Постанова

від 04.07.2019 по справі 487/2933/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.07.19

22-ц/812/1127/19

Провадження № 22-ц/812/1127/19 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2019 року м. Миколаїв

справа № 487/2933/18-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Гавор В.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2

(третя особа - служба у справах дітей Заводського району м. Миколаєва)

про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною

за апеляційною скаргою

представника позивача ОСОБА_3 -

адвоката Гайдаржий Андрія Валерійовича

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 19 квітня 2019 року суддею Щербиною С.В. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного рішення не зазначена),

У С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_2. про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Позивач зазначав, що з 20 квітня 2013 року по 23 травня 2018 року перебував у шлюбі з відповідачкою. Мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає з матір`ю, яка створює йому перешкоди у спілкуванні з донькою, під час його візитів влаштовує сварки, у зв`язку з чим йому доводилось повідомляти про це органи поліції.

Посилаючись на порушення його батьківських прав, позивач просив зобов`язати ОСОБА_2. не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні доньки, встановити наступний порядок його участі у спілкуванні та вихованні дитини: кожна друга та четверта середи місяця без права ночівлі, кожна перша та третя п`ятниці місяця з правом ночівлі та два тижні влітку щороку для можливого оздоровлення дитини.

До участі в справі як третю особу залучено службу у справах дітей Заводського району м. Миколаєва.

Відповідачка ОСОБА_2. позов не визнала, посилаючись на те, що не заперечувала проти спілкування доньки з батьком, але після вчиненої ним сварки дівчинка боїться батька та не хоче з ним спілкуватись.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на такі факти як недоведеність позивачем створення йому перешкод у спілкуванні з донькою, необґрунтованість висновку органу опіки та піклування та необхідність уникнення стресових ситуацій для дитини.

В апеляційній скарзі представник позивача просив рішення скасувати, задовольнити позов з урахуванням висновку органу опіки та піклування. Апелянт посилався на те, що судове рішення ґрунтується на недоведених фактах, які суд помилково вважав встановленими, що призвело до порушення норм сімейного законодавства.

Відповідачка правом на відзив не скористалась.

Справу розглянуто апеляційним судом за участю сторін та їх представників.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 11, 15 Закону "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регуляторних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 141 СК батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 157 СК той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкування з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до статті 159 СК, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частин 5, 6 статті 19 СК орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні спору про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини суд насамперед повинен виходити з інтересів самої дитини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2. є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Шлюб між сторонами розірвано 23 березня 2018 року. Дівчинка залишилась проживати з матір`ю.

З квітня 2018 року між сторонами існує конфлікт щодо можливості батька спілкуватись з дитиною (а.с. 6).

16 жовтня 2018 року питання щодо участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини розглядалось комісією з питань захисту прав дитини Миколаївської міської ради.

Комісією встановлено, що кожен з батьків має належні матеріально-побутові умови для перебування дитини та кожен приділяє достатньо уваги вихованню дитини.

За результатами дослідження практичного психолога дитячого садка дитина позитивно відноситься як до матері, так і до батька.

На підставі встановлених результатів дослідження орган опіки та піклування, враховуючи інтереси дитини, дійшов висновку про наступний порядок участі батька у спілкуванні та вихованні дитини: перша та третя суботи місяця з 10 до 18 години, друга та четверту середа місяця з 16 до 20 години, з правом спілкування у дні народження дитини, святкові дні та проводити літнє оздоровлення за домовленістю між батьками та враховуючи інтереси дитини (а.с. 35-36).

Висновок органу опіки та піклування складено на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей за місцем проживання дитини в результаті проведення бесіди з батьками, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Такий порядок відповідає вимогам статті 19 СК та пунктів 73,74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 в редакції від 3 жовтня 2018 року.

Проте суд першої інстанції, визнавши письмовий висновок органу опіки та піклування від 29 жовтня 2018 року (а.с. 35-36) недостатньо обґрунтованим та таким, що не відповідає ситуації, яка склалась в цій сім`ї, не зазначив, які саме фактичні обставини, встановлені судом, не враховані при складенні цього висновку, і як ці обставини можуть вплинути на способи участі батька у спілкуванні з дитиною.

Не визначення органом опіки та піклування необхідності присутності матері при побаченнях батьках з донькою, на що послався суд, також не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки встановлення цієї необхідності дає підстави відступити від запропонованого порядку та встановити інший.

Заперечуючи будь-який порядок участі батька у спілкуванні з дитиною, відповідачка посилається на те, що дівчинка сама не хоче спілкуватись з позивачем після вчиненої ним сварки.

Проте будь-яких доказів негативного ставлення дитини до батька ОСОБА_2. не надала. До того ж ці твердження суперечать зазначеному вище дослідженню практичного психолога дитячого садка (а.с. 35).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що протягом останнього часу систематично спілкується з донькою у дитячому садку. Цих обставин відповідачка не спростовувала.

Отже, належних доказів того, що спілкування ОСОБА_1. з донькою суперечить інтересам дитини та перешкоджає її нормальному розвитку, суду не надано.

Можливість стресових ситуацій для дитини при будь-якому спілкуванні батька та доньки в майбутньому, на що послався суд першої інстанції, є лише припущенням, на якому не може базуватись судове рішення.

Можливість визначення будь-якого іншого порядку спілкування ніж ті, які вимагає позивач або запропонував органі опіки та піклування, судом першої інстанції не досліджувалась.

Не може вважатись переконливим і висновок суду про недоведеність позивачем перешкод з боку відповідачки у спілкуванні з дитиною.

Той факт, що ОСОБА_2 вважає неможливим на даний час спілкування позивача з донькою, не визнає позов та не виконує (незалежно від причин) рекомендований органом опіки та піклування порядок участі батька у спілкуванні та вихованні доньки, є достатньою підставою для звернення позивача за судовим вирішенням спору за правилами статті 159 СК.

Висновок суду першої інстанції по суті спору, який ґрунтується на припущення та недоведених обставинах, фактично повністю позбавив ОСОБА_1. будь-якого спілкування з донькою, порушивши як права батька, так і права дитини, передбачені статтями 11,15 Закону Про охорону дитинства та статтями 141, 157 СК.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

При визначенні способу участі ОСОБА_1. у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 апеляційний суд враховує вимоги статей 11, 15 Закону Про охорону дитинства , статей 141, 157, 159 СК, встановлені обставини цієї справи, побажання позивача, заперечення відповідача, а також висновок органу опіки та піклування.

Запропонований органом опіки та піклування порядок, який передбачає щотижневі побачення батька з донькою як у вихідні так і будні дні, відповідає позовним вимогам позивача.

Проте тривалість суботніх побачень (з 10 до 18 години) та час закінчення побачень в іншій день (до 20 години) можуть ускладнювати дотримання розпорядку дня малолітньої дитини, що суд вважає недоцільним.

Тому спілкування батька з дитиною у вихідний день має відбуватись з 10 до 13 години, у середу - з 16 до 19 години.

При вирішенні питання про те, чи може бути обмежене спілкування батька з донькою присутністю матері, суд виходить з того, що таке обмеження застосовується в тих випадках, якщо це викликано інтересами дитини (частина 2 статті 159 СК).

Проте будь-яких доказів такої необхідності (невміння спілкуватись з дитиною наодинці, недостатній догляд та увага до дитини, негативний вплив з боку відповідача або інші перешкоди) відповідачка не довела.

Включення органом опіки та піклування до порядку участі батька у вихованні дитини такої форми, як право спілкування у дні народження дитини, святкові дні та проводити літнє оздоровлення за домовленістю між батьками та враховуючи інтереси дитини (а.с. 35-36) не конкретизоване, а тому перешкоджатиме матері усвідомлювати свій обов`язок дотримуватись такого порядку, а позивачу - вимагати виконання цього рішення.

При цьому апеляційний суд, враховуючи вік дитини та період налагодження стосунків дитини та батька, вважає вимоги щодо самостійного літнього оздоровлення дитини передчасними.

Таке обмеження має тимчасовий характер, а встановлений порядок може бути в подальшому змінений.

Отже, апеляційний суд вважає, що встановлення такого порядку участі батька ОСОБА_1. у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , який передбачає щотижневі побачення та спільне проведення часу за встановленим графіком, буде відповідати інтересам дитини та захистить права позивача, як батька.

Відповідно до статті 141 ЦПК часткове задоволення позову передбачає розподіл судових витрат, понесених позивачем при подачі позовної заяви та апеляційної скарги (1 762 грн.) Враховуючи характер спору та обоюдну вину батьків у відсутності порозуміння з питань виконання батьківських обов`язків, суд вважає пропорційним покладення судових витрат на сторони порівну.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2019 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 спілкуватись з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та брати участь у її вихованні.

Визначити право ОСОБА_1 на безперешкодне спілкування з донькою ОСОБА_4 в такому порядку:

- першу та третю суботу кожного місяця з 10 до 13 години за місцем, обраним позивачем, з обов`язком повернути дитину до місця постійного проживання;

- другу та четверту середу кожного місяця з 16 до19 години за місцем, обраним позивачем, з обов`язком повернути дитину до місця постійного проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 881 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 5 липня 2019 року.