Постанова

від 01.07.2021 по справі 260/1294/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 260/1294/18

адміністративне провадження № К/9901/17021/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (суддя Маєцька Н.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (колегія суддів: Курилець А.Р., Заверуха О.Б., Мікула О.І.) у справі № 260/1294/18 за позовом ОСОБА_1 до Тур`я Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тур`я Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19 вересня 2018 року № 253 Розгляд заяви ОСОБА_1 від 18 січня 2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,7885 за адресою АДРЕСА_1 ; визнання протиправною вимоги відповідача про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці кадастровий номер 2123285500:01:001:0009 та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123285500:01:001:0009, передавши її позивачу у власність.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.02.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем відмовлено у затвердженні проекту землеустрою безпідставно, оскільки проект погоджено в установленому порядку. Посилання на рішення відповідача від 21 серпня 2015 року № 448 Про внесення змін до документації проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 є протиправним, оскільки вказане рішення ухвалене після розроблення проекту землеустрою та його погодження. Вказує, що відсутній механізм реалізації вказаного рішення, оскільки земельна ділянка вже сформована, а реалізація сервітуту можлива лише після отримання правоустановлюючих документів на підставі договору чи рішення суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2019 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням Тур`я Пасіцької сільської ради від 25 січня 2015 року № 390 надано дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,801 га в АДРЕСА_1 відповідно до викопіювання місця розташування та дотримання норм Водного кодексу в частині прибережних захисних смуг.

Після виготовлення проекту землеустрою позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки площею 0,0785 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту с. Тур`я-Пасіка.

Рішенням відповідача від 21 серпня 2015 року № 448 Про внесення змін до документації проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , з урахуванням колективної заяви мешканців АДРЕСА_2 , беручи до уваги рішення № 390 від 25 січня 2015 року вирішено внести зміни до документації на виготовлення проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , залишивши проїзд з боку дворогосподарства АДРЕСА_3 шириною 5 м.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року (справа № 304/1323/15-ц) у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Тур`я-Пасіцької сільської ради № 448 від 21 серпня 2015 року було відмовлено. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 травня 2016 року.

18 січня 2018 року позивач повторно звернувся із заявою до відповідача, в якій просив затвердити проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передання її у приватну власність або вказати мотивовані причини відмови з затвердженні проекту землеустрою.

Відповідач повідомив позивача листом про неможливість розгляду його заяви у зв`язку з тим, що вказані питання вже розглянуті відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року в адміністративній справі № 807/99/18 задоволено частково позовні вимоги позивача, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у залишенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність без розгляду; зобов`язано відповідача розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

На виконання судового рішення відповідачем розглянуто заяву позивача про затвердження проекту землеустрою та прийнято рішення від 19 вересня 2018 року № 253 Розгляд заяви ОСОБА_1 від 18.01.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га за адресою АДРЕСА_1 , яким позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з невиконанням позивачем пункту 2 рішення № 448 від 21 серпня 2015 року.

Вважаючи отримане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходили з того, що позивачем не виконано п. 1 рішення Тур`я-Пасіцької сільської ради від 21 серпня 2015 року, а саме: не внесено зміни до документації на виготовлення проекту землеустрою, залишивши проїзд з боку дворогосподарства АДРЕСА_3 шириною 5 м, та не подано погоджені матеріали такого проекту землеустрою для розгляду Тур`я -Пасіцькою сільською радою. Відтак позивачу правомірно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскаржуване рішення ухвалене відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб встановлений законом, а відтак відсутні підстави для його скасування.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За правилами ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Позивачу, за результатами розгляду його заяви, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч.8, 9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно із частиною сьомою статті 188 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України Про землеустрій передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, частиною першою статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини четвертої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відтак підставою для затвердження проекту землеустрою є відсутність його погодження в установленому порядку.

Однак судами не надано оцінки, не встановлено фактині обставини чи погоджений проект землеустрою, поданий ОСОБА_1 на затвердження Тур`я - Пасіцької сільської ради.

Єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою зазначено неприведення його у відповідність до п. 1 рішення Тур`я-Пасіцької сільської ради від 21 серпня 2015 року, а саме: не внесено зміни до документації на виготовлення проекту землеустрою, залишивши проїзд з боку дворогосподарства АДРЕСА_3 шириною 5 м.

Проте вказане рішення сільської ради ухвалене після розроблення проекту землеустрою на підставі отриманого дозволу на його розробку від Тур`я-Пасіцької сільської ради. Крім того, земельна ділянка сформована в державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2123285500:01:001:0009. Також судами не досліджено та не надано оцінку Генеральному плану с. Тур`я Пасіка чи іншій містобудівній документації, що підтверджувала б наявність дороги/проїзду на спірній земельній ділянці.

Посилання судів на правомірність рішення Тур`я-Пасіцької сільської ради № 448 від 21 серпня 2015 року на підставі рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року справа № 304/1323/15-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 травня 2016 року, колегія суддів не може прийняти, оскільки вказаними судовими рішення не надана оцінка вказаному рішенню в контексті реалізації відповідачем повноважень щодо затвердження проекту землеустрою.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягаю скасування з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом від 15.01.2020 № 460-IX) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року скасувати.

Справу № 260/1294/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій