Постанова

від 07.05.2019 по справі 359/8773/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/8773/17 Головуючий у 1-й інст. - Муранова-Лесів І.В.

Апеляційне провадження 22-ц/824/5877/2019 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура - ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2018 року, ухвалене у складі судді Муранової - Лесів І.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібороб звернулося з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура , у якому просить

визнати недійсним договір оренди між ОСОБА_2 та ТОВ Центр Агрокультура , який зареєстровано приватним нотаріусом Козій А.В. від 16.03.2016 року;

скасувати державну реєстрацію договору оренди між ОСОБА_2 та ТОВ Центр Агрокультура , який зареєстровано приватним нотаріусом Козій А.В. від 16.03.2016 року.

Посилається на те, що ОСОБА_2 після отримання права на земельну частку (пай) передав її в оренду ТОВ Хлібороб . 01.10.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 як володільцем земельної частки (паю) було поновлено договір оренди терміном на 10 років, тобто до 01.10.2019 року, який було зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Глибоцької сільської ради за № 229 від 03.03.2010 року. За вказаним договором ОСОБА_2 протягом 2010-2017 років отримував і отримує орендну плату за землю і жодних претензій не пред'являв. Право на земельну частку (пай) було реалізовано і 28.08.2008 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, про що він подав відповідну заяву від 19.01.2016 року. Враховуючи, що наявність державного акту на земельний пай зумовлює переукладення договору, 25.01.2016 року позивачем було направлено на ім'я ОСОБА_2 повідомлення про необхідність переукласти договір оренди землі у відповідності до діючого законодавства. 12.07.2016 року було повторно укладено договір оренди землі, відповідно до якого було досягнуто усіх істотних умов, які не змінилися, крім встановлення більшого розміру орендної плати та порядку її виплати. Після підписання договору, ОСОБА_2 за актом прийому-передачі фактично передав ТОВ Хлібороб земельну ділянку розміром 2,0267 га.

12.09.2017 року представник ТОВ Хлібороб звернувся до державного реєстратора для реєстрації укладеного договору, однак 15.09.2017 року державним реєстратором було відмовлено у реєстрації договору з підстав, що дана земельна ділянка вже перебуває у оренді іншого орендаря - ТОВ Центр Агрокультура , договір з яким зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017 року, державний реєстратор-приватний нотаріус Козій А.В.

Позивач вважає, що відповідачами порушено його права, оскільки він є фактичним орендарем спірної земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2, оренда не припинена, попередньо укладений договір не розірвано і виконується сторонами. ТОВ Хлібороб , як належний орендар має першочергове право на укладення договору оренди на новий строк, тому відповідно до положень ст.33 Закону України Про оренду землі , ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України договір оренди земельної ділянки укладений ОСОБА_2 з ТОВ Центр Агрокультура , як такий, що порушує переважні права позивача на переукладення та поновлення дії договору оренди паю є недійсним та підлягає скасуванню його державна реєстрація.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,0267 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, зареєстрований приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В. 16.03.2016 року.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2,0267 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, зареєстрованого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В. 16.03.2016 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб судовий збір у розмірі 1600 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб судовий збір у розмірі 1600 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Посилається на те, що суд дійшов хибного висновку про дійсність договору оренди паю, що не відповідає дійсним обставинам справи. Факт виділення ділянки за рахунок права на земельну ділянку (пай) свідчить не про те, що договір оренди паю містив посилання на недійсний правовстановлючий документ, а про те, що договір не містив основної умови договору - об'єкт оренди. На той момент такого об'єкту як земельна частка (пай) розміром 2,4 умовних кадастрових гектарів, що розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом згідно з кадастровим планом вже не існувало. На момент укладення договору оренди паю існувала сформована ділянка площею 2,0267 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, з визначеними та закріпленими межами на місцевості. При цьому дійсність договору оренди паю, як помилково зазначив суд не може випливати з того, що вона не оскаржувалася сторонами, оскільки його дійсність заперечувалась ТОВ Центр Агрокультура . Суд не врахував, що специфікою таких договорів як договір оренди земельної частки (паю) є те, що закінчення строку його дії обумовлюється скасувальною обставиною, зокрема, виділення власником сертифікату на право на земельну частку (пай) земельної ділянки у натурі (на місцевості). З моменту отримання позивачем 19.01.2016 року письмової заяви ОСОБА_2 про те, що ним було отримано державний акт на право власності на ділянку, договір оренди паю був припинений. Скаржник зазначає, що позивач не довів належними доказами, що він належним чином протягом всього строку дії договору оренди паю виконував його умови, як в частині виплати орендної плати, так і в частині користування паєм. Позивач не звертався до ОСОБА_2 за місяць до закінчення дії договору оренди паю про необхідність його поновлення та не додавав відповідного листа проекту додаткової угоди про його поновлення. 12.07.2016 року сторони підписали не додаткову угоду про поновлення дії договору оренди паю, а новий договір. Суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ч.1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі , оскільки у своєму листі до ОСОБА_2 від 25.01.2016 року позивач не посилався на вказані положення, а реалізував, як він сам відзначав право на переукладення договору оренди паю, передбачене абз.2 розділу ІХ Перехідних положень Закону України Про оренду землі . Крім того, суд прийняв рішення про скасування державної реєстрації спірного договору, в той час коли така державна реєстрація не проводилась, а державний реєстратор не був залучений співвідповідачем. ТОВ Центр Агрокультура було зареєстровано речове право (право оренди), а не спірний договір, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про ділянку.

