Постанова

від 10.05.2019 по справі 905/2047/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2019 р. Справа № 905/2047/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від позивача від відповідача

Мартюхіна Н.О. Плахов О.В., Шутенко І.А. Єлфімовій Ю.О. Зучек Є .Н . - за довіреністю №52 від 28.12.2018; не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, м. Слов'янськ Донецької області в особі Великоновосілківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, смт. Велика Новосілка Донецької області (вх. 1054 Д/2)

на рішення Господарського суду

Донецької області

від

21.02.2019 (повний текст від 25.02.2019)

у справі

№905/2047/18 (суддя Матюхін В.І.)

за позовом до відповідача про

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, м. Слов'янськ Донецької області стягнення 8190,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (надалі - РВ ФДМ України по Донецькій області) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (УВД ФСС України в Донецькій області) про стягнення 9176,80 грн., з яких: 8302,19 грн. - заборгованість з орендної плати за період жовтень 2016 - серпень 2018; 44,39 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 15.03.2018 по 15.09.2018 включно; 830,22 грн. - штраф за порушення строків виконання грошового зобов'язання станом на 17.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на обставини, відповідно до яких відповідач неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3935/2009 від 30.10.2009, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 8302,19 грн. та виникли підстави для нарахування пені і штрафу.

17.01.2019 до господарського суду першої інстанції надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій РВ ФДМ України по Донецькій області просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8190,00 грн., з яких: 8095,21 грн. - заборгованість з орендної плати за період жовтень 2016 - вересень 2018; 94,79 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання (сплата орендної плати у період травень - вересень 2018) за період з 17.11.2018 по 09.01.2019 включно. Зазначена заява прийнята місцевим судом, справа розглядалась з урахуванням зменшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.02.2019 у справі №905/2047/18 позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 8095,21 грн. заборгованості з орендної плати та 94,79 грн. пені; крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача 1762,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, до Східного апеляційного господарського суду звернулось Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Великоновосілківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (надалі - УВД ФСС України в Донецькій області в особі Великоновосілківського відділення УВД ФСС в Донецькій області) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2019 у справі №905/2047/18 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на наступне:

- судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам відповідача, відповідно до яких УВД ФСС України в Донецькій області за період з 14.06.2014 по 07.06.2016 було сплачено орендну плату у сумі 6575,71 грн.; при цьому, саме позивачем не прийнято ці суми як орендну плату за вказаний період та саме ним прийнято рішення щодо зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок майбутніх платежів; апелянт вважає, що оскільки Акти звірок взаємних розрахунків складав та надсилав на підпис відповідачу саме позивач (його уповноважена особа), то у відповідності до ст. 207 ЦК України сторони дійшли згоди щодо зміни умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3935/2009 від 30.10.2009 та відповідач, за результатами ознайомлення із цими актами (в яких відсутня заборгованість) прийняв (акцептував) рішення РВ ФДМ України по Донецькій області щодо внесення змін до порядку внесення орендної плати; отже, як стверджує апелянт, судом не враховано, що позивач своїми діями та вищеозначеними документами, які мають силу правочину (додаткової угоди), скасував орендну плату відповідачу за період з 14.06.2014 по 07.06.2016, а тому не існувало підстав для стягнення заборгованості за цей проміжок часу;

- щодо стягнення з УВД ФСС України в Донецькій області неустойки апелянт вказує про наступне; відповідач не відмовлявся від свого обов'язку за договором здійснювати оренду плату, проте орендні платежі в період з 01.04.2017 по 20.05.2018 здійснювалися заліком РВ ФДМ України по Донецькій області з суми переплати; апелянт вважає, що в оскаржуваному рішенні не враховано такі обставини: по-перше, що порушення зобов'язання відбулось виключно з вини кредитора та є наслідком його власних дій, відтак позивач у даному випадку не має права на стягнення неустойки; по-друге, судом залишено поза увагою обставин, які звільняють від пені або зменшують її розмір та порушено ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;

- скаржник доводить, що судом не враховано порушення позивачем законодавчих норм та договірного зобов'язання, не перевірено законність та правильність розрахунку розміру орендних платежів позивача щодо сплати оренди за період з 25.07.2018 по 27.09.2018 у попередньому розмірі (за розрахунком відповідача наявна переплата в сумі 825,22 грн.);

