Ухвала

від 10.05.2019 по справі 643/10405/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 травня 2019 року

м. Київ

справа № 643/10405/16-ц

провадження № 61-8640ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення різниці у заробітній платі за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (далі - ДП «Завод «Електроважмаш»), в якому просив стягнути заборговану різницю по заробітній платі в загальній сумі не менше 24 911, 70 грн, нараховану за термін з часу затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі; 10 000 грн моральної шкоди, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача частини заробітної плати за один місяць у сумі 5 029, 14 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 заборговану різницю по заробітній платі в загальній сумі 24 911, 70 грн, нарахованої за період часу з 22 квітня 2014 року по 18 листопада 2014 року, за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі; стягнуто з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 2000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2016 року доповнено рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року із зазначенням: допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в сумі 5 029, 14 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 березня 2019 рокурішення суду першої інстанції змінено. Позов ОСОБА_1 до ДП «Завод «Електроважмаш»про стягнення різниці по заробітній платі за час невиконання рішення суду задовольнити частково.

Стягнуто з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 різницю по заробітній платі за час невиконання рішення суду за період з 22 квітня 2014 року по 18 листопада 2014 року у сумі 3 573, 50 грн, без врахування податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ДП «Завод «Електроважмаш»на користь ОСОБА_1 1 000 грн моральної шкоди.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ДП «Завод «Електроважмаш»на користь ОСОБА_1 частини заробітної плати за один місяць у розмірі 481, 70 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судовн рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Згідно пункту першого частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Ціна позову у цій справі становить 34 911, 70 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягаэ касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення різниці у заробітній платі за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, стягнення моральної шкодивідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Журавель