Рішення

від 08.05.2019 по справі 826/10718/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2019 року № 826/10718/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 6 оф. 4) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (03680, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.3018 року

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - Відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 року №0016021406; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 року №0016031406;

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки викладені в Акті від 13.03.2018 року №285/26-15-14-06-04/33397626 є безпідставними та такими, що ґрунтуються на внутрішньому переконанні інспекторів Державної фіскальної служби України, без врахування всіх фактичних обставин, оскільки факти, які зазначені в даному Акті є суб`єктивними, такими, що йдуть в розріз з положеннями норм чинного законодавства України, якими передбачено, що у разі звернення резидента з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки передбачені ст. 1 і 2 Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зупиняються і пеня за їх порушення не сплачується.

Представником Відповідача надано суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення та безпідставність вимог Позивача.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп" (код 33397626) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за експортним законодавства України при розрахунках за експортним контрактом від 07.12.2015 р. №1/12 згідно з листом АТ УкрСиббанк від 07.04.2016 №222/14145 (вх. ГУДФС у м. Києві від 11.04.2016 №14669/10) за період з 07.12.2015 р. по 03.03.2018 р.

За результатами проведеної перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки № 285/26-15-14-06-04/33397626 від 13.03.2018 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: ст.1 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94 - BP "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, а саме: ненадходження валютної виручки на суму 7000,00 дол.США за контрактом від 07.12.2015 № 1/12 з INTECH (Грузія); п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" зі змінами та доповненнями, а саме, щодо обов`язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, а саме, порушення строків декларування станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018.

На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 30.03.2018 року: №0016021406, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 196608,70 грн; №0016031406, яким застосовано штрафні санкції за порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1360,00 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями рішеннями, Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), рішенням ДФС України від 20.06.2018 р. №21000/6/99-99-11-01-02-25 залишено спірні податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, звернувся із даним позовом до суду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 року №0016021406, Суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що між Позивачем (Продавець), з однієї сторони, та ТОВ INTECH (Грузія, Покупець), з іншої сторони, укладено Контракт №1/12 на поставку продукції від 07.12.2015 року (надалі - Контракт №1/12).

У відповідності до п.1.1, п.1.4 Контракт №1/12 продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортиментів, обсягах та за цінами, наведеними в рахунку, що є невід`ємною частиною даного контракту. Валютою контракту є долар США.

Пунктом 2.1 Контракту №1/12 визначено, що загальна сума контракту на момент його укладання складає 15875 доларів США.

Зі змісту п.2.3 Контракту №1/12 вбачається, що форма оплати - відстрочення платежу. Оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів (частинами) на рахунок продавця після прийняття товару на склад покупця, проте, не пізніше 29.02.2016р.

Термін відвантаження продукції на адресу покупця продавцем складає три робочі дні з моменту підписання обома сторонами даного контракту. Доставка згідно графіку перевізника (п.5.1 Контракту №1/12).

На виконання умов Контракту від07.12.2015 №1/12 ТОВ Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп було експортовано товар вартістю15875,00 дол. США (екв. 363746,84 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, валютні кошти від фірми INTEX (Грузія) надійшли на поточний рахунок Позивача 16.01.2016 р. на загальну суму 8875,00 дол. США (екв. 221903,03 грн.).

Контролюючи органом під час перевірки встановлено, що станом на 09.03.2016 р. у ТОВ Моноліт-Груп виникла дебіторська заборгованість у сумі 10000,00 дол. США, яка була частково погашена у сумі 3000,00 дол. США, що підтверджено платіжним документом від 22.03.2016 р. б/н. Однак, з порушенням законодавчо встановленого строку на 14 днів.

Кошти у сумі 7000,00 дол. США на поточний рахунок ТОВ Моноліт-Груп не надійшли, що не заперечується сторонами.

Позивач в позовній заяві зазначає, що в даному випадку має місце невиконання нерезидентом обов`язку щодо оплати вартості отриманого товару, а тому, на думку Позивача, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за Контрактом № 1/12 від 07.12.2015 року, Суд не погоджується з даними твердженнями.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР (надалі - Закон N 185/94-ВР) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно із п. 1 Постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 04.12.2015 р. №863 (в редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин) установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частинами 6, 7 ст. 6 Закон N 185/94-ВР, встановлено, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

У відповідності до п.3 ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні зі змінами та доповненнями, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні висновки центрального органу виконавчої влади на продовження термінів розрахунку та сертифікату Торгово-промислової палати України про виникнення форс-мажорних обставин по Контрактом №1/12.

Позивач в позовній заяві зазначає, що останнім подано позовну заяву до Господарського суду про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки передбачені ст. 1 і 2 ЗУ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зупиняються і пеня за їх порушення не сплачується, Суд не погоджується з даними твердженнями.

Відповідно до ст. 4 Закону №185-94/ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Контролюючи органом під час перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки документів, станом на 03.03.2018 р. у ТОВ ІНСТИТУТ ТЕХНІЧНИХ РОЗРОБОК МОНОЛІТ-ГРУП встановлена прострочена дебіторська заборгованість за контрактом від 07.12.2015 р. № 1/12 з INTECH (Грузія) у сумі 7000,00 дол.США з граничним терміном погашення - 08.03.2016 р., що відповідає даним бух.обліку по pax.362.

Під час перевірки Позивачем надано позовну заяву з відміткою Господарського суду м. Києва про її отримання 27.02.2018 р.

Відповідач в Акті перевірки та у відзиві на позовну заяву зазначає, що ТОВ Моноліт-Груп звернулось до Господарського суду м. Києва з порушенням законодавчо встановленого строку на 706 день.

Відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 07.02.2011 р., дата звернення резидента із позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . Отже, пеня за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , в даному випадку, не сплачується з 27.02.2018 року.

З аналізу вищезазначених норм права, Суд приходить до висновку, що пеня підлягає сплаті з дня пропуску строку для зарахування валютних коштів на рахунки та до дня направлення позову до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу нараховано пеню за періоди з 09.03.2016 року по 26.02.2018 р., тобто до направлення Позивачем позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи вищевикладене Суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 року №0016021406 прийнято правомірно, а тому позовні вимоги у даній частині не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладене в Постановах Верховного Суду: від 09.04.2019 року по справі №815/4651/15 (адміністративне провадження №К/9901/28152/18), від 12.04.2019 р. по справі №804/3858/16 (адміністративне провадження №К/9901/25046/18).

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 року №0016031406, Суд зазначає наступне.

Під час перевірки Контролюючим органом встановлено, що у Товариства Моноліт-Груп існувала дебіторська заборгованість, яка підлягала обов`язковому декларуванню в п.5 Розділу III декларації Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України за контрактом від 07.12.2015 №1/12 з INTECH .

Відповідач зазначає, що Позивачем до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (надалі - Декларація) станом на 01.04.2016 р., 01.07.2016 р., 01.10.2016 р., 01.01.2017 р., 01.04.2017 р., 01.07.2017 р., 01.10.2017 р., 01.01.2018 р. подано не було.

Так, режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93.

Пунктом 1 ст. 9 Декрету №15-93, визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Статтею 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", визначено, що суб`єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Надалі декларування суб`єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Вимогами абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Підпунктом 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року №49 передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Позивачем не спростовано та не заперечується твердження щодо того, що останнім не подавало декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.04.2016 р., 01.07.2016 р., 01.10.2016 р., 01.01.2017 р., 01.04.2017 р., 01.07.2017 р., 01.10.2017 р., 01.01.2018 р.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в даній частині не підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 6 оф. 4) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя А.Б. Федорчук