- крім того, за твердженням апелянта, місцевим судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" саме з тих підстав, що відповідач не є суб'єктом господарювання, оскільки: по-перше, предметом судового розгляду не було визначення законності рішення РВ ФДМ України по Донецькій області щодо звільнення УВД ФСС України в Донецькій області від орендної плати за період з 14.06.2014 по 07.06.2016 на підставі ст. 7 Закону №1669-VII; по-друге, звільнення суб'єктів господарювання, в т.ч. числі тих, які мають на меті одержання прибутку від орендної плати, в той час як відповідач є некомерційною самоврядною організацією з діяльністю, що спрямована на забезпечення одних з найголовніших конституційних гарантій з прав людини, та при цьому має сплачувати орендну плату на загальних підставах, є грубим порушенням принципів верховенства права та соціальної справедливості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Плахов О.В. і Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою УВД ФСС України в Донецькій області в особі Великоновосілківського відділення УВД ФСС України в Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2019 у справі №905/2047/18; встановлено позивачу строк для подання відзиву з доказами його надсилання іншим учасникам справи в порядку ст. 263 ГПК України до 23.04.2019; розгляд апеляційної скарги УВД ФСС України в Донецькій області в особі Великоновосілківського відділення УВД ФСС України в Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2019 у справі №905/2047/18 ухвалено розпочати з 24.04.2019 без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу (вих. №10-07-01890 від 18.04.2019), який надійшов на адресу апеляційного суду 19.04.2019 від РВ ФДМ України по Донецькій області, позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить суд залишити її без задоволення. Мотивуючи свої доводи та вимоги позивач вказує на наступні обставини:

- за твердженням позивача, РВ ФДМ України по Донецькій області не скасовувало відповідачу орендну плату за період з 14.06.2014 по 07.06.2016, оскільки у випадку порушення питання зміни розміру орендної плати або її скасування, така домовленість між сторонами мала б бути оформлена у вигляді договору про внесення змін до чинного договору оренди, який є двостороннім договором, підписаним уповноваженими на це особами та скріпленим печатками орендодавця та орендаря; тобто, форма договору, на його думку, полягає не тільки у простій письмовій формі документу, а у вигляді договору, як двостороннього документу, а не обміну листами, телеграмами, факсами;

- позивач не погоджується з доводами відповідача про необхідність застосування ст. 616 ЦК України, адже відповідне клопотання УВД ФСС України в Донецькій області до суду першої інстанції не заявлялось та судом не розглядалось;

- щодо сум пені, які розраховувались при поданні позовної заяви, то позивач зауважує, що погашення пені відбувалось за рахунок тих платежів, які орендар сплачував впродовж дії Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009; при цьому, оскільки з боку відповідача не було здійснено ніяких платежів, заборгованість з грудня 2016 по 27.09.2018 склала 8095,21 грн., а донарахована пеня за період з 17.11.2018 по 09.01.2019 склала 94,74 грн.;

- зазначає, що після припинення дії Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009 фактично відповідач намагається довести зміну розміру орендної плати (застосувати 1 грн. для визначення річного розміру орендної плати) без зміни самого договору (застосувати положення Постанови КМУ від 18.07.2018 №572, якою змінено п. 10 "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 №786); однак протягом строку дії договору оренди та до визначення КМУ річного розміру орендної плати в розмірі 1 грн. відповідач не надсилав позивачу проекту додаткового договору в частині зміни розміру орендної плати за договором оренди та не звертався з відповідним позовом до суду;

- відносно визначення правового статусу відповідача, то відповідно до його Статуту - ФСС є некомерційною самоврядною організацією, що не входить до кола орендарів, які мали право на застосування положення ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", а тому останній був зобов'язаний постійно сплачувати орендну плату.

Крім того, у своєму відзиві позивач просить суд, враховуючи доводи відповідача у справі, тлумачення понять та обставини спірних відносин, розглядати справу №905/2047/18 з повідомленням сторін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 призначено справу №905/2047/18 до розгляду у судовому засіданні на 10.05.2019 об 11:30 хв.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, призначеному на 10.05.2019, був присутній представник позивача - РВ ФДМУ по Донецькій області, який заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги підстав, викладених у відзиві, просив суд залишити рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2019 у справі №905/2047/18 без змін.

Уповноважений представник відповідача (апелянта) у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 10.05.2019 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.10.2009 між РВ ФДМ України по Донецькій області, як орендодавцем, в особі заступника начальника відділення та Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як орендарем, в особі директора Великоновосілківської міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, правонаступником якого (відділення) є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, ідентифікаційний код 41325231) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3935/2009.

