафе". Таким чином, земельна ділянка за своїм основним цільовим призначенням відноситься до категорії "землі житлової та громадської забудови".

Судом встановлено та представниками сторін не заперечується, що будівництво вищевказаного об`єкта нерухомості не завершено.

Разом з тим, Договір оренди не містить обов`язку Позивача побудувати цей об`єкт протягом обмеженого строку, він вказаний в договорі лише в розрізі виду використання земельної ділянки.

Отже, той факт, що позивач не завершив будівництво об`єкта нерухомості, не може свідчити про неналежне виконання позивачем обов`язків за договором оренди.

Невикористання ділянки для забудови вважається порушенням та підставою для припинення права користування земельною ділянкою виключно в розрізі відносин суперфіцію (ст. 416 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України). В розрізі відносин оренди це не є порушенням (в умовах, коли в договорі оренди немає відповідного обов`язку).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/321/18, постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 910/18875/17.

Тобто, відсутність забудови на земельній ділянки не є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушенням договору оренди.

Судом встановлено, що позивачем було розпочато процедуру створення об`єкта архітектури вказаного у Договорі оренди, зокрема, отримано архітектурно-планувальне завдання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про відсутність порушення позивачем договору оренди та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Виходячи з викладеного та враховуючи частину 5 статті Земельного кодексу України, зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці, що була надана саме під будівництво в межах відповідної категорії земель не є зміною її цільового призначення, оскільки у цьому випадку має місце лише зміна порядку використання земельної ділянки

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 915/47/17.

Отже, земельна ділянка (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) може використовуватися у будь-який спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що теперішнє використання земельної ділянки позивачем не суперечить умовам Договору оренди та вимогам законодавства.

Щодо посилання відповідача на листи Головного управління містобудування та архітектури від 24.12.2002 № 18-3829, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 29.12.2002 № 08-8-20/8057, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач дотримується вимог, що вказані у листі Головного управління містобудування та архітектури від 24.12.2002 № 18-3829, зокрема, отримав позитивний висновок Управління охорони культурної спадщини КМДА (від 27.12.2002 № 5013, наявний у проекті землеустрою, копія якого подана в матеріали справи 09.08.2019 третьою особою), а також отримав архітектурно-планувальне завдання (№0229030120, зо знаходиться в проекті землеустрою, копія якого подана в матеріали справи 09.08.2019 третьою особою).

Інші вимоги, викладені у вказаних листах, мають загальний характер (як, наприклад, дотримуватись вимог протизсувного режиму на земельній ділянці). Доказів порушення позивачем вказаних вимог матеріали справи не містять.

Відповідач, в свою чергу, не надав суду доказів того, що позивач не дотримувався вимог листів Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 29.12.2002 № 08-8-20/8057, комунального підприємства спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт від 07.11.2001 № 8/1-927.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про належне користування позивачем об`єктом оренди.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що на теперішній час між сторонами продовжують існувати правовідносини, які виникли на підставі договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий №378)

Так, земельна ділянка досі перебуває в орендному користуванні позивача.

Позивач продовжує виконувати договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати та належного користування земельною ділянкою.

Відповідач, в свою чергу, рішень про припинення спірного договору не приймав, заперечень щодо продовження користування позивачем земельною ділянкою та сплатою ним орендної плати не висував.

Викладене, свідчить, що договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. 3., реєстровий №378) на теперішній час продовжує діяти на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін, а тому відсутні підстави для укладення в судовому порядку додаткової угоди про його поновлення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий №378) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" та Київською міською радою, у відповідній редакції.

Також суд зазначає, що статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого Цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України и способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Слід зазначити, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем і права та захисту підлягає порушене право.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захист відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодекс України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характер його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю Таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фізичні та юридичні особи звертаються до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Наявність такого порушення входить до предмету доказування та підлягає з`ясуванню компетентним судом. При цьому, таке порушення прав позивача не може бути абстрактним, ґрунтуватись на припущеннях тощо, а має бути належним чином доведено.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фізичні та юридичні особи звертаються до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Наявність такого порушення входить до предмету доказування та підлягає з`ясуванню компетентним судом. При цьому, таке порушення прав позивача не може бути абстрактним, ґрунтуватись на припущеннях тощо, а має бути належним чином доведено.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, враховуючи, що позивач продовжує користуватись об`єктом оренди без жодних заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку про відсутність у нього порушеного суб`єктивного права, що також є підставою для відмови у позові.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.12.2019.

Суддя А.І. Привалов