Постанова

від 31.07.2019 по справі 916/2914/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2914/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;

за участю прокурора Генеральної прокуратури Попенко О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019

(головуючий - Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.)

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019

(суддя Рога Н.В.)

у справі за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд-ГБ"

про стягнення 134 320,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У грудні 2018 року прокурор звернувся з позовом в інтересах держави, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд-ГБ" пеню у розмірі 14 523,35 грн та неустойку у розмірі 119 797,08 грн за прострочення виконання робіт за договором № 1824 від 13.12.2017 понад 30 днів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням робіт з виготовлення проектно- кошторисної документації відповідно до договору № 1824 від 13.12.2017, що укладений між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (надалі - Департамент), як замовником, та ТОВ "Градбуд- ГБ", як виконавцем.

3. Наявність підстав для представництва обґрунтована прокурором тим, що неналежне виконання ТОВ "Градбуд-ГБ" зобов`язань за договором та несплата штрафних санкцій є порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки ненадходження коштів до місцевого бюджету, який є складовою бюджетної системи України, унеможливлює використання коштів для цілей та потреб держави у сфері житлово-комунального господарства України. Водночас неналежне здійснення Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради захисту інтересів держави надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

4. В матеріалах справи містяться пояснення Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 21.01.2019, згідно з якими позивач зазначив, що він позбавлений можливості звернутися до суду з цим позовом через брак коштів, які необхідні для сплати судового збору, тому Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради звернувся до Миколаївської місцевої прокуратури №1 з проханням звернутися до суду в інтересах Департаменту, адже невиконанням в повному обсязі ТОВ "Градбуд-ГБ" взятих на себе зобов`язань по договору № 1824 від 13.12.2017 та несплатою нарахованих штрафних санкцій порушено економічні інтереси держави в бюджетній сфері, оскільки ненадходження коштів до місцевого бюджету, який є складовою бюджетної системи України, унеможливлює використання коштів для цілей та потреб територіальної громади міста Миколаєва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, позовну заяву прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

6. Суди мотивували свої висновки тим, що у даному випадку у прокурора відсутні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави, оскільки матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можливо було б дійти висновку, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, а сама по собі відсутність коштів у позивача на оплату судового збору не може бути розцінена судом як поважна причина нездійснення дій, направлених на захист інтересів територіальної громади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 30.05.2019 Заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 скасувати, та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

8. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53, пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

11. Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

12. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

13. За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

14. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

15. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

16. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

17. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

18. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

19. Саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

20. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 910/2491/18.

21. Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій встановили, що прокурором не надано та, відповідно, матеріали справи не містять доказів того, що Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і не доведено прокурором неналежності здійснення ним такого захисту.

22. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що посилання Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради на відсутність коштів на оплату судового збору (2 014,80 грн) не можуть вважатись доказом неможливості останнього самостійно звернутися за захистом своїх права до суду.

23. При цьому суди встановили, що докази відсутності у Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради вказаних коштів на оплату судового збору станом на грудень 2018 року матеріали справи не містять.

24. Також, судами встановлено, що Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради 09.10.2018 вживалися заходи, спрямовані на стягнення заборгованості за спірним договором № 1824 від 13.12.2017, які полягали направленні ТОВ "Градбуд-Гб" претензії №1 про сплату заборгованості за договором № 1824 від 13.12.2017.

25. Таким чином, надавши оцінку усім наявним вище обставинам, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності у такому випадку підстав для звернення прокурором з даним позовом в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради.

26. Доводи заступника прокурора Одеської області в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

27. Згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Таким чином, перевіривши ухвалу місцевого та постанову суду апеляційного господарських судів в межах доводів касаційної скарги, та встановивши, що такі доводи про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх зміни чи скасування.

Розподіл судових витрат

29. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 та постанову Південно- західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі №916/2914/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді 0. Кролевець

Л. Стратієнко