Рішення

від 23.04.2019 по справі 910/8481/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2019Справа № 910/8481/18

За позовомОСОБА_1 як учасника Товариства з відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп"; До ОСОБА_3; Простягнення 564 095,33 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 - особисто, Акуленко О.В . - адвокат; Від відповідача не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" з позовом керівника товариства - ОСОБА_3 про відшкодування 564 095,33 грн. збитків, завданих ним юридичній особі через грубе перевищення ним повноважень генерального директора, що виявилося у самовільному наданні належних товариству нежилих приміщень (основного активу) в оренду для розміщення хостелу. На переконання позивача, за звичайних умов (без розміщення хостелу) товариство отримало б дохід від комерційної оренди приміщень у заявленій до стягнення сумі за період з 01.01.2017 по 26.06.2018.

На підтвердження позовних вимог суду було подано статут товариства, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтво про власність на приміщення, реєстраційне посвідчення на домоволодіння, договір купівлі-продажу приміщення, адвокатські запити, вимогу житлово-експлуатаційної організації про проведення позапланової пожежної перевірки, повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників і докази їх надіслання, протоколи загальних зборів учасників, акти про неявку учасника, нотаріально посвідчені заяви свідків, звернення мешканців до контролюючих установ, наказ ГУ ДСНС України у м. Києві про проведення позапланових перевірок, погодження Державної регуляторної служби про проведення контролю, акт про недопущення до проведення перевірки, пояснення позивача, оціночне дослідження про середню ринкову вартість оренди, складене Приватним підприємством "Європроспект".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/8481/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2019, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.11.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем реєстрації ОСОБА_3 , вказаного у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ухвали від 22.01.2019 підготовче засідання у справі було відкладено на 07.02.2019.

06.02.2019 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою до стягнення з відповідача заявляється 769 873,91 грн. збитків у вигляді неотриманого доходу за період з 01.01.2017 по 04.02.2019 відповідно до оціночного дослідження, складеного Асоціацією малого та середнього бізнесу "Афіна".

Оскільки заява позивача складена, оформлена і подана з дотримання вимог процесуального законодавства, її було прийнято судом до розгляду.

07.02.2018 у справі відбулося підготовче судове засідання, підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду на 28.02.2019.

Ухвалою від 28.02.2019 розгляд справи було відкладено на 14.03.2019 у зв`язку з неявкою відповідача.

14.03.2019 судове засідання відкладалося за клопотанням представника позивача, який не зміг забезпечити свою явку до суду.

У судовому засіданні 04.04.2019 під час розгляду спору по суті позивач та її представник позовну заяву, з урахуванням збільшення позовних вимог, підтримали та просили стягнути з відповідача як генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" 796 873,91 грн. збитків у вигляді неотриманого юридичною особою доходу з мотивів, викладених у позовній заяві.

04.04.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2019.

10.04.2019 позивач подала до суду заяву про долучення доказів на підтвердження розміру сплачених судових витрат.

Відповідач жодного разу до суду не з`явився, уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час і місце розгляду спору повідомлявся кожного разу, завчасно та в установленому порядку, що підтверджується матеріалами справи. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його адресу. Однак, конверт з ухвалою суду від 30.11.2018 та з іншими ухвалами у цій справі повернулися до суду відділенням поштового зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка встановлена з матеріалів прави та відкритих джерел, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Крім того, інформація про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви в засіданні оприлюднювалася судом на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до приписів ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, де встановлена необхідність офіційного оприлюднення оголошень у справах про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. Таке оголошення має містити дату оприлюднення, номер справи, найменування та адресу суду, ціну позову, найменування (ім`я) позивача, його місцезнаходження та ідентифікаційний код, найменування (ім`я) інших учасників справи.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, з усіма процесуальними документами по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

23.04.2018 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.1997 відбулася державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп".

За даними статуту товариства станом на 2017 рік його учасниками були громадянин України ОСОБА_3 та громадянка України ОСОБА_1 , яка у подальшому змінила ім`я на ОСОБА_1. Частки кожного з учасників складають по 4 687,50 грн. і дорівнюють 50 % статутного капіталу.

Станом на час вирішення спору, а також звернення позивача до суду з цим позовом їх частки є незмінними, що підтверджується відомостями Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа зареєстрована за адресою: 03058, м. Київ, Солом`янський район, вул. Індустріальна, 30, ідентифікаційний код: 05815681, керівник (підписант): ОСОБА_3 ., види діяльності: комплексне обслуговування об`єктів; організування конгресів і торговельних виставок; діяльність агентство зі стягування платежів і бюро кредитних історій; надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; оптова торгівля відходами та брухтом; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність готелів і подібних заходів тимчасового розміщування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); агентства нерухомості; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; діяльність у сфері права; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Матеріалами справи, де містяться договір купівлі-продажу від 06.11.1997, свідоцтво про власність від 12.10.1997 № 124, акт передачі проданого об`єкту приватизації приміщення офісу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" від 12.10.1997, реєстраційне посвідчення на домоволодіння, як належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, що видане Київським міським бюро технічної інвентаризації, підтверджується, що у 1997 році товариство стало власником приміщень загальною площею 126,6 кв м у м. Києві по вул. Індустріальній, 30.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що як стверджує учасниця товариства ОСОБА_1, генеральний директор підприємства ОСОБА_3 починаючи з січня 2017 року допускається цинічне і систематичне невиконання посадових обов`язків, а також грубе перевищення наданих йому повноважень, що завдає товариству значні збитки. Так, відповідач не скликає загальні збори учасників, не ухвалює рішення про затвердження звіту про діяльність виконавчого органу, про виплату дивідендів учасниками. Крім того, всупереч положень статуту, без отримання дозволу загальних зборів учасників товариства, генеральний директор передав в оренду основний акт підприємства - нерухоме майно у м. Києві по вул. Індустріальній, 30, де наразі розміщується хостел, що призвело до понесення юридичною особою збитків у сумі 796 873,91 грн. за період з 01.01.2017 по 04.02.2019.

Розмір збитків у вигляді неотриманого доходу позивач розрахувала виходячи з висновків оціночних досліджень, проведених на її замовлення суб`єктами оціночної діяльності. На підтвердження обставин, покладених в основу позову позивач, серед іншого, надала суду нотаріально посвідчені заяви свідків про розміщення у приміщеннях першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 хостелу, тобто, приміщення для тимчасового поселення (ночівлі) фізичних осіб, власні пояснення, складені для Управління патрульної поліції у м. Києві 26.06.2018, звернення жителів вказаного будинку до районного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві щодо вжиття заходів, спрямованих на уникнення появи надзвичайних ситуацій у будинку у зв`язку з розміщенням хостелу, погодження Державної регуляторної служби України на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав від 24.11.2017 № 10541 та від 19.01.2018 № 554, акти районного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві від 25.01.2018 та 26.01.2018 про недопущення до проведення позапланової перевірки, повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства та акти про неявку учасника, адвокатські запити на отримання інформації про розміщення хостелу, лист житлово-експлуатаційної організації щодо проведення позапланової пожежної перевірки.

Як вказувалося вище, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Розглянувши заявлений позов, суд не встановив достатніх підстав для його задоволення через недоведеність позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, у тому числі, спори у справах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 заявлено правомірно та відповідно до чинного процесуального законодавства як учасником товариства.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків.

У ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. До збитків, серед іншого, відноситься упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

За загальними правилами для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Перші три елементи складу правопорушення розглядаються як об`єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на потерпілу особу. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб`єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов`язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, але й самий факт порушення боржником його обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Приписами ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" керівними органами підприємства є збори учасників (вищий орган), дирекція, яка складається з генерального директора, його заступників, директорів по напрямках та головного бухгалтера (виконавчий і розпорядчий орган) та генеральний директор, який, серед іншого, здійснює керівництво діяльністю дирекції, несе персональну відповідальність за виконання покладених на товариство завдань, розпоряджається майном та коштами товариства в межах повноважень, наданих статутом і загальними зборами учасників, представляє товариство у відносинах з різними особами, укладає договори та інші угоди від імені товариства.

Пунктом 8.16 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" передбачено, що угоди (дії) про (щодо) відчуження, заставу та оренду (або обтяження іншим способом) нерухомого майна та/або основних фондів товариства або зміни та доповнення до них, можуть бути укладені (здійснені) генеральним директором тільки у випадку наявності дозволу (протоколу), що надається загальними зборами учасників товариства. Протокол підписується учасниками товариства. У випадку внесення до договорів оренди змін і доповнень, дозвіл та такі зміни повинен надаватися протоколом загальних зборка учасників товариства.

Розглядаючи справу № 910/8481/18 суд враховує, що згідно з положеннями п. 8.1 статуту товариства вищим його органом є збори учасників, а по тексту статуту неодноразово вказується такий орган як загальні збори учасників, зокрема, у п. 8.16 статуту, на яких посилається позивач. При вирішенні спору суд виходить з того, що це один і той самий орган, оскільки це випливає зі змісту і суті положень статуту.

Аналізуючи положення п. 8.16 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп", на яку посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, суд зауважує, що обмеження для генерального директора в частині розпорядження майном товариства, встановлені щодо відчуження нерухомого майна та/або основних фондів, а також щодо укладення правочинів з його оренди і застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Оскільки чинне законодавство не містить прямого визначення поняття відчуження, суд враховує положення ч. 1 ст. 178 Цивільного кодексу України, де вказується, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Також, для розуміння поняття відчуження слід прийняти до уваги, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України відчуження власником свого майна визначається як один з законодавчо передбачених способів припинення права власності.

Отже, з аналізу наведених приписів законодавства та положень п. 8.16 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" вбачається, що обмеження для генерального директора застосовуються у разі укладення керівником угод, що стосуються передачі майна у тимчасове користування іншим особам, передачі певних правомочностей на майно заставодержателю та тих, що наслідком яких є припинення права власності товариства на майно, як-то купівлі-продаж, міна, дарування та ін., а також вчинення дії, що мають такі ж правові наслідки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вони не містять належних, допустимих і достовірних доказів, які свідчать про те, що громадянин ОСОБА_3 , діючи як посадова особа Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" вчинив правочин з відчуження або ж оренди чи передачі в заставу приміщень за адресою: м. Київ, вул. Індустріальна, 30, так само як і доказів того, що саме він дозволив невстановленим особам користуватися приміщеннями, що належать товариству.

Аналізуючи подані позивачем документи, суд не відхиляє достовірності посилань позивача на те, що належні Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" приміщення за вищевказаною адресою використовуються для тимчасового проживання громадян, проте, наявні у справі матеріали не підтверджують з чіткою достовірністю, що саме дії відповідача мають ці наслідки.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

При зверненні до суду з цим позовом, на стадії підготовчого провадження та під час розгляду справи по суті позивач не зверталася до суду з клопотанням про витребування доказів на підтвердження заявлених вимог, зокрема, документів, які стосуються формату використання товариством приміщень, які б містили підпис відповідача, документів фінансової ста бухгалтерської звітності, з яких можливо було б установити наявність укладених угод оренди, найму (застави). Також, відсутні і докази того, що підприємство не займається, наприклад, благодійною діяльність та безоплатно дозволяє розміщення громадян у належному йому приміщенні, адже позивач звернулася до суду з позовом, спрямованим на захист саме майнових прав товариства, учасником якого вона є - права на отримання доходу.

Таким чином, суд виходить з того, що позивачем не підтверджено того, що відповідачем вчинено протиправну поведінку, дію чи бездіяльність по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп", тобто, першого елементу складу цивільного правопорушення. Питання наявності причино-наслідкового зв`язку між діями відповідача і їх наслідками судом не досліджується через недоведеність наявності першого елементу складу цивільного правопорушення. Також, суд вважає за доцільне зазначити, що розмір заявлених до стягнення збитків розраховано виходячи з вартості оренди нерухомого майна у тому ж районі міста Києва, де знаходиться приміщення, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп", проте без урахування підприємницьких ризиків від такого виду діяльності, виробничих витрат, простоїв, податків, зборів, обов`язкових платежів тощо, без дослідження фінансово-господарської документації, яка може бути наявною у органів доходів і зборів і містити відомості про обсяги надходжень і витрат товариства за спірний період.

Враховуючи викладене, позовні вимоги відхиляються, судові витрати покладаються на позивача відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.05.2019.

Суддя О.В. Мандриченко