Постанова

від 13.05.2019 по справі 1340/6083/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3203/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Бруновська Н.В.,

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представника позивача - Терлецька І.І.

представника відповідача - Чабан О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла Магнолія на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (головуючий суддя Карп'як О.О., м.Львів, проголошено 14:43:49) у справі № 1340/6083/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла Магнолія до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

17.12.2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення № 977432/40248172 від 05.11.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.10.2018 року; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 03.10.2018 року, датою її подання.

Позов обґрунтовує тим, що позивачем було подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 03.10.2018 року за № 2. Проте, згідно отриманої квитанції № 1 реєстрацію податкової накладної № 2 відповідачем було зупинено та повідомлено, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної. На виконання п.201.16 ст. 201 ПК України позивач направив до ДФС України усі необхідні документи (копію договору купівлі-продажу, копію видаткової накладної № 1 та № 2, копію податкової накладної № 1 та № 2) та пояснення щодо прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладеної № 2 від 03.10.2018 року. Однак, рішенням комісії Головного управління ДФС у Львівській області від 05.11.2018 року № 977432/40248172 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.10.2018 року з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись із зазначеним рішення ТОВ Вілла Магнолія 14.11.2018 року подано скаргу на рішення комісії № 977432/40248172 від 05.11.2018 року. Рішенням комісії від 23.11.2018 року рішення за № 977432/40248172 залишено без змін.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу. Згідно до мотивів, викладених у скарзі вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечує доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

01.10.2018 року між продавцем ТОВ Вілла Магнолія та покупцем ТОВ Геоарх Проект був укладений договір купівлі-продажу майна № 1-10/2018 від 01.10.2018 року в порядку та на умовах, визначених договором. Кількість, асортимент, розміри та ціна (вартість) товару узгоджуються сторонами у додатках до Договору - специфікаціях на товар.

Згідно умов вказаного договору, продавець поставив 03.10.2018 року покупцю товар згідно видаткової накладної № 2 на суму 80 732, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 11 932,00 грн.

Відповідно до умов п. 2.2 Договору купівлі-продажу № 1-10/2018 від 01.10.2018 року продавець зобов'язується передати у власність Товар Покупцеві протягом трьох календарних днів з моменту отримання Продавцем авансового платежу. Згідно п. 3.1 та п. 3.2 вище зазначеного Договору ціна (вартість) товару, що поставляється в рамках Договору зазначається в додатку 1 до Договору - Специфікації на Товар, що становлять невід'ємну частину Договору. Датою оплати вартості Товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Таким чином, за правилом першої події позивачем було виписано та направлено на реєстрацію податкову накладену № 2 від 03.10.2018 року. Відповідно до вказаної податкової накладної, номенклатура реалізованих товарів склала: жорсткий диск, модуль пам'яті, монітор, накопичував, ноутбук, програми, процесор, системна плата, всього на суму (з ПДВ) 80732 грн., в т.ч. ПДВ 11932 грн. Однак, реєстрація вказаної накладної була зупинена відповідно до квитанції від 03.10.2018 року, виявлені помилки: відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена: обсяг постачання товару/послуги 0050 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам п.п. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку. В той же час, позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (ПК України), позивач надав комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН документи (первинні та розрахункові документи, банківські виписки і інші документи) та пояснення щодо прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної № 2 від 03.10.2018 року.

На підтвердження факту здійснення вказаної операції позивачем 30 жовтня 2018 року подано повідомлення про подання пояснень та копії таких документів у кількості 6: договору купівлі-продажу № 1-10/2018 від 01.10.2018 року; видаткової накладної № 1 від 17.09.2018 року, видаткової накладної № 2 від 03.10.2018 року; пояснення; податкової накладної № 1 від 17.09.2018 року; податкової накладної № 2 від 03.10.2018 року.

Рішенням комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних № 977432/40248172 від 05.11.2018 року було відмовлено у реєстрації податкової накладеної № 2 від 03.10.2018 року з підстав: ненадання платником податків копій документів, зокрема первинних документів щодо постачання/придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач звернувся зі скаргою до Комісії з питань розгляду скарг ДФС України. Разом зі скаргою, окрім документів, поданих з повідомленням, було також подано: копію видаткової накладної № 1 від 01.10.2018 року, копію податкової накладної № 1 від 01.10.2018 року, копію виписки по рахунку № 26007510137 з 12.11.2018 року по 12.11.2018 року.

23 листопада 2018 року Комісії з питань розгляду скарг ДФС України прийнято рішення № 45742/4024817 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення ДФС України № 977432/40248172 від 05.11.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.10.2018 року прийняте з дотримання вимог законодавства є правомірним та до скасування не підлягає.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. "а", "б" п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341).

Згідно із пунктом 2 вказаного Порядку, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Відповідно до пункту 12 Порядку (в редакції чинній на дату зупинення податкової накладної) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10. ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 ПКУ; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. ст.200-1 ПКУ (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 ПКУ; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку).

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату зупинення податкової накладної) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі МФУ від 13.06.2017 №567.

На виконання вказаної норми, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

За правилами пунктів 18-20 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі);

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Вілла Магнолія було надано контролюючому органу всі документи, які позивач мав у своєму розпорядженні і які підтверджують, як інформацію, зазначену у відповідній податковій накладній, так і інформацію, яка вимагалася згідно з рішенням ДФС України про зупинення реєстрації такої податкової накладної. При цьому, надані Товариством з обмеженою відповідальністю Вілла Магнолія документи є цілком достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення відповідача 1 від 05.11.2018 № 977432/40248172 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Вілла Магнолія в реєстрації податкової накладної № 2 від 03.10.2018 є таким, що не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

Щодо зобов'язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 03.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі. Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі "Чуйкіна проти України" (заява №28924/04) констатував: "що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28- 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі "Обермейєр проти Австрії"; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 та від 04 грудня 2018 року справі № 821/1173/17.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.

А з приводу питання про понесення судових витрат, то такі вирішуються в порядку статті 139 КАС України.

У відповідності до вимог статті 322 КАС України суд апеляційної інстанції вирішує питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно квитанції № 100027626 від 14.12.2018 позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 3524,00 грн. За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5286,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 100029905 від 05.03.2018. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що товариство понесло судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 8810,00 грн.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла Магнолія задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі № 1340/6083/18 - скасувати.

Прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 977432/40248172 від 05.11.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.10.2018 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 03.10.2018 року датою її подання.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок його бюджетних асигнувань 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла Магнолія (код ЄДРПОУ 40248172).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 15 травня 2019 року.