Постанова

від 14.05.2019 по справі 826/11684/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/11684/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року у справі за позовом Приватного підприємства "Компанія "Агро-Люкс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Компанія "Агро-Люкс" (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001521402 від 13.04.2016 та № 0001531402 від 13.04.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням,відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що прийняті у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, з огляду на виявлені порушення податкового законодавства у діяльності позивача.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як свідчать обставини справи, на підставі направлення від 29.02.2016 № 223/26-15-14-02-03, № 224/26-15-14-02-03, № 226/26-15-14-02-03, № 225/26-15-14-02-03, № 250/26-15-14-06-03, № 534/26-15-14-03-03 Головного управління ДФС у місті Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 28 березня 2016 року № 106/26-15-14-02-03/35964834 (далі - Акт перевірки).

За висновками акту перевірки встановлено наступні порушення ПП "Агро-Люкс":

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 4 884 588,00 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, абз. "г", п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього 5 3361 040,61 грн.;

- п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. "є" 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 162.1.1 ст. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб в 2015 році на суму 740,55 грн.;

- пп. 1.1, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 "а" ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті до бюджету військового збору в сумі 74,05 грн.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем у 2014 та 2015 роках не враховано дохід від реалізації дизельного палива Дт-361, Кт-70, Дт -203, Кт-281; в 2014 році в кількості 549 104 літрів на суму 6 226 839,36 грн., в 2015 році - 1 656 875 літрів на суму 20 909 762,50 грн., яке отримане позивачем як безоплатно отриманий товар у відповідності до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу.

Крім того, у 2014-2015 роках позивачем було закуплено абсорбент (газовий конденсат) за наступними Договорами: Договір поставки нафтопродуктів № 26/02 від 26 лютого 2014 року укладеного між ПП "Агро-Люкс" та TOB «Компанія Торговий дім «Зернопродукт»; Договір поставки нафтопродуктів № 23 від 14 березня 2014 року укладеного між позивачем та TOB «Різалт-Нафтопродукти»; Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 26082014 від 26 серпня 2014 року укладеного між ПП "Агро-Люкс" та приватним підприємством «ФЕРОКС ТМ»; Договір поставки нафтопродуктів № 12 від 06 лютого 2015 року укладеного між позивачем та TOB «Віксол»; Договір поставки нафтопродуктів № 25-04/15 від 21 квітня 2015 року укладеного між ПП "Агро-Люкс" та приватним підприємством «Меркурій С».

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0001521402 від 13 квітня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання податку на прибуток підприємств в сумі 4 884 588,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 221 147,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001531402 від 13 квітня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 610 042,00 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій на суму 1 340 260,00 грн.

Незгода позивача із даними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при оформленні первинної документації було допущено помилку в номенклатурі товару, внаслідок помилки технічного (комп'ютерного) забезпечення операцій з первинними документами, що як наслідок, призвело до невірного обліку товарів та перекручування номенклатури найменування продукції у первинних документах.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» подальшими змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2014-2015 роках позивачем було закуплено абсорбент (газовий конденсат) за наступними Договорами: Договір поставки нафтопродуктів № 26/02 від 26 лютого 2014 року укладеного між ПП "Агро-Люкс" та TOB «Компанія Торговий дім «Зернопродукт»; Договір поставки нафтопродуктів № 23 від 14 березня 2014 року укладеного між позивачем та TOB «Різалт-Нафтопродукти»; Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 26082014 від 26 серпня 2014 року укладеного між ПП "Агро-Люкс" та приватним підприємством «ФЕРОКС ТМ»; Договір поставки нафтопродуктів № 12 від 06 лютого 2015 року укладеного між позивачем та TOB «Віксол»; Договір поставки нафтопродуктів № 25-04/15 від 21 квітня 2015 року укладеного між ПП "Агро-Люкс" та приватним підприємством «Меркурій С».

Так, позивачем в період 2014-2015 років укладено ряд договорів на поставку нафтопродуктів, на виконання укладених договорів з реалізації нафтопродуктів, позивачем складено первинні документи фінансового обліку, а саме податкові та видаткові накладні, документи на перевезення вантажу та платіжні доручення.

Як стверджує позивач, з яким погодився суд першої інстанції, що ПП "Агро-Люкс" реалізовувало придбаний абсорбент як дизельне паливо. Тобто, позивачем при оформленні первинної документації було допущено в номенклатурі товару, яка допущена позивачем внаслідок помилки технічного (комп'ютерного) забезпечення операцій з первинними документами. Що, як наслідок, призвело до невірного обліку товарів та перекручування номенклатури найменування продукції у первинних документах.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що із наданих позивачем документів, неможливо встановити факт того, що при реалізації абсорбенту (газового конденсату) допущено помилку у визначенні номенклатури товару.

При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року у даній справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

Так, на вирішення експерта було поставлено питання щодо документального та нормативного підтвердження висновків акту № 106/26-15-14-02-03/35964834 від 28.03.2016р.

Однак, судовим експертом до суду першої інстанції направлено повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи від 11.04.2018 № 23112-45 у зв'язку з недостатністю матеріалів для проведення вказаної експертизи та невиконанням позивачем клопотання експерта про надання додаткових документів.

Отже, колегія суддів зазначає, що докази, що містяться в матеріалах справи та якими останній обґрунтовує позовні вимоги, не спростовують обставин, що були встановлені контролюючим органом під час проведення документальної перевірки.

Посилання суду першої інстанції на висновок № 142008700-0688 від 07 грудня 2017 року Одеського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки даною експертизою здійснено лише перевірку зразків рідини відібраних в ході проведення санкціонованого обшуку, що не може підтверджувати/спростовувати факт реалізації позивачем абсорбенту, а не дизельного палива.

Також, посилання Окружного адміністративного суду міста Києва на висновок експерта від 14.11.2017 № 09/3-167 Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Як вбачається зі місту зазначеного висновку, експерт вказує на встановлений факт невірного обліку товарів та перекручування номенклатури найменування продукції у первинних документах посилаючись на те, що самими спеціалістами податкового органу під час проведення документальної перевірки, було встановлено, що придбаний абсорбент було в подальшому використано, як товар та реалізовано під виглядом дизельного пального (т. 8 а.с. 137).

Разом з тим, зміст акту перевірки № 106/26-15-14-02-03/35964834 від 28.03.2016р. свідчить, що контролюючим органом під час перевірки встановлено, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні зареєстровані на відвантаження дизельного палива, що відображено в бухгалтерському обліку проводками (ДТ 361 КТ 70). Згідно наданих контролюючому органу до перевірки інвентаризаційних відомостей станом на 01.12.2015 року абсорбент (компонент дизельних палив) та газовий конденсат не значаться.

Так, на запит відповідача від 14.03.2016 року № 3 щодо придбання та реалізації абсорбенту та газового конденсату, підприємством було надано документи лише на придбання зазначеного товару у вищезазначених підприємств. Документів, щодо подальшої реалізації абсорбенту та газового конденсату, або використання його в господарській діяльності до перевірки не надано, про що було складено акт від 17.03.2016 № 87 (т. 1 а.с. 37).

В той же час, з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції протокольною ухвалою будо зобов'язано позивача надати додаткові пояснення та докази на їх підтвердження щодо обставин, за яких було встановлено, як стверджує позивач, помилку технічного (комп'ютерного) забезпечення операцій з первинними документами, періоду, а також вчинення дій підприємством за такими наслідками тощо.

Разом з тим, вимоги ухвали підприємством виконано не було.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в наведеній частині, викладені в оскаржуваному рішенні, прийнятому з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року скасувати та ухвалити постанову якою у задоволенні позову Приватного підприємства "Компанія "Агро-Люкс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: