Рішення

від 13.05.2019 по справі 908/376/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 номер провадження справи  18/32/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019                                                                                                      справа №  908/376/19

м.Запоріжжя Запорізької області   

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Носівець В.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/376/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Левел-Україна” (04205, м. Київ, вулиця Маршала Тимошенка, 29Б (літера А))

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (69006,      м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207)

про стягнення 136329,60 грн.,

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 136329,60 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки № НН 3011/2017 від 30.11.2017.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019 справу № 908/376/19 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 11.03.2019, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/376/19, присвоєно справі номер провадження 18/32/19, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 10.04.2019 суд не визнав заперечення відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін обґрунтованими та  залишив заяву ТОВ “Український Рітейл” про розгляд справи  № 908/376/19 в порядку загального позовного провадження з викликом сторін без задоволення.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 10.05.2019.

Зважаючи на знаходження судді-доповідача у справі Носівець В.В. з 22.04.2019 по 11.05.2019 у відпустці, та враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 13.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до умов договору поставки             № НН 3011/2017 від 30.11.2017 відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 241329,60 грн., вартість якої відповідачем оплачено частково. За твердженням позивача, станом на момент подання позову заборгованість відповідача за договором складає 136329,60 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за 2018 рік. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 202, 509, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 15.03.2019 та повноважному представнику відповідача 18.03.2019.

У відзиві на позов відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог видаткові накладні не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством до первинних документів. Відзначив, що надані до позовної заяви видкові накладні не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції та правильність її оформлення з боку відповідача, а довіреності на отримання товару та товарно-транспортні накладні взагалі не надані. Вказане, за доводами відповідача, не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій та не підтверджує факт передачі та отримання товару уповноваженими представниками сторін.

Позивач у відповіді на відзив вказав на те, що на всіх видаткових накладних наявний підпис в графі отримувача товару та печатка ТОВ «Український Рітейл», частина видаткових накладних підписана із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення зі сторони отримувача, а деякі без такого зазначення. Позивач наголошує, що у відзиві на позов відповідач не вказував на факт підписання видаткових накладних не уповноваженою особою ТОВ «Український Рітейл» та їх засвідчення підробленою печаткою підприємства. В той же час, додані до матеріалів справи докази свідчать про часткову оплату товару відповідачем, що останнім не заперечується. Вважає підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням факту здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Левел-Україна” (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупцем, відповідачем у справі) 30.11.2017 укладено договір поставки № НН 3011/2017 з протоколом розбіжностей від 30.11.2017 (надалі – Договір).

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець – приймати та оплачувати товар, далі – “Товар” на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку № 1 “Специфікація”, що є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікацією до договору сторонами узгоджено найменування товару, виробника, кількість та вартість товару тощо.  

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, що зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами додатку № 5 “Графік поставок”, графік поставок та строки поставки визначаються згідно підписаного додатку № 5. Покупець має право зробити замовлення поза графіком і дане замовлення буде мати обов'язкову силу для постачальника при направленні замовлення постачальнику не менш ніж за 12 годин до моменту поставки.

Сторони погодили у п. 2.2 Договору, що замовлення передаються покупцем електронним зв'язком.  

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів:

- у погоджені з покупцем день та час;

- в асортименті та кількості, згідно замовлення;

- за цінами, затвердженими сторонами у специфікації;

- повним пакетом правильно заповненої супровідної документації;

- у повній відповідності до діючого законодавства України та умов договору.

За визначенням п. 3.7 Договору, разом із товаром постачальник зобов'язаний надати наступні товаросупровідні документи:

- товарно-транспортну накладну;

- видаткову накладну;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 6.5 Договору вимоги про оплату товару зазначаються в додатку № 6 до даного договору.

Згідно з п. 3 додатку № 6 до Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку постачальника.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Сторони не надали суду доказів припинення договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 241329,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 475 від 23.03.2018 на суму 113901,90 грн. з ПДВ, № 688 від 03.05.2018 на суму 5703,00 грн. з ПДВ, № 945 від 14.06.2018 на суму 48432,00 грн. з ПДВ, № 1028 від 02.07.2018 на суму 5703,00 грн. з ПДВ, № 1151 від 25.07.2018 на суму 5703,00 грн. з ПДВ, № 1152 від 25.07.2018 на суму 5703,00 грн. з ПДВ та № 1323 від 04.09.2018 на суму 56183,70 грн. з ПДВ.

Оплата вартості поставленого товару здійснена відповідачем частково на суму 105000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1000010421 від 07.05.2018, № 100011213 від 18.05.2018, № 1000012130 від 29.05.2018, № 1000012668 від 05.06.2018,    № 1000012991 від 11.06.2018, № 1000013188 від 14.06.2018, № 1000015449 від 17.07.2018, № 1000016252 від 26.07.2018, № 1000017310 від 13.08.2018, № 1000017581 від 16.08.2018, № 1000018955 від 10.09.2018, № 1000022425 від 06.11.2018 та № 1000022696 від 12.11.2018.

У зв'язку з наявністю заборгованості за поставлений товар позивачем 05.12.2018 направлено на юридичну та поштову адреси відповідача претензію щодо необхідності оплати 136329,60 грн. заборгованості та акт звірки за період з 01.01.2018 по 05.12.2018 для підписання.

Відповідачем акт звірки підписано без зауважень та підтверджено заборгованість за отриманий товар в сумі 136329,60 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманого товару визначено у п. 3 додатку № 6 до Договору - 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання покупцем товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий в період з 23.03.2018 по 04.09.2018 товар на загальну суму 136329,60 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються підписами особи, яка отримала товар з боку відповідача на видаткових накладних, які засвідчені печаткою ТОВ «Український Рітейл». В подальшому відповідачем підписаний акт звірки, в якому відображені спірні поставки та зафіксовано 136329,60 грн. заборгованості за цей період.

Щодо заперечень відповідача проти визнання акту звірки в якості доказу існування боргу, суд зазначає, що суми надходжень товару та оплат, які відображені в акті звірки, відповідають встановленим судом обставинам справи щодо виконання спірного Договору.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Стосовно доводів відповідача про незазначення у видаткових накладних посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку відповідача, суд зазначає, що зазначені відомості не були зазначені саме з боку відповідача.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував фактичної поставки позивачем відповідачу товару за переліченими у позові видатковими накладними.

Пунктом 3.9 Договору передбачено, що покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого постачальником, якщо зокрема, товар поставлено без відповідного замовлення покупця та/або поставлений постачальником з порушенням умов даного договору.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 3.5 Договору також передбачено, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів товару, що поставляється, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, якість, інші обов'язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару, оформивши акт розбіжностей в порядку п. 3.6 даного договору або відстрочити дату розрахунків з постачальником на строк затримки в оформленні (наданні) необхідних документів.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару. Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.

Суд враховує, що на усіх видаткових накладних міститься відбиток круглої печатки юридичної особи – відповідача, наявності якої відповідач не заперечив. У накладних зазначене прізвище особи, яка приймала товар. Неістотні недоліки у видаткових накладних, про які зазначив відповідач, не роблять дані накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Доказів підроблення підписів на накладних відповідачем не надано. Суд також враховує, що відповідачем здійснювалася часткова оплата поставленого товару.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем довіреностей на отримання товару та товарно-транспортних накладних за спірний період, суд відзначає, що відсутність довіреностей та товарно-транспортних накладних не може свідчити про недоведеність факту поставки з огляду на наявність підписаних покупцем відповідних видаткових накладних.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача з будь-якими письмовими вимогами щодо невиконання зобов'язань за договором поставки та не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов'язання з поставки товару відповідно до умов п. 2.6 Договору. Отже, відповідач мав оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 136329,60 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (69006,      м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207, ідентифікаційний код 34604386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Левел-Україна” (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29Б (літера А), ідентифікаційний код 38483997) 136329,60 грн. (сто тридцять шість тисяч триста двадцять дев'ять грн. 60 коп.) основного боргу та 2044,94 грн. (дві тисячі сорок чотири грн.94 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 15.05.2019.

Суддя                                                                                                                           В.В. Носівець