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення другого поверху будівлі насіннєвої лабораторії, площею 48,4 кв. м., які розташовані за адресою: Донецька область , Великоновосілівський р- н, смт. Велика Новосілка, вул. Советська, 1 та перебувають на балансі ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

За Актом приймання-передавання від 30.10.2009, оформленого Додатком №2, РВ ФДМ України по Донецькій області передано, а Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято державне майно - нежитлові вбудовані приміщення другого поверху будівлі насіннєвої лабораторії, площею 48,4 кв. м., які розташовані за адресою: Донецька область , Великоновосілківський р- н , смт. Велика Новосілка, вул . Советська, 1.

В подальшому, на виконання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було припинено шляхом реорганізації - приєднання відділення до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (дата запису про припинення: 11.10.2017; номер запису: 12741120061011137;).

Договором №7 від 24.10.2017, який фактично є Додатковою угодою до Договору оренди № 3935/2009, було змінено найменування орендодавця, яким стало Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

За умовами п. 2.1. Договору №7 від 24.10.2017 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009 (в редакції Договору №6 від 16.03.2016) з 25.10.2015 орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика № 786).

Як зазначено в п. 3.3 Договору (в редакції Договору №6 від 16.03.2016) орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009 встановлено, що орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % та 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендар, у відповідності до п. 5.4 Договору зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1 Договору оренди № 3935/2009 від 30.10.2009 встановлено, що цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 30.10.2009 до 29.10.2010.

Договір оренди № 3935/2009 від 30.10.2009 неодноразово продовжувався відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктом 10 Договору № 6 від 16.03.2016 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.10.2009 №3935/2009, дію договору оренди було продовжено до 24.09.2018.

Відповідно до п. 3.7. Договору оренди № 3935/2009 від 30.10.2009, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами п. 3.11. Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом поиймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Проте, оскільки зобов'язання по сплаті орендної плати Відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону "Про оренду державного та комунального майна" та пунктів 3.6, 5.4 договору оренди № 3935/2009 від 30.10.2009, належним чином не виконав, внаслідок чого, з урахуванням часткової сплати орендарем суми орендної плати у серпні 2018 за жовтень 2016 у розмірі 262,63 грн., у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 8302,19 грн. за період жовтень 2016 - серпень 2018 включно.

03.07.2018 позивач звернувся до відповідача листом (вих. №11-05-03048) з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 7365,73 грн., утвореної внаслідок поновлення раніше скасованої орендної плати за договором оренди за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 внаслідок встановлення рішенням Господарського суду Донецької області від 09.08.2017 у справі №905/1378/17, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017, факту відсутності підстав для застосування положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" відносно відповідача.

19.09.2018 позивач листом (вих. №11-05-04329) звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 8302,19 грн., пені у розмірі 44,39 грн. та штрафу в сумі 830,22 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором оренди №3935/2009 у розмірі 8095,21 грн. за період жовтень 2016 - вересень 2018, внаслідок чого позивачем нараховані пеня у розмірі 94,79 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), останній звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Донецької області від 21.02.2019 позов (з урахуванням зменшення позовних вимог) - задоволено.

Місцевий господарський суд, перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку умовам договору і встановленим обставинам дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 8095,21 грн. Також, суд визнав обґрунтованим розрахунок пені у розмірі 94,79 грн., а вимоги про стягнення цієї суми з відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених у ст. 269 ГПК України, колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі є правовідносинами з найму (оренди), які врегульовані у Главі 58 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та Параграфом 5 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається зі змісту договору, майно, яке передане орендарю у користування є державним майном, відтак, до вказаних правовідносин застосовуються також положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст. 285 ГК України та ст.ст. 759, 762 ЦК України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3935/2009 від 30.10.2009 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених їх умовами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок строки та розмір сплати орендної плати сторони визначили у договорі. Разом з тим, судом встановлено, що в порушення цих зобов'язань орендарем не виконувалися обов'язки з оплати за користування орендованим майном.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі здійснення не пізніше 15 числа місяця платежу з орендної плати щомісячно відповідно до умов п. 3.6. Договору оренди.

За таких обставин, внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за Договором оренди №3935/2009 від 30.10.2009 утворилась та має місце заборгованість зі сплати орендної плати за період з жовтня 2016 по серпень 2018 (з урахуванням часткової оплати) в сумі 8095,21 грн.

