Ухвала

від 13.05.2019 по справі 540/301/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2019 року

Київ

справа № 540/301/19

провадження № К/9901/12464/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства Агропроменерго до Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство Агропроменерго (надалі також ПП Агропроменерго , позивач) звернулось до суду з позовом до Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (надалі також ВДВС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати постанови відповідача:

від 19 липня 2017 року ВП № 54253135 про стягнення виконавчого збору;

від 19 липня 2017 року ВП № 54341070 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року у справі № 650/1620/16-ц витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 , дочірнього підприємства Агропроменерго , ПП Агропроменерго на користь Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області будівлю банно-прального комбінату площею 1434 кв. м. літ. А , будівлю котельної літ. Б загальною вартістю 281864,00 гривень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 22 травня 2017 року вказаний суд видав виконавчий лист № 3, за яким державним виконавцем відкрито виконавче провадження. 25 липня 2017 року позивач отримав постанови відповідача від 19 липня 2017 року ВП № 54253135 про стягнення виконавчого збору та від 19 липня 2017 року ВП № 54341070 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.

Позивач вважає, що державний виконавець протиправно прийняв ці постанови та вказує, що виконавчий збір стягнуто безпідставно, оскільки рішення суду виконано ще до видачі виконавчого листа та до відкриття виконавчого провадження, адже право власності стягувача на вказане майно зареєстровано 11 травня 2017 року. Також позивач зазначав, що рішення суду не передбачало від боржника вчинення будь-яких дій, не вчинення яких було б підставою для здійснення виконавчих дій та, як наслідок, стягнення за це виконавчого збору. Крім того, позивач посилався на те, що виконавчий збір стягується виходячи з вартості майна боржника, переданого стягувачу, але на момент відкриття виконавчого провадження таке майно уже було у власності стягувача.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 26 лютого 2019 року в позові відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем були вчинені дії та заходи з примусового стягнення у виконавчому провадженні щодо витребування з незаконного володіння будівлі банно-прального комбінату, а доводи позивача щодо відсутності підстав для стягнення виконавчого збору та про відсутність доказів вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення є необґрунтованими.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 березня 2019 року скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року й ухвалив у справі нове рішення, яким позов ПП Агропроменерго задовольнив:

визнав протиправною та скасував постанову ВДВС про стягнення виконавчого збору від 19 липня 2017 року ВП №54253135;

визнав протиправною та скасував постанову ВДВС від 19 липня 2017 року ВП № 54341070 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.

Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що за змістом частини другої статті 27 Закону України Про виконавче провадження (у відповідній редакції ) розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої суми, а умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Натомість у цій факт виконання рішення державним виконавцем і дій спрямованих на фактичне стягнення заборгованості/передачу майна стягувачу за виконавчим документом не мали місця. Апеляційний суд при цьому встановив, що виконання судового рішення відбулось 11 травня 2017 року, про що свідчить запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно з яким на підставі наведеного судового рішення за територіальною громадою в особі Великоолександрівської селищної ради зареєстровано право комунальної власності на відповідне нерухоме майно. Своєю чергою, жодних дій, які були би направлені на примусове виконання судового рішення стосовно витребування нерухомого майна в межах наведеного виконавчого провадження, відповідач не вчинив.

Не погоджуючись із указаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і стаття 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Своєю чергою, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року в адміністративній справі № 540/301/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич