Рішення

від 10.09.2019 по справі 620/586/19

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 620/586/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2019 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі судді Яценка Є.І., з секретарем Гагаріною С.А ., розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду сел.. Зачепилівка Харківської області цивільну справу №620/586/19 за позовом Приватної фірми Галс до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що відповідач ОСОБА_1 з 14.02.2011 по теперішній час працює водієм в Приватній фірмі Галс . 07.02.2017 близько 14 години 00 хвилин відповідач, виконуючи трудові обов`язки, керував автомобілем Зіл-130 , р.н. НОМЕР_1 , який належить ПФ Галс , рухався по вул.. Чернишевського. Б.10, в м. Харкові, не вибрав безпечного бокового інтервалу та допустив наїзд на припаркований автомобіль MERCEDES-BENZ C180 , р.н. НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 09.03.2017 у справі №640/3133/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП. По даному факту ПрАТ СК ПЗУ Україна (між яким та ПФ Галс було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ в„– 9357653 ) була здійснена виплата страхового відшкодування в сумі 18 733, 09 грн.

14.01.2019 Господарський суд Харківської області рішенням у справі №922/3351/18 стягнув з ПФ "Галс" 18 733,09 грн. страхового відшкодування та 1762 грн. судового збору. ПФ "Галс" виконала рішення суду та сплатила ПрАТ СК ПЗУ Україна страхове відшкодування та судовий збір, що підтверджується платіжними доурченнями № 11089 від 01.02.2019 та №11090 від 01.02.2019 року.

Тому позивач з підстав, передбачених ст.ст. 1172, 1191 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу виплачене страхове відшкодування в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 10 252.16 грн. та сплачений судовий збір в сумі 1921 гривень.

Від представника позивача Коваля О.Ю. надійшла заява про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах останній наполягав та просив суд задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову ПФ Галс не заперечував.

Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В силу ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, розглянувши заяви сторін про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ПФ Галс слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2017 близько 14 години 00 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем Зіл-130 , р.н. НОМЕР_1 , який належить ПФ Галс , рухався по вул.. Чернишевського. Б.10, в м. Харкові, не вибрав безпечного бокового інтервалу та допустив наїзд на припаркований автомобіль MERCEDES-BENZ C180 , р.н. НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 09.03.2017 у справі №640/3133/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП..

З матеріалів справи слідує, що на момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПФ Галс , працював на посаді водія автотранспортних засобів з 14.02.2011 ( наказ №30-ОК від 14.02.2011) та продовжує працювати по теперішній час.

Згідно ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 у справі №922/3351/18 стягнуто з Приватної фірми "Галс" на користь ПрАТ СК ПЗУ Україна страхове відшкодування в розмірі 18 733,09 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

На виконання судового рішення позивач перерахував вказані суми, що стверджується платіжними дорученнями № 11089 та № 11090 від 01.02.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З роз`яснень, які містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29.12.1992 року №14, слідує, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього часу обчислюється строк на пред"явлення позову.

Згідно ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно зі ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 вищевказаної Постанови роз`яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 ст.134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Між позивачем та відповідачем не було укладено договору про повну матеріальну відповідальність, останній не належить до категорії працівників, з якими згідно ст.135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Також Пленум ВСУ у вказаній вище постанові зазначив, що за правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. N 348, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Відповідно до довідки ПФ Галс № 107 від 11.06.2019 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 10 252,16 грн..

Таким чином, враховуючи, що відповідач на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з позивачем, його дії не підпадають під випадки, передбачені ст.ст. 134, 135-1 КЗпП України, тому наявні правові підстави для стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі середньомісячного заробітку відповідача.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача правомірні, регулюються нормами чинного законодавства України і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 19, 41, 200, 206, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 282, 354, 355 ЦПК України, ст. 1172, 1191 ЦК України, ст.ст. 130, 131, 132, 134, 135-1 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Приватної фірми Галс до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватної фірми Галс (61172, м. Харків, вул.. Роганська, 151, код ЄДРПОУ 14093531, п/р НОМЕР_5 в АТ УкрСиббанк , МФО 351005), завдану шкоду в розмірі 10 252,16 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн., а всього стягнути 12 173,16 грн. (дванадцять тисяч сто сімдесят три грн.. 16 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Зачепилівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко