Рішення

від 13.05.2019 по справі 620/586/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

13 травня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/586/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу у порядку норм ст.118 Земельного кодексу України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених ст.121 Земельного кодексу України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення. При цьому, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність, остання має бути мотивована та відповідати положенням ст.118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного від 12.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, у якому з вимогами не погодився та вказав, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не є окремою земельною ділянкою (не має кадастрового номеру) та не є окремим об`єктом нерухового майна (не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав). Водночас, така земельна ділянка є частиною іншої земельної ділянки, яка зареєстрована у базі даних Державного земельного кадастру, та має загальну площу 14,688 га.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

05.01.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га (а.с.10).

Рішенням Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 12.02.2019 №390-18/VII позивачу відмовлено у наданні дозволу (а.с.34).

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного рішення, відмова мотивована тим, що Плисківська сільська рада перебуває в процесі державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, які передані на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 21.12.2018 №25-10008/14-18-сг та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018.

Вважаючи вказану відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ч.2 та ч.3 ст.22 Земельного кодексу України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).

Як визначено ч.1 ст 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 Земельного кодексу України).

Згідно з положеннями ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. А згідно ч.2 та ч.3 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передає у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічні підстави для відмови у наданні вищевказаного дозволу закріплені у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Виходячи с аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас, судом встановлено, що зі змісту рішення відповідача від 12.02.2019 №390-18/VII, позивачу відмовлено у наданні дозволу, оскільки Плисківська сільська рада перебуває в процесі державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, які передані на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 21.12.2018 №25-10008/14-18-сг та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018, що не відповідає положенням ч.7 ст.118 та ст.123 Земельного кодексу України.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач під час винесення оскаржуваного рішення порушив вимоги статей 118, 122 та 123 Земельного кодексу України, тобто вийшов за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від Земельного кодексу України та інших правових норм органам місцевого самоврядування не надано.

При цьому, посилання представника відповідача у відзиві на невідповідність місця розташування спірного об`єкта вимогам законів, оскільки спірна земельна ділянка є частиною іншої земельної ділянки, суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Як вбачається зі змісту рішення Плисківської сільської ради від 12.02.2019 №390-18/VII, наведені у відзиві обставини не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому, в силу вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не може на них посилатися.

Так, в силу прямої дії ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отде, враховуючи ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення п.1 ст.6 Конвенції, ст.1 Першого протоколу до Конвенції та ст.13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v.Italy" №33202/96, "Oneryildiz v.Turkey" №48939/99, "Moskal v.Poland" №10373/05).

Позивачем у заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено всі необхідні дані та обґрунтовано своє бажання реалізувати право на безоплатне отримання земельної ділянки. Згідно додатку до заяви додано усі необхідні документи, у тому числі й графічні матеріали, на яких визначено територію в межах населеного пункту, де позивач бажав отримати земельну ділянку для реалізації своїх конституційних прав.

Таким чином, орган місцевого самоврядування діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прийняв рішення необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням принципу рівності громадян перед законом.

Так, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач не довів правомірності своїх дій при прийнятті рішення, суд вважає позовну вимогу позивача про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області обґрунтованою належить задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язанняи відповідача прийняти рішення про надання позивачу у порядку норм ст.118 Земельного кодексу України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, суд зазначає, що відповідно до п.2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов`язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб`єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд залежно від характеру спору може зобов`язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Таким чином в силу п.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищенаведене, положення ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, та те, що повноваження щодо перевірки відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів належить виключно до компетенції Плисківської сільської ради, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянького району Чернігівської області, та вирішити питання, щодо якого звернувсь позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.1 та ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у рішенні від 12.02.2019 №390-18/VII.

Зобов`язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області та вирішити питання, щодо якого звернувсь позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 33, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453, код ЄДРПОУ 04414885).

Повне судове рішення складено 13.05.2019.

Суддя О.М. Тихоненко