Стосовно тверджень апелянта про скасування РВ ФДМ України по Донецькій області орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 645 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій форма, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня додаткова угода до договору, підписана уповноваженими представниками, щоб засвідчувала факт припинення орендних відносин, отже твердження відповідача про скасування орендної плати є хибними та законодавчо не підкріпленими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що договір оренди, укладений між сторонами не містить застереження щодо можливої зміни його умов внаслідок видання розпоряджень однієї із сторін.

Відносно аргументів скаржника про те, що позивач своїми діями, а саме направленням відповідних листів з інформацією про відсутність у відповідача заборгованості з орендної плати за період з 14.06.2014 по 07.06.2016, які мають силу правочину (додаткової угоди), що свідчить про скасування РВ ФДМ України по Донецькій області нарахування відповідних платежів, то колегія суддів зазначає наступне.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у відповідній редакції).

За положеннями, наведеними у ч.ч. 1 та 2 ст. 284 ГК України, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації є істотними умовами договору оренди. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Форма договору оренди державного майна встановлена Наказом ФДМ України №1774 від 23.08.2000 "Про затвердження договорів оренди".

Отже, як вірно зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, у випадку порушення питання щодо зміни розміру орендної плати або її скасування, така домовленість між сторонами мала б бути оформлена договору про внесення змін до чинного договору оренди, який є двостороннім договором, підписаним уповноваженими на це особами та скріпленим печатками орендодавця та орендаря.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутній укладений між сторонами договір (додаткова угода) у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що РВ ФДМ України приймало рішення про зміну Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009 в односторонньому порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку умовам договору і встановленим обставинам, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 8095,21 грн.

Правові наслідки порушення зобовязань передбачені у ст. 611 ЦК України, відповідно до якої, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені за несвоєчасний розрахунок та або розрахунок не в повному обсязі за Договором №3935/2009 від 30.10.2009 визначена у п. 3.7. та застосування штрафу у розмірі 10% у разі наявності заборгованості не менш ніж три місяця у п. 3.8., вимоги ст. 547 ЦК України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 ЦК України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він є арифметично вірним з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 94,79 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання апелянта на те, що пеня у розмірі 94,79 грн. була нарахована за період з 16.07.2017 по 06.07.2018 (356 днів), що перевищує шість місяців спростовуються матеріалами справи та розрахунками позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Такої ж правової позиції дотримувався пленум Вищого господарського кодексу України (п. 2.5. постанови №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, що міститься в додатку до позовної заяви:

1. За лютий 2018 нараховано орендної плати за місяць до бюджету 394,05 грн.; планова дата перерахування коштів 15.03.2018; період, за який нарахована пеня:

- з 30.08.2018 по 06.09.2018 (8 днів) нарахована пеня в сумі 3,02 грн.;

- з 07.09.2018 по 15.09.2018 (9 днів) нарахована пеня в сумі 3,50 грн.;

2. За березень 2018 нараховано орендної плати за місяць до бюджету 398,38 грн.; планова дата перерахування коштів 15.04.2018; період, за який нарахована пеня:

- з 30.08.2018 по 06.09.2018 (8 днів) нарахована пеня в сумі 3,06 грн.;

- з 07.09.2018 по 17.09.2018 (11 днів) нарахована пеня в сумі 4,32 грн.;

3. За квітень 2018 нараховано орендної плати за місяць до бюджету 401,57 грн.; планова дата перерахування коштів 15.05.2018; період, за який нарахована пеня:

- з 30.08.2018 по 06.09.2018 (8 днів) нарахована пеня в сумі 3,08 грн.;

- з 07.09.2018 по 17.09.2018 (11 днів) нарахована пеня в сумі 4,36 грн.

4. За травень 2018 нараховано орендної плати за місяць до бюджету 401,57 грн.; планова дата перерахування коштів 15.06.2018; період, за який нарахована пеня:

- з 30.08.2018 по 06.09.2018 (8 днів) нарахована пеня в сумі 3,08 грн.;

- з 07.09.2018 по 17.09.2018 (11 днів) нарахована пеня в сумі 4,36 грн.

5. За червень 2018 нараховано орендної плати за місяць до бюджету 401,57 грн.; планова дата перерахування коштів 15.07.2018; період, за який нарахована пеня:

- з 30.08.2018 по 06.09.2018 (8 днів) нарахована пеня в сумі 3,08 грн.

- з 07.09.2018 по 17.09.2018 (11 днів) нарахована пеня в сумі 4,36 грн.

6. За липень 2018 нараховано орендної плати за місяць до бюджету 398,76 грн.; планова дата перерахування коштів 15.08.2018; період, за який нарахована пеня:

- з 30.08.2018 по 06.09.2018 (8 днів) нарахована пеня в сумі 3,06 грн.;

- з 07.09.2018 по 17.09.2018 (11 днів) нарахована пеня в сумі 4,32 грн.;

7. За серпень 2018 нараховано орендної плати за місяць до бюджету 262,63 грн.; планова дата перерахування коштів 15.09.2018; період, за який нарахована пеня:

- з 16.09.18 по … (2 дні) нарахована пеня в сумі 0,79 грн.

Загальна сума нарахованої пені становить 44,39 грн.

За змістом заяви про зменшення позовних вимог та доданих до неї документів вбачається, що орендна плата та пеня, які були заявлені РВ ФДМ України по Донецькій області в позові, стягуються за період з жовтня 2016 по серпень 2018 (орендна плата в сумі 8302,19 грн.) та за період з 15.03.2018 по 15.09.2018 (пеня в сумі 44,39 грн.), штраф в сумі 830,22 грн.

При цьому, позивачем за вересень 2018 згідно умов Договору оренди нарахована заборгованість з орендної плати у сумі 365,70 грн.

Загальна сума заборгованості (по дату повернення орендованого державного майна за актом приймання-передачі від 27.09.2018) з урахуванням вищевказаної донарахованої суми становила 8667,89 грн. (8302,19 грн. + 365,70 грн.).

Крім того, РВ ФДМ України по Донецькій області була донарахована пеня, яка стягувалась за період з 30.08.2018 по 06.11.2018 на загальну суму 162,01 грн. (нарахована 06.11.2018) та 22,95 грн. (нарахована 16.11.2018).

Акт звірки розрахунків заборгованості по орендних платежах за Договором оренди №3935/2009 від 30.10.2009 був направлений в двох примірниках відповідачу рекомендованим листом (вих. №11-05-05128 від 08.11.2018).

16.11.2018 УВД ФСС України в Донецькій було здійснено погашення заборгованості на суму 757,64 грн., які зараховані позивачем в рахунок погашення пені в розмірі 184,96 грн. (162,01 грн. + 22,95 грн.) та орендної плати в сумі 572,68 грн.

З урахуванням викладеного, колегією суддів встановлено, що станом на момент розгляду судом першої інстанції даного спору актуальна сума заборгованості з орендної плати становила 8095,21 грн.

Разом з тим, сума штрафу була перерахована з 830,22 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків по Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009 до додаткової угодою №6 від 16.03.2016 - станом на 17.09.2018. Крім того, з наданого позивачем до позовної заяви акту звірки розрахунків по Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009 до додаткової угодою №6 від 16.03.2016 станом на 06.11.2018 вбачається, що сума штрафу становить 776,73 грн.

За наявними у справи доказами слідує, що відповідач 29.08.2018 сплатив суму штрафу 776,73 грн. та пені 184,96 грн., отже такі зобов'язання ним були погашені та не могли обліковуватись позивачем.

Станом на 09.01.2019 РВ ФДМ України донарахована пеня в сумі 94,79 грн.

Листом (вих. №11-05-00064) позивач направив відповідачу лист з актом звірки розрахунків станом на 09.01.2019.

Як зазначає апелянт, ним 29.08.2018 сплачено 1603,47 грн. заборгованості по орендній платі, що підтверджується платіжним дорученням №79 від 28.08.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відтак, за рахунок цієї суми були погашені: штраф в розмірі 776,73 грн., пеня в сумі 564,11 грн. та частина заборгованості з орендної плати за жовтень 2016 в сумі 262,63 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків станом на 06.11.2018, 20.11.2018, 09.01.2019.

При цьому, заборгованість за жовтень 2016 залишилась не сплаченою в сумі 71,98 грн.

В подальшому, заборгованість з орендної плати була сплачена тільки 16.11.2018 в сумі 757,64 грн., з яких в рахунок погашення пені було зараховано 184,96 грн. (162,01 грн. за період з 30.08.2018 по 06.11.2018; 22,95 грн. станом на 16.11.2018) та в рахунок погашення заборгованості з орендної плати погашено 572,68 грн. (71,68 грн. за жовтень 2016; 338,50 грн. за листопад 2016; 162,20 грн. за грудень 2016).

Разом з тим, не погашеною за грудень 2016 залишилась заборгованість з орендної плати в розмірі 176,30 грн.

Оскільки відповідачем не здійснювались платежі, заборгованість з грудня 2016 по 27.09.2018 складала 8095,21 грн., а донарахована пеня за період з 17.11.2018 по 09.01.2019 склала 94,79 грн.

