Постанова

від 14.05.2019 по справі 755/9674/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 755/9674/18

номер провадження: 22-ц/824/5407/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Кашперської Т.Ц., Мережко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року у складі судді Астахової О.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14 вересня 2018 року, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 4 000 грн 00 коп., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 червня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що з 03 лютого 2007 року вона перебувала з відповідачем ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 липня 2017 року. Від даного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачем у квартирі АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні. Відповідач проживає окремо, вихованням дитини не займається, матеріальної допомоги на її утримання не надає, проте є працездатним, інших утриманців не має, а тому має можливість надавати таку допомогу. З урахуванням наведеного, позивач просила її позов задовольнити.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 3 000 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 27 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи розмір середньомісячних витрат на утримання дитини, вік, стан здоров'я дитини, та виходячи з того, що відповідач за станом здоров'я і матеріальним становищем спроможний надавати матеріальну допомогу на утриманні дитини, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, інших дітей або непрацездатних осіб, які б перебували на його утриманні, не має, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання дочки у розмірі 3 000 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 27 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до повноліття дитини, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, з 2012 року йому встановлено діагноз: виразка шлунку, що вимагає систематичних витрат на лікування. Також суд не врахував, що у відповідача на утриманні перебувають його непрацездатні батьки, які є пенсіонерами, отримують мізерну пенсію та він їх постійно підтримує. Крім того, вказує, що суд не звернув увагу на співвідношення вартості спільного сімейного майна, що було поділене між сторонами на підставі нотаріально посвідченого договору про поділ майна від 21 квітня 2017 року, а саме, вартість майна, яке отримала позивач ОСОБА_2 становить 912 235 грн 00 коп., а вартість майна, яке отримав ОСОБА_1 - 171 990 грн 00 коп. Зазначає, що такий поділ був наслідком домовленості між сторонами про зміну місця проживання дитини від батька до матері, що не заперечується позивачем та підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи №34/3311 від 24 квітня 2017 року. Зазначає, що його місячний дохід складає 4 226 грн 00 коп., а тому сплата аліментів у розмірі 3 000 грн 00 коп. є для нього непосильною.

Позивач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що чинним законодавством України не передбачені пільги для осіб, що мають статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи щодо виплати аліментів на дитину. При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував статус позивача та відповідача, їх матеріальне становище, зокрема, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року відповідач отримав дохід на загальну суму 313 872 грн 52 коп. Вказує, що посилання відповідача на нерівноцінність поділу майна між сторонами є необґрунтованими, оскільки у договорі про поділ майна не було передбачено, що майно передається позивачу в рахунок аліментів на дитину, а твердження відповідача про наявність домовленості із позивачем про неприпустимість примусового стягнення аліментів у зв'язку із поділом майна, є безпідставними та недоведеними. Крім того, відповідач не вказує, що за домовленістю із позивачем він отримав в повне розпорядження та володіння автомобіль Реugeot 3008 . Зазначає, що відповідач не довів, що його батьки знаходяться на його утриманні, а посилання відповідача на наявність у нього виразки шлунку не впливає не його працездатність та неможливість виконувати свої батьківські обов'язок щодо утримання дитини. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано згідно з рішенням Дніпровського районного міста Києва від 04 липня 2017 року.

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданого 09 січня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві.

Судом першої інстанції встановлено, що дочка ОСОБА_3 проживає разом із позивачем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 34/3311 від 24 квітня 2017 року та знаходиться на утриманні позивача.

За правилами ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України передбачені способи виконання батьками такого обов'язку.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Зі змісту позову вбачається, що позивач ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 4 000 грн 00 коп., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 червня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач проживає окремо, вихованням дитини не займається, матеріальної допомоги на її утримання не надає, проте є працездатним, інших утриманців не має, а тому має можливість надавати таку допомогу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-фасад груп про доходи № 21-03 від 10 липня 2018 року, ОСОБА_1 з 24 листопада 2017 року працює у товаристві з обмеженою відповідальністю Еліт-фасад груп на посаді заступника директора та за період з 01 березня 2018 року по серпень 2018 року отримав грошові кошти у розмірі 18 112 грн 50 коп.

Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-спецбуд про доходи № 10-01 від 10 липня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 з 03 березня 2018 року працює на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-спецбуд та за період з 03 березня 2018 року по серпень 2018 року отримав грошові кошти у розмірі 4 427 грн 50 коп.

Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю Промбудрезерв про доходи № 09/06-1 від 06 вересня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 працює на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю Промбудрезерв за сумісництвом, за період з березня 2018 року по серпень 2018 року виплачено заробітну плату у розмірі 2 415 грн 00 коп.

Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року отримав дохід на загальну суму 313 872 грн 52 коп.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що місячний дохід ОСОБА_1 складає 4 226 грн 00 коп., у зв'язку з чим сплата аліментів у розмірі 3 000 грн 00 коп. є для нього завищеною, є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік визначено мінімальний прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1 492 гривні, з 1 липня - 1 559 гривень, з 1 грудня - 1 626 гривень; а також для дітей вікoм вiд 6 дo 18 рокiв, який з 1 січня пo 30 червня складає 1 860 гpивeнь, з 1 липня пo 30 листопада - 1 944 гpивeнь, з 01 пo 31 грудня - 2 027 гpивень.

Згідно зі ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік визначено мінімальний прожитковий мінімум для дітей віком вiд 6 дo 18 рокiв, який з 1 січня 2019 року становить 2 027 гривень, з 1 липня - 2 118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до положень ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації встановлені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 19 липня 1999 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів правильно прийняв до уваги розмір середньомісячних витрат на утримання дитини, що батьки зобов'язані утримувати неповнолітню дитину в рівних частинах, а також врахував обставини, зазначені у ст.182 СК України, а саме, стан здоров'я дитини, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який інших дітей або непрацездатних осіб, які б перебували на його утриманні, не має та враховуючи, що позивач просила визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 3 000 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 27 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він утримує непрацездатних батьків, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин він суду не надав.

Додані відповідачем ОСОБА_1 до апеляційної скарги довідки про доходи його батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 19 лютого 2019 рокута заяви ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до Савинської сільської ради від 19 лютого 2019 року про те, що відповідач ОСОБА_1 приймає участь у ведені їх домашнього господарства та сплачує рахунки, апеляційним судом не приймаються з таких підстав.

Статтею 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідач ОСОБА_1 не надав апеляційному суду доказів неможливості подання вказаних вище документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

При цьому, твердження відповідача про те, що вказані документи не були подані до суду першої інстанції через поганий стан здоров'я його батьків, не підтвердженні доказами, що є його процесуальним обов'язком відповідно до положень ст. 81 ЦПК України.

Тому надані ОСОБА_1 вказані вище документи не можуть бути прийняті апеляційним судом відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії та з 2012 року йому встановлено діагноз: виразка шлунку, що вимагає систематичних витрат на лікування, є необґрунтованими, оскільки зі змісту рішення вбачається, що при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації встановлені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також врахував стан його здоров'я та матеріальне становище.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на співвідношення вартості спільного сімейного майна, що було поділене між сторонами на підставі договору про поділ майна №478 від 21 квітня 2017 року, за яким позивач отримала у власність більше спільного майна подружжя на підставі їх домовленості про те, що дитина проживатиме з матір'ю, а також на умовах неприпустимості примусового стягнення аліментів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про поділ майна 21 квітня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №478 (а.с.217-218, т.1).

Предметом цього договору є урегулювання відносин сторін щодо майна, яке є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Вказаний договір про поділ майна не містить умов про домовленість відповідача із позивачем про неприпустимість примусового стягнення з відповідача аліментів у зв'язку із нерівнозначним поділом майна спільного майна подружжя.

До того ж, колегія суддів враховує, що, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції надав правову оцінку матеріальному становищу відповідача, як платника аліментів.

Отже обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді