Постанова

від 08.07.2019 по справі 260/358/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5972/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., м. Ужгород, повний текст складено 13.05.2019) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області про визнання неправомірною вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу від 04.03.2019 №Ф-2900-50 на суму 18276,72 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04.03.2019 №Ф-2900-50 про сплату боргу ОСОБА_1 у розмірі 18276,72 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень 72 копійки) грн. Стягнуто з відповідача за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає його таким що не відповідає фактичним обставинам справи та винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду мотивовано виключно тим, що апелянтом нараховано зобов`язання по сплаті ЄСВ позивачу, як особі яка проводить незалежну професійну діяльність.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За приписами ч. 4 ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.1 Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 вказаної статті).

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 1 ст. 13 вказаного Закону визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України Тацюн Сергій Юрійович є адвокатом (свідоцтво №476 від 05.12.2003) та займається індивідуальною адвокатською діяльністю, тобто є платником єдиного внеску згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону.

Законами України №1774 від 06.12.2016 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , №2148 від 03.10.2017 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій внесено зміни в Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , що не було враховано позивачем.

У п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 3 вказаної статті єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, апелянт зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок не входить в систему оподаткування. Також, єдиний внесок не є податком згідно ст. 9, 10 Податкового кодексу України.

Нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) регулюється Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.

Частиною 12 ст. 9 Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього ж Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Абзацами 1-3 ч.4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 9 ч. 4 цієї статті).

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до п. 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Згідно п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів.

Позивач, порушуючи норми чинного законодавства, станом на 31 січня 2019 року не сплатив в повному обсязі нарахований єдиний внесок, що свідчить про протиправну поведінку платника єдиного внеску.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у даній справі не є законним та обґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрований 26.11.2014 згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №476 від 05.12.2003, дані про основний вид економічної діяльності, зокрема, 69.10 - діяльність у сфері права.

04 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2900-50, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 18276,72 грн відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вірно вказав, що згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до п.1 ч.1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. А згідно пунктів 4, 5 зазначеної норми платниками єдиного внеску також є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За пунктом 3 частини 1 статті 7Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ. Так, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені п.5 ч. 1ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи. Саме по собі свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Враховуючи викладене вище, та ту обставину, що позивач хоча і зареєстрований як фізична особа яка займається незалежною професійною діяльністю (діяльність у сфері права), однак згідно копії аркушів дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.2012 ОСОБА_1 у період 2016 по 2018 він був працевлаштований, бо згідно запису №36 у трудовій книжці ОСОБА_1 01.11.2016 прийнятий на роботу на посаду інженера 1 категорії (наказ №1-31/10 від 31.10.2016), згідно запису №37 від 31.05.2018 позивач звільнений з роботи за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) (наказ №1-31/05 від 31.05.2018), згідно записів №38-40 08.06.2018 прийнятий учнем оператора верстатів з програмним керуванням (наказ №2024-к від 06.06.2018); 09.07.2018 присвоєно кваліфікацію оператора верстатів з програмним керуванням 2-го розряду (наказ №2475 від 09.07.2018; 13.11.2018 присвоєно кваліфікаційний розряд оператора верстатів з програмним керуванням 3-го розряду (наказ №4499-к від 13.11.2018), відповідачем не надано доказів здійснення адвокатської діяльності позивачем з отримання доходу від такої діяльності, то суд першої інстанції дійшов висновку про обгрнутованість позовних вимог.

Окрім цього, з урахуванням положень п. 63.1, п. 63.2, п. 63.5 статті 63, п. 65.5 статті 65 Податкового кодексу України суд вважав, що Головне управління ДФС у Закарпатській області не мало права самостійно взяти на облік ОСОБА_1 як самозайняту особу, оскільки відсутні докази подання позивачем заяви про взяття його на облік як самозайнятої особи.

Проте, колегія судів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Поза увагою суду першої інстанції залишено ту обставину, що позивач згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстрацію незалежної професійної діяльності здійснив 05.12.2003, тому покликання суду першої інстанції на положення ПК України є некоректними, бо станом на 2003 рік податкового кодексу України не було.

Крім того, твердження суду першої інстанції про те, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, за умови отримання при цьому доходу від цієї діяльності при цьому покликаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно якого єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць є помилковим, оскільки суд першої інстанції виклав лише абз 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, при цьому суд упустив вимоги абзацу другого вказаної норми згідно якого у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З урахуванням зазначеного, за наявності реєстрації позивача особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, при цьому будучи працевлаштованим на Державному підприємстві Виробниче об`єднання Карпати та у Товаристві з обмеженою відповідальністю Укртехноресурс і за якого роботодавцями сплачено єдиний внесок, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а відтак вимога податкового органу є підставною.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають матеріалам справи, судом порушено норми матеріального права, а у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області задовольнити, скасувати Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року по справі № 260/358/19.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.М. Судова-Хомюк

повний текст складено 18.07.2019