Постанова

від 15.05.2019 по справі 260/1294/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3184/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Заверухи О.Б., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тур'я Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

суддя в 1-й інстанції - Маєцька Н.Д.,

час ухвалення рішення - 12.02.2019 року,

місце ухвалення рішення - м.Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 22.02.2019 року,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Тур'я Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19 вересня 2018 року № 253 Розгляд заяви ОСОБА_1 від 18 січня 2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,7885 за адресою АДРЕСА_1 ; визнання протиправними вимоги відповідача про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, передавши її позивачу у власність.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вимога про встановлення земельного сервітуту не відповідає нормам чинного законодавства та є неможливою до виконання. Права жителів села на прогін худоби та прохід можна забезпечити в обхід земельної ділянки, яку позивач просить надати у власність.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням відповідача від 25 січня 2015 року № 390 надано дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,801 га в АДРЕСА_1 відповідно до викопіювання місця розташування та дотримання норм Водного кодексу в частині прибережних захисних смуг.

Після виготовлення проекту землеустрою позивача звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки площею 0,0785 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту с. Тур'я-Пасіка.

Рішенням відповідача від 21 серпня 2015 року № 448 Про внесення змін до документації проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , з урахуванням колективної заяви мешканців АДРЕСА_1 (52 жителі), беручи до уваги рішення № 390 від 25 січня 2015 року вирішено внести зміни до документації на виготовлення проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, залишивши проїзд з боку дворогосподарства АДРЕСА_1 шириною 5 м.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року справа № 304/1323/15-ц у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Тур'я-Пасіцької сільської ради № 448 від 21 серпня 2015 року було відмовлено. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 травня 2016 року.

18 січня 2018 року позивач повторно звернувся із заявою до відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передання її у приватну власність або вказати мотивовані причини відмови з затвердженні проекту землеустрою.

Відповідач повідомив позивача листом про неможливість розгляду його заяви у зв'язку з тим, що вказані питання вже розглянуті відповідно до чинного законодавства і повторному розгляду не підлягають.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року в адміністративній справі № 807/999/18 задоволено частково позовні вимоги позивача, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у залишенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність без розгляду; зобов'язано відповідача розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

На виконання вищевказаного рішення відповідачем розглянуто заяву позивача про затвердження проекту землеустрою та прийнято рішення від 19 вересня 2018 року № 253 Розгляд заяви ОСОБА_1 від 18.01.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га за адресою АДРЕСА_1 , яким позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з невиконанням позивачем пункту 2 рішення № 448 від 21 серпня 2015 року, про що відмічено в абзаці 6 третьої сторінки рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року по справі № 807/99/18.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, правомірність вимоги відповідача про необхідність встановлення земельного сервітуту на спірній земельній ділянці підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому апеляційний суд не може розглядати вимогу позивача про визнання протиправною вимоги відповідача про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці.

Щодо оскарження рішення відповідача від 19 вересня 2018 року № 253 колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За правилами ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Позивачу, за результатами розгляду його заяви, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч.8, 9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

На виконання рішення суду, відповідачем було розглянуто заяву позивача на пленарному засіданні сесії та прийнято рішення від 19 вересня 2018 року № 253, яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з невиконанням позивачем п. 2 рішення № 448 від 21 серпня 2015 року щодо встановлення земельного сервітуту.

Вказане рішення прийняте на виконання та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Судом наголошується, що позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою лише у зв'язку з невиконанням вимоги про встановлення сервітуту, правомірність якого вже була предметом розгляду суду та підлягає до виконання.

Оскільки відповідач виконав обов'язок щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу спірної ділянки у власність, підстав для зобов'язання ради повторно розглянути заяву, до усунення обставин, які стали підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою, немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 260/1294/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. Б. Заверуха О. І. Мікула Повне судове рішення виготовлено 15 травня 2019 року.