Ухвала

від 09.08.2019 по справі 826/10718/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2019 року

Київ

справа №826/10718/18

адміністративне провадження №К/9901/21461/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп до Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а позов задовольнити.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов`язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 13.07.2018 призначив розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Суд першої інстанції, розглядаючи за правилами спрощеного провадження, з урахуванням положень з урахуванням положень пункту 20 частини першої статті 4, частини шостої статті 12 та пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, правильно відніс цю справу до справ незначної складності.

Предметом позову у цій справі є вимога про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.03.2018 №0016021406, від 30.03.2018 №0016031406 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірах 196`608,70 грн та 1360,00 грн відповідно за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, недекларування валютних цінностей та іншого майна, що перебувають за межами України.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пеня нарахована контролюючим органом до сплати позивачу правомірно з огляду на встановлені обставини щодо порушення Товариством положень статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР внаслідок ненадходження валютної виручки в сумі 7000,00 доларів США за контрактом від 07.12.2015 №1/12 з фірмою INTECH (Грузія) та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 №15-93 внаслідок недекларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, в цій сумі. Судові рішення попередніх інстанцій вмотивовані висновком про те, що пеня підлягає сплаті з дати, наступної за граничною датою строку, встановленого статтею 1 Закону №185/94-ВР, для зарахування валютної виручки за експортований позивачем товар на його банківський рахунок, до дати прийняття позову судом, з яким позивач звернувся нерезидента-контрагента. Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному, зокрема в постановах від 09.04.2019 (справа №815/4651/15) та від 12.04.2019 (справа №804/3858/16).

Також позивачем у ході розгляду справи не були спростовані обставини стосовно того, що ним не були задекларовані валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету №15-93.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини в ухвалі щодо неприйнятності заяви №26293/18 від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine) застосування критерію малозначності справи буде передбачуваним, якщо справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, і не було продемонстровано наявності інших виключних обставин, які згідно із процесуальним законом могли вимагати касаційного розгляду справи.

Європейський суд зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо обмеженого доступу до вищих судових інстанцій також береться до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалось судами нижчих інстанцій.

Враховуючи, що судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду