Ухвала

від 03.04.2020 по справі 1740/2332/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в роз`ясненні судового рішення

03 квітня 2020 року м. Рівне №1740/2332/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши у порядку письмового провадження заяву про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" доМіністерства фінансів України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної Казначейської служби України в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 1740/2332/18 за позовом Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул.С.Бандери, буд. 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) до Міністерства фінансів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00013480), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (вул. С. Петлюри, буд. 13, Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 38012714), Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації (вул. Міцкевича, буд. 14, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02315624), Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації (вул. І. Вишенського, буд. 4 а, Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 03365920) про зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, позов задоволено повністю.

Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах згідно з розподілом відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків № 3 від 24.07.2017, №4 від 11.09.2017, №5 від 12.10.2017, №6 від 14.12.2017 та довести рішення до відома Казначейства.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

06.09.2019 адміністративна справа № 1740/2332/18 надіслана до Верховного Суду.

05.11.2019 Міністерство фінансів України звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення судового рішення в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заяви відповідач покликається на те, що відповідно до ч.12 ст.23 Бюджетного кодексу України всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, який в даному випадку закінчився 31.12.2017. Згідно зі ст.48 Бюджетного кодексу України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов`язаннями. Відтак, вважає, що не профінансовані за 2017 рік договори про організацію взаєморозрахунків вважаються такими, що втратили чинність. З урахуванням наведеного, відповідач зазначив, що Мінфін позбавлений можливості виконати судове рішення в даній справі без його роз`яснення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.03.2020 касаційну скаргу Міністерства фінансів України залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 у справі № 1740/2332/18 - без змін.

Адміністративна справа № 1740/2332/18 повернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з Верховного Суду 24.03.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України, суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 призначено судове засідання для розгляду заяви про роз`яснення судового рішення на 03.04.2020.

Всі учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Від заявника Міністерства фінансів України будь-які клопотання щодо розгляду заяви про роз`яснення судового рішення не надходили.

Позивач подав клопотання, яким просив відмовити в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, оскільки вважає, що дане рішення і порядок його виконання є зрозумілим.

Від Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд заяви за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до приписів ч.3 ст.254 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Отже, необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена нечіткістю судового акту за змістом, тобто коли певний судовий акт є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких ухвалений такий акт, так і для тих осіб, котрі будуть здійснювати виконання цього судового акту.

Таким чином, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення та постановлення додаткового рішення цим же судом.

Заявник посилався на неможливість виконання вказаного рішення суду з огляду на відсутність відповідного механізму, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 після закінчення відповідного бюджетного періоду.

У зв`язку з цим суд зазначає, Кабінет Міністрів України, на виконання Закону №1801-VIII та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 18.05.2017 № 332 Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затвердив Порядок № 332, де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.

Пунктом 3 Порядку № 332 передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону про Державний бюджет України на 2017 рік, та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону про Державний бюджет України на 2017 рік, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1. Головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіонрозвитку (пункт 1 Порядку № 332).

Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Порядку № 332 місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіонрозвитку зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.

Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіонрозвитку інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.

Мінрегіонрозвитку узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 № 1132, і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.

Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону про Державний бюджет України на 2017 рік, проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.

Таким чином, Порядком № 332 Мінрегіонрозвитку визначено головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми. При цьому, на Мінфін покладено обов`язки на підставі поданої Держказначейством інформації про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та доведення його до відома Держказначейства.

Отже, у вказаному вище ланцюгу проведення взаєморозрахунків у міжбюджетному трансферті рішення Мінфіну виступає каталізатором виникнення даних відносин, без ухвалення та направлення до Держказначейства якого не виникають відносин з перерахування субвенції згідно з розподілом коштів та не може бути завершена процедура проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом про Державний бюджет на 2017 рік.

Розглядом справи встановлено та матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та всіма суб`єктами, окрім Міністерства фінансів України, умов, необхідних для отримання позивачем субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків № 3 від 24.07.2017, №4 від 11.09.2017, №5 від 12.10.2017, №6 від 14.12.2017.

Отже, Мінфін визначений відповідальним органом державної влади, який зобов`язаний завершити процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом про Державний бюджет на 2017 рік, у порушення пункту 8 Порядку № 332, не прийняв рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків та не довів його до Держказначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку Мінфін є учасником спірних відносин, оскільки саме він має прийняти рішення для ініціювання початку вчинення Держказначейством дій по перерахуванню субвенції згідно з розподілом.

Верховний Суд в постанові від 04.03.2020 у даній справі, а також в постанові від 09.12.2019 у справі № 1740/1838/18 зазначив, що субвенція на відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами на надання житлово-комунальних послуг, у розумінні БК України, Закону про Державний бюджет України на 2017 рік є державною гарантією на відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах, яка виникла у зв`язку із невідповідністю фактичної вартості зазначених послуг, механізм реалізації якої визначений Кабінетом Міністрів України, зокрема, у Порядку № 332, та не може бути припинений у зв`язку із закінченням бюджетного періоду у разі незавершення процедури виділення коштів субвенції до 31 грудня цього періоду.

Відтак, посилання заявника на неможливість здійснення своїх зобов`язань через значне невиконанням у 2017 році запланованих надходжень з податку на додану вартість, а також щодо того, що бюджетний період 2017 року завершився 31 грудня цього ж року, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним.

Окрім цього, в Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту заяви відповідача не встановлено, в чому саме полягає незрозумілість рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 в даній справі.

При цьому, як зазначено вище по тексту судової ухвали, детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків визначений постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування . Саме у встановлений Порядком № 332 спосіб і повинні діяти всі учасники спірних взаємовідносин, у тому числі й Міністерство фінансів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Отже, належним виконанням рішення суду буде прийняття Міністерством фінансів України рішення про перерахування Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах згідно з розподілом відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків № 3 від 24.07.2017, №4 від 11.09.2017, №5 від 12.10.2017, №6 від 14.12.2017 та доведення рішення до відома Казначейства.

Висловлене відповідачем в заяві про роз`яснення судового рішення прохання зупинити перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання, є безпідставним та необґрунтованим.

Суд зазначає, що при вирішенні даного судового спору суд не встановлював строку для виконання судового рішення. При цьому, згідно з ч.4 ст.254 КАС України, подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Таким чином, процесуальний закон пов`язує зупинення перебігу означених строків з фактом подання заяви про роз`яснення судового рішення, а не з прийняттям з цього приводу окремого судового рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 є чітким та зрозумілим, мотивувальна частина рішення відповідає резолютивній частині. Відтак, підстави для роз`яснення судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 241, 248, 254, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Міністерству фінансів України в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 03.04.2020.

Суддя Дорошенко Н.О.