Рішення

від 14.05.2019 по справі 826/13134/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2019 року № 826/13134/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ГУ МВС України в Київській області (Відповідач-1),

ГУ Національної поліції в Київській області (Відповідач-2),

Бориспільський міський відділ (з обслуговування міста Бориспіль та Бориспільського району) Головного управління МВС в Київській області (Відповідач-3)

про

визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ: 08592218), Головного управління Національної поліції в Київській області (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ: 40108616), Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Бориспіль та Бориспільського району) ГУ МВС в Київській області (код ЄДР 08673069; адреса: 08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Комуністична, 4), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС в Київській області від 16.07.2018 № 18 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

2) зобов'язати ГУ НП в Київській області поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Бориспіль та Бориспільського району) ГУ МВС України в Київській області та зарахувати трудовий стаж з 18.07.2018;

3) допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в ГУ НП в Київській області на рівнозначній посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Бориспіль та Бориспільського району) ГУ МВС в Київській області з 06.11.2015;

4) стягнути з ГУ МВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.07.2018 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

5) стягнути з ГУ МВС в Київській області на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн. завданої моральної шкоди.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що оскаржуваним наказом його, капітана міліції, заступника начальника - начальника кримінальної міліції Бориспільського МВ (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 64 «г» (через скорочення штатів згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ України УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі також - Положення № 114).

Позивач зазначає, що його звільнення було незаконним.

До цього, як зазначено у позові, наказом ГУ МВС від 01.04.2010 № 242 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОВС області» за порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за статтею 64 пункту «є» (порушення дисципліни) Положення № 114.

Однак, як зазначено у позові, 14.05.2018 на підставі постанови Верховного суду України від 25.04.2018 № 826/7342/14 позивача поновлено на посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) з 21 квітня 2010 року наказом ГУ МВС України в Київській області № 15 о/с.

Посилаючись на положення п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015, позивач зазначає, що всі працівники міліції вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Разом з цим, звертає увагу позивач, за приписами п 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів за їх згодою.

Отже, як вважає позивач, зазначеним Законом передбачена альтернатива вибору працівника міліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими. Працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень.

Таким чином, зазначає позивач, Законом № 580-VIII прямо визначено його право, в разі виявлення бажання, проходити службу в поліції і бути прийнятим на службу до поліції.

Позивач зазначає, що Закон був опублікований 06.08.2015, відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчився 06.11.2015.

Однак, як зазначає позивач, у період з 06.08.2015 до 06.11.2015 від незалежних від позивача обставин, він був позбавлений можливості виявити бажання про прийняття на службу до поліції. Цим правом позивач зміг скористатися після фактичного виконання вищезгаданого рішення Верховного суду України від 25.04.2018, тобто після 14.05.2018.

З цього приводу, як зазначається позивачем, він неодноразово звертався з відповідними рапортами та заявами, однак, позивача не було прийнято на службу до поліції.

Зазначаючи про протиправність звільнення, позивач посилається на судову практику та звертає увагу, що органи поліції по своїм функціям та завданням по суті виконують ті самі функції, що і міліція та по суті є правонаступниками виконуваних функцій міліції.

Позивач вважає, що оскільки зобов'язання по працевлаштуванню працівника ліквідованої установи МВС не виконало, то трудові гарантії відповідача відносно позивача як працівника, порушені. Сам факт ліквідації органів міліції не може бути підставою для звільнення позивача за скороченням штатів при наявності бажання проходити службу в поліції.

Крім того, позивач звертає увагу і на порушення процедури звільнення. Відповідачами в порушення встановлених вимог не було вчинено будь-яких дій з метою з'ясування можливості використання позивача щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ, не взято до уваги кваліфікацію, досвід, переважне право залишення на роботі (працівник з тривалим безперервним стаже), відсутність стягнень, утримання неповнолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_1

Крім іншого, позивач посилається і на положення п. 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до якого однією з підстав звільнення зі служби в ОВС через скорочення штатів є неприйняття працівника міліції на службу до поліції. Водночас, умовою прийняття працівника працівників міліції на службу в поліції є відповідність вказаних осіб вимогам до поліцейських.

Зазначаючи про належні у позивача якості для служби у поліції, позивач акцентує увагу на тому, що єдиною підставою для його звільнення є лише ліквідація міліції та створення поліції.

Позивач також звертає увагу на те, що відповідачами у відповідях на його звернення не було обґрунтовано та не зазначено підстави щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі. У наказі про звільнення з цього приводу також нічого не зазначено.

Таким чином, позивач вважає очевидними порушення під час його звільнення п/п. «г» п. 64 Положення № 114, статей 49, 61, а також п. 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

Водночас, у позові позивач зазначає про заподіяння йому моральної шкоди внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, акцентуючи увагу, крім іншого, на погіршенні самопочуття, головному болі, душевних переживаннях, на розумінні того, що позивач не зможе забезпечити себе, дружину, двох своїх дітей та, при цьому, звертає увагу на необхідність запозичення коштів, що змусило докладати значних зусиль для організації свого життя.

Позиція відповідачів.

Відповідачі, як у відзивах на позов (т.1, а.с. 91, 128), так і за усними поясненнями представника відповідачів, просять відмовити у задоволенні позову. Суть доводів відповідачів зводиться до того, що в силу розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції вважаються попередженими про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Водночас, постановою КМ України від 16.09.2015 № 730 ліквідовано як юридичні особи публічного права ГУ МВС України в Київській області та Бориспільський МВ ГУ МВС України в Київській області.

У зв'язку з цим, МВС видано наказ від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно штатні зміни» згідно якого вирішено вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС. Згідно Переліку змін у штатах МВС, затвердженого згаданим наказом МВС України, в ГУМВС України в Київській області скасовуються всі штати, тобто всі 8986 посад скорочено.

У зв'язку із проведенням реорганізації органів внутрішніх справ, а саме: ліквідації ОВС, створення нового органу «Національна поліція» та скорочення посад в міліції, у т.ч. наказ ГУ МВС України в Київській області від 30.11.2015 № 2054, адміністрацією було складено попередження про вивільнення позивача із займаної посади 16.07.2018 згідно з п. 1 ст. 40 та статті 49-2 КЗпП України, ст. 77 п. 1 пп. 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів).

Беручи до уваги наведене, з урахуванням відсутності можливості використання позивача на службі, у зв'язку з фактичним припиненням існування та діяльності державного органу - міліції та у зв'язку з відсутністю інших підстав для звільнення, видано оскаржуваний наказ.

Стосовно вимоги працевлаштувати позивача до ГУ НП на рівнозначній посаді, Відповідач-2 зазначає, що позивача звільнено з ГУ МВС України, а не з ГУ НП та нормами діючого законодавства не передбачено можливості при звільненні з однієї юридичної особи поновитись в іншій, в якій позивач службу не проходив.

Стосовно стягнення моральної шкоди, відповідачі вважають вказані вимоги нічим не обґрунтованими.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому він наполягає на обґрунтованості позовних вимог та безпідставності заперечень відповідачів.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 22.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання в рамках підготовчого провадження.

Ухвалою від 14.09.2018 до участі у справі залучено співвідповідача - Бориспільський міський відділ (з обслуговування міста Бориспіль та Бориспільського району) Головного управління МВС в Київській області.

Ухвалою від 14.03.2019 витребувано додаткові докази.

У підготовчому засіданні 14.03.2019 постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.04.2019 за згодою учасників справи ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Встановлені судом обставини.

Як вбачається із послужного списку (т.1., а.с. 105 і далі), позивач працював в органах внутрішніх справ, зокрема, у підрозділах по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.

Наказом № 326 о/с від 10.07.09 по Головному управлінню МВС України в Київській області ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Бориспільського МВ -начальника кримінальної міліції Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району Київської області).

З послужного списку також вбачається, що позивач за час служби мав стягнення: догани, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, зауваження, зокрема, за: порушення вимог забезпечення режиму таємності та конспірації в службовій діяльності; за зловживання службовим становищем, що виявилось у встановленні неділових стосунків з громадянами; за систематичне порушення службової дисципліни, відсутність показників у роботі по документуванню збувачів наркотиків; складання протоколу допиту свідка без попереднього порушення кримінальної справи, проявлену нещирість при проведенні службового розслідування; недодержання культури та професійної етики в реагуванні на справедливе зауваження, грубість та зухвалість, проявлені до посадової особи, старшої за званням та посадою.

Вказані стягнення зняті (т.1; а.с. 109).

Відповідно до атестаційного листа за період з липня 2009 до квітня 2010 вбачається, що за період служби та на займаній посаді зарекомендував себе посередньо. Накази і вказівки знає, але не завжди вірно ними користується. Має посередні знання за спеціальністю та посередню ерудицію в інших службових питаннях, не проявляє наполегливості та активності при досягненні показників. В побуті веде скромний спосіб життя. По характеру замкнутий, неврівноважений. У колективі авторитетом та повагою не користується. Добре володіє українською мовою. Фізично розвинутий добре. На доброму рівні володіє табельною вогнепальною зброєю та спецзасобами. 09.03.2010 прокуратурою м. Києва порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, та частиною 2 статті 307 КК України. Зазначено, що дана подія стала можливою внаслідок низьких моральних та ділових якостей, порушення присяги, кодексу честі працівника міліції, дисциплінарного статуту. Злочинними діями ОСОБА_1 охоронюваним законом державним інтересам заподіяно істотну шкоду у вигляді підриву авторитету працівника державного органу. На підстав наведеного у сукупності, керівництво Бориспільського міського відділу ГУ МВС України в Київській області клопотало про звільнення позивача з ОВС за порушення дисципліни. Висновок безпосереднього керівника: займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з органів внутрішніх справ.

Як вбачається із судових рішень у справі № 826/7342/14, які розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, наказом ГУ МВС України в Київській області від 01 квітня 2010 року № 242 позивача притягнуто до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за статтею 64, пункт «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зазначений наказ реалізовано наказом ГУ МВС України в Київській області від 19 квітня 2010 року №229 о/с «По особовому складу».

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали висновки службового розслідування, в якому зафіксовано порушення позивачем службової дисципліни, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, яке виявилось у торгівлі особливо небезпечними наркотичними засобами, вступі у неділові стосунки з цивільними особами з метою отримання грошової винагороди.

Як зазначено у судових рішеннях у даній справі, згідно спецповідомлення ГУ МВС України в Київській області від 11 березня 2010 року № 3/8, позивач затриманий в порядку статті 115 КПК України та утримується в ІТТ ГУМВ України в м. Києві. Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва від 09 березня 2010 року порушено кримінальну справу № 50-5749 щодо позивача за ознаками складу злочинів, передбачених частиною 3 статті 364 та частиною 2 статті 307 КК України.

Не погодившись із вищезгаданими наказами, позивач оскаржив їх до суду.

Постановою ОАС м. Києва від 15.01.2015 у задоволенні позову відмовлено.

10 грудня 2015 постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/7342/14 рішення суду першої інстанції скасовано, скасовані вищезгадані накази та зобов'язано поновити позивача на роботі на посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області.

18.12.2015 наказом № 632 о/с поновлено позивача на посаді з 21.04.2010.

Надалі, наказом ГУ МВС України в Київській області № 633 о/с 21.12.2015, згідно з п. 10 та п. 11 р. 11 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 (справа ОАСК № 826/836/16).

У той же час, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2016 скасовано вищезгадану постанову Київського апеляційного адміністративного суду, а постанову ОАС м. Києва від 15.01.2015, якою було відмовлено у задоволенні позову, залишено без змін.

Надалі, постановою Верховного Суду від 25.04.2018 ухвалу ВАСУ та постанову ОАС м. Києва скасовано, а постанову КААС залишено без змін.

При цьому, постановою Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2014 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 , в частині обвинувачення за ст. 364 ч. 3 КК України закрито на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України (1960 року). Вказана постанова набрала законної сили 03 квітня 2014 року.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 7 травня 2015 року у ОСОБА_1 визнано невинним в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та виправданим за недоведеності участі у вчиненні злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2015 року (номер рішення в ЄДРСР 53434722) вирок Деснянського районного суду м. Києва від 7 травня 2015 року залишено без змін.

14.05.2018 наказом ГУ МВС України в Київській області № 15 о/с поновлено капітана міліції ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району), з 21 квітня 2010 року. Підстава - постанова Верховного суду України від 25.04.2018 № 826/7342/14, лист відділу правового забезпечення від 10.05.2018 № 2680. Одночасно скасовано пункт наказу ГУ від 19.04.2010 № 229 о/с в частині звільнення позивача.

17.05.2018 позивачу вручено попередження, в якому зазначено, що у зв'язку з проведенням реорганізації органів внутрішніх справи, а саме: ліквідації територіальних органів внутрішніх справ, утворення нового органу «Національна поліція» та скорочення посад в міліції, адміністрація попередила позивача про звільнення із займаної посади з 16.07.2018 згідно з п. 1 ст. 40 та статті 49-2 КЗпП України, ст. 77 п. 1 п/п. 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів).

18.05.2018 позивач звернувся із Запитом № 2 до ГУ МВС України в Київській області та ГУ НП у Київській області про те, що на заяву позивача від 08.05.2018 до ГУ МВС України у Київській області позивачем отримана відповідь від 14.05.2018, в якій зазначено про поновлення позивача на посаді та про попередження про наступне звільнення у зв'язку із скороченням штатів. У цьому запиті позивач поставив 24 питання та 6 пов'язаних додаткових питань. Зазначив, що хотів би проходити службу в поліції.

У заяві від 21.05.2018 на ім'я міністра внутрішніх справ України позивач зазначає, що 07.05.2018 він звернувся із заявою до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області, в якій просив негайно виконати постанову Верховного суду, а також з низкою супутніх питань. У заяві на ім'я міністра позивач зазначив, що у зверненні до ГУ МВС України у Київській області зазначив, що бажав би проходити подальшу службу в поліції, оскільки відповідає вимогам до поліцейських. У цій же заяві на ім'я міністра позивач зазначив, що цього ж дня звернувся із заявою до начальника ГУ НП у Київській області, в якій повідомив про бажання проходити подальшу службу в поліції, оскільки відповідає встановленим вимогам. У цій заяві позивач також повідомив міністра про отримання 16.05.2018 від відповідача-1 відповіді про поновлення позивача на посаді з 21.04.2010 та одночасно повідомлено, що посада скорочена відповідно до вищезгаданих наказів від 06.11.2015 № 1388 та від 30.11.2015 № 2054, попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади з 13.04.2018 згідно з п. 1 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України, у зв'язку з цим, запропоновано прибути до управління кадрового забезпечення ГУ для вирішення питання щодо подальшого проходження служби. У цій же заяві зазначено, що 17.04.2018 позивач прибув до ГУ де отримав витяг з наказу № 15 о/с від 14.05.218 про скасування наказу від 19.04.2010 № 220 о/с та поновлення на посаді з 21.04.2010. Також, отримано витяг з наказу № 26 о/с від 14.05.218 про скасування наказу ГУ від 19.04.2010 № 229 о/с в частині звільнення позивача. При цьому, як зазначає позивач у цьому листі, в цей же день його попереджено про можливе звільнення з 16.07.2018. Позивач у цьому листі повідомив міністра, що працівник кадрової служби не відповів на низку питань позивача, у т.ч.: про присвоєння звання - полковник міліції за вислугою років; які посади будуть запропоновані. Надалі у листі також зазначаються обставини звернення 18.05.2018 із запитами № 2 до ГУ МВС України у Київській області та ГУ НП у Київській області, в яких позивач просив надати відповіді на 29 питань, у т.ч. щодо вирішення питання про прийняття позивача до поліції, питання щодо визначення медичного закладу, яким може користуватися позивач та члени сім'ї, чи розповсюджуються на нього пільги на придбання путівок у санаторій. У заяві позивач просив, крім іншого, працевлаштувати його на службу в ОВС на рівнозначній посаді заступника начальника МВ - начальника кримінальної міліції Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області.

Водночас, позивач звернувся до міністра з рапортом аналогічного змісту.

23.05.2018 ГУ МВС України в Київській області надало позивачу відповідь, в якій повідомлялось про поновлення на посаді згідно наказу від 14.05.2018 № 15 о/с. Водночас зазначено про скорочення посади та нагадано, що 17.05.2018 позивача попереджено про наступне звільнення з 16.07.2018.

Звернута увага на те, що остання позитивна атестація датована 2007.

Також звернута увага на те, що проходження служби в НП можливо згідно розділу 6 «Добір на посаду поліцейського» Закону України «Про Національну поліцію» на загальних підставах.

29.05.2018 позивач звернувся із заявою до Голови Національної поліції та просив прийняти його на службу до поліції, запропонувати рівнозначну посаду, надати перелік всіх вакантних посад. Також одночасно було подано рапорт аналогічного змісту.

29.05.2018 позивачем також було подано заяву до ГУ НП у Київській області, аналогічну за змістом, що і на адресу міністра, з проханням прийняти на службу до поліції, запропонувати рівнозначну посаду, надати перелік вакантних посад. 29.05.2018 подано також рапорт аналогічного змісту.

04.06.2018 за № А-425 о/п ГУ НП у Київській області надано позивачу відповідь, в якій зазначено про ліквідацію ГУ МВС, необхідність звернення до ГУ МВС України в Київській області.

05.06.2018 за №№ А-773, А-774 ГУ НП у Київській області повідомило позивача про ліквідацію органів внутрішніх справ та звернута увага на те, що ГУ не є правонаступником ГУ МВС. Звернута увага, що питання про проходження служби у поліції може бути вирішено відповідно до розділу 6 Закону України «Про Національну поліцію». Запропоновано ознайомитись з відкритими конкурсами на вакансії.

14.06.2018 ГУ НП повідомило про можливість проходження служби у порядку розділу 6 Закону України «Про Національну поліцію».

18.06.2018 позивач звернувся до міністра і заявою в якій просив вже запропонувати йому неатестовану посаду в МВС України рівнозначну раніше займаній посаді.

Листом від 25.06.2018 за № А-777, 3464, 3102 ГУ МВС України в Київській області повідомило про надання відповідей на раніше надіслані адвокатські запита. Нагадано, що 17.05.2018 ОСОБА_1 власноруч підписано попередження про можливе вивільнення з 16.07.2015.

Аналогічно, листом від 25.06.2018 №А-777, 3464, 3102 ГУ НП повідомило адвоката про надання відповідей на раніше надані адвокатські запити. Повідомлено, що питання подальшого проходження вирішуються у відповідності до вимог розділу 6 Закону України «Про Національну поліцію».

26.06.2018 за № 3323/12/1/1/03-2018 Національна поліція у відповідь на листи до міністра та голови НП знову звернула увагу позивача на те, що ОВС ліквідовані, а відповідно до п. 9 розділу 11 перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» за заявою, поданою упродовж трьох місяців з дня опублікування закону працівники міліції могли бути прийняті на службу до поліції. Разом з цим, звертається увага, що органи поліції не зобов'язані в обов'язковому порядку приймати колишніх працівників міліції на службу до поліції.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 16.07.2018 № 18 о/с звільнено відповідно до п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом капітана міліції ОСОБА_1 (М-085701), заступника начальника - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району), з 16 липня 2018 року. Вислуга років: календарна 22 роки 11 місяців 01 день, пільгова - 27 років 11 місяців 02 дні.

Підстава: ч. 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

З акту від 16.07.2018 № 1829/109/12 (т.1, а.с. 101) вбачається, що позивач категорично відмовився отримати трудову книжку, додаток № 26 до порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, посвідчення про прописку до призовної дільниці та витяг з наказу від 16.07.2018 № 18 о/с. У зв'язку з цим листом від 16.07.2018 (т.1, а.с. 102) позивачу запропоновано прибути до ГУ для отримання документів.

З матеріалів справи вбачається, що наразі позивач займається адвокатською діяльністю.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 565-XII).

Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

За приписами пункту 64 «г» Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон № 565-ХІІ втратив чинність та вступив у дію Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію».

Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в офіційному виданні «Голос України» 6 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону набирають чинності з 7 серпня 2015 року.

Відповідно до п. 8 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону з дня опублікування цього Закону, яким є 06.08.2015, всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п. 9 цього розділу закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до п. 10 цього ж розділу Закону, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та Положення, на які йдеться посилання у оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі, що відповідає правовій позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 20.09.2018 у справі. №815/497/16.

При цьому, за наведених правил, прийняття на службу у поліцію є правом відповідного органу поліції та не є імперативним обов'язком, ці органи користуються в обумовлених законом рамках розсудом вирішення даних питань.

Між тим, слід додати, що виходячи з усталеної судової практики Верховного Суду України, Верховного Суду ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, що має місце у даному випадку, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Однак, у даному випадку, суд звертає увагу на наступні обставини.

(1) Як вже зазначалося, 10 грудня 2015 постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/7342/14 скасовано накази від 01 квітня 2010 року №242 та від 19 квітня 2010 року №229 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за статтею 64, пункт «є» (за порушення дисципліни).

Надалі, наказом ГУ МВС України в Київській області № 633 о/с 21.12.2015, згідно з п. 10 та п. 11 р. 11 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015.

Вказаний наказ став предметом судового оскарження в іншій справі № 826/836/16.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 у справі № 826/836/16 у задоволенні позову позивача відмовлено у повному обсязі.

Крім іншого, у постанові суду зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем у визначений Законом України «Про Національну поліцію» період рапорту про подальше проходження служби у поліції. Враховуючи, що питання щодо подальшого проходження позивачем служби органах національної поліції не було вирішено в порядку п. 9 - 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", отже при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв відповідно до згадуваних норм Закону України "Про Національну поліцію".

З відомостей, розміщених в ЄДРСР відносно постанови суду, дане судове рішення набрало законної сили 04.10.2016.

Таким чином, на сьогоднішній день наявний наказ ГУ МВС від 21.12.2015 № 633 о/с, який визнаний судом законним, не скасований та є чинним, яким позивача звільнено у зв'язку із скороченням штатів.

Наведеним наказом та судовим рішенням у справі встановлено наявність обставин, які є підставою для звільнення позивача у зв'язку із скороченням штатів, що у сукупності, відповідно, є правовою перешкодою для переоцінки, визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу від 16.07.2018 № 18 о/с про звільнення позивача у зв'язку із скороченням штату, оскільки, з урахуванням постанови ОАСК від 30.08.2016 та обставин, встановлених у даній справі, останній ґрунтується на тих же обставинах (ліквідація міліції та створення поліції) та підставах звільнення (за скороченням штатів), що і наказ від 21.12.2016, та є формою реалізації обставин, визнаних законними судом у рішенні у справі № 826/836/16, які є підставою для звільнення у зв'язку із скороченням штатів у ГУ МВС, та формою реалізації власне наказу від 21.12.2016 після поновлення на посаді у зв'язку із скасуванням наказів 2010 року.