Таким чином, з розрахунку вбачається, що пеня нараховується по кожному платежу окремо, та строк нарахування по кожній заборгованості розраховується не більше ніж за півроку. Тому колегія суддів прийшла до висновку, що арифметичний розрахунок пені є правильним, а твердження апелянта спростовуються вищенаведеним.

Твердження апелянта про те, що судом не було звільнено або зменшено розмір штрафних санкцій є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів заявлення відповідного клопотання в суді першої інстанції з наданням відповідних доказів, у відповідності до вимог чинного законодавства. З огляду на відсутність доказів звернення відповідача із відповідним клопотанням до суду першої інстанції, в силу вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не надає оцінки зазначеному.

Як свідчать досліджені матеріали справи, на час розгляду справи як в господарському суді першої, так і в апеляційній інстанції заборгованість по орендній платі в розмірі 8095,21 грн. та сума пені 94,79 грн. відповідачем добровільно не погашена. Належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України сплати зазначених сум або відсутності у позивача правових підстав для їх нарахуванням матеріали справи не містять.

Крім того, як вже зазначалось вище, п. 3.6. Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009 передбачено, що орендна плата сплачується орендарем з розрахунку 50% - балансоутримувачу а інші 50% до державного бюджету.

В апеляційній скарзі Відділення УВД ФСС зазначає, що офіційно ДП "Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції" як балансоутримувач визначився лише 24.10.2017 та відповідачем з цієї дати по 27.08.2018 включно сплачена орендна плата в повному обсязі. На даний час жодних непорозумінь з балансоутримувачем не існує.

За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідач, розуміючи наявність в нього зобов'язання щодо необхідності сплати 50% орендних платежів на рахунок балансоутримувача, також зобов'язаний повністю сплачувати й інші 50% до державного бюджету.

Судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на наявність переплати на суму 825,22 грн. за період з 25.07.2018 по 27.09.2018 по Договору оренди №3935/2009 від 30.10.2009 з підстав зміни договору оренди на підставі застосування положення постанови КМУ №572 від 18.07.2018, якою змінено п. 10 "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995, оскільки протягом строку дії договору оренди та до повернення нерухомого майна на підставі акту приймання-передачі від 27.09.2018 між сторонами не укладались будь-які додаткові угоди про внесення змін до основного правочину в частині розміру орендної плати, що виключає можливість її самостійного зменшення в силу вимог ст. 645 ЦК України та ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За таких обставин, посилання ФСС на те, що за відповідачем повинна рахуватись переплата в сумі 825,22 грн., як сума надмірно сплаченої орендної плати за період з 25.07.2018 по 27.09.2018 є безпідставними та необґрунтованими.

Відносно доводів апелянта про необхідність застосування ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", колегія суддів виходить з наступного.

За твердженням відповідача, з 14.04.2014 по 07.06.2016 йому було скасовано орендну плату за користування державним майном згідно зі ст.1, 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", з огляду на що вимоги РВ ФДМ до Фонду про стягнення орендної плати та пені є необґрунтованими та неправомірними.

Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02.09.2014 цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За приписами ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (в редакції до 08.06.2016) було скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно зі ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 3 ГК України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхування від нещасних випадків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням). Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням.

Статтею 16 зазначеного Закону передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

За приписами ст. 18 Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду.

01.01.2015 набрала чинності нова редакція Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

За змістом п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Одночасно, названим Законом припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. До коштів Фонду застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України. Бюджет Фонду затверджує Кабінет Міністрів України. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням. Фонд набуває прав юридичної особи з дня державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно зі ст.5 Закону безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Приписами ст. 8 Закону унормовано, що виконавча дирекція Фонду згідно із ст. 8 Закону є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутність реалізації господарської компетенції обумовлює неможливість визнання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суб'єктом господарювання у розумінні ст. 55 ГК України.

Оскільки згідно зі ст.7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном на період проведення антитерористичної операції саме суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що відповідач не є таким суб'єктом господарювання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність посилання відповідача на норми ст.7, 4 вказаного Закону.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга УВД ФСС України в Донецькій області в особі Великоновосілківського відділення УВД ФСС в Донецькій області задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2019 у справі №905/2047/18 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, м. Слов'янськ Донецької області в особі Великоновосілківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2019 у справі №905/2047/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2019 у справі №905/2047/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко

(У судовому засіданні 10.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано суддями 15.05.2019).