ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем
України
09.08.2007 р.
справа №16/197пд
Донецький апеляційний господарський
суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Кулебякіна О.С.
суддів
Алєєвої І.В. , Волкова Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача:
не з"явився,
від відповідача:
Савицка О.В. представник за
довір. № 3/08 від 08.08.2007 р.; Бочарова О.Ю. представник за довір. № 1/08
від 08.08.2007 р. - ТОВ "Слов"янська соледобувна компанія", м.
Слов"янськ Донецької області,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну скаргу
Суб"єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Констянтинівка Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
06.07.2007 року
по справі
№16/197пд (Манжур В.В.)
за позовом
Суб"єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Констянтинівка Донецької області
до
Товариства з обмеженою
відповідальністю "Слов`янська солевидобувна компанія", м.
Слов`янськ Донецької області
про
визнання договору неукладеним та
визнання права власності на майно
В С Т А Н О В
И В:
Рішенням господарського суду
Донецької області від 06.07.2007 р. у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивачем, Приватним підприємцем
ОСОБА_1, подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового
рішення, як ухваленого з неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, на
думку заявника, суд не врахував дійсні відносини сторін, а тому невірно
визначив початок перебігу строку позовної давності.
Відповідач, Товариство з обмеженою
відповідальністю „Слов”янська солевидобувна компанія” вважає апеляційну скаргу
необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним.
Приватний підприємець ОСОБА_1,
будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове
засідання не явився, причини неявки не пояснив, клопотання про відкладення
розгляду справи не заявляв.
Враховуючи викладене, апеляційна
інстанція вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача.
Перевіркою матеріалів справи
встановлено наступне.
Приватний підприємець ОСОБА_1
звернувся до господарського суду з позовом про визнання неукладеним договору
купівлі-продажу НОМЕР_1 від 20.08.2003 р., за яким позивач придбав у Товариства
з обмеженою відповідальністю „Слов'янська солевидобувна компанія” інвентарні
об'єкти загальною вартістю 320 005 грн. 20 коп. Крім того, позивач просить
визнати за ним право власності на інвентарні об'єкти цеху тріполіфосфату
натрію.
Позов обґрунтований тим, що згідно
до умов договору перелік об'єктів, які є предметом купівлі-продажу, сторони
мали узгодити у додатку № 1 до договору, проте такий документ покупець і
продавець не підписували.
Викладені обставини, на думку
позивача, дають підстави вважати, що в порушення вимог ст. 153 Цивільного
кодексу УРСР, який діяв на час укладення спірного договору, сторони не досягли
згоди щодо його істотних умов. Тому вказаний договір є неукладеним. Про
порушення своїх прав, за ствердженням позивача, він дізнався у січні 2006 р.,
коли йому були пред'явлені акти прийому-передачі інвентарних об'єктів,
видаткова та податкова накладні.
Позовні вимоги в частині визнання
договору купівлі-продажу неукладеним судом першої інстанції залишені без
задоволення з посиланням на пропуск строку позовної давності. У вимогах про
визнання права власності на інвентарні об'єкти відмовлено за недоведеністю.
Апеляційна інстанція не знаходить
підстав для скасування або зміни судового рішення враховуючи наступне.
У відповідності до пункту 6
Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який вступив в
дію у 2004 році, позовна давність у справі, що розглядається, має
застосовуватись за правилами встановленими цим Кодексом.
Згідно до частини 1 ст. 261
Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли
особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу,
яка його порушила.
За змістом ст. 153 Цивільного
кодексу УРСР 1963 р., узгодження істотних умов договору передує його підписання
сторонами. Виходячи з цього, про недосягнення сторонами згоди за всіма
істотними умовами договору позивач повинен був дізнатись в день його
підписання, тобто 20.08.2003 р. В цій же день позивач мав інформацію про
непідписання додатку № 1 до договору, в якому сторони домовились визначити
перелік об'єктів купівлі-продажу.
Таким чином, перебіг позовної
давності, виходячи з обставин справи, почався 20.08.2003 р.
У відповідності до ст. 257
Цивільного кодексу України, до вимог про визнання договорів недійсними
застосовується позовна давність тривалістю у три роки. З позовом до суду
позивач звернувся у травні 2007 року, тобто зі значним пропуском строку
позовної давності. Наявність поважних причин пропуску цього строку із
матеріалів справи не вбачається, не заявляв про них і сам позивач. Про
застосування позовної давності відповідач заявив клопотанням від 18.06.2007 р.
до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до частини 4 ст. 267
Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої
заявлено, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, суд першої інстанції
правильно застосував законодавство про позовну давність і обґрунтовано відмовив
у позовних вимогах про визнання договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 20.08.2003
р. неукладеним.
Апеляційна інстанція погоджується з
висновками місцевого суду і в частині вимог про визнання права власності на
інвентарні об'єкти.
Позивач вимагає визнання права
власності на майно, вказане в акті прийому-передачі інвентарних об'єктів цеха
триполіфосфата натрія від 30.06.2001 р. Між тим, вказаний документ не містить
індивідуальних ознак майна, на яке позивач вимагає визнати його право
власності. Ця обставина унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині.
Доводи апеляційної скарги не
беруться до уваги з огляду на наступне.
Посилання позивача на те, що про
порушення своїх прав він дізнався у січні 2006 року, коли йому були пред'явлені
акти прийому-передачі, видаткова та податкова накладні, є непереконливими. Адже,
ці документи стосуються виконання, а не укладання договору, тому не можуть
враховуватися при визнанні початку перебігу строку позовної давності за
вимогами про визнання договору неукладеним. Апеляційна інстанція бере до уваги
і те, що позивач прийняв оплату за договором, який вважає неукладеним, тобто
цей договір почав виконуватись одразу після його підписання.
Інші аргументи позивача щодо
неукладеності договору не впливають на юридичну оцінку обґрунтованості
застосування судом першої інстанції законодавства про позовну давність.
У скарзі не спростовані висновки
суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині
визнання за позивачем права власності на інвентарні об'єкти.
Як вбачається із матеріалів справи,
позивач дійсно не вказав індивідуальних ознак майна, яке він вважає своєю
власністю, що не давало суду першої інстанції жодних підстав для задоволення
позову в цій частині.
За таких обставин, підстав для
задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О
В И В :
Рішення господарського суду
Донецької області від 06.07.2007 р. по справі № 16/197пд залишити без змін, а
апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий О.С.
Кулебякін
Судді: І.В.
Алєєва
Р.В.
Волков
Надруковано: 4 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
Суд | Донецький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.08.2007 |
Оприлюднено | 29.08.2007 |
Номер документу | 864843 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Донецький апеляційний господарський суд
Кулебякін О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні