Постанова

від 02.07.2019 по справі 826/10718/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10718/18 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Шурка О.І.

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.03.2018 № 0016021406;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.03.2018 № 0016031406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп" (код 33397626) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за експортним контрактом від 07.12.2015 № 1/12 згідно з листом АТ УкрСиббанк від 07.04.2016 № 222/14145 (вх. ГУДФС у м. Києві від 11.04.2016 №14669/10) за період з 07.12.2015 по 03.03.2018.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 285/26-15-14-06-04/33397626 від 13.03.2018 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступні порушення:

- ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - BP "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, а саме: ненадходження валютної виручки на суму 7000,00 дол. США за контрактом від 07.12.2015 № 1/12 з INTECH (Грузія);

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю зі змінами та доповненнями, а саме, щодо обов`язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, а саме, порушення строків декларування станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018.

30.03.2018 на підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0016021406, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 196 608, 70 грн;

- № 0016031406, яким застосовано штрафні санкції за порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1 360, 00 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями рішеннями, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 20.06.2018 №21000/6/99-99-11-01-02-25 залишено спірні податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що висновки викладені в акті від 13.03.2018 № 285/26-15-14-06-04/33397626 є безпідставними та такими, що ґрунтуються на внутрішньому переконанні інспекторів Державної фіскальної служби України, без врахування всіх фактичних обставин, оскільки факти, які зазначені в даному акті є суб`єктивними, такими, що йдуть в розріз з положеннями норм чинного законодавства України, якими передбачено, що у разі звернення резидента з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки передбачені ст. 1 і 2 Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зупиняються і пеня за їх порушення не сплачується.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 № 0016021406, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (продавець), з однієї сторони, та ТОВ INTECH (Грузія, покупець), з іншої сторони, укладено контракт №1/12 на поставку продукції від 07.12.2015 (надалі - контракт № 1/12).

У відповідності до п.1.1, п.1.4 контракту № 1/12 продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортиментів, обсягах та за цінами, наведеними в рахунку, що є невід`ємною частиною даного контракту. Валютою контракту є долар США.

Пунктом 2.1 контракту № 1/12 визначено, що загальна сума контракту на момент його укладання складає 15875 доларів США.

Зі змісту п.2.3 контракту №1/12 вбачається, що форма оплати - відстрочення платежу. Оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів (частинами) на рахунок продавця після прийняття товару на склад покупця, проте, не пізніше 29.02.2016.

Термін відвантаження продукції на адресу покупця продавцем складає три робочі дні з моменту підписання обома сторонами даного контракту. Доставка згідно графіку перевізника (п. 5.1 Контракту №1/12).

На виконання умов контракту від 07.12.2015 № 1/12 ТОВ Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп було експортовано товар вартістю 15 875, 00 дол. США (екв. 363 746, 84 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, валютні кошти від фірми INTEX (Грузія) надійшли на поточний рахунок позивача 16.01.2016 на загальну суму 8 875, 00 дол. США (екв. 221 903, 03 грн.).

Контролюючим органом під час перевірки встановлено, що станом на 09.03.2016 у ТОВ Моноліт-Груп виникла дебіторська заборгованість у сумі 10 000, 00 дол. США, яка була частково погашена у сумі 3 000,00 дол. США, що підтверджено платіжним документом від 22.03.2016 б/н. Однак, з порушенням законодавчо встановленого строку на 14 днів.

При цьому, кошти у сумі 7 000,00 дол. США на поточний рахунок ТОВ Моноліт-Груп не надійшли, що не заперечується сторонами.

Доводи апелянта про те, що в даному випадку має місце невиконання нерезидентом обов`язку щодо оплати вартості отриманого товару, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за контрактом № 1/12 від 07.12.2015, не беруться колегією суддів до уваги з огляду на їх безпідставність, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно із п. 1 Постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 04.12.2015 №863 (в редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин) установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частинами 6, 7 ст. 6 Закону України Про здійснення розрахунків в іноземній валюті , встановлено, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

У відповідності до п. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні зі змінами та доповненнями, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Водночас, в матеріалах справи відсутні висновки центрального органу виконавчої влади на продовження термінів розрахунку та сертифікату Торгово-промислової палати України про виникнення форс-мажорних обставин за контрактом №1/12.

Доводи апелянта про те, що ним подано позовну заяву до Господарського суду про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а тому строки передбачені ст. 1 і 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зупиняються і пеня за їх порушення не сплачується, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України Про здійснення розрахунків в іноземній валюті , є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Контролюючим органом під час перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки документів, станом на 03.03.2018 у ТОВ Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп встановлена прострочена дебіторська заборгованість за контрактом від 07.12.2015 № 1/12 з INTECH (Грузія) у сумі 7 000, 00 дол. США з граничним терміном погашення - 08.03.2016, що відповідає даним бухгалтерського обліку по pax.362.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, під час перевірки позивачем надано позовну заяву з відміткою Господарського суду м. Києва про її отримання 27.02.2018.

При цьому, відповідач в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву зазначає, що ТОВ Моноліт-Груп звернулось до Господарського суду м. Києва з порушенням законодавчо встановленого строку на 706 день.

Відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 07.02.2011, дата звернення резидента із позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . Отже, пеня за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , в даному випадку, не сплачується з 27.02.2018 року.

З аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що пеня підлягає сплаті з дня пропуску строку для зарахування валютних коштів на рахунки та до дня направлення позову до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу нараховано пеню за періоди з 09.03.2016 по 26.02.2018, тобто до направлення позивачем позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 № 0016021406 прийнято правомірно, а тому позовні вимоги у даній частині не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 815/4651/15, від 12.04.2019 у справі № 804/3858/16.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0016031406, колегія суддів зазначає наступне.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що у товариства Моноліт-Груп існувала дебіторська заборгованість, яка підлягала обов`язковому декларуванню в п. 5 Розділу III декларації Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України за контрактом від 07.12.2015 №1/12 з INTECH .

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, позивачем до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018 подано не було.

Так, режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93.

Пунктом 1 ст. 9 Декрету №15-93 визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Статтею 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", визначено, що суб`єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Надалі декларування суб`єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Вимогами абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Підпунктом 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року №49 передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не заперечується того, що останнім не подавалось декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 № 0016031406 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Технічних Розробок Моноліт-Груп залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 08.07.2019.