Постанова

від 01.10.2019 по справі 910/8481/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. Справа№ 910/8481/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_5 , як учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого центру "Темп"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2019 року

у справі №910/8481/18 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом ОСОБА_5 , як учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого центру "Темп"

до ОСОБА_4

про стягнення 564 095, 33 грн., -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2018 року позивач - ОСОБА_5 звернулась до господарського суду міста Києва, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп", з позовом до керівника товариства - ОСОБА_4 про відшкодування 564 095,33 грн. збитків, завданих ним юридичній особі через грубе перевищення повноважень генерального директора, що виявилося у самовільному наданні належних товариству нежилих приміщень (основного активу) в оренду для розміщення хостелу.

06 лютого 2019 року позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з керівника товариства - ОСОБА_4 відшкодування 796 873, 91 грн. збитків, завданих ним товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп", як посадовою особою товариства. (а.с. 43 том 1)

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив на те, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів того, що громадянин ОСОБА_4 , діючи як посадова особа ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧОО ЦЕНТРУ Темп вчинив правочин з відчудження або ж користування чи передачі заставу приміщень за адресою: м. Києв, вул.. Індустріальна 30 , так само як і доказів, що саме він дозволив невстановленим особам користуватись приміщенням, що належить товариству. Також зазначив про те, що розмір заявлених до стягнення збитків розраховано виходячи з вартості оренди нерухомого майна у тому ж районі м. Києва, де знаходиться приміщення, що належить ТОВ Науково-виробничий центр Темп , проте без урахування підприємницьких ризиків від такого виду діяльності, виробничих витрат, простоїв, податків, зборів, обов`язкових платежів тощо, без дослідження фінансово-господарської документації, яка може бути наявною у органів доходів і зборів і містити відомості про обсяги надходжень і витрат товариства за спірний період.

Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі №910/8481/18 та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 , як учасника ТОВ "Науково-виробничого центру "Темп" до ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків у сумі 796 873, 91 грн. задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні рішення неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховані доводи позивача про те, що генеральний директор ТОВ Науково-виробничого центру "Темп" без згоди загальних зборів учасників товариства, в порушення п. 8.16 статуту товариства передав в оренду (користування) належне товариству майно, чим завдано збитків товариству. Крім того скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було допущено порушення норм процесуального права, зокрема не надано оцінку наявним у справі доказам, зокрема нотаріально посвідченим заявам свідків стосовно розміщення у належному товаристві приміщенні хостелу. Також скаржник наголошував на тому, що у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування збитків у розмірі 796 873,91 грн. за період з 01.01.2017 по 04.02.2019, розмір яких підтверджено висновками оціночних досліджень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8481/18 на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2019 та призначено справу до розгляду на 24.09.2019.

У судове засідання 24.09.2019 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 розгляд справи відкладено на 01.10.2019.

У судове засідання 01.10.2019 позивач та відповідач не з`явились, повноважних представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

01.10.2019 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивне неможливістю представника бути присутнім в даному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції розглянувши заявлене клопотання дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки позивача належним чином було повідомлено про розгляд справи, обов`язкова явка представника позивача - судом не визнавалась, наведені позивачем підстави неприбуття в судове засідання - не є підставами для відкладення розгляду справи з огляду на наявність в матеріалах справи обсягу документів, необхідного для розгляду апеляційної скарги, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ст. 2, ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене вище, колегією суддів відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка учасників справи в судове засідання 01.10.2019 обов`язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників сторін двічі, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 22.01.1997 відбулася державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп".

За даними Статуту товариства станом на 2017 рік його учасниками були громадянин України ОСОБА_4 та громадянка України ОСОБА_5 , яка у подальшому змінила ім`я на ОСОБА_5 . Частки кожного з учасників складають по 4 687,50 грн. і дорівнюють 50 % статутного капіталу (а.с. 39-55 том 1).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" зареєстроване за адресою: 03058, м . Київ, Солом`янський район, вул. Індустріальна, 30, ідентифікаційний код: 05815681, керівник (підписант): ОСОБА_4 . , види діяльності: комплексне обслуговування об`єктів; організування конгресів і торговельних виставок; діяльність агентства зі стягування платежів і бюро кредитних історій; надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; оптова торгівля відходами та брухтом; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність готелів і подібних заходів тимчасового розміщування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); агентства нерухомості; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; діяльність у сфері права; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук. (а.с. 58-61 том 1)

Згідно наявних в матеріалах справи договору договір купівлі-продажу від 06.11.1997, (а.с. 64 том 1) свідоцтва про власність від 12.10.1997 № 124 (а.с. 62 том 1), акту передачі проданого об`єкту приватизації приміщення офісу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" від 12.10.1997 (а.с.70 том 1), реєстраційного посвідчення на домоволодіння, як належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, що видане Київським міським бюро технічної інвентаризації, підтверджується, що у 1997 році товариство стало власником приміщень загальною площею 126,6 кв м у м. Києві по вул. Індустріальній, 30 (а.с. 63 том 1).

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з рішенням Київської міської ради від 16 червня 2005 року N 436/3012 Про перейменування вулиць у Солом`янському районі , вулицю Індустріальну було перейменовано на вулицю Вадима Гетьмана .

За твердженнями позивача генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" ОСОБА_4 починаючи з січня 2017 року допускає систематичне невиконання посадових обов`язків, а також грубо перевищує надані йому повноваження, чим завдає товариству значні збитки. Так, відповідач не скликає загальні збори учасників, не ухвалює рішення про затвердження звіту про діяльність виконавчого органу та про виплату дивідендів учасниками. Також позивачу стало відомо, що всупереч положень статуту, без отримання дозволу загальних зборів учасників товариства, генеральний директор передав в оренду основний актив підприємства - нерухоме майно у м . Києві по вул . Індустріальній , 30 , де наразі розміщується хостел, що призвело до понесення юридичною особою збитків у сумі 796 873,91 грн. за період з 01.01.2017 по 04.02.2019, які позивач просила стягнути з відповідача, як посадової особи підприємства, діями якої спричинено збитки.

Розмір збитків у вигляді неотриманого доходу в розмірі 796 873,91 грн. позивач розрахувала виходячи з висновків оціночних досліджень, проведених на її замовлення суб`єктами оціночної діяльності, а саме:

- оціночного дослідження про середню ринкову вартість оренди об`єкта нерухомого майна (нежитлового приміщення), що знаходиться у м . Києві по вул.. В.Гетьмана (Індустріальна ), 30 за період 2017-2018 років, виконаного ПП ЕВРОПРОСПЕКТ (а.с. 106-111 том 1 );

- оціночного дослідження про середню ринкову вартість оренди об`єкта нерухомого майна (нежитлового приміщення), що знаходиться у м . Києві по вул.. В.Гетьмана ( Індустріальна), 30 за період з 27.06.2018 по 04.02.2019, виконаного Асоціацією МСБ Афіна , згідно якого середня ринкова вартість 1 кв.м. об`єкту нерухомого майна складає 252,70 грн. (а.с. 44-49 том 2 )

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що позивачем не надано належним та допустимих доказів того, що посадова особа ТОВ Науково-виробничого центру "Темп" ОСОБА_4 вчинив правочин щодо відчуження або передачі оренду нерухомого майна підприємства, що розташовано за адресою м. Києв, вул . Індустріальна 30 . Також не підтверджено, що відповідачем вчинено протиправну поведінку, дію чи бездіяльність по відношенню до товариства, тобто відсутній перший елемент складу цивільного правопорушення. Вказав, що позивачем не підтверджено розмір збитків в сумі 796 873,91 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, у тому числі, спори у справах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків.

Також, ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. До збитків, серед іншого, відноситься упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

За змістом ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

За загальними правилами для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Перші три елементи складу правопорушення розглядаються як об`єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на потерпілу особу. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб`єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов`язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, але й самий факт порушення боржником його обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до змісту Статуту товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" керівними органами підприємства є збори учасників (вищий орган), дирекція, яка складається з генерального директора, його заступників, директорів по напрямках та головного бухгалтера (виконавчий і розпорядчий орган) та генеральний директор, який, серед іншого, здійснює керівництво діяльністю дирекції, несе персональну відповідальність за виконання покладених на товариство завдань, розпоряджається майном та коштами товариства в межах повноважень, наданих статутом і загальними зборами учасників, представляє товариство у відносинах з різними особами, укладає договори та інші угоди від імені товариства.

За змістом пунктом 8.16 статуту товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" передбачено, що угоди (дії) про (щодо) відчуження, заставу та оренду (або обтяження іншим способом) нерухомого майна та/або основних фондів товариства або зміни та доповнення до них, можуть бути укладені (здійснені) генеральним директором тільки у випадку наявності дозволу (протоколу), що надається загальними зборами учасників товариства. Протокол підписується учасниками товариства. У випадку внесення до договорів оренди змін і доповнень, дозвіл та такі зміни повинен надаватися протоколом загальних зборів учасників товариства.

Отже суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з положеннями п. 8.16 статуту товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп", обмеження для генерального директора в частині розпорядження майном товариства, встановлені щодо відчуження нерухомого майна та/або основних фондів, а також щодо укладення правочинів з його оренди і застави.

