Ухвала

від 10.05.2019 по справі 759/3965/19

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 2/759/3812/19

ун. № 759/3965/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт», Голови об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» Пустовіт Нелі Анатоліївни, третя особа: КП ГІОЦ КМДА про визнання недійсними рішення загальних зборів та опитувальних листів по затвердженню внесків співвласників на утримання та охорону будинку, прибудинкової території, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.05.2019 року відкрито провадження у справі ун. № 759/3965/19 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт», Голови об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» Пустовіт Нелі Анатоліївни, третя особа: КП ГІОЦ КМДА про визнання недійсними рішення загальних зборів та опитувальних листів по затвердженню внесків співвласників на утримання та охорону будинку, прибудинкової території. Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, яку аргументовано тим, що позивач вважає очевидним ознаки протиправності, фальсифікації рішення в частині пунктів 3-6 протоколу загальних зборів та опитувальних листів по пунктах 3-6 співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, порушення прав, свобод та інтересів позивача та інших співвласників при волевиявленні на загальних зборах співвласників будинку 22.01.2019 року, вказані питання розглядалися на загальних зборах 22.01.2019 року і були перенесені зборами на наступні загальні збори із-за того, що були економічно обґрунтованими, але правління ОСББ «Моноліт» всупереч рішення загальних зборів, проводить письмове опитування, не намагаючись навіть опитати представників опозиційної групи співвласників. Загальними зборами ОСББ від 22.01.2019 року не було прийнято рішення по затвердженню кошторису, яким визначено розмір внесків на утримання майна ОСББ на 2019 рік і не встановлено розмір щомісячних внесків та платежів для співвласників житлової та нежитлової нерухомості. Правління одноособово, без рішення зборів підвищили тарифи згідно економічно необґрунтованого розрахунку. В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає, що оскаржуваним протоколом від 22.01.2019 року та опитувальними листами та кошторисом на 2019 рік встановлена сума внеску 6,82 грн. за 1 м2 та затверджена структура внесків, при цьому, на думку позивача, протокол, опитувальні листи та кошторис сфальсифіковані, протокол, кошторис прийняті поза межами повноважень відповідача та у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, всупереч принципам ціноутворення у сфері цін/тарифів та житлово-комунальні послуги. Позивач стверджує, що у протоколі, кошторисі відсутні економічні обґрунтування розрахунку внесків співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим неможливо встановити природу походження встановлених тарифів, а також відповідність отримуваних послуг їх фактичній наявності, кількості та якості, а крім того, відсутні посилання на необхідність коригування чинних тарифів на житлово-комунальні послуги, а у кошторисі не наведено пояснень щодо застосованого підходу до утворення внесків співвласників на охорону, утримання будинку та прибудинкової території. Позивач також зазначає, що інформація про обґрунтування витрат на утримання будинку до відома співвласників-споживачів послуг не доводилася, офіційний веб-сайт правління ОСББ «Моноліт» відповідач не створив, в мережі Інтернет не розповсюджував інформацію про кошторис та структуру внесків на утримання будинку, у друкованих засобах масової інформації не публікувався, у зв'язку з чим споживачі житлово-комунальних послуг не мали можливості приймати участь у встановленні внесків на житлово-комунальні послуги, які передбачено чинним законодавством, а тому рішення про кошторис, визначення розміру внесків, витрати на охорону, довибори членів правління не були прийняті в порядку, встановленому Конституцією України, відповідними законами та Статутом ОСББ і може бути підставою для визначення рішення зборів по цим питанням недійсним та скасованим з дати прийняття. Враховуючи викладене існують всі підстави для зупинення дії протоколу та нарахування внесків за кошторисом, затвердженим протоколом загальних зборів співвласників від 22.01.2019 року з моменту прийняття і до закінчення спору та прийняття рішення. Крім того, неодноразово головою та членами правління ігнорувалися прийнятті рішення суду, а при скасуванні одного протоколу вони фальсифікували прийняття іншого і продовжували не виконувати рішення суду. Позивач ОСОБА_1 просила суд зупинити дію протоколу загальних зборів ОСББ "Моноліт" від 22.01.2019р. в частині пунктів про прийняття кошторису - 2019 р. та внесків в сумі 6,82 грн. за 1 м2, затвердження опитувальних листів та прийняття в члени правління по АДРЕСА_1, заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії щодо встановлення/зміни розміру внесків з моменту прийняття вищевказаного рішення; зупинити нарахування та стягнення внесків з розрахунку 6,82 грн. за 1 м2, 350 грн. за охорону будинку на підставі рішення загальних зборів від 22.01.2019р.; заборонити відповідачам та третій особі складати та затверджувати у державного реєстратора, у нотаріуса нові протоколи, нові кошториси, стягувати нові внески на утримання будинку та прибудинкової території та 350 грн.на охорону; накласти арешт та заборонити відчуження грошових коштів ОСББ "Моноліт", що знаходяться на депозитному рахунку в сумі 300 000 грн.

На час подачі заяви про забезпечення позову, позивачу достовірно не відомо чи вже стягнені кошти з співвласників по економічно необґрунтованому кошторису, всі зазначені дії можуть бути вчинені у будь-який момент, оскільки, відсутня будь-яка заборона на їх вчинення. Отже, задоволення вияви про забезпечення позову унеможливлять вчинення всіх дій як головою ОСББ «Моноліт», так і КП ГІОЦ шляхом заборони вчинення відповідачами конкретних дій, а саме зупиненням нарахування внесків, затверджених протоколом від 22.01.2019 року, забороною складати і затверджувати нові протоколи на нові кошториси, здійснювати переказ коштів, передавати кошти на рахунок ОСББ «Моноліт».

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

За наслідками розгляду відповідних матеріалів суд прийшов таких висновків.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме в частині зупинення дії рішення загальних зборів ОСББ "Моноліт" від 22.01.2019 року в частині пунктів про прийняття кошторису - 2019 та внесків в сумі 6,82 грн. на 1 м2, затвердження опитувальних листів та прийняття в члени правління по будинку АДРЕСА_1 та заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо встановлення/зміни розміру внесків з моменту прийняття вищевказаного рішення і до вирішення справи по суті, в іншій частині заява задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них та правління товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов"язані з втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

З огляду на вищезазначене, в іншій частині заяви про забезпечення позову слід відмовити, так як суд при вирішення питання про забезпечення позову не може втручатися у внутрішню діяльність ОСББ «Моноліт» та КП ГІОЦ, а також накладати арешт та заборону відчужувати і використовувати кошти, так як це спір немайнового характеру.

Строк дії заходів забезпечення позову унормовано в ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 258-260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт», Голови об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» Пустовіт Нелі Анатоліївни, третя особа: КП ГІОЦ КМДА про визнання недійсними рішення загальних зборів та опитувальних листів по затвердженню внесків співвласників на утримання та охорону будинку, прибудинкової території, - задовольнити частково.

Зупинити дію рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» від 22.01.2019 року в частині пунктів про прийняття кошторису - 2019 та внесків в сумі 6,82 грн. на 1 м2, затвердження опитувальних листів та прийняття в члени правління по будинку АДРЕСА_1 та заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо встановлення/зміни розміру внесків з моменту прийняття вищевказаного рішення і до розгляду справи по суті.

В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Дані позивача: ОСОБА_1, проживає в АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1.

Дані відповідача 1: Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОНОЛІТ", юридична адреса: м.Київ, вул. Котельникова, 33, код ЄДРПОУ: 31349999.

Дані відповідача 2: Пустовіт Неля Анатоліївна, Головаоб"єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОНОЛІТ", проживає в АДРЕСА_2, РНОКПП: невідомий.

Дані третьої особи: Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр", юридична адреса: м.Київ, вул. Космічна, 12-А, код ЄДРПОУ: 34691374.

Суддя: Бабич Н.Д.