Рішення

від 19.04.2019 по справі 487/2933/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/2933/18

Провадження №2/487/180/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019 року Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання Ободенко І.О., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Заводського району м.Миколаєва про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

за участю представника відповідача - ОСОБА_4 .

В С Т А Н О В И В

17.05.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що з 20.04.2013 року по 23.03.2018 рік він перебував у шлюбі з ОСОБА_1 За період шлюбних відносин у них народилась донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю, яка своїми діями перешкоджає йому спілкуванню з донькою. При зверненні до відповідача з проханням надання часу для спілкування з донькою, остання відмовляє йому, влаштовує скандали.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_7 2013 р.н. Встановити час та дні для зустрічей з донькою, а саме: кожна друга та четверта середа місяця без права ночівлі, кожна перша та третя п`ятниця місяця з правом ночівлі; два тижні влітку на рік для можливого оздоровлення дитини.

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва ОСОБА_11. від 07.06.2018 року провадження у справі було відкрито і призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва ОСОБА_11. від 29.11.2018 року підготовче провадження по справі закрито і призначено до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Заводського районного суду м.Миколаєва №401 від 12.12.2018 року призначено повторний автоматичний розподіл справи в зв`язку із закінченням у судді ОСОБА_11. п`ятирічного строку повноважень. Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею по справі призначено Щербину С.В.

Ухвалою судді Щербини С.В. від 17.12.2018 року справу було прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, просив розглянути справу за його відсутності, та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує, просить про їх задоволення.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала. Зазначала, що дійсно перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом з нею. Після розірвання шлюбу вона спілкувалась з позивачем, однак при зустрічі він починав сваритися і викликав поліцію. Донька дуже злякалась, і не бажає спілкуватися з батьком. Не заперечує проти спілкування батька з дитиною, однак тільки у її присутності.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Просить суд винести рішення з урахуванням наявного в матеріалах справи висновку Органу опіки та піклування.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 2 СК України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.

Відповідно до ст.11 Закону України Про охорону дитинства сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ст. 15 вказаного Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів .

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом буде визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Дані положення законодавства повністю знайшли відображення і з Положеннями Конвенції ООН " Про права дитини" від 20 листопада 1989 року.

Згідно вимог ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

На підставі ст. 151 ч.ч.1,3 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 52 Конституції України вказує на те, що форми та методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, Декларації з прав дитини від 20.11.1959 року та Закону України Про охорону дитинства .

За вимогами ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, з 20.04.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.03.2018 року шлюб розірвано.

У період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати разом з матір`ю.

Згідно змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_2 бажає приймати участь у житті та вихованні доньки, проводити з нею час, однак відповідач перешкоджає цьому.

На підтвердження чого позивачем було надано лист начальна НП України ГУНП в Миколаївській області від 25.04.2018 року, з якого вбачається, що 01.04.2018 року та 14.04.2018 року до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області надходили повідомлення від ОСОБА_2 про те, що у нього виникли конфлікти з колишньою дружиною щодо можливості бачитись з дитиною.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

При встановленні судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини.

Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

За змістом ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і принаймні в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч.4,5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, в також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування ММР про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною від 29.10.2018 року, орган опіки та піклування ММР вважає за доцільне усунути перешкоди батькові у спілкуванні з дитиною та визначити участь батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_8 2013 р.н., надавши йому можливість безперешкодно спілкуватися з дитиною: першу, третю суботу місяця з 10.00 до 18.00 , другу, четверту середу місяця з 16.00 до 20.00. А також надати право дитині спілкуватись з батьком у дні народження, святкові дні, проводити літнє оздоровлення, за домовленістю між батьками та враховуючи інтереси дитини.

Однак, згідно з ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

Суд вважає, що наданий висновок органу опіки та піклування від 29.10.2018 року є необґрунтований. У зазначеному висновку всебічно не з`ясовані усі обставини, що мають істотне значення для вирішення спірного питання, не врахована ситуація, що склалась саме у цій сім`ї.

Відповідно висновку органу опіки та піклування, фактів чинення позивачу перешкод в спілкуванні з дитиною не встановлено, мати дитини не заперечує проти спілкування доньки з батьком, але проти того щоб донька ОСОБА_8 залишалася з батьком на ночівлю, аргументує це тим, що батько ніколи не брав участі у догляді за дитиною та не має навиків обслуговувати дитину. Крім того батьком не створені усі умови для перебування доньки у нього вдома, зокрема для ночівлі дитини.

Надаючи висновок щодо визначення часу спілкування дитини з батьком, Орган опіки та піклування не визначив необхідності присутності матері під час зустрічей батька з малолітньою дитиною.

Судом також встановлено, що позивач з метою захисту своїх, на його думку, порушених прав до державних органів - Служби у справах дітей, до пред`явлення позову не звертався.

Аналіз зазначених доказів у справі надає підстави для висновку про те, що позивачем не доведено чинення йому перешкод у спілкуванні з дочкою, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Саме по собі звернення позивача до правоохоронних органів з заявами на неправомірні дії відповідача, проведення перевірки за цими зверненнями не є підтвердженням створення перешкод у спілкуванні з дитино, а лише підтверджує конфліктну ситуацію яка склалась між колишнім подружжям.

Суд, звертає увагу сторін на те, що оскільки дітям важко дається розлука з одним із батьків при їх розлученні, то батьки повинні не закріпляти цю розлуку, а шукати інших шляхів порозуміння між собою в інтересах дітей та керуючись почуттям любові до своїх дітей, їх обов`язок підготувати їх до таких зустрічей.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги інтереси малолітньої дитини, з метою уникнення в подальшому стресових ситуацій для неї, що може негативно відобразитись на загальному розвитку дитини, її психологічному стані, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Заводського раону м.Миколаєва про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя С.В.Щербина