При цьому, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем, як особою на яку процесуальним законом покладено доведення своїх вимог належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено обставин, що відповідач ОСОБА_4 , діючи як посадова особа товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп", вчинив дії щодо надання в оренду на платній основі майна, що належить товариству та розташовано за адресою м. Київ, вул. Індустріальна (на даний час - В.Гетьмана), 30

Необґрунтованими є посилання позивача на пояснення, складені для Управління патрульної поліції у м. Києві 26.06.2018, звернення жителів вказаного будинку до районного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві щодо вжиття заходів, спрямованих на уникнення появи надзвичайних ситуацій у будинку у зв`язку з розміщенням хостелу (а.с. 99-102 том 1); погодження Державної регуляторної служби України на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав від 24.11.2017 № 10541 та від 19.01.2018 № 554 (а.с. 103 том 1), акти районного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві від 25.01.2018 та 26.01.2018 про недопущення до проведення позапланової перевірки (а.с. 125-128 том 1 ), нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про розміщення у приміщеннях першого поверху житлового будинку в„– 30 по вул. Індустріальній у м. Києві хостелу, тобто, приміщення для тимчасового поселення (ночівлі) фізичних осіб (а.с. 93-98 том 1); повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства та акти про неявку учасника (а.с. 87-89 том 1), адвокатські запити на отримання інформації про розміщення костелу (а.с. 71-73 том 1), лист житлово-експлуатаційної організації щодо проведення позапланової пожежної перевірки (а.с. 81-82 том 1) - не приймаються судом апеляційної інстанції як належні, допустимі та достатні докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження обставин стосовно завдання збитків товариству саме внаслідок використання належного товариству майна, оскільки зазначені докази не підтверджують розпорядження майном, що належить товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Темп" саме посадовою особою зазначеного товариства ОСОБА_4 та не підтверджують розміру нанесених збитків.

Також колегія суддів зазначає, що ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Предмет спору у даній справі стосується саме відшкодування збитків, проте, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. При цьому відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстав кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не підтверджено факт вчинення саме відповідачем протиправної поведінки, дії чи бездіяльності по відношенню до ТОВ Науково-виробничого центру "Темп", тобто відсутній такий елемент складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка заподіювача збитків.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні спору про стягнення збитків дослідженню підлягають усі обставини справи, зокрема і усі складові складу цивільного правопорушення як підстава для відшкодування збитків, але вказане порушення судом першої інстанції не призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції і під час апеляційного розгляду справи встановлено, що дійсно, позивачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні вимог процесуального закону обставин, що відповідачем вчинено протиправну поведінку, дію чи бездіяльність по відношенню до ТОВ Науково-виробничого центру "Темп", як не було доведено і вини відповідача у завданні товариству збитків, як не доведено причино - наслідковий зв`язок та розмір збитків.

Колегія судів, розглядаючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, звертає увагу на те, що при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала та завданими збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Визначаючи розмір заподіяних збитків внаслідок порушення господарських договорів, до уваги беруться вид (склад) збитків та відповідні негативні наслідки у вигляді збитків (у даному випадку, неотриманої вигоди).

Проте колегія суддів вважає, що позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача як умову настання цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. З огляду на це відсутні підстави вважати, що збитки у вигляді упущеної вигоди є наслідком дій відповідача, а відтак, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між заявленими діями відповідача та завданими товариству збитками.

Крім того в силу приписів ст. 62 Конституції України позивачем не було спростовано презумпцію невинуватості особи (у даному випадку відповідача) в контексті спірних правовідносин у даному спорі.

Безпідставними є посилання позивача в підтвердження розміру нанесених збитків на висновки оціночних досліджень про середню ринкову вартість оренди об`єкту нерухомого майна ( нежитлового приміщення), що знаходяться в м . Київ, вулиця Гетьмана Вадима (Індустріальна) 30 (а.с. 106 -111 том 1), проведених на замовлення позивача суб`єктами оціночної діяльності, оскільки вказані документи не є належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України в підтвердження розміру збитків в заявленому до стягненні розмірі, як і не можуть бути доказами наявності таких. Крім того суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні у справі висновки оціночних досліджень не є доказами і в розумінні ст. 98, 101 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не є обґрунтованими та законними, не були доведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, а тому задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2019 - відсутні.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , як учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого центру "Темп", на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі №910/8481/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі №910/8481/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_5 , як учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого центру "Темп".

4. Матеріали справи №910/8481/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 21.10.2019 року

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко