Постанова

від 13.05.2019 по справі 916/2914/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

  м. Одеса

Справа № 916/2914/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання – Чеголя Є.О.

за участю:

Прокурор - Лянна О.А., посвідчення  № 031420 від 19.01.2015;  

Інші представники учасників провадження по справі в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином

Розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1  

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019

суддя – Рога Н.В.

у справі № 916/2914/18

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Градбуд-ГБ»

про стягнення 134     320,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градбуд-ГБ» про стягнення пені у розмірі 14 523 грн. 35 коп., неустойки за прострочення виконання робіт понад 30 днів у розмірі 119 797 грн. 08 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 позовну заяву Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градбуд-ГБ» про стягнення пені у розмірі 14 523 грн. 35 коп., неустойки за прострочення виконання робіт понад 30 днів у розмірі 119 797 грн. 08 коп. – залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позов прокурора, місцевий господарський суд зазначив, що Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, відповідно до положень чинного законодавства наділений правом і має можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення (у т.ч. шляхом звернення до суду). При цьому, сама по собі відсутність коштів на оплату судового збору ( у даному випадку 2  014 грн. 80 коп.) не може бути розцінена судом як поважна причина нездійснення дій, направлених на захист інтересів територіальної громади. До того ж, Департаментом до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність на рахунках зазначеної юридичної особи станом на грудень 2018р. коштів у розмірі 2  014 грн. 80 коп.

З урахуванням вказаного, приймаючи до уваги, що прокурором не доведено підстави звернення до суду із позовом в інтересах Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, місцевий господарський суд відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, залишив позов прокурора без розгляду.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Прокуратура зазначає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі № 916/2914/18 про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №           1 постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв'язку з чим відповідно до статті 280 ГПК України підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення-інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України.

Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 подано позовну заяву в інтересах держави в особі Департаменту ЖКГ ММР до ТОВ «Градбуд-ГБ» про стягнення штрафних санкцій за порушення виконання умов договору.

Таким чином, саме Департамент ЖКГ ММР наділений повноваженнями для звернення до суду з цим позовом з метою захисту інтересів держави.

Проте, незважаючи на тривале невиконання умов спірного договору, цим органом до часу пред'явлення прокурором позову не вжито заходів, спрямованих на стягнення штрафних санкцій.

Отже, здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі Департаменту ЖКГ ММР, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, викликано винятково необхідністю захисту порушених інтересів держави у порядку, визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Скаржник зазначає, що судом безпідставно не прийнято до уваги, що необхідність звернення з даним позовом саме прокурором обумовлена тим, що вчинені Департаментом ЖКГ ММР дії (направлення лише претензії) не призвели до позитивних результатів, негативно впливають на дохідну частину бюджету, у зв'язку з чим порушено інтереси держави.

Враховуючи викладене, у прокурора наявні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту ЖКГ ММР.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі № 916/2914/18 та призначено справу № 916/2914/18 до розгляду на 13.05.2019 о 15:00 год.

В судовому засіданні 08.05.2019 прокурор підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити останню.

Представник ТОВ «Градбуд-ГБ» та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради  в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 при поданні позову в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, зазначив, що підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу  місцевого самоврядування є, зокрема, факт не здійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності. Факти порушення інтересів держави та не здійснення у зв'язку з цим Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради  захисту законних інтересів держави підтверджуються матеріалами позовної заяви, а причина, через яку позивачем не здійснено відповідних дій, жодним чином не перешкоджає прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі вказаного органу згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

В матеріалах справи містяться пояснення Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 21 січня 2019, згідно яких позивач зазначив, що звернутися до суду з даним позовом для нього не вбачається можливим через брак коштів, які необхідні для сплати судового збору, тому Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради звернувся до Миколаївської місцевої прокуратури №1 з проханням звернутися до суду в інтересах Департаменту, адже, невиконанням в повному обсязі ТОВ «Градбуд-ГБ» взятих на себе зобов'язань по Договору та несплатою нарахованих штрафних санкцій порушено економічні інтереси держави в бюджетній сфері, оскільки, ненадходження коштів до місцевого бюджету, який є складовою бюджетної системи України, унеможливлює використання коштів для цілей та потреб територіальної громади міста Миколаєва.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб'єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311  Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.   Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Саме із такого розуміння наведених положень законодавства виходив суд першої інстанції.

Між тим, належних та допустимих доказів, в підтвердження не здійснення або неналежним чином здійснення відповідних повноважень Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради прокурором до суду не надано.  

Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що прокурором не надано та, відповідно, матеріали справи не містять доказів того, що Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і не доведено прокурором неналежності здійснення ними такого захисту.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, відповідно до положень чинного законодавства наділений правом і має можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення (у т.ч. шляхом звернення до суду). При цьому, сама по собі відсутність коштів на оплату судового збору ( у даному випадку  2   014 грн. 80 коп.) не може бути розцінена судом як поважна причина нездійснення дій, направлених на захист інтересів територіальної громади. До того ж, Департаментом до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність  на рахунках зазначеної юридичної особи  станом на грудень 2018р. коштів  у розмірі 2     014 грн. 80 коп.

Окрім цього, як убачається із матеріалів справи, 09.10.2018 Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради направлено претензію №1 до ТОВ «Градбуд-Гб» про сплату заборгованості за договором № 1824 від 13.12.2017, що унеможливлює посилання прокурора на невжиття Департаментом (позивачем у цій справі) заходів, спрямованих на стягнення заборгованості за спірним договором № 1824 від 13.12.2017.

Також, місцевим господарським судом вірно зауважено прокурора, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можливо було дійти висновку, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Колегія суддів також вважає за необхідним зазначити, що Закон України «Про судовий збір», надає можливість відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Між тим, Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради  не вирішувалося питання щодо можливості відстрочення або розстрочення сплати судового збору судом.  

Ураховуючи наведені положення законодавства та зважаючи на обставини, встановлені апеляційним господарським судом і не спростовані скаржником, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №  910/2491/18.

Європейський суд щ прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Між тим, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Звертаючись з апеляційною скаргою, прокурор не спростував висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та не довів неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятої ним ухвали.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі №   916/2914/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на Миколаївську місцеву прокуратуру №1.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі №  916/2914/18 – залишити без змін.

Апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 – залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на  Миколаївську місцеву прокуратуру №1.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 15.05.2019.

Головуючий суддя                                                                      І.Г. Філінюк

Суддя                                                                                          О.Ю. Аленін

Суддя                                                                                          Л.В. Лавриненко