Рішення

від 22.04.2019 по справі 1740/2332/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2019 року м. Рівне №1740/2332/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Деркач Т.А.,

відповідача: представник Гавриляко О.М. (в режимі відеоконференції),

третьої особи відповідача: представник Цуман І.В.,

третьої особи відповідача-2: представник Музика А.І.,

третьої особи відповідача-3: представник Гуз В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" доМіністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство "Рівнеоблводоканал" (далі - РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Міністерства фінансів України про зобов`язання відповідача прийняти рішення про перерахування РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до: Договору №3 про організацію взаєморозрахунків від 24.07.2017 на суму 4941356,79 грн; Договору №4 про організацію взаєморозрахунків від 11.09.2017 на суму 2781636,32 грн; Договору №5 про організацію взаєморозрахунків від 12.10.2017 на суму 4299169,51 грн; Договору №6 про організацію взаєморозрахунків від 14.12.2017 на суму 2696498,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є отримувачем субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" було передбачено виділення субвенції з Державного бюджету на погашення різниці в тарифах, у зв`язку з чим, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332, з позивачем укладено договори про організацію взаєморозрахунків. Проте, кошти відповідної субвенції від Казначейства до ГУ ДКСУ у Рівненській області перераховані не були внаслідок, як стверджував позивач, бездіяльності відповідача, що виразилась у неприйнятті відповідних рішень. Стверджував, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 саме відповідач визначений відповідальним державним органом, на який покладається завершення процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів субвенції, однак, не прийнявши рішення про перерахунок субвенції, відповідач тим самим унеможливив проведення розрахунків позивача з бюджетом та погашення заборгованості по податку на додану вартість, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 12.09.2018 позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк тривалістю не більше 10 днів з дня вручення йому ухвали для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою від 02.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання у справі. Також, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації та Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації.

24.10.2018 відповідач подав заяву про застосування пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду, в якій просив позов РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" залишити без розгляду.

Ухвалою від 28.11.2018 в задоволенні заяви відповідача про застосування пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду відмовлено.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.87-93), у якій заперечив позовні вимоги, вказав, що, звертаючись до суду з позовом, позивач також повинен був зазначити, як саме та чим саме порушені його права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах. Ствердив про відсутність у позивача порушеного права, оскільки дії/бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах не оскаржуються та не підтверджені ніякими доказами, а поданий позов РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" зводиться до спроби переконати суд вирішити питання, що не відноситься до предмету даної справи. Головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон, а перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Відповідач вважає, що не може бути задоволена вимога щодо зобов`язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про перерахування РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" субвенцій на погашення різниці в тарифах відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017, з огляду ще й на те, що закінчився відповідний бюджетний період (2017 рік).

За наведеного відповідач просив в позові відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації подав письмові пояснення (а.с.43-47 т.1), в якому заперечив проти позову. Вказав, що на виконання ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" і п. З Порядку № 332 Департаментом фінансів з Позивачем та іншими учасниками розрахунків було укладено, зокрема, такі договори про організацію взаєморозрахунків: 1) від 24.07.2017 № 3 на суму 4 941 356,79 грн; 2) від 11.09.2017 №4 на суму 2 781 636,32 грн; 3) від 12.10.2017 № 5 на суму 4 299 169, 51 грн; 4) від 14.12.2017 № 6 на суму 2 696 498, 75 грн.

Вказав, що на виконання п. 7 Порядку №332 Департаментом фінансів узагальнено і подано Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіону), зокрема, зведені реєстри про організацію взаєморозрахунків із копіями відповідних договорів.

Договори також надіслано до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області і Державної казначейської служби України. Отже, Департаментом фінансів повністю дотримано вимог Порядку №332.

Поряд з цим, зауважив, що відповідно до п. 13 договорів про організацію взаєморозрахунків від 24.07.2017 №3, від 11.09.2017 №4, від 12.10.2017 №5 і від 14.12.2017 №6 ці договори є дійсними лише у разі проведення відповідного фінансування. Будь-які кошти для проведення розрахунків по вищезазначених договорах до Департаменту фінансів не надходили, тобто було відсутнє фінансування.

Ствердив, що враховуючи ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України ці договори є недійсними і тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

За наведених обставин, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області подало письмові пояснення щодо позову (а.с.68-70 т.1), в яких зазначено, що Головне управління Казначейства є органом державної влади, юридичною особою і тому відповідає лише за виконання своїх зобов`язань та не відповідає за зобов`язаннями інших юридичних та фізичних осіб. Третя особа не вступала у правовідносини з позивачем та своїми діями або бездіяльністю не порушувала його законні права та інтереси. Також управління повідомило, що органи Казначейства не є розпорядниками коштів Державного бюджету України, а здійснюють лише розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, не мають права втручатись у їх діяльність та не уповноважені самостійно спрямовувати надані бюджетні асигнування. Повідомило, що відповідно до п. 13 договорів про організацію взаєморозрахунків, укладених позивачем відповідно до Порядку №332, договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації подав письмові пояснення щодо позову (а.с.97-100 т.1), в яких вказав, що станом на 22.10.2018 кошти за погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення згідно із договорами №3, №4, №5, №6 на рахунок департаменту не надходили. Вважає, що з наданих пояснень інших третіх осіб щодо позову стає зрозумілим, що кошти не надходили на рахунок Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області та Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації у зв`язку із неприйняттям рішення Міністерства фінансів України про перерахування РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договору № 3 про організацію взаєморозрахунків від 24.07.2017 на суму 4 941 356,79 грн; Договору № 4 про організацію взаєморозрахунків від 11.09.2017 на суму 2 781 636, 32 грн; Договору № 5 про організацію взаєморозрахунків від 12.10.2017 на суму 4 299 169, 51 грн; Договору № 6 про організацію взаєморозрахунків від 14.12.2017 на суму 2 696 498, 75 гривень.

Ствердив, що РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" позбавлене можливості щодо сплати податку на додану вартість, оскільки однією з умов даних договорів є заборона вчиняти дії з погашення заборгованості до проведення взаєморозрахунків відповідно до договорів, що в свою чергу сприяє зростанню заборгованості РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перед бюджетом. У зв`язку з цим вважає, що позовну заяву слід задовольнити.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с.137-141 т.1), в якому вказав, що РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" було виконано всі умови, передбачені Порядком №332, для отримання субвенції з різниці в тарифах, однак, відповідного рішення про перерахування субвенції відповідач не прийняв, що призвело до недоотримання позивачем коштів в розмірі 14718661,37 грн та, як наслідок, наявності відповідної суми боргу з ПДВ, на погашення якої повинна була бути спрямована зазначена сума.

Вважає, що з огляду на зміст ст. 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та положень Порядку, бюджетні зобов`язання, взяті державою у вигляді субвенційного фінансування різниці в тарифах, зокрема і щодо позивача, мають відповідно передбачені бюджетні асигнування, а відтак доводи відповідача з посиланням на приписи ст. 48 Бюджетного кодексу України щодо неможливості виконання власних зобов`язань за відсутності бюджетного фінансування є необґрунтованими. В абзаці 3 п. 8 Порядку зазначено, що обов`язок прийняти рішення про перерахування субвенційних коштів пов`язаний лише з необхідністю виконання Казначейством та Мінрегіоном юридично значимих дій, однак не з фактом наявності фінансування.

При цьому, положення Порядку не породжують будь-яких дискреційних повноважень Мінфіну, оскільки вказана норма не містить формулювань альтернативного характеру та в імперативному порядку покладає на Мінфін обов`язок прийняття рішень субвенційного фінансування договорів.

28.11.2018 суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до розгляду по суті.

27.03.2019 позивач подав суду клопотання, в якому просив вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та для ефективного захисту права РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про перерахування позивачу субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договору №3 про організацію взаєморозрахунків від 24.07.2017 на суму 4941356,79 грн; Договору №4 про організацію взаєморозрахунків від 11.09.2017 на суму 2781636,32 грн; Договору №5 про організацію взаєморозрахунків від 12.10.2017 на суму 4299169,51 грн; Договору №6 про організацію взаєморозрахунків від 14.12.2017 на суму 2696498,75 грн та доведення його до відома Казначейства.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги з урахуванням поданого клопотання про вихід за межі позовних вимог підтримав, просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в їх задоволенні відмовити повністю.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області підтримали подані суду письмові пояснення, просили відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник третьої особи Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації просив задовольнити позовні вимоги РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", підтримав подані письмові пояснення щодо позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Матеріалами справи стверджено, що РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" з 30.08.2002 зареєстроване як комунальне підприємство Рівненської обласної ради (код ЄДРПОУ 03361678). Основний вид діяльності за КВЕД 37.00: Каналізація, відведення й очищення стічних вод (а.с.12-14 т.1).

РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" є підприємством, яке здійснює централізоване водопостачання та водовідведення, працюючи в умовах дії тарифів, встановлених державним органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що не покривають фактичних витрат підприємства та є передумовою створення нестабільного фінансового стану підприємства, який полягає у виникненні кредиторської заборгованості, у тому числі, перед державою - з податкових платежів.

Гарантією реалізації державної політики, направленої на підтримку та стабілізацію роботи позивача, є щорічне виділення, відповідно до Законів про Державний бюджет України, коштів на погашення різниці в тарифах, що передбачає право позивача на погашення існуючої заборгованості, у тому числі, з податкових платежів, коштами державного бюджету, а підзаконні нормативно-правові акти - детально регламентують його процедуру.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII (далі Закон № 1801-VIII) передбачено виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (додаток № 3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік").

Статтею 31 Закону № 1801-VIII передбачені джерела перерахування субвенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 на виконання Закону №1801-VIII та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції, де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.

Суд встановив, що РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" укладено договори про організацію про організацію взаєморозрахунків: №3 від 24.07.2017 на суму 4941356,79 грн; №4 від 11.09.2017 на суму 2781636,32 грн; №5 від 12.10.2017 на суму 4299169,51 грн; №6 від 14.12.2017 на суму 2696498,75 грн (а.с.17-24 т.1).

Сторонами зазначених договорів, окрім РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", є Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (далі - ГУ ДКСУ у Рівненській області), Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 3 цих договорів Казначейство перераховує кошти ГУ ДКСУ у Рівненській області на підставі рішення Мінфіну.

Пунктами 4, 5, 6, 7 договорів визначено механізм послідовної передачі суми коштів, перерахованої ГУ ДКСУ у Рівненській області Державним казначейством України, від ГУ ДКСУ у Рівненській до РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал".

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 договорів РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перераховує до Державного бюджету кошти як сплату податкового боргу з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу) не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунки.

Підпунктом 2 пункту 9 вказаних вище договорів передбачено обов`язок його учасників не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а пунктом 10 договорів встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов`язань за договором відповідно до законодавства.

Наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 13586587,00 грн, станом на 30.12.2017 зафіксовано витягом з електронного кабінету платника РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" за платежем податок на додану вартість (а.с.142-155 т.1).

Станом на 27.06.2018 розмір заборгованості позивача по податку на додану вартість склав 21484800,41 грн, що підтверджується листом Головного управління ДФС у Рівненській області за №5355/10/17-00-12-01-06 (а.с.162 т.1).

Листами Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації від 24.07.2017 №02-4-12/532, №02-4-11/533, №02-4-11/534, від 12.09.2017 №02-4-11/623, №02-4-11/624, №02-4-11/625, від 17.10.2017 №02-4-12/685, №02-4-12/686, №02-4-12/687, від 14.12.2017 №02-4-12/846, №02-4-11/847, №02-4-11/848 на адреси ГУ ДКСУ у Рівненській області, Державної казначейської служби України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було надіслано зведені реєстри договорів про організацію взаєморозрахунків та скан-копії договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332, в тому числі й щодо позивача: №3 від 24.07.2017 на суму 4941356,79 грн; №4 від 11.09.2017 на суму 2781636,32 грн; №5 від 12.10.2017 на суму 4299169,51 грн; №6 від 14.12.2017 на суму 2696498,75 грн (а.с.51-66 т.1).

