Рішення

від 06.07.2007 по справі 16/197пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

06.07.07 р.                                                                              

Справа № 16/197пд                              

Суддя господарського суду Донецької

області В.В. Манжур

При секретарі      Муравйова М.В.,  розглянувши 

матеріали  справи

за позовом Приватного  підприємця   

ОСОБА_1  м. Костянтинівка  

до відповідача Товариства  з 

обмеженою відповідальністю   

“Слов`янська   солевидобувна   компанія “  

м.Слов”янськ

про    визнання  

договору   неукладеним    та 

визнання  права   власності 

на майно      

За участю:

Представників сторін :         

від позивача:              ОСОБА_2

по дор., ОСОБА_3 по дор.

від  відпозивача :                Савицька О.В. по дор., Бочарова

О.Ю. по дор.

             ВСТАНОВИВ:  в 

судовому  засіданні  було 

оголошено  перерву  згідно ст. 

77  ГПК  України 

до 06.07.2007р

           Ухвалою  господарського суду  Донецької 

області  30.05.2007р. порушено  провадження 

по  справі за  позовом 

Приватного  підприємця    ОСОБА_1, м.Костянтинівка, до

Товариства  з  обмеженою відповідальністю    “Слов`янська   солевидобувна   компанія”, м.Слов”янськ   про   

визнання   договору   неукладеним    та 

визнання  права   власності 

на майно.     

           Представників сторін було

ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського

процесуального кодексу України.

У судовому засіданні надано

клопотання про відмову від фіксації судового процесу  технічними засобами, яке судом прийнято до

розгляду та задоволено. Крім цього, роз'яснено 

вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому

складено протокол, який  долучено до

матеріалів справи.

           У відповідності до п.п.2, 3, 4

частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників

судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та

свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

           Згідно ст.42 Господарського

процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється

на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського

процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється

на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,

обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального

кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

В обґрунтування  своїх 

вимог позивач  посилається на

договір купівлі-продажу інвентарних об”єктів цеху тріполіфосфату натрію  НОМЕР_1 

від 20.04.2001,  договір оренди

вказаного майна від 02.07.2001р. та договір купівлі-продажу  інвентарних об”єктів на загальну суму 325005

грн.20 коп. НОМЕР_2 від 20.08.2003р. 

Стверджує, що є підстави вважати договір НОМЕР_2 від 20.08.2003р.

неукладеним, оскільки не досягнуто згоди щодо предмету договору, а саме

стосовно визначення майна, яке підлягає передачі у власність відповідача.

Позивач просить визнати за ним право власності на інвентарні об”єкти цеху

тріполіфосфату натрію.

Відповідач проти заявлених вимог

заперечує, стверджує, що позивачем був пропущений строк позовної давності.

29.09.2003р. відповідач на підставі договору НОМЕР_2 від 20.08.2003р.

перерахував на рахунок позивача частину коштів за купівлю об”єктів цеху тріполіфосфату

натрію. Ці кошти були прийняті позивачем. 

Впродовж 2003р. та 2004р. відповідач неодноразово перераховував кошти за

вказане майно, які позивачем також приймались. Вважає, що строк  позовної давності слід рахувати з моменту

першого платежу, оскільки прийняття грошових коштів позивачем підтверджує його

намір щодо продажу майна та переходу права власності на це майно відповідачу.

Розглянувши матеріали справи та

вислухавши пояснення сторін,   суд

                                                                   встановив:            

20.04.2001 р.  між  

позивачем Приватним  підприємцем

ОСОБА_1, м.Костянтинівка, та відповідачем 

- Товариством  з  обмеженою відповідальністю    “Слов`янська   солевидобувна   компанія”, м.Слов”янськ, був укладений

договір купівлі-продажу інвентарних об”єктів цеху тріполіфосфату натрію

НОМЕР_1. Відповідно до якого відповідач передав у власність позивача  вищевказане майно на суму 134500, 00 грн.

Наведене підтверджується актом прийому-передачі 

інвентарних об”єктів цеху тріполіфосфату натрію від 30.06.01р. та

видатковою накладною НОМЕР_3.

Позивач стверджує, що інвентарні

об”єкти цеху тріполіфосфату натрію, розміщенні на теріторії Содового заводу у

м.Слов”янську, після укладання договору купівлі-продажу НОМЕР_1  від 20.04.2001 продовжували перебувати у

користуванні відповідача відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем

договору оренди вказаного майна від 02.07.2001р. 

Відповідач заперечує існування

договору оренди вказаного майна, посилається на претензію НОМЕР_4 від

22.11.2002р., в якій позивач вказує на те, що він повідомив відповідача листом

НОМЕР_5 від 03.04.2002р. про необхідність укладаня договору оренди інвентарних

об”єктів цеху тріполіфосфату натрію. Це є 

підтвердженням того, що данний договір оренди не був укладеним.

20.08.03р. між позивачем та

відповідачем був укладений договір купівлі-продажу  НОМЕР_2. 

Згідно якого позивач зобов”язується передати відповідачу інвентарні

об”єкти на суму 325005,20грн., а відповідач прийняти їх та оплатити. Передача

оформляється актом прийому-передачі після оплати. Але, як стверджує позивач,

акт прийому-передачі він не підписував, видаткова та податкова накладна ним не

видавалась.

Відповідач заперечує передачу майна

по акту прийому-передачі, на який посилається позивач. Позивач не надав доказів

направлення йому акту прийому-передачі відповідачем, не довів “число та рік

передачі”.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу

України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх

істотних умов договору.  Істотними

умовами договору є умови про предмет договору (номенклатура, асортимент,

якість, кількість), умови, що визначені законом як істотні або є необхідними

для договорів даного виду (строки поставки), а також усі ті умови, щодо яких за

заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу

України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони

зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування

(номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також

вимоги до їх якості.

Відповідно до п.1.1 договору від

20.08.03р. продавець зобов”язується  передати

у вартість покупцю інвентарні об”єкти, які називаються далі “майно”, а покупець

- прийняти їх та оплатити на умовах 

даного договору  (перелік

інвентарних об”єктів додається - додаток НОМЕР_6). Але додаток НОМЕР_6 -

відсутній, сторонами суду він не був наданий для огляду.

При відсутності предмету спору  договір вважається неукладеним.   

Відповідач  надав суду заяву НОМЕР_7 від 18.06.07р., де

просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв”язку з тим, що ним

був пропущений строк позовної давності.

Слід звернути увагу на те, що коли

суд на підставі досліджених доказів установить, що право позивача за захистом

якого він звернувся до суду, відповідачем не порушено, приймається рішення про

відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку

позовної давності.

Позивач при укладанні договору  у

2003 році знав про яке майно йде мова. Це підтверджене тим, що на протязі  2003-2004р. отримав від відповідача суму

вартості майна по договору НОМЕР_2 від 20.08.2003р. Відповідач надав суду для

огляду оригінали платіжних доручень на оплату спірного майна, в яких є

конкретні посилання на договір купівлі-продажу від   20.08.03р. Отже, у 2003р. позивач знав про

порушення своїх прав при укладанні вищезазначеного договору, але не звернувся

до суду за захистом порушеного права.

      Відповідно п.6 Прикінцевих та перехідних

положень Цивільного кодексу України (який вступив в дію у 2004р.) правила цього

кодексу про позовну давність застосовуються до позовів строк пред”явлення яких,

встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим

кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи у 2003р. позивач міг довідатись про

порушення своїх прав,  а отже перебіг

строку позовної давності по пред”явленій вимозі починається з 2003 року і

спливає у 2006 році. Таким чином до даних відносин застосовуються норми і

правила Цивільного кодексу України, що набрав чинності 01.01.2004р.

Строк позовної давності застосовується господарським судом тільки, якщо

про це заявлено стороною у спорі (ст.255 ЦК України).

Позовна давність - це встановлений законом, зокрема ст.257 ЦК України,

строк для захисту порушеного права. Строком є певний період у часі, зі спливом

якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається

роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Загальний строк для захисту за позовом особи, право якого порушено

(позовна давність), встановлюється у три роки. Перебіг позовної давності

починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення

свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо буде встановлено, що право позивача пропущено і строк позовної

давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в

позові у зв”язку із закінченням строку 

позовної давності. А при визнанні причин пропуску поважними порушене

право має бути захищене.

Позивач не звернувся до суду з клопотанням про відновлення строку

позовної давності, не довів, що причини пропуску позовної давності є поважними.

З введенням нового Цивільного кодексу України 2003р. суд може

застосувати строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі.

Таким чином клопотання відповідача щодо застосування строку позовної

давності слід задовольнити. У задоволенні позовних вимог про визнання

договору   неукладеним  та 

визнання  права   власності 

на майно  слід відмовити.   

Також позивач просить визнати за ним право власності на інвентарні

об”єкти цеху тріполіфосфату натрію.  Але

суду не надано доказів, за якими саме об”єктами позивач просить визнати право

власності. Оскільки згідно договору НОМЕР_1 та додатку НОМЕР_6 до договору

передається майно на суму 976828,0 грн., а згідно видаковій накладній від

30.06.01р. НОМЕР_3 та акту прийому-передачі від 30.06.01р. було передано майно

на суму 134500,00 грн. По договору 

НОМЕР_2 вартість майна, яке передається складає 325005,20 грн.  Додаток НОМЕР_6 до договору № НОМЕР_2, який

повинен містити визначення кількості та найменування товару - відсутній, сторонами

не наданий. Акт прийому-передачі, як стверджує позивач,  він не підписував, видаткова та податкова

накладна ним не видавалась. Таким чином суд не може встановити за яким майном

позивач просить визнати право власності.

На підставі викладеного, керуючись п.6 Прикінцевих та перехідних

положень,             ст.ст. 251, 252,

253, 255, 256, 257, 261, 638 ЦКУ, ст.180 ГКУ, ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК

України, суд, - 

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Приватного 

підприємця    ОСОБА_1, 

м. Костянтинівка, до Товариства  з

обмеженою відповідальністю   

“Слов`янська   солевидобувна   компанія”, 

м.Слов”янськ, про    визнання   договору  

неукладеним    та  визнання 

права   власності  на майно відмовити, у зв”язку із закінченням

строку позовної давності.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на інвентарні

об”єкти цеху тріполіфосфату натрію - відмовити, у зв”язку із недоведеністю

позовних вимог.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну

частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.07.07р.

Рішення набирає законної сили з дня його підписання.

Суддя                                                                                                       

Надруковано

3 прим.:

1

прим.-Господарському суду Донецької області

2

прим.-сторонам

Виконавець

-Муравйова М.В.