Постанова

від 07.05.2019 по справі 920/1013/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. Справа№ 920/1013/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Зубець Л.П.

Пашкіної С.А.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Ашмінець І.В.

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.01.2019 р. (повне рішення складено 25.01.2019 р.)

у справі № 920/1013/18 (суддя - Коваленко О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс"

про стягнення заборгованості у розмірі 253343,10 грн

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки № 1053/17 від 21.08.2017 р. у загальному розмірі 253343,10 грн, з яких: 74046,00 грн - 7% штрафу та 179297,10 грн - пеня.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору поставки станцій компресорних № 1053/17 від 21.08.2017 р., свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару не виконав, внаслідок чого позивач нарахував штраф та пеню.

У процесі розгляду справи відповідачем 21.01.2019 р. до суду першої інстанції подано клопотання про зменшення штрафних санкцій на 80% від заявленого розміру.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.01.2019 р. у справі № 920/1013/18 позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 29618,40 грн 7% штрафу та 71718,84 грн пені, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов`язання передбачена умовами укладеного між сторонами договору. Такі умови договору були прийняті обома сторонами, відповідають засадам справедливості та розумності. При цьому, відповідач, приймаючи такі умови, повною мірою усвідомлював усі ризики та наслідки, які можуть настати у зв`язку із порушенням свого обов`язку.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" у справі № 920/1013/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 920/1013/18 та призначено її до розгляду на 02.04.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/793/19 від 01.04.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/1013/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 920/1013/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 р. справу № 920/1013/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У призначеному судовому засіданні 02.04.2019 р. оголошено перерву до 07.05.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1143/19 від 07.05.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/1013/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 920/1013/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У засідання суду, призначене на 07.05.2019 р., представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Належних доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

21.08.2017 р. між ПАТ "Укргазвидобування" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс" (далі - постачальник) було укладено договір поставки станцій компресорних № 1053/17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно із специфікацією № 1 від 21.08.2017 р. до договору товаром є станція компресорна гвинтова пересувна DACY-12/7 в кількості - 2 шт.

Як передбачено п. 3.1 договору, ціна цього договору вказується у специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 1 специфікації загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, становить 1057800,00 грн.

Згідно з п. п. 5.1, 5.2 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

Як передбачено п. 3 специфікації № 1 до договору, строк поставки товару до 31.10.2017 p., граничний термін постачання протягом 60 календарних днів після отримання письмової заявки покупця.

Вбачається, що рознарядка щодо поставки товару № 7-8582 від 29.08.2017 р. була отримана відповідачем 06.09.2017 р., отже товар повинен бути поставлений до 05.11.2017 р.

Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Так, відповідач частково здійснив поставку товару позивачу 12.04.2018 р. на загальну суму 528900,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0412 від 12.04.2018 р.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідача, на думку позивача, всупереч взятих на себе зобов`язань за укладеним договором, не здійснив поставку товару в обумовлені строки, у зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача штраф та пеню.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як передбачено п. 1 Оглядового листа № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Як було зазначено вище, 12.04.2018 р. відповідач частково здійснив поставку товару позивачу на загальну суму 528900,00 грн, в той час, як за умовами укладеного договору товар повинен бути поставлений до 05.11.2017 р.

04.10.2018 р. позивач направив відповідачу лист № 22-12834 з вимогою про виконання зобов`язання щодо сплати пені та штрафу.

Листом № 169/01 від 12.10.2018 р. відповідач визнав борг зі сплати штрафних санкцій у розмірі 253343,10 грн та зобов`язався сплатити його до 31.10.2018 р., однак станом на час звернення позивача з даним позовом цього не зробив.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.11 укладеного договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевим судом було задоволено клопотання відповідача та зменшено розмір штрафу та пені. Так, місцевим судом було враховано майновий стан відповідача, а також те, що позивачем не подано доказів того, що порушення зобов`язання завдало йому збитків.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Також правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 р. у справі № 908/43/13-г.

Таким чином, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, нараховані позивачем штрафні санкції в загальному розмірі 253343,10 грн не є значно чи надмірно великими, виходячи із вартості порушеного зобов`язання, яке складає 1057800,00 грн.

Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як передбачено ч. 1 ст. 145 ГК України, майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Поняття фінансовий стан підприємства визначено у спільному наказі Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26.01.2001 р., яким затверджено Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.

Відповідно до п. 1.1 Положення фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 Положення основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності. Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості - звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість; наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

На підтвердження скрутного становища відповідачем було надано лише довідки з AT КБ Приватбанк , а також податкову вимогу.

Однак вказані документи не є достатніми доказами на підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства.

Крім цього, відповідачем не було надано звітів про витрати та фінансові показники діяльності підприємства за спірний період або інших документів, які б могли підтвердити неможливість оплати штрафних санкцій.

Посилання відповідача на затримку поставки товару, яка сталась через невиконання підприємством MOEYER Gmbh зобов`язань по контракту № ММ 02022018 від 22.08.2017 р., який був укладений з метою придбання товару для здійснення поставки позивачу, колегія вважає необґрунтованим.

Так, відповідно до п. 1.3 укладеного договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Отже за умовами укладеного договору відповідач вказав, що товар є у нього в наявності, відтак позивач не знав, що цей товар повинен бути поставлений у майбутньому з урахуванням умов контракту № ММ 02022018 від 22.08.2017 р.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи обставини щодо розміру простроченого зобов`язання, співрозмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій із сумою прострочення, інтересів сторін, наслідків порушення зобов`язання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зменшення судом розміру заявлених позивачем штрафу та пені.

Отже, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 74046,00 грн штрафу та 179297,10 грн пені, розмір їх перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з`ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.01.2019 р. у справі № 920/1013/18 скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс (вул. Герасима Кондратьєва, 215, м. Суми, 40021, код 39818837) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код 30019775) в особі філії Газопромислового управління Полтавагазвидобування (вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008, код 00153100) 74046 (сімдесят чотири тисячі сорок шість),00 грн 7% штрафу та 179297 (сто сімдесят девять тисяч двісті дев`яносто сім),10 грн пені, 3800 (три тисячі вісімсот),15 грн судового збору за подання позовної заяви .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс (вул. Герасима Кондратьєва, 215, м. Суми, 40021, код 39818837) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код 30019775) в особі філії Газопромислового управління Полтавагазвидобування (вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008, код 00153100) 5700 (п`ять тисяч сімсот),23 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14.05.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Л.П. Зубець

С.А. Пашкіна