Від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу ТОВ Центр Агрокультура залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2019 року залишити без змін.

Вказує, що укладений договір оренди земельної частки (паю) від 01.10.2009 року укладений між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 не оспорювався та у судовому порядку не визнавався недійсним, а належним чином виконувався сторонами. При цьому, зауважує, що невизнання ТОВ Центр Агрокультура обробітку земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 і перебуває у фактичному володінні та користуванні ТОВ Хлібороб не спростовує факту виконання позивачем своїх зобов'язань перед ОСОБА_2

Представник відповідача ТОВ Центр Агрокультура в апеляційному суді підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задовленні позовних вимог ТОВ Хлібороб у повному обсязі.

Представник позивача у суді апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду залишити без змін. Зокрема, вказувала, що про наявність державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 повідомив позивача 19 січня 2016 року. Також, вказувала, що ТОВ Хлібороб продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, в свою чергу ОСОБА_2 отримує орендну плату, встановлену договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібороб звернулося з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура , у якому просить

визнати недійсним договір оренди між ОСОБА_2 та ТОВ Центр Агрокультура , який зареєстровано приватним нотаріусом Козій А.В. від 16.03.2016 року;

скасувати державну реєстрацію договору оренди між ОСОБА_2 та ТОВ Центр Агрокультура , який зареєстровано приватним нотаріусом Козій А.В. від 16.03.2016 року.

Посилається на те, що 01.10.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 як володільцем земельної частки (паю) було поновлено договір оренди терміном на 10 років, тобто до 01.10.2019 року. 12.07.2016 року між сторонами було повторно укладено договір оренди землі, відповідно до якого було досягнуто усіх істотних умов, які не змінилися, крім встановлення більшого розміру орендної плати та порядку її виплати. Після підписання договору, ОСОБА_2 за актом прийому-передачі фактично передав ТОВ Хлібороб земельну ділянку розміром 2,0267 га.

12.09.2017 року представник ТОВ Хлібороб звернувся до державного реєстратора для реєстрації укладеного договору, однак 15.09.2017 року державним реєстратором було відмовлено у реєстрації договору з підстав, що дана земельна ділянка вже перебуває у оренді іншого орендаря - ТОВ Центр Агрокультура , договір з яким зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017 року, державний реєстратор-приватний нотаріус Козій А.В.

Позивач вважає, що відповідачами порушено його права, оскільки він є фактичним орендарем спірної земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2, оренда не припинена, попередньо укладений договір не розірвано і виконується сторонами. ТОВ Хлібороб , як належний орендар має першочергове право на укладення договору оренди на новий строк.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 01 жовтня 2009 року між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2, як власником права на земельну ділянку згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого 16.12.1996 року було укладено Договір оренди земельної частки (паю) розміром 2,4 умовних кадастрових гектарів, розміщеної в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом для ведення сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди Глибоцької сільради 03.03.2010 року за № 229.

Вищезазначений Договір оренди земельної частки (паю) від 01.10.2009 року був укладений сторонами ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 на підставі недійсного сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, оскільки на момент укладення договору була сформована, виділена в натурі (на місцевості) земельна ділянка площею 2,0267 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Протягом дії договору між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 договір оренди земельної частки (паю) від 01.10.2009 року з вищенаведених підстав не оспорювався та недійсним визнаний не був, а виконувався протягом тривалого часу.

Враховуючи факт належного виконання ТОВ Хлібороб умов договору оренди від 01.10.2009 року, строку дії договору оренди до 2019 року, переважне право на поновлення договору оренди на новий строк в порядку передбаченому законом та продовження використання останнім спірної земельної ділянки на даний час, незважаючи на існування спірного договору з ТОВ Центр Агрокультура та його реальне виконання відповідачем в частині сплати орендної плати, суд дійшов висновку, що у ТОВ Хлібороб існує переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Центр Агрокультура вчинений у порушення вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі та є недійсним, оскільки земельна ділянка перебувала та перебуває у користуванні ТОВ Хлібороб за договором оренди строк дії якого до 2019 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2009 року між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2, як власником права на земельну ділянку згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого 16.12.1996 року, на підставі рішення № 530 Бориспільської районної державної адміністрації, та зареєстрованого 31.12.1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1895, було укладено Договір оренди земельної частки (паю) розміром 2,4 умовних кадастрових гектарів, розміщеної в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом для ведення сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди Глибоцької сільради 03.03.2010 року за № 229 (а.с. 9,10,12).

Згідно п. п.2.1.1 п.2.1 договору цільове призначення земельної частки (паю) - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна частка (пай) передається в оренду терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур). Даний Договір набирає силу з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до законодавства чинного на момент укладення договору, договір оренди земельної частки (паю) був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за реєстровим №229 від 03.03.2010 року в Глибоцькій сільській раді Бориспільського району Київської області, про що мається відповідний запис на тексті договору, оригінал якого був наданий суду для огляду (а.с.10).

Отже, оскільки договір було укладено строком на 10 років, термін його дії - до 03.03.2020 року.

Сторонами правовідносин 01.10.2009 року було підписано акт прийому-передачі земельної частки (паю), за яким ОСОБА_2, як власник права на земельну частку (пай), передав, а ТОВ Хлібороб , в особі директора ОСОБА_4, прийняв земельну частку (пай) розміром 2,4 умовних кадастрових гектарів (а.с.11).

Протягом 2010-2017 років, відповідач ОСОБА_2 отримував орендну плату від ТОВ Хлібороб , що підтверджується долученими до матеріалів справи довідкою №86 від 19 вересня 2017 року та копіями відомостей №4 від 21.09.2016 року та №1 від 23.08.2017 року (а.с.26-28).

Судом встановлено, що договір оренди земельної частки (паю) був укладений на підставі наданого ОСОБА_2 та засвідченої секретарем Глибоцької сільської ради 01.12.2008 року копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого 16.12.1996 року, на підставі рішення № 530 Бориспільської районної державної адміністрації, та зареєстрованого 31.12.1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1895 (а.с.12).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_3, виданого 28.10.2008 року, на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 31 травня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 2,0267 га з кадастровим номером НОМЕР_1, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с.18).

Відповідно до положень п.17 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002 року, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, вищезазначений Договір оренди земельної частки (паю) від 01.10.2009 року, був укладений сторонами ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 на підставі недійсного сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, оскільки на момент укладення договору була сформована, виділена в натурі (на місцевості) земельна ділянка площею 2,0267 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Однак, протягом дії договору ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 договір оренди земельної частки (паю) від 01.10.2009 року з вищенаведених підстав не оспорювався та недійсним визнаний не був, а виконувався протягом тривалого часу.

19.01.2016 року ОСОБА_2 письмовою заявою повідомив ТОВ Хлібороб про те, що отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 28.10.2008 року з кадастровим номером НОМЕР_1, яка перебуває в оренді ТОВ Хлібороб (а.с.13,18).

Абзацом 2 Розділу ІХ Перехідних положень Закону України Про оренду землі визначено, що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

ТОВ Хлібороб 25.01.2016 року направило ОСОБА_2 повідомлення №13 про необхідність переукладення договору оренди земельної частки (паю).

12.07.2016 року між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, та підписано акт прийому -передачі (а.с.15-16,17).

З договору оренди землі вбачається, що ТОВ Хлібороб приймає в оренду земельну ділянку розміром 2,0267 га, кадастровий номер НОМЕР_1, право власності на яке посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 28.10.2008 року. Між сторонами досягнуто усіх істотних умов договору оренди, які не змінилися, крім встановлення більшого розміру орендної плати та її виплати (а.с.15-16).

На виконання вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ТОВ Хлібороб 12.09.2017 року звернулося до державного реєстратора для реєстрації укладеного 12.07.2016 року договору оренди землі.

Рішенням державного реєстратора КП Бориспільське бюро технічної інвентаризації від 15 вересня 2017 року № 37104710 відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки на земельну ділянку з реєстраційним номером 881864232208, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Глибоцька сільрада, кадастровий номер НОМЕР_1 за суб'єктом ТОВ Хлібороб з підстав наявної суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: інше речове право (право оренди земельної ділянки) зареєстровано (а.с.22).

Як вбачається з Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 перебуває в оренді ТОВ Центр Агрокультура строком на 10 років, договір зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2016 року. Орган, що здійснив державну реєстрацію речового права - Бориспільський районний приватний нотаріус Козій

А.В. (а.с.23,24).

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За умовами ч.1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Жодних доказів щодо розірвання, скасування чи припинення дії договору оренди, укладеного між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 01 жовтня 2009 року, зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Глибоцької сільради 03.03.2010 року за № 229, суду не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи факт належного виконання ТОВ Хлібороб умов договору оренди від 01.10.2009 року, строку дії договору оренди до 2019 року; переважне право на поновлення договору оренди на новий строк в порядку передбаченому законом та продовження використання останнім спірної земельної ділянки на даний час, незважаючи на існування спірного договору з ТОВ Центр Агрокультура та його реальне виконання відповідачем в частині сплати орендної плати (а.с.64,75-76), суд дійшов правильного висновку, що у ТОВ Хлібороб існує переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3,5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.3 ст. 152 ЗК України визнання правочину (угоди) недійсним є одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної в постанові від 6 вересня 2017 року (справа №6-55цс15), з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України; статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) необхідно дійти висновку про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Центр Агрокультура вчинений у порушення вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки земельна ділянка перебувала та перебуває у користуванні ТОВ Хлібороб за договором оренди строк дії якого до 2019 року, суд дійшов правильного висновку, що він є недійсним.

Частиною 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. а) пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов вірного висновку про визнання договору оренди землі від 16.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Центр Агрокультура недійсним та скасування його державної реєстрації.

Суд зазначаючи, що договір оренди земельної частки (паю) від 01.10.2009 року укладений між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 на підставі недійсного сертифікату на право на земельну частку (пай), мав на увазі припинення його дії, оскільки на момент укладення договору оренди земельна ділянка площею 2,0267 га з відповідним кадастровим номером була сформована, виділена в натурі (на місцевості).

Однак, при цьому суд дійшов вірного висновку, що протягом дії договору сторонами договір оренди земельної частки (паю) від 01.10.2009 року з вищевказаних підстав не оспорювався та недійсним визнаний не був, а виконувався протягом тривалого часу.

Відповідно до вимог законодавства, укладений між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 договір оренди земельної частки (паю) від 01.10.2009 року було зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Глибоцької сільської ради, про що у реєстрі земель вчинено запис № 229 від 03.03.2010 року.

На час укладення та реєстрації вказаного правочину було дотримано усіх вимог закону, що регулював дані правовідносини, тому колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо недійсності договору від 01.10.2009 року.

Доводи апеляційної скарги, що договір оренди паю був припинений ще до укладення спірного договору від 16.03.2016 року, колегія суддів не приймає до уваги враховуючи наступне.

Доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України щодо розірвання, скасування чи припинення дії договору оренди, укладеного між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 від 01.10.2009 року відповідачем суду не надано.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ Центр Агрокультура підтвердив, що вимог до позивача не заявляв, будь-яких повідомлень ТОВ Хлібороб на час укладення договору з відповідачем ОСОБА_2 не направляв. Представник відповідача ОСОБА_2 підтвердила факт укладення з ТОВ Хлібороб договору оренди землі 01.10.2009 року; передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 саме ТОВ Хлібороб ; належного виконання ТОВ Хлібороб договору оренди (ОСОБА_2 отримував протягом усього часу дії договору оренди орендну плату); звернення 19.01.2016 року з листом до ТОВ Хлібороб про отримання державного акту на земельну ділянку. Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 підтвердила, що останній будь-яких вимог про розірвання з ТОВ Хлібороб договору оренди або повернення земельної ділянки у зв'язку з укладенням іншого договору не заявляв та вважав, що переуклав договір саме із попередньою агрофірмою.

Твердження скаржника, що направленням ОСОБА_2 листа ТОВ Хлібороб договір оренди паю був припинений, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідач ОСОБА_2 повідомив про отримання державного акту, що не є обов'язковою підставою для припинення оренди, а за наслідками тягне за собою переукладення договору. У разі реального припинення правочину, орендар мав би повернути земельну ділянку в натурі її власнику ОСОБА_2 та виплатити орендну плату за час оренди по день повернення об'єкту оренди. Однак, такі дії жодна із сторін не вчинила, земельна ділянка залишалась в оренді у ТОВ Хлібороб та у зв'язку з цим, договір оренди було переукладено з врахуванням наявного у ОСОБА_2 державного акту на землю.

Твердження скаржника про те, що ТОВ Центр Агрокультура не визнавав факту обробітку земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 і перебуває у фактичному володінні та користуванні ТОВ Хлібороб не спростовує факту належного виконання ТОВ Хлібороб своїх зобов'язань перед ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_2 визнав факт передачі в оренду його земельної ділянки та належного виконання ТОВ Хлібороб умов договору оренди від 01.10.2009 року.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції положень Закону України Про оренду землі , оскільки з отриманням державного акту ОСОБА_2 дія сертифікату на земельну частку (пай) припиняється, колегія суддів не приймає до уваги.

Скаржник посилається на положення розділу 9 та 10 Перехідних положень Закону України Про оренду землі та зазначає, що із формуванням земельної ділянки за рахунок земельної частки (паю), договір оренди такого паю припиняється, однак може бути переукладений за наявності волевиявлення на це обох сторін.

Таким чином, скаржник сам суперечить своїм доводам, враховуючи, що всі вказані умови, зокрема щодо волевиявлення на переукладення договору оренди між ОСОБА_2 та ТОВ Хлібороб були досягнуті.

Саме на дані положення посилався суд першої інстанції при ухваленні рішення, оскільки саме у ТОВ Хлібороб виникло переважене право на переукладення договору оренди землі, яка вже багато років перебувала в його оренді.

Згідно договору оренди від 01.10.2009 року, ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 як сторони правовідносин досягли усіх істотних умов договору, які виконувались товариством протягом 2010-2017 років. При цьому, ОСОБА_2 отримував і отримує орендну плату за землю і жодних претензій до даного часу не пред'являв.

ОСОБА_2 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (серія ЯЖ № 231780), яка має відповідний кадастровий номер НОМЕР_1.

З метою приведення у відповідність орендних правовідносин та з метою продовження оренди землі, між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 було повторно укладено договір оренди землі від 12.07.2016 року, виходячи зокрема із набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

За умовами нового договору оренди між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 було досягнуто усіх істотних умов, які не змінились, крім встановлення більшого розміру орендної плати та порядку її виплати, що свідчить про поліпшені умови для орендодавця.

Тобто, фактично правовідносини, які виникли між ТОВ Хлібороб та ОСОБА_2 на час укладення договору на оренду землі, існують до цього часу та фактично не припинились укладенням оспорюваного договору між відповідачами.

Крім цього, законодавством передбачено право оренди земельних часток (паів) на підставі договорів, укладення яких здійснювалось відповідно до Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року №5.

За загальною нормою ч.1 ст.777 ЦК України та ст.33 Закону України Про оренду землі , законодавець закріпив переважене право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Оскільки встановленими обставинами справи підтверджено переважене право ТОВ Хлібороб на продовження оренди земельної ділянки, суд вірно застосував норми статті 33 Закону України Про оренду землі та дійшов правильного висновку, що порушене право орендаря ТОВ Хлібороб , яке підлягає захисту.

Доводи апеляційної скарги, що суд прийняв рішення про скасування державної реєстрації спірного договору, в той час як державний реєстратор не був залучений в якості співвідповідача, колегія суддів не приймає до уваги.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. а) пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, для вирішення даного спору не має необхідності у залученні державного реєстратора речових прав, оскільки відсутній спір між ним та товариством у сфері публічно - правових відносин.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч.3 ст. 152 ЗК України визнання правочину (угоди) недійсним є одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Отже, позивачем було обрано правильний спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агрокультура - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 травня 2019 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Желепа О.В.

Іванченко М.М.