Ухвала

від 14.05.2019 по справі 906/39/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" травня 2019 р.

м. Житомир

Справа № 906/39/17

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.

розглядаючи скаргу Заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури №34-73-328вих-19 від 05.04.2019р (вх. г/с №02-19/23/19 від 09.04.2019р) на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у справі

за позовом: Першого заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (м. Житомир), Черняхівської районної державної адміністрації (м. Житомир)

за участю третьої особи на стороні позивача - Селецької сільської ради Черняхівського району Житомирської області (с. Селець)

до Приватного підприємства "Ліна" (м. Запоріжжя)

про розірвання договору оренди землі від 10.11.2010 року, зобов'язати повернути земельну ділянку, площею 3,8193 га та стягнення 126203, 04 грн.

за участю представників сторін:

від стягувача: 1) не прибув, 2) не прибув

від боржника: не прибув

від третьої особи: не прибув

взяли участь: прокурор Земенко Л.О., посв. №036453 видане 30.11.15, дійсне до 30.11.20р., Білошицький В.О. - начальник Черняхівського РДВС ГТУЮ у Житомирській області, посв. ЖИ0514, видане 16.05.18р.

ВСТАНОВИВ:

На примусове виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.17р. у справі № 906/39/17 за позовом Першого заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі, зокрема, Черняхівської РДА видано наказ № 906/39/17 від 04.04.17р., який зобов'язує Приватне підприємство "Ліна" ( місто Запоріжжя) повернути Черняхівській районній державній адміністрації (смт. Черняхів) земельну ділянку площею 3,8193 га, яка розташована за межами населеного пункту села Селець Черняхівського району Житомирської області після рекультивації за актом приймання-передачі об'єкта оренди.

09.04.19 року до суду надійшла скарга Заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури №34-73-328вих-19 від 05.04.2019р (вх. г/с №02-19/23/19від 09.04.19р) на постанову старшого державного виконавця Черняхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Ковальчук Т.В. про закінчення виконавчого провадження №53814425 від 27.12.2018, відкритого на підставі наказу № 906/39/17 від 04.04.17р. (надалі за текстом - Скарга , Постанова та Наказ про рекультивацію земель).

За доводами Скарги оскаржувана Постанова є неправомірною , оскільки пункт 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" відсилає до частини 3 статті 3 цього Закону , в абзаці 2 якої передбачено можливість виконання судового рішення немайнового характеру без участі боржника шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання. Натомість з матеріалів виконавчого провадження №53814425 не вбачається неможливість виконання судового рішення щодо повернення земель з оренди після рекультивації внаслідок відсутності боржника , зокрема, керівника юридичної особи. Так, державний виконавець має можливість вжити заходи для виконання судового рішення шляхом подальшого стягнення з боржника коштів , витрачених на проведення рекультивації порушених земель, однак такі заходи не вжито. Державний виконавець не скористався правом звернення до суду за роз'ясненням судового рішення та із заявою про встановлення або зміну способу і порядку його виконання відповідно до статей 31,33 Закону України "Про виконавче провадження". Судове рішення , доводить прокурор у Скарзі , відповідно до статті 129-1 Конституції України є обов'язковим до виконання . Держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку, а саме Законом України "Про виконавче провадження". В свою чергу, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд , зокрема, шляхом розгляду Скарги прокурора, як учасника виконавчого провадження, на Постанову, яка унеможливлює подальше виконання Наказу про рекультивацію без її скасування в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.04.19 року Скаргу на Постанову прийнято до розгляду в засіданні суду о 15:30 год. 02.05.19р. та вжито необхідні процесуальні дії.

В судовому засіданні 02.05.19р. прокурор доводи Скарги підтримала, просить оскаржувану Постанову скасувати. Керівник Черняхівського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області Білошицький В.О. доводи Скарги вважає необґрунтованими з підстав, наведених у відзиві на Скаргу.

Станом на 02.05.19р. судом було встановлено, що копія ухвали суду від 11.04.19р, надіслана на юридичну адресу боржника ПП "Ліна", повернулася без вручення адресату, однак інша копія цієї ухвали, надіслана керівнику юридичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 р-ну, Вінницької області), вважається отриманою.

Водночас керівник Черняхівського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області Білошицький В.О. в усній формі повідомив про те, що із відповідей правоохоронних органів встановлено, що керівник боржника ПП "Ліна" відбуває покарання в місцях позбавлення волі, і ця обставина, на його думку, є додатковим свідченням неможливості примусового виконання рішення суду від 06.03.2017 року немайнового характеру.

Ухвалою суду від 02.05.19 р. відкладено розгляд Скарги на Постанову, призначено засідання суду на 14.05.19р. о 15:00год. та витребувано в Черняхівському РВДС ГТУЮ у Житомирській області докази перебування керівника ПП "Ліна" в місцях позбавлення волі.

В судовому засіданні 14.05.19р. прокурор доводи Скарги підтримала, просить оскаржувану Постанову скасувати . Керівник Черняхівського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області Білошицький В.О. доводи Скарги вважає необґрунтованими з підстав, наведених у відзиві на Скаргу. На виконання вимог ухвали суду від 02.05.19р. подав докази на підтвердження обставин перебування керівника боржника ПП "Ліна" ОСОБА_2 у місцях позбавлення волі у Бориспільській ВК № 119 в с. Мартусівка Бориспільського району Київської області.

Стягувач Черняхівська РДА та інші учасники справи не скористались правом подати до суду письмові заяви по суті Скарги з викладеними у них доводами (аргументами, міркуваннями) щодо її обґрунтованості.

Як достовірно встановлено судом Наказ про рекультивацію земель пред'явлено для примусового виконання Черняхівською РДА ( надалі за текстом - Стягувач) до Черняхівського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області ( надалі за текстом - відділ ДВС) - 20.04.2017р. ( а.с. 225-336, т.1).

Державним виконавцем відділу ДВС 21.04.2017р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53814425, 10.05.2017р. - надіслано Приватному підприємству "Ліна" ( надалі за текстом - Боржник) вимогу щодо виконання рішення суду, 24.05.2017р. - винесено постанову про арешт коштів Боржника, 26.05.2017р. - накладено на Боржника штраф за невиконання рішення суду та направлено повторну вимогу, 13.06.2017- на Боржника накладено штраф у подвійному розмірі, 28.09.2018р. - направлено подання про оголошення в розшук керівника Боржника ОСОБА_2 до Черняхівського районного суду Житомирської області, ухвалою якого від 05.10.2018р. у справі № 293/1628/18) у задоволенні подання відмовлено, 12.11.2018року - Боржнику направлено вимогу щодо виконання рішення суду , 07.12.2018 - направлено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Боржника ОСОБА_2 за межі України без вилучення паспортного документа до Черняхівського районного суду Житомирської області, яке ухвалою суду від 13.12.2018р. у справі № 293/2119/18, 07.12.2018р. - направлено подання про притягнення керівника Боржника ОСОБА_2 до відповідальності за ст.382 КК України до Черняхівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області ( а.с. 229-246т.1)

27 грудня 2018року відділом ДВС винесено оскаржувану Постанову, якою закінчено виконавче провадження 53814425 з примусового виконання Наказу про рекультивацію земель на підставі п.11 ч.1 статті 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження ( а.с. 224, т.1).

Постанова надійшла до суду супровідним листом від 27.12.18р. за вих. № 10212 без оригіналу виконавчого документу Наказу про рекультивацію земель ( а.с. 164, т.1).

Постанову було оскаржено прокурором на підставі ч.3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" до керівника Черняхівського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області, та, в подальшому, до начальника УДВС ГТУЮ у Житомирській області , однак Скаргу незадоволено з підстав, наведених у процесуальних документах цих посадових осіб ( а. с. 247-256 , т.1).

У відзиві на Скаргу відділ ДВС заперечує неправомірність оскаржуваної Постанови, оскільки вважає, що зі змісту Наказу про рекультивацію земель судове рішення може бути виконане виключно за участю Боржника в особі його керівника ОСОБА_2 Відділом ДВС вжито заходи щодо розшуку керівника Боржника, щодо обмеження його виїзду за межі України та щодо притягнення до кримінальної відповідальності . Таким чином, вчинено всі можливі і необхідні виконавчі дії для примусового виконання рішення суду, однак без участі Боржника неможливо провести рекультивацію порушених земель та їх повернення Стягувачу ( а.с. 6-7, т.2).

Заслухавши доводи прокурора та керівника Черняхівського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності , суд погоджується з доводами Скарги про неправомірність оскаржуваної Постанови з наступних підстав.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі за текстом - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. За загальним правилом, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов'язковості виконання рішень , законності та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення у визначеному Законом № 1404-VIII порядку здійснює суд , та, в даному випадку, суд , який видав Наказ про рекультивацію земель.

Відповідно до ч. 4 статті 4 ГПК України суд застосовує при розгляді Скарги на Постанову насамперед практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини повторив, що відповідно до його значної за обсягом практики виконання остаточного рішення, постановленого судом, розглядається як невід'ємна частина «суду» в розумінні статті 6 Конвенції (п. 52 рішення від 20 жовтня 2011 року) ( надалі за текстом - Європейський Суд).

У справі «Стебницький і Комфорт проти України" Європейський Суд зазначив , що боржником у цій справі є приватне підприємство. Суд повторює, що держава не може вважатися відповідальною за відсутність коштів у приватного підприємства та її відповідальність поширюється тільки на дії державних органів у рамках виконавчого провадження (п. 73 рішення від 3 лютого 2011 року).

Європейський Суд також зауважив, що законодавство України передбачає можливість оскарження до судів законності дій або бездіяльності виконавчої служби при виконанні судових рішень щодо приватних боржників ( п. 74 рішення від 3 лютого 2011 року).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону 1404-VIII боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Боржником за Наказом про рекультивацію земель є юридична особа Приватне підприємство "Ліна", єдиним засновником та одночасно керівником якого є фізична особа ОСОБА_2 , який на даний час перебуває у місцях позбавлення волі у Бориспільській ВК № 119 в с. Мартусівка Бориспільського району Київської області.

Європейський Суд неодноразово підтверджував тісний зв'язок між правосуб'єктністю фізичної особи як власника товариства та самим товариством, однак в якості «потерпілого» згідно статті 34 Конвенції та заявника за статтею 6 Конвенції , однак не в статусі "боржника" за судовим рішенням.

У ст. 63 Закону № 1404-VIII передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому, цей порядок застосовується до боржника фізичної особи та боржника юридичної особи. За Наказом про рекультивацію земель Боржником є юридична особа, а не її керівник.

У частині 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII заслуговують на увагу абзаци 2 та 3 про наступне:

- якщо судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та в ж и в а є з а х о д і в п р и м у с о в о г о в и к о н а н н я рішення, передбачених цим Законом;

- якщо судове рішення не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та в и н о с и т ь п о с т а н о в у п р о з а к і н ч е н н я в и к о н а в ч о г о п р о в а д ж е н н я.

Оскаржувана Постанова винесена на підставі п. 11 ч.1 статті 39 Закону № 1404-VIII , який надає право відділу ДВС закінчити виконавче провадження у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Встановивши обставини невчинення відділом ДВС як станом на 27.12.2018р., так і згодом дій щодо надіслання до суду Наказу про рекультивацію земель , та за відсутності доводів Скарги щодо неправомірності допущеної бездіяльності в цій частині, суд враховує лише те, що застосований в оскаржуваній Постанові п.11 ч.1 статті 39 Закону № 1404-VIII відсилає в цілому до частини 3 статті 63 цього Кодексу, не виокремлюючи конкретний абзац 1,2 чи 3, тоді як застосуванню однозначно підлягає абзац 3.

У справі «Садов'як проти України» Європейський Суд повторює, що вислів «згідно із законом» стосується якості закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ( п. 27 рішення від 17 травня 2018 року).

Оцінюючи доводи відзиву на Скаргу відділ ДВС переконаний у тому , що Наказ про рекультивацію земель повинен виконати виключно Боржник та конкретно його керівник ОСОБА_2 , про що доводять вчинені виконавчі дії щодо його розшуку , заборону виїзду за межі України та звернення з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення.

Водночас, як вже звертався суд до усталеної практики Європейського Суду, державні органи , що здійснюють примусове виконання судових рішень щодо приватних боржників, не несуть відповідальність перед стягувачами за їх невиконання лише в разі відсутності у приватних боржників коштів. Звідси, слід вважати, що в разі наявності у приватного боржника майна або в разі немайнового обов'язку приватного боржника перед стягувачем, державні органи, що здійснюють примусове виконання судових рішень, зобов'язані вчинити всі можливі заходи для цього.

При розгляді Скарги суд не встановив обставин "свавільного застосування" відділом ДВС пункту 11 ч.1 статті 39 Закону № 1404-VIII при вчиненні дії з винесення Постанови, оскільки таким було його розуміння цієї норми права щодо примусового виконання Наказу про рекультивацію земель.

Звертаючись при розгляді Скарги до справи «Олександр Волков проти України» , суд враховує, що Європейський Суд нагадав, що наслідком принципу загального застосування законів є те, що законодавчі акти не завжди є чітко сформульованими. Необхідність уникати надмірної жорсткості у формулюваннях та відповідати обставинам, що змінюються, означає, що багато законів неминуче мають більшою або меншою мірою нечіткі формулювання. Тлумачення та застосування таких актів залежить від практики (п. 175 рішення від 9 січня 2013 року).

Так, відповідно до ч.3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку експертів, спеціалістів, суб'єктів оціночної діяльності та в разі потреби залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

У статті 43 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

У разі, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа, державний виконавець має право на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII повернути виконавчий документ стягувачу.

В свою чергу, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 37 цього Закону, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Однак в ході розгляду Скарги судом достовірно встановлено, що відділ ДВС не скористався тими правами, які надані йому Законом № 1404-VIII для виконання Наказу про рекультивацію земель без участі Боржника. Виходити лише з того припущення, що Стягувач відмовиться авансувати необхідні для цього витрати , у зв'язку з чим не вчиняти відповідні процесуальні дії відділ ДВС не вправі в силу норми прямої дії - статті 19 Конституції України.

Окрім того, правовим наслідком винесення оскаржуваної Постанови є те, що за імперативним правилом абз. 2 ч. 2 статті 40 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

І таким випадком є визнання судом постанови про закінчення виконавчого провадження незаконною чи її скасування в установленому законом порядку ( ч.1 ст. 41 Закону № 1404-VIII).

Скарга прокурора спрямована саме на усунення того правового стану , який виник внаслідок винесення оскаржуваної Постанови , яка фактично унеможливлює примусове виконання Наказу про рекультивацію земель та що якого немає судового рішення про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Все вищевикладене у сукупності підтверджує обґрунтованість Скарги про неправомірність оскаржуваної Постанови.

Керуючись статтями 233-235, 343 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити скаргу Заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури №34-73-328вих-19 від 05.04.2019р (вх. г/с №02-19/23/19 від 09.04.2019р.) на рішення державного виконавця.

2. Визнати неправомірною постанову від 27.12.2018року про закінчення виконавчого провадження № 53814425 , відкритого на підставі наказу № 906/39/17 від 04.04.2017року Господарського суду Житомирської області , виданого на примусове виконання рішення суду від 06.03.17р., яким зобов'язано Приватне підприємство "Ліна" ( місто Запоріжжя) повернути Черняхівській районній державній адміністрації ( смт. Черняхів) земельну ділянку площею 3,8193 га, яка розташована за межами населеного пункту села Селець Черняхівського району Житомирської області після рекультивації за актом приймання-передачі об'єкта оренди.

3. Скасувати постанову від 27.12.2018року про закінчення виконавчого провадження № 53814425 .

Ухвала набрала законної сили 14.05.19р. та може бути оскаржена. Повний текст ухвали складено 15.05.19р.

Дата підписання: 15.05.19р.

Суддя

Машевська О.П.

1 - у справу

2- прок. обл. (у книзі нарочним)

3- Заст. керівн. Коростиш. місц. прок. (рек. з повідомл.)

4- стягувачу Черняхів. РДА (рек. з повідомл.)

5- Житом. ОДА (рек. з повідомл.)

6-боржнику ПП "Ліна" (рек. з повідомл.)

7- керівнику ПП "Ліна" ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) рек. з повідомл.

8- Черняхів. РВ ДВС ГТУЮ в Житом. обл. (рек. з повідомл.) + на ел. адресу e-mail:info@chr.zt.dvs.gov.ua