Ухвала

від 15.05.2019 по справі 175/1316/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

провадження № 51-7354 ск 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни.

ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просить їх скасувати.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 424 ч. 4 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Обмеження права на касаційне оскарження ухвали слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку та ухвали апеляційного суду за результатом такого перегляду визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним ( Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення ("Кромбах проти Франції").

З касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається, що оскаржувана ухвала слідчого судді була переглянута в апеляційній інстанції по суті та по ній винесено вмотивоване рішення.

Згідно зі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані ухвала слідчого судді та ухвала апеляційного суду не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції відповідно до ст. 424 ч. 4 КПК України, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3