Рішенням Рівненської обласної ради від 02.06.2017 №584 "Про внесення змін до обласного бюджету на 2017 рік вирішено внести зміни до рішення обласної ради від 23.12.2016 №410 "Про обласний бюджет на 2017 рік" зі змінами від 17.03.2017 №505, а саме: збільшити видатки загального фонду обласного бюджету на суму 40059,4 тис. грн, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, на суму 47553,0 тис. грн, зокрема, згідно з додатком до рішення, для м. Рівне розмір субвенції складає 6020676,06 грн (абз. 8 п. 2 рішення, а.с.102-105 т. 1).

Відповідно до пункту 3 розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 08.11.2017 №655 було збільшені видатки споживання загального фонду обласного бюджету на 2017 рік за КПКВКМБ 4016150 "погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" головному розпоряднику коштів - Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності облдержадміністрації, зокрема по м. Рівне, на загальну суму 6020676,06 грн (а.с.109 т.1).

Листом Рівненської обласної державної адміністрації від 27.12.2017 №вих-8021/0/01-11/17 повідомлено Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, що станом на 22.12.2017 укладено 28 договорів про організацію взаєморозрахунків між 15 підприємствами на суму 7034 млн грн, з них оплачено 53 млн гривень. Зазначено, що з невідомих облдержадміністрації причин існує ряд договорів, по яких не проведена оплата загальним обсягом 15,6 млн. грн, зокрема: по РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" - від 24.07.2017 №3 на 4941356,79 грн, від 11.09.2017 №4 на суму 2781636,32 грн, від 12.10.2017 №5 на суму 4299169,51 грн, від 14.12.2017 №6 на суму 2696498,75 грн. З метою забезпечення ефективного і надійного функціонування об`єктів життєзабезпечення цих підприємств та надання споживачам Рівненської області комунальних послуг належної якості та у повному обсязі, Рівненська обласна державна адміністрація просила сприяти невідкладному проведенню взаєморозрахунків з різниці в тарифах по вказаних договорах в поточному році (а.с.112 т.1).

Аналогічний за змістом лист №вих-3750/0/01-19/18 був надісланий Рівненською обласною державною адміністрацією Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів та Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.06.2018, в якому Рівненська обласна державна адміністрація просила сприяти невідкладному проведенню взаєморозрахунків з різниці в тарифах по договорам в поточному році зі спрямування цих коштів на погашення боргу по ПДВ через внесення відповідних змін в чинні нормативно-правові акти (а.с.111 т.1).

Відповідно до протоколу №01/18-РТ наради щодо вирішення питання стосовно не профінансованих укладених у 2017 році договорів про організацію взаєморозрахунків по різниці в тарифах від 05.06.2018, затвердженого заступником голови Рівненської обласної державної адміністрації 02.08.2018, вирішено рекомендувати підприємствам, в тому числі й РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", вирішувати питання невідшкодування укладених у 2017 році, договорів шляхом позову до Міністерства фінансів України (а.с.101 т.1).

У зв`язку з неприйняттям відповідачем рішення про перерахунок субвенції з Державного бюджету на погашення різниці в тарифах, відповідач тим самим унеможливив проведення розрахунків позивача з бюджетом та погашення заборгованості по податку на додану вартість, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Станом на час розгляду справи судом відповідачем не вчинено дій, з приводу яких подано позов.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 48 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Статтею 97 БК України визначено трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 23 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на: субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).

Кабінетом Міністрів України, на виконання Закону та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 18.05.2017 № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції (далі - Порядок № 332), де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.

Пунктом 3 Порядку № 332 унормовано, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіонрозвитку (пункт 1 Порядку № 332).

Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Порядку № 332, місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.

Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.

Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1132 і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.

Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.

Отже, субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам надається на погашення різниці між фактичною вартістю відповідних послуг (теплопостачання, водовідведення та ін.) та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" передбачено виділення субвенції за рахунок коштів державного бюджету на вказані цілі, а Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок №332, яким визначено механізм отримання постачальниками послуг з водовідведення, теплопостачання та інших житлово-комунальних послуг компенсації за рахунок субвенції.

Порядком №332 на Міністерство фінансів України покладено обов`язки на підставі поданої Казначейством інформації про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та доведення його до відома Казначейства.

У ході судового розгляду справи судом з`ясовано та матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та всіма суб`єктами, окрім Міністерства фінансів України, необхідних дій, спрямованих на отримання позивачем субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2017 №3, від 11.09.2017 №4, від 12.10.2017 №5 і від 14.12.2017 №6. Відповідачем не заперечується, що Мінрегіонрозвитку на підставі поданої Казначейством інформації сформував зведений звід договорів про взаєморозрахунки, стороною у яких є РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", та направив його до Мінфіну для перерахування субвенції.

У свою чергу відповідачем, в порушення пункту 8 Порядку №332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до названих договорів про проведення взаєморозрахунків та не доведено їх до Казначейства, хоча, названою нормою саме на Мінфін покладено обов`язки на підставі поданої Казначейством інформації про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та довести його до відома Казначейства.

Тобто, Порядком №332 Мінфін визначений відповідальним державним органом, який повинен був завершити процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік", проте, внаслідок невчинення останнім зазначених дій виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що в умовах дії договорів про проведення взаєморозрахунків призвело до негативних наслідків у вигляді збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань позивача.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності порушеного права позивача як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованим.

Стосовно доводів відповідача щодо неможливості проведення розрахунків за договорами про надання субвенції, у зв`язку із тим, що бюджетний період 2017 року завершився 31 грудня цього ж року, відтак, договори про проведення взаєморозрахунків втратили чинність, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

З метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.

Отже, субвенція на відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами на надання житлово-комунальних послуг, у розумінні БК України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" є державною соціальною гарантією, механізм реалізації якої визначений Кабінетом Міністрів України, зокрема, у Порядку № 332. Відтак, посилання відповідача на неможливість здійснення своїх зобов`язань через закінчення відповідного бюджетного періоду (2017 рік) не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, зазначав про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Суд зауважує, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Судом встановлено протиправність поведінки відповідача, що виявилось у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов`язку прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків: №3 від 24.07.2017 на суму 4941356,79 грн; №4 від 11.09.2017 на суму 2781636,32 грн; №5 від 12.10.2017 на суму 4299169,51 грн; №6 від 14.12.2017 на суму 2696498,75 грн та доведення такого рішення до Казначейства.

При цьому суд вважає безпідставними та не приймає доводи відповідача про те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів всього суспільства.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах держава, взявши в Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" на себе зобов`язання відшкодувати з Державного бюджету шляхом перерахування субвенції надавачам відповідних комунальних послуг різницю в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, та фактичною вартістю таких послуг, встановивши механізм такого відшкодування в постанові Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017 та визначивши відповідача як відповідальну особу за прийняття відповідного рішення, в подальшому не приймала жодних нормативно-правових актів, які б установлений порядок змінили чи звільнили Міністерство фінансів України від зазначеного обов`язку.

Визначаючи належний спосіб відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд враховує таке.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14).

ЄСПЛ у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що Порядком №332 на Міністерство фінансів України покладено обов`язок на підставі поданої Казначейством інформації про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та доведення його до відома Казначейства. Тобто, сам факт прийняття відповідачем відповідного рішення, без доведення такого до відома Казначейства, не може вважатися достатнім для дотримання процедури, встановленої Порядком № 332, щодо перерахування субвенції з державного бюджету надавачу відповідних послуг.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" позовних вимог та зобов`язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків та довести рішення до Казначейства, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій щодо того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від від 12 лютого 2019 року у справі №820/1410/18.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.35) відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул.С.Бандери, буд. 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) до Міністерства фінансів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00013480), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (вул. С. Петлюри, буд. 13, Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 38012714), Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації (вул. Міцкевича, буд. 14, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02315624), Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації (вул. І. Вишенського, буд. 4 а, Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 03365920) про зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Зобов`язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах згідно з розподілом відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків № 3 від 24.07.2017, №4 від 11.09.2017, №5 від 12.10.2017, №6 від 14.12.2017 та довести рішення до відома Казначейства.

Стягнути на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул.С.Бандери, буд. 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства фінансів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00013480) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 травня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.