Рішення

від 07.05.2019 по справі 260/358/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2019 року м. Ужгород№ 260/358/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання - Гулай М.В.,

позивач - не з`явився,

представника відповідача - Окогріба Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання неправомірною вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), в якій просить: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу ОСОБА_1 від 04.03.2019 року №Ф-2900-50 на суму 18276,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вимога про сплату боргу від 04.03.2019 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки єдиний соціальний внесок за позивача протягом 2017-2018 сплачували роботодавці за основним місцем роботи, а адвокатською діяльністю позивач не займався і не отримував від адвокатської діяльності доходів, а отже платити ЄСВ не мав. Позивач вказує, що вимога відповідача від 04.03.2019 №Ф-2900-50 про вимогу сплатити 18276,72 грн. порушує його права, зокрема, право передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

29 березня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 є адвокатом (свідоцтво №476 від 05.12.2003) та займається індивідуальною адвокатською діяльністю, тобто є платником єдиного внеску згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону. Представник відповідача зазначив, що відповідно до п.3 вказаної статті єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суму, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Додатково відповідач вказує, що відповідно до частини 12 статті 9 Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Позивач, порушуючи норми чинного законодавства, станом на 04.03.2019 року не сплатив в повному обсязі нарахований єдиний внесок, що, на думку відповідача, свідчить про протиправну поведінку платника єдиного внеску.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши у судовому засідання пояснення учасників справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрований 26.11.2014 згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №476 від 05.12.2003, дані про основний вид економічної діяльності, зокрема, 69.10 - діяльність у сфері права.

04 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2900-50, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 18276,72 грн. відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до п.1 ч.1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону , які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.ч.2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом , здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону , зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону , для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону , зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону , для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону , - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ .

Так, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені п.5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до статті 13 Закону № 5076-VI , адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд встановив, що позивач зареєстрований як фізична особа яка займається незалежною професійною діяльністю (діяльність у сфері права).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії аркушів дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.2012 ОСОБА_1 у період 2016 по 2018 був працевлаштований. Так, згідно запису №36 у трудовій книжці ОСОБА_1 01.11.2016 прийнятий на роботу на посаду інженера 1 категорії (наказ №1-31/10 від 31.10.2016), згідно запису №37 від 31.05.2018 позивач звільнений з роботи за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) (наказ №1-31/05 від 31.05.2018), згідно записів №38-40 08.06.2018 прийнятий учнем оператора верстатів з програмним керуванням (наказ №2024-к від 06.06.2018); 09.07.2018 присвоєно кваліфікацію оператора верстатів з програмним керуванням 2-го розряду (наказ №2475 від 09.07.2018; 13.11.2018 присвоєно кваліфікаційний розряд оператора верстатів з програмним керуванням 3-го розряду (наказ №4499-к від 13.11.2018).

Отже, у період за який ОСОБА_1 нараховано заборгованість за несплату єдиного внеску (2017-2018) та винесено оскаржувану вимогу, позивач працював на підприємстві, яке справляло за такого ЄСВ.

Суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів здійснення адвокатської діяльності позивачем з отримання доходу від такої діяльності.

Окрім цього згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Згідно пункту 65.5 статті 65 Податкового кодексу України взяття на облік самозайнятої особи здійснюється контролюючим органом не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність).

Суд констатує, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області не надано суду доказів подання позивачем заяви про взяття на облік останнього як самозайнятої особи. Оскільки вказаної заяви позивачем не подано, то відповідач не мав права самостійно взяти на облік ОСОБА_1 як самозайняту особу.

Суд приходить висновку, що у даних спірних правовідносинах обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено не на позивача а на роботодавця та згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-7, вбачається, що єдиний внесок за ОСОБА_1 в період 2017-2018 було сплачено роботодавцями останнього - Державним підприємством "Виробниче об`єднання "Карпати" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехноресурс" (а.с.а.с.32-33), доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки позивач не здійснював адвокатської діяльності у період з 2017 рік по 2018 рік, і не здійснює підприємницьку діяльність, тобто останній не є самозайнятою особою та відповідно не отримує прибуток від адвокатської діяльності, отже відповідачем протиправно винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу, а відтак позовні вимоги про скасування вимоги Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04.03.2019 року №Ф-2900-50 про сплату боргу ОСОБА_1 у розмірі 18276,72 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 06.03.2019 № 0.0.1287771010.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. відтак, з урахуванням задоволення позовних вимог, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області підлягає судовий збір у вказаному розмірі.

Керуючись статтями 6 , 72-77 , 244 , 246 , 250 , 255 , 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, м.Ужгород, вул.Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 42484174) про визнання неправомірною вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04.03.2019 року №Ф-2900-50 про сплату боргу ОСОБА_1 у розмірі 18276,72 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень 72 копійки) грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 42484174 ) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 13.05.2019 року.

СуддяЮ.Ю. Дору