При цьому, зазначений наказ не був предметом оцінки у справі № 826/7342/14, а відтак скасування наказів 2010 року не впливає на юридичну значимість наказу від 21.12.2015 для цілей оцінки оскаржуваного у даній справі наказу.

(2) У взаємозв'язку з наведеним судом враховуються також наступне.

Позивач зазначає, що був позбавлений права в порядку п. 9, п. 10 Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» подати заяву про прийняття на службу до поліції, оскільки рішення Верховного Суду про його поновлення було прийнято лише у 2018 році, коли він і став звертатися щодо переходу на службу до поліції.

Однак, як вже зазначалося, постанову КААС про скасування наказів 2010 року було ухвалено 10.12.2015 (під час її проголошення були присутні учасники справи) і лише 21.12.2015 було прийнято визнаний судом законним наказ № 633 о/с згідно з п. 10 та п. 11 р. 11 Закону України «Про Національну поліцію» про звільнення позивача у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Тобто, навіть враховуючи закінчення 06.11.2015 тримісячного строку вираження волевиявлення щодо продовження служби у поліції, позивач не скористався своїм правом та не виявив хоча б у цей нетривалий період (після ухвалення постанови та прийняття наступного наказу) свого бажання працювати у поліції, що власне було встановлено і у рішенні у справі № 826/836/16, що вказує на відсутність підстав для застосування п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» для цілей продовження служби позивача у поліції (працевлаштування до поліції), що у свою чергу вказує на правомірність застосування відповідачем-1 п. 10 зазначеного розділу Закону.

(3) Слід також додати, що положення п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» обумовлюють можливість продовження служби працівниками міліції у поліції відповідністю вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом.

Серед іншого, відповідно до положень статей 51-55, 57 Закону України «Про Національну поліцію», Типового порядку, затвердженого наказом МВС України 25.12.2015 № 1631 та Інструкції, затвердженої наказом МВС України 17.11.2015 № 1465, придатність до служби визначається, крім іншого, з урахуванням виявлення рис, типів характеру, стилю поведінки кандидата, визначення його емоційного стану, придатності кандидата до служби в умовах підвищеного психологічного навантаження. При цьому, під час служби враховуються, крім іншого, дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів.

У даному випадку вказані норми та акти хоча і регулюють різні етапи, пов'язані із службою у поліції (вступ на службу, проходження служби, проведення конкурсів, атестування), але у своїй сукупності формують єдиний погляд та підхід до характеристики та якості особи, яка представляє державу у такій специфічній сфері її діяльності як забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У даному випадку, як вже зазначалося та не спростовується позивачем, остання позитивна атестація датована 2007 роком.

При цьому, вище судом наведено зміст атестаційного листа за період з липня 2009 до квітня 2010 з висновками про невідповідність позивача займаній посаді, висновок щодо чого сформований не лише щодо подій, пов'язаних з порушенням кримінальної справи. Вказані висновки не спростовані позивачем, не скасовані та є чинними, що у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість висновку відповідачів щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі та наявність підстав для звільнення зі служби в ОВС через скорочення штатів у зв'язку з неприйняттям працівника міліції на службу до поліції.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень вказаних правових актів, оцінки за своїм внутрішнім переконанням поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, безпосередньому, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного наказу, який за висновком суду є правомірним, та, відповідно, не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, а відтак приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Інші вимоги, заявлені позивачем, у т.ч. щодо моральної шкоди, є похідними від вимоги про скасування наказу, а відтак, враховуючи те, що у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити, відповідно не підлягають задоволенню і похідні вимоги.

При цьому, суд звертає увагу, що позивача звільнено з посади у Бориспільському міському відділі (з обслуговування міста Бориспіль та Бориспільського району) ГУ МВС в Київській області та, навіть у випадку задоволення позову, відсутні нормативно визначені обов'язки ГУ НП в Київській області поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді заступника начальника міського відділу.

Доводи позивача та надані ним матеріали, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін